Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Волгоградский государственный социально-педагогический университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

курсова_фізика.doc

Скачиваний:

Добавлен:

22.12.2018

Размер:

1.77 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 12 / 32 3 > Следующая >>>

5.Процес вибору лауреата

Нобелівський комітет висилає близько 3000 форм встановленого зразка для заповнення відомим ученим, яких Нобелівський фонд визнав гідними для участі у виборах лауреата премії (вересень року, що передує врученню премії). Нобелівський комітет обробляє отримані вже заповнені форми (останній термін отримання - 31 січня) і відбирає кандидатів, згаданих хоча б кілька разів, звичайно 250-350 вчених (лютий). Нобелівський комітет пропонує спеціально відібраних експертам оцінити роботи кандидатів на премію (березень - травень). Нобелівський комітет складає повідомлення Шведської королівської академії наук на підставі отриманих від експертів відгуків. Повідомлення підписується всіма членами комітету (червень - серпень). Нобелівський комітет подає своє повідомлення в академію; повідомлення обговорюється на 2 засіданнях економічної секції академії (вересень). Королевська Шведська академія наук вибирає лауреата більшістю голосів; вибір вважається остаточним і не підлягає обговоренню, оголошується лауреат премії (жовтень). Лауреат отримує премію на урочистій церемонії в Стокгольмі разом з лауреатами з інших наук (10 грудня).

Список лауреатів

1900-і

Нобелівська премія з фізики, 1900-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1901		Вільгельм Конрад Рентген	Німеччина	«У знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед наукою, що виявилися у відкритті променів, названих згодом на його честь».
1902		Гендрік Антон Лоренц	Нідерланди	«За видатні заслуги в дослідженнях впливумагнетизму на радіаційні явища».
1902		Пітер Зееман	Нідерланди
1903		Антуан Анрі Беккерель (1/2 премії)	Франція	«У знак визнання його видатних заслуг, що виявилися у відкритті спонтанної радіоактивності».
1903		П'єр Кюрі йМарія Кюрі (по 1/4 премії)	Франція	«За видатні заслуги в спільних дослідженнях явищрадіації».
1904		Джон Вільям Стретт (лорд Релей)	Великобританія	«За дослідження густини найпоширеніших газів і за відкриття аргону в ході цих досліджень».
1905		Філіп Едуард Антон фон Ленард	Німеччина	«За роботи з дослідження катодних променів».
1906		Джозеф Джон Томсон	Великобританія	«У знак визнання заслуг в області теоретичних й експериментальних досліджень електропровідності в газах».
1907		Альберт Абрахам Майкельсон	США	«За створення точних оптичних інструментів іспектроскопічних і метрологічних досліджень, виконаних з їхньою допомогою».
1908		Габрієль Ліппман	Франція	«За створення методу фотографічного відтвореннякольорів на основі явища інтерференції».
1909		Гульєльмо Марконі	Італія	«За видатний внесок у створення бездротової телеграфії».
1909		Карл Фердинанд Браун	Німеччина	«За видатний внесок у створення бездротової телеграфії».

1910-і

Нобелівська премія з фізики, 1910-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1910		Ян Дідерик ван дер Ваальс	Нідерланди	«За роботу над рівняннями агрегатних станів газів та рідин».
1911		Вільгельм Він	Німеччина	«За відкриття в області законів, що керують тепловим випромінюванням».
1912		Нільс Густав Дален	Швеція	«За винахід автоматичних регуляторів, що використовуються у сполученні з газовими акумуляторами для джерел світла на маяках ібуях».
1913		Гейке Камерлінг-Оннес	Нідерланди	«За дослідження властивостей речовини при низьких температурах, які привели до отримання рідкого гелію».
1914		Макс фон Лауе	Німеччина	«За відкриття дифракції рентґенівських променів у кристалах».
1915		Вільям Генрі Брегг йВільям Лоренс Брегг	Великобританія	«За заслуги в дослідженні структури кристалів за допомогою рентгенівських променів».
1916	Премія не присуджувалась.
1917		Чарлз Гловер Баркла	Великобританія	«За відкриття характеристичного рентгенівського випромінюванняелементів».
1918		Макс Карл Еріст Людвіг Планк	Німеччина	«У знак визнання його заслуг у розвитку фізики завдяки відкриттюквантів енергії».
1919		Йоханнес Штарк	Німеччина	«За відкриття ефекта Доплера в канальних променях і розщеплення спектральних ліній в електричному полі».

1920-і

Нобелівська премія з фізики, 1920-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1920		Шарль Едуард Гільйом	Швейцарія	«Як визнання його заслуг перед точними вимірами у фізиці - відкриття аномалій у нікелевих сталевих сплавах».
1921		Альберт Ейнштейн	Німеччина	«За заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття законуфотоелектричного ефекту».
1922		Нільс Бор	Данія	«За заслуги в дослідженні будови атомів і випромінювання, що випускається ними».
1923		Роберт Ендрюс Міллікен	США	«За експерименти з визначення елементарного електричного заряду й вивчення фотоелектричного ефекту».
1924		Манне Сігбан	Швеція	«Відкриття й дослідження в області рентгенівської спектроскопії».
1925		Джеймс Франк	Німеччина	«За відкриття законів зіткнення електрона з атомом».
1925		Густав Людвіг Герц	Німеччина	«За відкриття законів зіткнення електрона з атомом».
1926		Жан Батист Перрен	Франція	«За роботу з дискретної природи матерії й особливо за відкриттяседиментаційної рівноваги».
1927		Артур Голлі Комптон	США	«За відкриття ефекту, названого його ім'ям».
1927		Чарльз Томсон Різ Вільсон	Великобританія	«За метод візуального виявлення траєкторій електрично заряджених частинок за допомогою конденсації пари».
1928		Оуен Вільямс Річардсон	Великобританія	«За роботи з терміольних досліджень, і особливо за відкриття закону, що носить його ім'я».
1929		Луї Віктор де Бройль	Франція	«За відкриття хвильової природи електронів».

1930-і

Нобелівська премія з фізики, 1930-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1930		Чандрасекара Венката Раман	Індія	«Роботи з розсіювання світла й за відкриття ефекту, названого на його честь».
1931	Премія не присуджувалась.
1932		Вернер Карл Гейзенберг	Німеччина	«За створення квантової механіки, застосування якої привело, до відкриттяалотропних форм водню».
1933		Ервін Шредінгер	Австрія	«За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії».
1933		Поль Адріен Моріс Дірак	Великобританія	«За відкриття нових продуктивних форм атомної теорії».
1934	Премія не присуджувалася
1935		Джеймс Чедвік	Великобританія	«За відкриття нейтрона».
1936		Віктор Франц Гесс	Австрія	«За відкриття космічних променів».
1936		Карл Девід Андерсон	США	«За відкриття позитрона».
1937		Клінтон Джозеф Девіссон	США	«Експериментальне відкриття дифракції електронів в кристалах».
1937		Джордж Томсон	Великобританія
1938		Енріко Фермі	Італія	«За докази існування нових радіоактивних елементів, отриманих при опроміненні нейтронами, і пов'язане із цим відкриття ядерних реакцій, що викликані повільними нейтронами».
1939		Ернест Орландо Лоуренс	США	«За винахід і створення циклотрона, за досягнуті за його допомогою результати, особливо за отримання штучних радіоактивних елементів».

1940-і

Нобелівська премія з фізики, 1940-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1940	Премія не присуджувалася
1941	Премія не присуджувалася
1942	Премія не присуджувалася
1943		Отто Штерн	США	«Внесок у розвиток методу молекулярних пучків і відкриття та вимірмагнітного моменту протона».
1944		Ісідор Айзек Рабі	США	«За резонансний метод вимірів магнітних властивостей атомних ядер».
1945		Вольфганг Паулі	Австрія	«За відкриття принципу заборони Паулі».
1946		Персі Вільямс Бріджмен	США	«За винахід приладу, що дозволяє створювати надвисокі тиски, і за відкриття, зроблені у зв'язку із цим, у фізиці високих тисків».
1947		Едвард Віктор Епплтон	Великобританія	«За дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Еплтона».
1948		Патрік Мейнард Стюарт Блекетт	Великобританія	«За вдосконалення методу камери Вільсона й зроблені у зв'язку із цим відкриттями в області ядерної фізики й космічної радіації».
1949		Хідекі Юкава	Японія	«За пророкування існування мезонів на основі теоретичної роботи з ядерних сил».

1950-і

Нобелівська премія з фізики, 1950-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1950		Сесил Френк Павелл	Великобританія	«За розробку фотографічного методу дослідження ядерних процесів і відкриттямезонів, що був здійснених за допомогою цього методу».
1951		Джон Дуглас Кокрофт	Великобританія	«За дослідницьку роботу з перетворення атомних ядер з допомогою штучно прискорених атомних частинок».
1951		Ернест Томас Синтон Волтон	Ірландія
1952		Фелікс Блох	США	«За розвиток нових методів для точних ядерних магнітних вимірів і пов'язані із цим відкриття».
1952		Едвард Міллс Перселл	США
1953		Фріц Церніке	Нідерланди	«Премія за обґрунтування фазово-контрастного методу, особливо за винахід фазово-контрастного мікроскопа».
1954		Макс Борн	Великобританія	«За фундаментальні дослідження із квантової механіки, особливо за йогостатистичну інтерпретацію хвильової функції».
1954		Вальтер Боті	ФРН	«За метод співпадання для виявлення космічних променів і зроблені у зв'язку із цим відкриття».
1955		Вілліс Юджин Лемб	США	«За відкриття, пов'язані з тонкою структурою спектра водню».
1955		Полікарп Куш	США	«За точне визначення магнітного моменту електрона».
1956		Джон Бардін	США	«За дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту».
		Волтер Хаузер Браттейн	США
		Вільям Бредфорд Шоклі	США
1957		Лі Цзундао	КНР	«За передбачення при вивченні так званих законів парності, про незбереження симетричності (хіральність), що привело до важливих відкриттів в галузі квантової механіки».
1957		Чженьнін Янг	КНР
1958		Павло Олексійович Черенков	СРСР	«За відкриття й тлумачення ефекту Черенкова».
		Ілля Михайлович Франк	СРСР
		Ігор Євгенович Тамм	СРСР
1959		Оуен Чемберлен	США	«За відкриття антипротона».
1959		Еміліо Джино Сегре	Італія	«За відкриття антипротона».

1960-і

Нобелівська премія з фізики, 1960-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1960		Дональд Артур Глазер	США	«За винахід бульбашкової камери».
1961		Роберт Хофштедтер	США	«За основні дослідження з розсіювання електронів на атомних ядрах і пов'язаних з ними відкриттів в області структури нуклонів».
1961		Рудольф Людвіг Мессбауер	ФРН	«За дослідження резонансного поглинання гамма-випромінювання й відкриття у зв'язку із цим ефекту, що носить його ім'я».
1962		Лев Давидович Ландау	СРСР	«За його піонерські теорії конденсованих середовищ й особливо рідкого гелію».
1963		Юджин Пол Вігнер	США	«За внесок у теорію атомного ядра й елементарних часток, особливо за допомогою відкриття додатка фундаментальних принципів симетрії».
		Марія Гепперт-Маєр	США	«За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра».
		Ганс Єнсен	ФРН	«За відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра».
1964		Чарлз Хард Таунс (1/2 премії)	США	«За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерному принципі».
		Микола Геннадійович Басов(1/4 премії)	СРСР
		Олександр Михайлович Прохоров (1/4 премії)	СРСР
1965		Синітіро Томонага	Японія	«За фундаментальні роботи із квантової електродинаміки, що мали глибокі наслідки для фізики елементарних часток».
		Джуліан Швінгер	США
		Річард Філліпс Фейнман	США
1966		Альфред Кастлер	Франція	«За відкриття й розробку оптичних методів дослідження резонансів Герца в атомах».
1967		Ганс Альбрехт Бете	США	«За внесок у теорію ядерних реакцій, особливо за відкриття, що стосуються джерел енергії зірок».
1968		Луїс Волтер Альварес	США	«За винятковий внесок у фізику елементарних часток, зокрема за відкриття великого числа резонансів, що стало можливим завдяки розробленій ним техніці з використанням водневої бульбашкової камери й оригінальному аналізу даних».
1969		Маррі Гелл-Ман	США	«За відкриття, пов'язані із класифікацією елементарних часток й їхніх взаємодій».

1970-і

Нобелівська премія з фізики, 1970-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1970		Ганнес Альфвен	Швеція	«За фундаментальні роботи й відкриття в магнітній гідродинаміці й плідні застосування їх у різних областях фізики».
1970	Лауреат на nobelprize.org	Луї Ежен Фелікс Неель	Франція	«За фундаментальні праці й відкриття, що стосуються антиферомагнетизму й феромагнетизму, які спричинили важливі застосування в області фізики твердого тіла».
1971	Лауреат на nobelprize.org	Денніс Габор	Великобританія	«За винахід і розробку голографічного методу».
1972		Джон Бардін	США	«За створення теорії надпровідності, яку зазвичай називають теорією БКШ».
	Лауреат на nobelprize.org	Леон Ніл Купер	США
	Лауреат на nobelprize.org	Джон Роберт Шріффер	США
1973	Лауреат на nobelprize.org	Есакі Леон (Лео)	Японія	«За експериментальні відкриття туннельних явищ в напівпровідниках інадпровідниках».
		Івар Йевер	Норвегія, США
		Брайан Девід Джозефсон	Великобританія	«За теоретичне передбачення властивостей струму, що проходить через тунельний бар'єр, зокрема явищ, загальновідомих нині за назвою ефектів Джозефсона».
1974	Лауреат на nobelprize.org	Мартін Райл	Великобританія	«За піонерські дослідження в області радіофізики».
1974	Лауреат на nobelprize.org	Ентоні Хьюіш	Великобританія	«За піонерські дослідження в області радіофізики».
1975	Лауреат на nobelprize.org	Оге Нільс Бор	Данія	«За відкриття взаємозв'язку між колективним рухом і рухом окремої частки в атомному ядрі й розвиток теорії будови атомного ядра, що базується на цьому взаємозв'язку».
		Бен Рой Моттельсон	Данія
	Лауреат на nobelprize.org	Лео Джеймс Рейнуотер	США
1976		Бертон Ріхтер	США	«За основний внесок по відкриттю важкої елементарної частки нового типу».
1976		Семюел Тінг	США
1977		Філіп Воррен Андерсон	США	«За фундаментальні теоретичні дослідження електронної структури магнітних і неупорядкованих систем».
		Невілл Френсіс Мотт	Великобританія
	Лауреат на nobelprize.org	Джон Ван Флек	США
1978		Петро Леонідович Капиця	СРСР	«За його базові дослідження й відкриття у фізиці низьких температур».
		Арно Аллан Пензіас	США	«За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання».
		Роберт Вудро Вільсон	США	«За відкриття мікрохвильового реліктового випромінювання».
1979		Шелдон Лі Глешоу	США	«За внесок в об'єднану теорію слабких й електромагнітних взаємодій між елементарними частками, у тому числі передбачення слабких нейтральних струмів».
		Абдус Салам	Пакистан
		Стівен Вайнберг	США

1980-і

Нобелівська премія з фізики, 1980-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1980		Джеймс Вотсон Кронін	США	«За відкриття порушень фундаментальних принципів у розпаді нейтральних K-мезонів».
1980	Лауреат на nobelprize.org	Вал Логсден Фітч	США
1981		Ніколас Бломберген	США	«За внесок у розвиток лазерної спектроскопії».
		Артур Леонард Шавлов	США	«За внесок у розвиток лазерної спектроскопії».
	Лауреат на nobelprize.org	Кай Сігбан	Швеція	«За внесок у розвиток електронної спектроскопії з високою роздільною здатністю».
1982	Лауреат на nobelprize.org	Кеннет Вільсон	США	«За теорію критичних явищ у зв'язку з фазовими переходами».
1983	Лауреат на nobelprize.org	Субраманьян Чандрасекар	Індія, США	«За теоретичні дослідження фізичних процесів, що грають важливу роль у будові і еволюції зірок».
1983	Лауреат на nobelprize.org	Вільям Альфред Фаулер	США	«За теоретичне й експериментальне дослідження ядерних реакцій, що мають важливе значення для утворення хімічних елементів Всесвіту».
1984		Карло Руббіа	Італія	«За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z - носіїв слабкої взаємодії».
1984		Симон ван дер Мер	Нідерланди
1985		Клаус фон Клітцинг	ФРН	«За відкриття квантового ефекту Хола».
1986	Лауреат на nobelprize.org	Ернст Руска	ФРН	«За роботу над електронним мікроскопом».
		Герд Бінніг	ФРН	«За винахід скануючого тунельного мікроскопа».
		Генріх Рорер	Швейцарія	«За винахід скануючого тунельного мікроскопа».
1987		Георг Беднорц	ФРН	«За важливий прорив у фізиці, що виразився у відкритті надпровідності в керамічних матеріалах».
1987		Александр Мюллер	Швейцарія
1988		Леон Ледерман	США	«За метод нейтринного променя й доказ двоїстої структури лептонів за допомогою відкриття мюонного нейтрино».
	Лауреат на nobelprize.org	Мелвін Шварц	США
		Джек Стейнбергер	США
1989	Лауреат на nobelprize.org	Норман Рамзей	США	«За винахід методу роздільних коливальних полів і його використання у водневомумазері й інших атомних годинниках».
	Лауреат на nobelprize.org	Ганс Демельт	США	«За розробку методу втримання одиночних іонів».
	Лауреат на nobelprize.org	Вольфганг Пауль	ФРН	«За розробку методу втримання одиночних іонів».

1990-і

Нобелівська премія з фізики, 1990-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
1990	Лауреат на nobelprize.org	Джером Фрідман	США	«За піонерські дослідження глибоко непружного розсіювання електронів на протонах і зв'язаних нейтронах, істотно важливих для розробки кваркової моделі у фізиці часток».
		Генрі Кендалл	США
	Лауреат на nobelprize.org	Річард Тейлор	Канада
1991		П’єр Жиль де Жен	Франція	«За виявлення того, що методи, розвинені для вивчення явищ упорядкованості в простих системах, можуть бути узагальнені на рідкі кристали й полімери».
1992		Жорж Шарпак (Григорій Харпак)	Франція	«За відкриття й створення детектерів часток, зокрема багатодротової пропорційної камери».
1993	Лауреат на nobelprize.org	Рассел Халс	США	«За відкриття нового типу пульсарів, що дало нові можливості у вивченні гравітації».
1993		Джозеф Тейлор мол.	США
1994		Бертрам Брокхауз	Канада	«За створення нейтронної спектроскопії».
1994	Лауреат на nobelprize.org	Кліффорд Шалл	США	«За створення методу нейтронної дифракції».
1995		Мартін Перл	США	«За відкриття тау-лептона».
1995		Фредерік Рейнс	США	«За експериментальне виявлення нейтрино».
1996	Лауреат на nobelprize.org	Девід Лі	США	«За відкриття надплинності гелію-3».
		Дуглас Ошеров	США
	Лауреат на nobelprize.org	Роберт Ричардсон	США
1997		Стівен Чу	США	«За створення методів охолодження й уловлювання атомів лазерним променем».
		Клод Коен-Таннуджи	Франція
		Вільям Філіпс	США
1998		Роберт Лафлін	США	«За відкриття нової форми квантової рідини ( при низьких температурах і сильному магнітному полі) у частки з новими властивостями, що мають, зокрема, дробовий електричний заряд».
		Хорст Штермер	Німеччина
	Лауреат на nobelprize.org	Денієл Цуї	США
1999		Герард 'т Хоофт	Нідерланди	«За прояснення квантової структури електрослабких взаємодій».
1999	Лауреат на nobelprize.org	Мартін Вельтман	Нідерланди

2000-і

Нобелівська премія з фізики, 2000-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
2000		Жорес Іванович Алфьоров	Росія	«За розробки в напівпровідниковій техніці».
	Лауреат на nobelprize.org	Герберт Кремер	Німеччина	«За розробки в напівпровідниковій техніці».
	Лауреат на nobelprize.org	Джек Кілбі	США	«За дослідження в області інтегральних схем».
2001		Ерік Корнелл	США	«Досягнення у вивченні процесів конденсації Бозе-Ейнштейна в середовищі вироджених газів і за початкові фундаментальні дослідження характеристикконденсатів».
		Карл Віман	США
		Вольфганг Кеттерле	Німеччина
2002		Раймонд Девіс молодший	США	«За створення нейтринної астрономії».
	Лауреат на nobelprize.org	Масатосі Косіба	Японія	«За створення нейтринної астрономії».
		Ріккардо Джакконі	США	«За створення рентгенівської астрономії й винахід рентгенівського телескопа».
2003		Олексій Олексійович Абрикосов	Росія, США	«За створення теорії надпровідності другого роду та теорії надплинності рідкого гелію-3».
		Віталій Лазарович Гінзбург	Росія
		Ентоні Леггет	Великобританія, США
2004		Девід Гросс	США	«За відкриття асимптотичної свободи у теорії сильних взаємодій».
	Лауреат на nobelprize.org	Девід Політцер	США
		Френк Вільчек	США
2005		Рой Глаубер	США	«За внесок в квантову теорію оптичної когерентності; за внесок у розвиток лазерної високоточної спектроскопії і техніки прецизійного розрахунку світлового зрушення в оптичних стандартах частоти»
	Лауреат на nobelprize.org	Джон Голл	США
		Теодор Генш	Німеччина
2006		Джон Матер	США	«За відкриття анізотропії і чорнотільної структури енергетичного спектру космічного фонового випромінювання».
2006		Джордж Смут	США
2007		Альбер Фер	Франція	«За відкриття ефекту гігантського магнетоопору»
2007		Петер Грюнберг	Німеччина	«За відкриття ефекту гігантського магнетоопору»
2008		Макото Кобаясі	Японія	«За встановлення походження симетрії, що передбачає існування в природі щонайменше трьох сімейств кварків»
		Тосіхіде Масукава	Японія
		Йоїчіро Намбу	США	«відкриття механізму спонтанного порушення симетрії на субатомному рівні»
2009		Чарлз Куен Као	Гонконг, Великобританія, США	«За революційні відкриття стосовно передачі світла оптоволоконними лініями для оптичного зв'язку»
		Віллард Бойл	Канада, США	«За винахід напівпровідникової схеми для отримання зображень - ПЗЗ-сенсора»
		Джордж Сміт	США

2010-і

Нобелівська премія з фізики, 2010-і
Рік	Лауреат		Країна	Обґрунтування
2010		Андрій Гейм	Нідерланди	«за експерименти з двовимірним матеріалом графеном».
2010		Костянтин Новоселов	Росія	«за експерименти з двовимірним матеріалом графеном».
2011		Сол Перлматтер	США	«за відкриття прискореного розширення Всесвіту за допомогою спостережень над далекими надновими».
		Браян П. Шмідт	Австралія
		Адам Рісс	США

6. Лауреати Нобелівської премії у колишньому СРСР Премія з фізики 1958 Павло Черенков

(1904-1990)

За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова

Російський фізик Павло Олексійович Черенков народився в Новій Чигли районі Воронежа. Його батьки Олексій і Марія Черенкова були селянами. Закінчивши в 1928 р. фізико-математичний факультет Воронезького університету, він два роки працював учителем. У 1930 р. він став аспірантом Інституту фізики і математики АН СРСР у Ленінграді і отримав кандидатську ступінь у 1935 р. Потім він став науковим співробітником Фізичного інституту ім. П.М.Лебедєва у Москві, де й працював в подальшому. Черенков був обраний членом-кореспондентом АН СРСР в 1964 р. і академіком в 1970 р. Він тричі лауреат Державної премії СРСР, мав два ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора та інші державні нагороди.

Ілля Франк

(1908-1990)

За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова

Російський фізик Ілля Михайлович Франк народився в Санкт-Петербурзі. Він був молодшим сином Михайла Людвиговича Франка, професора математики, і Єлизавети Михайлівни Франк. (Граціановой), по професії фізика. У 1930 р. він закінчив Московський державний університет за спеціальністю «фізика», де його вчителем був С.І. Вавилов, пізніше президент Академії наук СРСР .Франк отримав численні нагороди Радянського уряду, включаючи Ленінську премію, два ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої Революції, а також золоту медаль Вавилова Академії наук СРСР. Він був обраний академіком АН СРСР у 1968 р.

Ігор Тамм

(1895-1971)

За відкриття і тлумачення ефекту Черенкова

Російський фізик Ігор Євгенович Тамм народився на узбережжі Тихого океану у Владивостоці в сім'ї Ольги (уродженої Давидової) Тамм і Євгенія Тамма, інженера-будівельника. У 1913 р. він закінчив гімназію в Єлисаветграді (нині Кіровоград) на Україну, куди сім'я переїхала в 1901 г . У 1953 р. Т. був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Він був також членом Польської академії наук.Американської академії наук і мистецтв і Шведської фізичного товариства. Він був нагороджений двома орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора і був Героєм Соціалістичної Праці. У 1929 р. Т. написав популярний підручник «Основи теорії електрики», який багаторазово перевидавався.

Премія з фізики 1962 Лев Ландау

(1908-1968)

За його піонерські теорії конденсованих середовищ і особливорідкого гелію

Радянський фізик Лев Давидович Ландау народився в сім'ї Давида та Любові Ландау в Баку. Його батько був відомим інженером-нафтовиком, які працювали на місцевих нафтопромислах, а мати - лікарем. Вона займалася фізіологічними дослідженнями Крім Нобелівської і Ленінської премій Л. були присуджені три Державні премії СРСР. Йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1946 р. він був обраний до Академії наук СРСР. Своїм членом його обрали академії наук Данії, Нідерландів і США, Американська академія наук і мистецтв.Французьке фізичне товариство, Лондонське фізичне товариство і Лондонське королівське товариство.

Премія з фізики 1964 Микола Басов

(1922-2001)

За фундаментальні роботи в галузі квантової електроніки, якіпривели до створення випромінювачів і підсилювачів налазерно-мазерного принципі

Російський фізик Микола Геннадійович Басов народився 14 грудня 1922 року в селі (нині місті) Усмань, поблизу Воронежа, в сім'ї Геннадія Федоровича Басова і Зінаїди Андріївни Молчанової. Його батько, професор Воронежського лісового інституту, спеціалізувався на впливі лісопосадок на підземні води і поверхневий дренаж.Закінчивши школу в 1941 р., Молодий Микола пішов служити в Радянську Армію. Під час другої світової війни він пройшов підготовку на асистента лікаря в Куйбишевській військово-медичної академії і був прикомандирований до Українського фронту. Крім Нобелівської премії, Басов отримав звання двічі Героя Соціалістичної Праці (1969, 1982), нагороджений золотою медаллю Чехословацької академії наук (1975). Він був обраний членом-кореспондентом АН СРСР (1962), дійсним членом (1966) і членом Президії АН (1967). Він є членом багатьох інших академій наук, включаючи академії Польщі, Чехословаччини, Болгарії і Франції, він також є членом Німецької академії натуралістів «Леопольдіна», Шведської королівської академії інженерних наук і Американського оптичного товариства. Басов є віце-головою виконавчої ради Всесвітньої федерації науковців і президентом Всесоюзного товариства «Знання». Він є членом Радянського комітету захисту миру і Усесвітньої Ради Миру, а також головним редактором науково-популярних журналів «Природа» і «Квант». Був обраний до Верховної Ради в 1974 р., Був членом його Президії в 1982 р. Олександр Прохоров

(1916-2002)

За фундаментальні роботи в галузі квантової електроніки, які привели до створення випромінювачів і підсилювачів на лазерно-мазерного принципі Російський фізик Олександр Михайлович Прохоров, син Михайла Івановича Прохорова і Марії Іванівни (в дівоцтві Михайлової) Прохорової, народився в Атертон (Австралія), куди його сім'я перебралася в 1911 р. після втечі батьків Прохорова із сибірського заслання. Після Жовтневої революції сім'я Прохорових в 1923 р. повернулася в Радянський Союз. Закінчивши з відзнакою фізичний факультет Ленінградського державного університету (1939), П. вступає до аспірантури в Лабораторію коливань Фізичного інституту АН СРСР ім. П.М. Лебедєва у Москві. Тут він вивчає поширення радіохвиль над земною поверхнею і разом з одним зі своїх керівників, фізиком В.В. Мігуліним, розробляє новий метод використання інтерференції радіохвиль для дослідження іоносфери - одного з верхніх шарів атмосфери. У 1960 р. П. обирають членом-кореспондентом, у 1966 т. - Дійсним членом і в 1970 р. - Членом президії АН СРСР. Він почесний член Американської академії наук і мистецтв. У 1969 р. він був призначений головним редактором Киеве. П.почесний професор університетів Делі (1967) і Бухареста (1971). Радянський уряд присвоїло йому звання Героя Соціалістичної Праці (1969). Премія з фізики 1978 Петро Капіца

(1894-1984)

За його базові дослідження й відкриття у фізиці низькихтемператур

Радянський фізик Петро Леонідович Капіца народився в Кронштадті військово-морської фортеці, розташованої на острові в Фінській затоці неподалік від Санкт-Петербурга, де служив його батько Леонід Петрович Капиця, генерал-лейтенант інженерного корпусу. Мати К. Ольга Іеронімовна Капіца (Стебницька) була відомим педагогом і збирачкою фольклору. Після закінчення гімназії в Кронштадті К. поступив на факультет інженерів-електриків Петербурзького політехнічного інституту, який закінчив у 1918 р. Наступні три роки він викладав у тому ж інституті. Під керівництвом А.Ф.Іоффе, першим в Росії приступив до досліджень в галузі атомної фізики, К. разом зі своїм однокурсником Миколою Семеновим розробив метод вимірювання магнітного моменту атома в неоднорідному магнітному полі, що у 1921 р. був удосконалений Отто Штерном. Капца був удостоєний багатьох нагород і почесних звань як у себе на батьківщині, так і в багатьох країнах світу. Він був почесним доктором одинадцяти університетів на чотирьох континентах, був членом багатьох наукових товариств, академії Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу і більшості європейських країн, був володарем численних нагород і премій за свою наукову та політичну діяльність, у тому числі семи орденів Леніна.

Висновки

У даній курсові роботі ми ознайомились з лауреатами Нобелівської премії, дізнались традиції вручення, причини дискваліфікації, цікаві факти з цієї теми.Отже, Но́белівська пре́мія — одна з найпрестижніших міжнародних премій. Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропа Альфреда Бернарда Нобеля. Так як розглядались детально лауреати в області фізики, то з лауреатами інших країн ознайомилаись лише поверхнево, дізнавшись лише за що вручили премію і в якому році. У даній роботі представлені фотографії усіх учених. Також вказані цікаві біографічні моменти деяких особистостей. В додатках додані фотографії учених.

Ознайомившись з цією темою, можна сказати, що вона є дуже популярною. Матеріали по цій темі не викликають проблем про пошуці. Значна частина матеріалу є у інтернеті. Ця тема доступна кожному. У бібліотеці маса матеріалу по даній темі, впродовж останніх років було випущено книги з біографіями лауреатів Нобелівської премії, ряди лауреатів поповнюються щороку.

Отже, поставлені завдання до цієї роботи чітко висвітлені у ній. Розкриті та представлені питання щодо лауреатів Нобелівської премії у СРСР.

<<< < Предыдущая 12 / 32 3 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
28.03.2015255.49 Кб29курс.doc
#
28.03.2015735.23 Кб85Курсач 02.doc
#
12.03.201640.1 Кб26курсач по исследованию.docx
#
12.03.20161.63 Mб52курсач.docx
#
13.08.2019125.44 Кб10курсова.doc
#
22.12.20181.77 Mб23курсова_фізика.doc
#
01.03.2025209.92 Кб1КУРСОВАЯ АНЖЕЛА.doc
#
20.09.2019569.75 Кб3Курсовая Говорун А.Ю..rtf
#
28.03.2015145.92 Кб211КУРСОВАЯ метафоры в произведениях Грина.doc
#
01.04.2025165.89 Кб0КУРСОВАЯ ПО ОЛПХ.doc
#
01.04.202594.77 Кб0Курсовая работа налоги Максимов А.Ю..docx