57. Рецесійний розрив: графічна, математична інтерпретація.

В умовах неповної зайнятості запланованих сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП. Внаслідок цього в економіці виникає прецесійний розрив. Графічна модель прецесійного розриву. — це потенційний ВВП, для закупівлі якого економіка повинна спрямувати сукупних витрат на суму, в складі яких автономні витрати мають дорівнювати. Але в дійсності економіка знаходиться в стані неповної зайнятості і її заплановані витрати складають , а автономні — . Отже, заплановані автономні витрати менші, ніж їх потенційно необхідна величина, яка відповідає умовам повної зайнятості (>). Внаслідок цього заплановані сукупні витрати менше потенційно необхідних сукупних витрат , а фактичний ВВП менше, ніж потенційний ВВП . Таке явище дістало назву «рецесійний розрив». Рецесійний розрив слід відрізняти від розриву ВВП, який виникає в наслідок циклічного безробіття. Рецесійний розрив є причиною, а розрив ВВП – наслідком. Іншими словами, рецесійний розрив є таким явищем, яке викликає в економіці рецесію, тобто відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП. Рецесійний розрив — така величина приросту запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити зростання фактичного ВВП до потенційного рівня. Прецесійний розрив без урахування інфляції: . Прецесійний розрив з урахуванням інфляції: . Це означає, що в умовах інфляції усунення розриву між фактичним ВВП і потенційним ВВП вимагає номінально більшого приросту запланованих автономних витрат, ніж в умовах стабільних цін. І це не випадково, якщо враховувати, що певна частина приросту запланованих сукупних витрат втілюється в інфляцію і не впливає на зростання обсягів виробництва.

58. Інфляційний розрив: графічна та математична інтерпретація.

Коли економіка знаходиться в стані повної зайнятості, а заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з потенційно необхідними сукупними видатками. Згідно з рис. для закупівлі потенційного ВВП економіка має спрямувати сукупних витрат на суму, у складі яких автономні витрати дорівнюють . Але в дійсності її заплановані сукупні витрати складають , а заплановані автономні витрати. Рис показує, що за таких умов в економіці має місце надлишок запланованих сукупних витрат(E1>E2), який викликається надлишком запланованих автономних витрат>. Тому фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП. Економіка знаходиться в стані повної зайнятості і повністю використовує свої наявні виробничі потужності. За таких умов реалістично припустити, що фактичний ВВП може перевищити потенційний ВВП лише номінально, тобто виключно за рахунок зростання цін. Таке явище дістало назву «інфляційний розрив». Інфляційний розрив викликає інфляційне збільшення фактичного ВВП порівняно з потенційним ВВП на мультиплікативній основі. Звідси можна зробити висновок, що потенційний ВВП номінально менше за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат.Інфляційний розрив є такою величиною скорочення запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити номінальне зменшення фактичнго ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін. Інструментарій рецесійного та інфляційного розриву є важливим елементом кейнсіанської теорії. Його використання дозволяє обґрунтувати певні висновки для макроекономічної політики, спрямовані на усунення рецесії в економіці або інфляційного зростання.