Лекція 8.
Теорія соціального статусу та соціальних ролей
Сам термін «соціальний статус» вперше почав вживатися в системі правових відносин і відображав поняття щодо правового положення юридичної особи. У науковий обіг ввів це поняття Макс Вебер. Він розглядав статус, клас і владу як головні ознаки соціального статусу, тобто головними вимірами соціальної стратифікації, що визначають місце і роль особистості в системі суспільних зв’язків. Макс Вебер трактував статус як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.
У сучасному розумінні поняття соціальний статус охоплює таку загальну характеристику становища індивіда у суспільстві, а саме це професія, яка визначає статус особи; освіта, професіоналізм.
Усі ці риси Мертон назвав статусним набором. Статусний набір – це сукупність всіх статусів, які займає індивід, в цьому наборі статусів завжди є головний. Головний статус – це найбільш характерний для даного індивіда, за яким його виділяють знайомі, оточуючі, за яким його ототожнюють. Головним називають той статус, який визначає стиль життя, поведінку. В головний статус входять також друзі, знайомі.
Соціальний статус – це положення особистості в системі суспільних відносин, і це положення пов’язане з належністю до конкретної соціальної групи, спільності, а також сукупність її соціальних ролей.
Види соціальних статусів:
-
Субстанціональний – вік, стать, національність, освіта, соціальна приналежність.
-
Релятивний – відносний статус.
-
Соціальний – положення (становище), яке людина займає в соціальній групі.
-
Особистісний – становище, яке людина займає в малій (первинній) соціальній спільності, в залежності від того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями.
Соціальний статус (місце роботи, соціальне становище, вік, національність, освіта) відіграє пріоритетну роль серед незнайомих людей, а особистість (особистісні характеристики, пріоритети) – серед знайомих.
Кожен із нас має набір щодо особистісних і соціальних статусів. Оскільки ми беремо участь в багатьох соціальних спільностях і групах і в процесі соціальної взаємодії вони можуть не співпадати. Така ситуація виникає тоді, коли індивід займає високу статусну позицію в професійному контексті, в одній соціальній спільності, і низьку – в іншій спільності, і коли права і обов’язки одного статусу суперечать правам і обов’язкам іншого статусу, або перешкоджають його функціонуванню, і тоді виникає конфлікт статусів.
Рейтинг – це коли статус розглядається як певне місце чи положення в ієрархії.
Привласнений статус – це характеристика особистості, яка дається особистості від народження (раса, стать, національність, громадянство).
Досягнутий статус.
На певних етапах історичного розвитку виникли різні критерії.
Соціальна роль – типова поведінка людини, яка пов’язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції в соціальному середовищі. Рольовий аспект статусу виявляється в узагальненні стійких шаблонів поведінки, дій, думок, почуттів, тобто поняття соціальної ролі означає сукупність вимог, які пред’являють до осіб, які займають певні соціальні позиції.
Два підходи до розуміння соціальних ролей:
-
Розроблений Дж. Міддом, саме за його теорією ролі уявлялися як результат дослідницького чи творчого процесу, тобто як очікувана поведінка взаємодії індивідів.
-
Розроблений Ліндом – за його теорією соціальна роль виступає як динамічна змінна сторона соціального статусу як його функція, яка пов’язана з набором норм, у відповідності з якими особистість повинна вести себе у певних ситуаціях.
У своєму житті людина виконує декілька соціальних ролей, які утворюють рольовий набір за словами Мертона, соціальні ролі можуть бути закріплені законом, або ж моральними нормами.
Оди із перших науковців, який систематизував соціальні ролі є Парсонс.
На першому плані – емоційність. Ступінь формалізації ролі, масштабність.
Поняття:
Гендерний стереотип.
Правова соціалізація.
Гендерна соціалізація.
Диспозиція.
Референтна група.
Соціалізація чоловіка і жінки.
Лекція 9. Соціальна стратифікація суспільства та теорія стратифікації
-
Соціальна структура суспільства – найважливіша характеристика суспільства.
-
Соціальна стратифікація суспільства.
-
Соціальна мобільність.
Соціальна структура суспільства, її динаміка, її складові, є ключовими темами соціології та соціології права, і це поняття вживається в широкому та вузькому значенні.
В широкому значенні – це будова суспільства взагалі, система зв’язків між усіма його складовими елементами (класи, групи, спільності, соціальні інститути).
У вузькому значенні – це лише соціально-класові та соціально-групові спільності та їхня взаємодія. В соціології права вживається саме друга тенденція (вузьке значення). Особливості взаємодії соціальних груп, як формуються особистість в соціальній групі та що на неї впливає, як особистість вибудовує свою соціальну поведінку і реалізує соціальну активність.
Питаннями соціальної структури займалися вчені в усі часи. Перші наукові трактати, перші теорії ми знаходимо ще в Стародавній Греції.
Спільним у Платона і Фує щодо соціальної стратифікації є те, що соціальна структура розглядається ними як певна множина соціальних груп, які різняться між собою за функціями у суспільстві і багатством, і саме на основі цих відмінностей у суспільстві формуються досить конкретні і досить жорсткі умови щодо відносин між цими соціальними групами в питаннях влади і багатства. Закони виникають тоді, коли виникає потреба в захисті влади і регуляції владних відносин.
Соціальна структура сучасного суспільства включає велику кількість спільностей, прошарків, груп, які можна типологізувати. Приклади:
-
Соціально-класовий – класи, соціальні прошарки, соціальні групи, соціальні верстви.
-
Соціально професійні – виробничі колективи, навчальні, військові.
-
Соціально-демографічний – сім’я, молодь тощо.
-
Соціально-територіальний – місто, село, район.
-
Соціально-етнічний – нація, етнос, народність.
Сучасна структура суспільства
-
Вища політична еліта
-
Середні прошарки державного та місцевого управління
-
Низові працівники апарату управління
-
Господарники-управлінці
-
Низові керівники
-
Фахівці і службовці різних рівнів
-
Робітники різних професій
-
Декласовані елементи
Т.ч. соціальна структура суспільства – це його будова, де кожний елемент, клас, верства, група, об’єднаний спільністю інтересів і об’єктивно відрізняється від інших своїм специфічним (особливим) місцем у суспільстві, тобто ми стверджуємо, що суспільство багатогранне, воно складається з великої кількості соціальних груп і ці групи не є однорідними, займають різні місця в системі суспільства; ці групи між собою постійно взаємодіють. Можливий перехід з однієї соціальної групи в іншу при різних умов.
Сутністю суспільного життя є взаємодія цих груп, а також зіткнення інтересів, тобто постійне з’ясування місця кожної із цих груп в системі ієрархії суспільства.
Теорії стратифікації:
-
Класова теорія. Цю теорію започаткував Маркс в 50х роках 19 ст. в його праці «Капітал».
Класи – це великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в певній історичній системі суспільного виробництва за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в організації суспільної праці, а також за розмірами і способами отримання тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні. Тобто в основі поділу на класу лежить економічна ознака – відношення до засобів виробництва, і як результат – кількість привласненого багатства, отриманого саме за рахунок привласненого засобу виробництва.
-
Теорія стратифікації. Саме поняття стратифікація походить від лат. слова, яке означає «прошарок» і було запозичене з геології (геологічна будова землі в розрізі). Теорію стратифікації започаткував Сорокін у роботі «Соціальна стратифікація та мобільність».
-
Формаційна теорія. Поділ суспільства за формаціями:
-
Первісна
-
Рабовласницька
-
Феодальна
-
Капіталістична
-
Соціалістична
Головної рисою людського виробництва є соціальна нерівність, яка пов’язана з відмінностями, зумовленими соціальними чинниками: поділом праці (розумова та фізична), укладом життя (сільське та міське), соціальною роллю тощо, але соціальна нерівність є основою стратифікації, вона є головною властивістю суспільства.
Типи стратифікації:
-
Економічна
-
Політична
-
Професійна
Головні умови, що лежать в основі професійної стратифікації:
-
Важливість професії для виживання і функціонування суспільства.
-
Рівень знань, який необхідний для виконання професійних обов’язків.
Критерії стратифікації:
-
Дохід
-
Багатство
-
Влада
-
Престижність професії
-
Освіта
-
Тип життя
Якщо критерій стратифікації один – така стратифікація одномірна, якщо декілька – багатомірна.
Складовою частиною теорії стратифікації є теорія мобільності.
Під соціальною мобільністю розуміється перехід індивіда чи соціальної групи з однієї позиції в іншу.
Розрізняється горизонтальна і вертикальна мобільність. Горизонтальна – без зміни статусу, вертикальна – зі зміною статусу.
В залежності від того, пересувається в суспільстві окрема група або окремий індивід, мобільність поділяється на індивідуальну та групову (характерна для нестійких суспільств).
Лекція 10. Соціальні зв’язки та соціальні відносини
-
Різновиди соціального зв’язку.
-
Соціальні інститути.
-
Система соціального контролю.
-
Соціальні організації.
Поняття соціального зв’язку в науці є одним із найважливішим. Огюст Конт представляв за допомогою цієї категорії соціальну структуру як складний організм, складну систему, в якій виникають складні відносини, зв’язки, і ці зв’язки відбуваються постійно від моменту народження людини і постійно її супроводжують. Від сім’ї до держави саме через ці зв’язки і відбувається процес соціалізації. Спенсер також намагався через соціальні зв’язки розглянути закономірності розвитку суспільства, але вже індустріального. Таке зацікавлення науковцями цим поняттям свідчить про те, що ця категорія відіграє найважливішу роль в системі функціонування суспільства та особистості.
В найбільш загальному вигляді суспільство розуміється як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних елементів (індивідів, груп, інститутів) та відносин (зв’язків) між ними. Тобто будь-яке суспільство складають:
-
Набір елементів та набір зв’язків між ними.
Під соціальним зв'язком розуміють сукупність особливих залежностей одних соціальних суб’єктів від інших, а також їхні відносини, які об’єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їхнє колективне існування. Основою формування соціального зв’язку є безпосередній контакт між людьми в тій або іншій первинній соціальній спільності, що поступово переростає в більш широкий, опосередкований зв'язок людей, що складають великі соціальні обєднання і в межах яких формуються почуття причетності до групи (внутрішньо-рольова солідарність, яка визначає колективну поведінку і т.ч. формується колективна свідомість). Фактори, які визначають наявність соціальних зв’язків:
-
Природно-біологічний – цей фактор задається спадковими ознаками (сам факт народження людини) і визначає стать, належність до соціальної групи, національність, етнічну групу, країну проживання.
-
Психологічний – характеризує почуття спільності з іншими людьми, належності до певної соціальної групи, це те, що об’єднує людей в цю групу і найвищого апогею розвитку це почуття набуває, коли знання, набуті під час перебування в групі стає власним переконанням, набувають ознак раціональних установок.
-
Соціально-інституційні (спеціально створені, формальні, писані правила поведінки, які особливим чином регламентують соціальні зв’язки та відносини, визначають порядок дії соціальних суб’єктів в межах соціальних інститутів).
Класифікація соціальних зв’язків:
-
Формальні, які набувають чинності у регламентації юридично закріплених норм, правил, законів.
-
Неформальні – існують в усній формі, неписані закони, яких ми також дотримуємось.
-
Колективні
-
Особистісні
-
Прямі
-
Опосередковані
Соціальні зв’язки людини, яка знаходиться навіть у невеличкій групі, має по своїй суті велику кількість взаємодій, інтеракцій, які обов’язково складаються з дій і зворотних реакцій. Динамічна взаємодія – це і є інтеракція, тобто дія-результат. Поступово в процесі цих дій виділяються певні сталі соціальні зв’язки, які на основі раціональності, чуттєвості, сприйнятності іншими виокреслюються у певну форму, і як результат характеризуються певною поведінкою взаємодіючих індивідів.
Саме такі усвідомлені, а також чуттєво сприйнятливі індивідами сукупності повторювальних взаємодій, які співвіднесені за своїм змістом одна з одною і які характеризуються відповідною поведінкою і називаються соціальними відносинами.
Схема реалізації соціальних зв’язків
-
Психологічний контакт - спостереження особою певних рис іншої особи пробуджує інтерес до її пізнання. Інтерес – це перший інтерес психологічного контакту. Взаємна зацікавленість базується на тому, що ми усвідомлюємо, що ця особа може бути корисною для нас для задоволення наших потреб і взаємна зацікавленість створює психологічний контакт. Але цей контакт не створює певного зв’язку, а є лише умовою наявності цього зв’язку.
-
Соціальний контакт – психологічний контакт може перетворитися при певних умовах на соціальний, але якщо суб’єкти починають постійно зустрічатися і взаємодіяти і досягаються найвищого – це обмін цінностями.
-
Соціальні дії – повязуються з розумінням динаміки суспільства, його функціонування, зміни, розвитку, тобто вони є постійними константами суспільства при розгляді особистості в суспільстві її самореалізації. Початок дослідження проблем соціальної дії був закладений Максом Вебером. Саме Максу Веберу належить ідея створення теорії соціальної дії. Продовжив розвиток цієї теорії Парсонс. В основі його теорії лежить схема соціальної дії – діюча особа, ситуація, умови, які включають мету та нормативи. Орієнтацією дій індивіда можуть слугувати прийняті загальні правила або специфіка ситуації; соціальні характеристики або особисті якості індивіда (професія, статус, стать, вік); потреби індивіда; характеристика ситуації баланс особистих та колективних інтересів. Соціальними називаються дії, які мають мету змінити поведінку, установки, прагнення індивіда. Соціальні дії – це певна система дій, засобів, методів, за допомогою яких особа чи група намагається змінити поведінку іншої особи або цілої групи.
-
Соціальні взаємодії – під ними в першу чергу розуміється спілкування або певна форма соціальної комунікації, яка передбачає соціальну дію 2х або більше осіб і саме ця категорія виражає характер змісту соціальної дії між людьми, соціальними спільностями, які розрізняються за позиціями і соціальними ролями.
-
Соціальні залежності – вони є найвищою формою прояву соціальних зв’язків, соціальна залежність – це елемент соціального відношення, яка виникає тоді, коли виникає певна залежність, тобто це відповідь на питання «що пов’язує і яким чином?».
-
Соціальні відносини.
-
Соціальні інститути.