Визначення та оцінка показників інвалідності

Основними причинами інвалідності в Україні є хвороби системи кровообігу (перше місце), злоякісні новоутворення (друге місце), травми (третє місце).

Виділяють слідуючи види інвалідності :

• загальне захворювання;

• професійне захворювання;

• трудове каліцтво;

• інвалідність с дитинства;

• у зв’язку з Чорнобильською катастрофою;

• у колишніх військовослужбовців;

• інвалідність до начала трудової діяльності.

Існують три групи інвалідності. Найбільш тяжкою є перша – встановлюється особам з постійною або тривалою втратою працездатності, які потребують постійного стороннього догляду, спостереження або допомоги.

Друга група встановлюється особам, які також мають значні функціональні порушення та практично повну непрацездатність, але не потребують постійного стороннього догляду, спостереження або допомоги, тобто здатним обслуговувати себе самостійно.

Встановлення третьої групи інвалідності передбачає можливість продовження трудової діяльності. Вона належить до осіб з обмеженою працездатністю в наступних випадках :

• при необхідності значного зниження обсягу виробничої діяльності;

• при значному зниженні кваліфікації або втраті професії;

• при значному утрудненні у виконанні професійних обов’язків внаслідок анатомічних дефектів, зазначеним у затвердженому МОЗ України переліку.

Кожна група інвалідності встановлюється на певний термін із зазначенням часу огляду. Повторний огляд осіб працездатного віку може відбуватися через 1-3 роки. Направлення на повторний огляд раніше встановленого терміну може здійснюватися лише в разі необхідності перегляду групи внаслідок погіршення стану хворого.

Досить часто група інвалідності встановлюється без зазначення строку переогляду тобто безстроково. Це має місце у випадках :

• пенсійного віку інваліда;

• наявності стійких необоротних морфологічних і функціональних порушень;

• неефективності реабілітаційних заходів;

• несприятливого клінічного та трудового прогнозу.

Документація МСЕК :

• акт огляду на МСЕК;

• книга протоколів засідань МСЕК;

• статистичний талон до акту огляду на МСЕК;

• щорічний звіт обласної, центральної міської, міської МСЕК ( ф.№37 – здоров).

Документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними комісіями з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.

Методика складання індивідуальної програми реабілітації інваліда затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Основними видами реабілітаційної допомоги є: медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням); професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування); соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).

Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. За наявності згоди інваліда з індивідуальною програмою реабілітації він зобов'язується активно сприяти її реалізації.

До основних показників, що характеризують інвалідність належать :

• показник інвалідності ( контингент інвалідів ) – число всіх інвалідів на перше січня поточного року в розрахунку на 10000 населення;

• показник інвалідізації ( первинної інвалідності ) – число осіб, вперше визначених інвалідами, на 10000 населення;

• структура інвалідності з причин та по групам.