32. Роль процентної ставки в економіці. Реальна та номінальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.

Процентна ставка – вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей. Особливе значення для макроекономічного аналізу мають два види процентних ставок: 1.реальна процентна ставка – така процентна ставка, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець. Чинники, які впливають на її рівень: попит і пропозиція на ринку позичкових грошей, кредитні ризики, строк позики та ін. 2.Номінальна процентна ставка – це така процентна ставка, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції, тобто зростання цін на товари та послуги, яке відбувається протягом терміну використання позики. Зв’язок між процентною та номінальною процентною ставкою можна виразити:.→ном проц ставки: . Це рівняння називають рівнянням Фішера: показує, що ном проц ставка може змінюватися в разі зміни реальної проц ставки та/або внаслідок інфляції. Згідно з рівнянням Фішера зростання очікуваного темпу інфляції на один процентний пункт збільшує номінальну процентну ставку також на один процентний пункт. Такий зв’язок між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції називають ефектом Фішера. На базі рівняння Фішера можна визначити очікувану реальну процентну ставку: . Реальна процентна ставка є важливим чинником економічної кон'юктури. Якщо номінальна процентна ставка – це інструмент, який регулює розрахунки між позикодавцем і позичальником, то реальна процентна ставка обумовлює мотивацію до отримання та надання позики.

33.Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.

Інфляція являється одним із основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Інфляція – зростання загального рівня цін в економіці, яке показує наскільки зросли ціни в даному періоді порівняно з попереднім. Оберненою стороною інфляції є зниження купівельної спроможності грошової одиниці. Інструментом вимірювання рівня інфляції є індекси цін, які розглядалися в. За їх допомогою визначаються темп зростання цін і темп приросту цін: 1. На основі індексу цін базового періоду - індекс цін базового періоду приймається за 100%, а темп інфляції в поточному періоді обчислюється як різниця між індексом цін поточного періоду та індексом цін базового періоду:2. на основі індексу цін попереднього періоду, який не є базовим - інфляція показує процент приросту цін в поточному періоді порівняно з попереднім періодом Розрізняють три види інфляції : Помірна інфляція відображає відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції знаходяться в межах до 10%. Галопуюча інфляція –(до 100%). При галопуючій інфляція гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Гіперінфляція (більше 100%). Гіперінфляція виникає під впливом надзвичайних подій – війна, політичний переворот тощо. Гіперінфляція є ознакою того, що держава втратила контроль за фінансовими процесами в країні. Гроші фактично втрачають вартість і припинять виконувати функції міри вартості і засобу обміну. В залежності від основних причин, які викликають інфляцію, вона поділяється на два види: інфляцію попиту та інфляцію витрат. Інфляція попиту – таке зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією.Рис1.при незмінній сукупній пропозиції, яку відображає крива AS, збільшення сукупного попиту від AD₁ до AD₃ викликає зростання цін від P₁ до P₃. Інфляція витрат – таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення середніх витрат, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Двома основними джерелами збільшення середніх витрат є підвищення цін на проміжну продукцію і збільшення номінальної зарплати, яке не супроводжується адекватним підвищенням продуктивності праці. В залежності від можливостей економічних суб’єктів передбачати майбутнє зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію. Очікувана – така інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали на основі доступної їм інформації. Неочікувана – інфляція, яку економічні суб’єкти не передбачали. Фактична інфляція може співпадати з очікуваною, а може й відхилятися від очікуваної.