Модуль іі Індивідуальне науково-дослідне завдання

2. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Основи етики» здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю.

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою, а саме: завдання поточного контролю оцінюються: в діапазоні від 0 до 100 балів (включно).

Модуль І					Модуль ІІ. Індивідуальне науково-дослідне завдання	Сума
Змістовий модуль 1
80					20	100
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5
16	16	16	16	16

Шкала оцінювання:

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка з шкалою навчального закладу	Оцінка за національною шкалою
		Екзамен	Залік
A	81-100	5 (відмінно)	Зараховано
BC	65-80	4 (добре)
DE	50-64	3 (задовільно)
FX	20-49	2 (незадовільно з можливістю повторного складання)	Незараховано
F	0-19	2 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)	Незараховано

3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Модуль і

Змістовий модуль 1. Основи етики

Тема 1. Предмет етики

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання про особливості виникнення моралі, її структруні компоненти, місце і роль у суспільстві.

План

1. Етика та мораль. Мораль і моралізаторство.

2. Звичаї і моральність. Співвідношення моральних, релігійних та юридичних норм у суспільному житті.

3. Моральна досконалість. Автономія і гетерономія в моралі.

4. Моральне судження. Моральна оцінка.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого та другого питань доцільно звернути увагу на той факт, що про виникнення етики, як системи етичних норм, не можна говорити в тому ж сенсі, в якому говорять про виникнення наук або філософії взагалі. Етика не створюється шляхом теоретичного інтересу до тієї чи іншої області дійсності, як більшість наук, вона обумовлюється самим фактом суспільногo життя. Мораль не виникає в людському суспільстві в певний момент часу, але притаманна йому, в тій чи іншій формі, на всіх стадіях його розвитку. Скрізь і у всі часи воля людини, яка живе в суспільстві собі подібних, зв'язувалaся моральними нормами найрізноманітнішого змісту, які мають вигляд звичаїв, релігійних чи державних усталень. У цьому сенсі мораль передує пізнання і часто є навіть могутнім стимулом його розвитку: переважно в області моралі зароджується філософська думка. Моральне, яке усвідомлюється спочатку як безперечно прийнятне, вимагає з плином часу свого обґрунтування, як необхідниx для досягнення розумoм цілей.

Розглядаючи третє питання необхідно звернути увагу на той факт, що автономія і гетерономія виступають у практичній філософії І. Канта як дві протилежні і у моральному аспекті вирішальні якості визначення волі до бажання і вчинку. Автономною є воля, яка сама подає закон своєї дії або може мислитись як сама для себе законодавча (від грец. αὐτός – сам и νόμος – закон, самозаконня). Гетерономна ж волі запозичує норму своєї поведінки не зі свого розуму, а з іншого (від грец. ἕτερος – інший; інозаконня).

При вивченні четвертого питання варто наголосити, що залежно від носія моральна свідомість поділяється на індивідуальну і суспільну. Головними компонентами індивідуальної моральної свідомості емоційно-почуттєвий та раціонально-теоретичний рівні. Почуттєвий і раціональний рівні індивідуальної моральної свідомості є основою моральних переконань. Суспільна моральна свідомість також структурується за двома рівнями. Основою емоційно-почуттєвого її рівня саме і є моральні почуття, невідрефлектовані моральні судження й відповідні оціночні уявлення.