Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Інститут математики, фізики і технологічної освіти

Кафедра фізики і методики викладання фізики, інформатики, астрономії

Курсова робота на тему:

«Лауреати Нобелівської премії в області фізики»

Виконали студенти V курсу

спеціальності «Математика»

Ласкорунська Наталя Іванівна

Осьмірко Марина Олександрівна

Науковий керівник Дідовик М. В.

Вінниця 2011р

Зміст

Вступ………………………………………………………………..……..3

1. Історія виникнення премії……………………………………….…...4

2. Традиції вручення Нобелівської премії……………………….…….5

3. Підстави для вручення Нобелівської премії…………………….…6

4. Номінація та присудження премії…………………………………..6

5. .Процес вибору лауреата ……………………………..……………...9

6. . Лауреати Нобелівської премії у бувшому СРСР….…………… .14

Висновок…………………………………………………………………………22

Література…………………………………………………………………….39

Вступ

Завданнями курсової роботи є   систематизація отриманих відомостей з цієї теми, їх поглиблення ; розвиток навичок самостійної роботи з науковою і довідковою літературою, матеріалами періодичних видань, джерелами статистичної інформації тощо; отримання досвіду їхнього практичного використання ; отримання навичок проведення самостійного аналізу й узагальнення теми, обґрунтування ; отримання навичок , відстоювання власної точки зору; проаналізувати різні інформаційні джерела;    визначити і порівняти існуючі підходи с певної проблеми та зробити узагальнюючі висновки, сформувати власне бачення; оцінити перспективи розвитку та подальшого дослідження цієї теми .

Звичайно, на нашу, думку, прикрим випадком є виключення математиків із рядів претендентів на премію, адже математики роблять не абиякий внесок у наукові досягнення.. Цікавим є перегляд біографії самого автора премії та причини її виникнення; вивчення історії виникнення ; представлення фотографій лауреатів, коротких біографій; їх заслуг та винагород . Також но за мету поставлено ознайомитись із науковцями із колишнього СРСР, їхніми заслугами та біографіями. Заплановано у цій роботі показати усіх лауреатів премії , починаючи з першого. Також важливим завданням є дізнатися про традиції та місця вручення нагороди: де проходить церемонія, хто на неї запрошується, хто вручає та в якій кількості премію.Пошук цікавих фактів щодо цієї премії є також одним із завдань цієї курсової роботи.

1. Історія виникнення премії

Альфред Нобель, шведський винахідник і фабрикант склав заповіт, де наказав створити фонд, відсотки з якого будуть видаватися у вигляді премії тим, хто впродовж попереднього року приніс найбільшу користь людству. Зазначені відсотки, у відповідність із заповітом, ділилися на 5 рівних частин, які призначаються для заохочення відкриттів у галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури і особливі досягнення перед людством у справу миру (Нобелівська премія миру). Виняток — математики. Це пов'язано із сумною історією кохання Альфреда. Дівчина, яку він кохав вийшла заміж за математика. Саме через це Нобелівська премія не поширюється на цю галузь науки. 1900 року був створений Нобелівський комітет, який виплачує премії. Вручення премій почалося 1901 року.

За час існування премії було введено лише одне нововведення: 1968 року Шведський банк з нагоди свого 300-річчя запропонував виділити гроші на премію з економіки. За традицією, премії з фізики, хімії, медицини, літератури і економіки вручає в Стокгольмі в Концертному залі король Швеції.

Но́белівська пре́мія — одна з найпрестижніших міжнародних премій.

Сума премії непостійна, вона змінюється в залежності від доходів Нобелівського фонду. Заснована згідно з заповітом шведського підприємця, винахідника та філантропаАльфреда Бернарда Нобеля, який винайшов динаміт. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.

Нобель помер 1896 року, після чого парламенти Швеції та Норвегії (які тоді утворювали міждержавний союз) протягом 4 років (до 1900 року) узгоджували конкретні умови нагородження.

2. Традиції вручення Нобелівської премії.

Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмі(Швеція) 10 грудня — в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції.

Кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями. Того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських діячів..

Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім'ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Прийняття рішення про присудження премії миру довірено норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються стортингом(парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям.

Перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.

3. Підстави для вручення Нобелівської премії Нобелівські премії вручаються за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або крупний внесок в культуру або розвиток суспільства в наступних номінаціях: Нобелівська премія з літератури - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з фізіології та медицині - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з фізики - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія з хімії - з 1901 (Швеція); Нобелівська премія миру - з 1901 (Норвегія); Нобелівська премія з економіки - з 1969 (Швеція). В даний час грошова винагорода лауреатам Нобелівської премії становить 10 мільйонів шведських крон (близько 1,5 мільйона доларів США). У 1900 році був заснований Фонд Нобеля - приватна незалежна неурядова організація зі стартовим капіталом 31 мільйон шведських крон (ця сума еквівалентна приблизно сьогоднішнім 1,5 мільярда шведських крон). Перші лауреати Нобелівської премії отримує 150 000 крон. В даний час капітал фонду зріс майже до 3 мільярдів шведських крон (приблизно 450 мільйонів доларів США). 4 Номінація та присудження премії

Нобелівська премія присуджується щорічно за досягнення у таких галузях:

Фізика  — з 1900, Швеція

Хімія  — з 1900, Швеція

Медицина та фізіологія  — з 1900, Швеція

Економіка  — з 1969, Швеція

Література  — з 1900, Швеція

Захист миру  — з 1900, Норвегія

В галузі фізики й хімії: члени (у тому числі іноземні) Королівської академії наук Швеції; члени Нобелівських комітетів з фізики та хімії; лауреати Нобелівських премій в області фізики та хімії; постійно й тимчасово працюючі професори фізики та хімії університетів і вищих технічних шкіл Швеції, Данії, Фінляндії, Ісландії,Норвегії, а також Каролінського інституту (Стокгольм); завідувачі відповідних кафедр щонайменше у 6 університетах або інститутах, обраних Академією наук; інші вчені, від яких Академія вважає за необхідне прийняти пропозиції. Вибір осіб повинен бути зроблений до кінця вересня кожного року.

Цікаві факти про Нобелівську премію

Країни, у яких найбільше нобелівських лауреатів (Станом на 5 жовтня 2007)	Кількість
США	172
Великобританія	111
Німеччина	96
Франція	54
Швеція	27
Швейцарія	25
Росія (СРСР)	21
Австрія	21
Італія	19
Канада	18
Нідерланди	18

Від часу присудження перших премій (10 грудня 1901 р.) і до 2005 року включно її лауреатами стали 755 осіб (34 жінки та 721 чоловік), а також 18 організацій. Жінки двічі ставали лауреатами в галузі фізики (1903, 1963), тричі — з хімії (1911, 1935, 1964), 7 разів — в галузі медицини, 10 — з літератури, 12 — в галузі миру.

Досі наймолодшим нобелянтом є Вільям Лоренс Брегг,

який у 25 років отримав премію з фізики (разом з батьком, 1915).

За всю історію існування Нобелівської премії від неї відмовились 6 лауреатів. 1938 року німець Ріхард Кун відмовився (за наполяганням влади Німеччини) від премії з хімії, але згодом отримав диплом і медаль. Наступного року цей вчинок повторили два його співвітчизники: лауреат з хімії Адольф Бутенандт і лауреат з медицини Ґергард Домаґ. Крім того, від Нобелівських премій відмовились Борис Пастернак (в галузі літератури, 1958; спочатку прийняв премію, але під тиском влади СРСР був змушений відмовитися), Жан-Поль Сартр (премія з літератури 1964 року) і Ле Дюк То, нобелівський лауреат премії миру 1973 року.

Двічі лауреатами Нобелівської премії ставали Марія Склодовська-Кюрі (1903 — з фізики та 1911 рік — з хімії), Лайнус Полінг (1954 — з хімії, 1962 — премію миру), Джон Бардін (1956 та 1972 — з фізики), Фредерик Сенгер (1958 та 1980 — з хімії). Міжнародний комітет Червоного Хреста отримував премію тричі, Комісія ООН з біженців — двічі.