Zp_10

3) США та Індія на рубежі століть: від «відчуження» до статусу «природних союзників». Дана стаття являє собою аналіз еволюції американо-індійських відносин від стану "відчуженості" до статусу "природних союзників" (про що було оголошено лідерами обох країн в 2000 р.). Хронологічні рамки дослідження включають 1990-і - першу половину 2000-х років. У роботі робиться спроба не тільки відобразити суть змін у відносинах між Вашингтоном і Делі, а й виявити причини, як утруднювали їх зближення в роки "холодної війни", так і сприяли різкого "потепління" американо-індійських відносин у другій половині 1990-х - початку 2000-х рр.. В ході комплексного аналізу економічного, політичного і військового співробітництва між США і Індією першорядну увагу приділяється проблемі ядерного нерозповсюдження, довгі роки що була чи не єдиною складовою в контактах між Вашингтоном і Делі і стала перешкодою на шляху нормалізації відносин між двома країнами. Подолання цієї проблеми після індійських ядерних випробувань 1998 продемонструвало американську зацікавленості в Індії і поклало початок якісно нового етапу в історії двосторонніх взаємин. Індійська економіка, що переживає бум розвитку інформаційних технологій, що розташовує дешевою робочою силою, великим відсотком англомовного населення і швидко формується "середнім класом" надає Вашингтону не менші можливості, ніж китайська економіка кінця 1980-х років. Перспективи виходу на атомний ринок Індії та мільярдні контракти на поставки озброєння також вельми привабливі для США. Союз з Індією може дати американцям додаткові козирі в їх геополітичних розрахунках на Близькому Сході, Середньої, Південної та Південно-Східної Азії. Не менш важливим для Вашингтона є і стратегічне значення Делі в системі нового світового порядку в якості майбутнього противаги Китаю. Зближення з Делі одночасно надає американцям набагато більше можливостей для того, щоб тримати під контролем розвиток Індії як "emerging power", перешкодити появі антиамериканських настроїв і можливого утворення індо-китайського альянсу на грунті боротьби з гегемонією США. Прагнення Вашингтона до зближення з Індією було підтримано в Делі. Антизахідна риторика, яка була відмінною рисою індійської політичної еліти в роки "холодної війни", була значно приглушена в 1990-і роки. Завершення біполярного протистояння і економічні інтереси вимагали переорієнтації традиційного зовнішньополітичного курсу Індії. Незважаючи на всі складнощі процесу пошуку нової теоретичної та практичної основи індійської дипломатії, очевидно, що зовнішня політика Делі в 1990-ті - на початку 2000-х рр.. несе меншу ідеологічне забарвлення і відзначена великою прагматизмом і національним "егоїзмом". Гасла "самовдосконалення" і "саморозвитку" замінюють застарілі ідеї солідарності країн "третього світу". Індійці розглядають свою країну як велику державу в сучасній системі міжнародних відносин, а не як потенційне джерело моральної трансформації цієї системи. Поліпшення відносин із Заходом на чолі з США як домінуючою державою світового порядку стало одним із пріоритетів індійської зовнішньої політики після "холодної війни".

7. Афганістан в контексті боротьби з тероризмом

1) Результати присутності США і НАТО в Афганістані - тероризм, наркоторгівля, масове вбивство мирних жителів Стамбул. 3 листопада. Kazakhstan Today - Розквіт тероризму, збільшення обсягів виробництва та контрабанди наркотиків, масове вбивство мирних жителів - такі результати присутності США і сил НАТО в Афганістані, заявив на що проходить в Стамбулі конференції по Афганістану міністр закордонних справ Ірану Алі Акбар Салехі, передає Kazakhstan Today."Нічого іншого Афганістану це присутність не принесло. Воно служить серйозним дестабілізуючим фактором для регіону і міжнародної безпеки в цілому", - вважає керівник іранської дипломатії, повідомляє ИТАР-ТАСС. На його думку, домогтися стабілізації ситуації в Афганістані можна лише через розширення регіональної взаємодії, без втручання далеких від регіону країн. "Експансіоністські плани США і продовження американської присутності в Афганістані під приводом нібито бажання викорінити екстремізм жодним чином не сприятимуть забезпеченню і зміцненню безпеки ні в самій країні, ні у регіоні". Він заявив про незмінність позиції Ірану з Афганістану, яка зводиться до вимоги виведення з території Афганістану іноземних сил.

2) Сьогодні на Лойя-джирзі в Кабулі президент Афганістану Хамід Карзай розповів про процвітання країни і дружбу з іншими державами, а також закликав сили США зменшити тиск на мирних афганців у цілях боротьби з тероризмом."Головне наше завдання - забезпечення безпеки - не досягнута, а боротьба з тероризмом не увінчалася успіхом", - заявив Карзай, висловивши при цьому вдячність США та міжнародної спільноти за багатомільярдну фінансову і військову допомогу його країні.Карзай підкреслив, що війна з тероризмом не повинна вестися іноземними солдатами в будинках афганців, які не відчувають сьогодні себе в безпеці ні одну хвилину, побоюючись, що до них двері хтось постукає вночі і забере з собою їх братів і дітей. Місцеві жителі неодноразово скаржилися на те, що в результаті військових операцій гине мирне населення.   Карзай виступив на зборах племінних старійшин Афганістану  Президент Афганістану закликав американських військових відмовитися від проведення нічних рейдів, які не завжди розглядаються афганцями в якості забезпечення їх власної безпеки.Карзай також заявив, що американці більше не матимуть права обшукувати будинки мирних жителів, і що на території країни не повинно залишитися жодного американського табору для ув'язнених. Якщо США приймуть ці умови, то, за словами Карзая, американські військові можуть залишатися в Афганістані і після 2014 року. За перебування на своїй території американських військових влади Афганістану розраховують отримати гроші. До того ж, за словами Хаміда Карзая, афганські війська, користуючись присутністю підтримки, зможуть приділити час додатковим тренуванням. Говорячи про відносини з США, Карзай підкреслив, що це мають бути відносини між двома незалежними державами. Президент Афганістану заявив, що його країна готова підписати угоди про довгострокове стратегічне співробітництво не тільки з США, але і з Великобританією, Францією, ЄС і Австралією. За словами глави афганської держави, якщо ці країни самі захочуть мати такі угоди, то вони можуть бути підписані, як було підписано угоду про стратегічне партнерство з Індією в ході його недавнього візиту в цю країну. Карзай зазначив несхожість інтересів Ірану, США і Пакистану в Афганістані, проте при цьому особливо відзначив, що Афганістан є щирим другом усіх цих держав. Афганський керівник підкреслив дружній характер відносин з Китаєм, Індією, Таджикистаном, Узбекистаном, Туреччиною, Саудівською Аравією і Кувейтом і з усім ісламським світом. Назвавши Німеччину "одним зі своїх кращих друзів", Карзай, разом з тим, ні словом не обмовився про Росію, згадавши лише про джихад 80-х років, коли моджахеди воювали з Радянським Союзом. За словами Карзая, після виведення радянських військ Захід відвернувся від Афганістану і забув про нього, що ввергло країну у вир громадянської війни. Це тяжке становище ще більше погіршилося з приходом до влади талібів."Тепер країни Заходу заявляють, що не повторять своїх минулих помилок і не кинуть нас у біді, і ми на це сподіваємося", - сказав президент. Карзай зазначив, що за минуле десятиліття Афганістан вирвався з міжнародної ізоляції і став вільної\ процвітаючою країною. Збільшилася національне багатство країни, значно покращилися системи охорони здоров'я, енергетики та водопостачання, а також дорожнього будівництва. Мільйони учнів ходять до школи в країні, а афганські студенти навчаються за кордоном у багатьох країнах світу, зазначив він. "Якщо в 2002 році національне багатство становило всього 180 мільйонів доларів, то сьогодні наш золотовалютний резерв становить шість мільярдів доларів", - сказав президент Афганістану. "Якщо при режимі талібів у Кабулі працювали тільки три іноземні посольства, то сьогодні тут відкриті дипмісії і представництва понад 60 зарубіжних держав", - підкреслив Карзай, відзначивши, що одним з головних досягнень афганської демократії стала також свобода слова. Лойя-Джирга, традиційне зібрання старійшин і ватажків кланів, відкрилася в обстановці найсуворіших заходів безпеки. На минулому тижні сім осіб загинули в результаті атаки талібів на будівлю адміністрації повіту Цамкані східній провінції Пактія, де висувалися кандидати для участі в Лойя-джирзі.

3) США накопичили великий досвід ведення бойових і підривних дій в суверенних державах за сприяння наркопроізводящіх і наркоторгующіх посібників: у Південно-Східній Азії в 1950-1970 рр.. (Золотий трикутник), в Афганістані в 1980-е (Золотий півмісяць), в Колумбії (з 1970-х по 2000-е). Модель дій США полягає в наступному. Для досягнення своїх інтересів у країні або регіоні вони вибирають радикальні угруповання, бажано вже промишляють нарковиробництва і наркоторгівлею. Що дають їм США:1. надають військову підтримку: бойова підготовка інструкторами ЦРУ і сил спеціального призначення, поставки зброї;2. забезпечення транспортної інфраструктури для перевезення зброї і наркотиків;3. покривання нарковиробництва, звільнення від переслідувань всередині країни та закордоном; Що при цьому отримують США:1. самофинансирующихся посередницьку силу (proxy), чиїми руками вони проводять свої військові, політичні та економічні інтереси в країні та регіоні; 2. можливість дестабілізувати країну і регіон: корумпувати владу, підірвати силу і свідомість суспільства, позбавити націю волі до опору, вести підпільні та каральні операції проти незгодних патріотів; 3. вісті "чорні", тобто зовсім заборонені секретні операції, при повній відсутності контролю з боку конгресу і без необхідності звітувати перед іншими гілками влади США; 4. можливість вести збір інформації через нарко-і кримінальні мережі. У Лаосі опосередкованої американської силою стало плем'я хмонг. Ці процеси в подробицях описані в книзі стала класикою Альфреда Маккоя "Героїнова політика: участь ЦРУ в світовому наркотрафік" (Alfred W. McCoy, The Politics of Heroin: CIA Complicity in the Global Drug Trade) і в роботах Пітера Дейл Скота, зокрема " Наркотики, нафта і війна: Сполучені Штати в Афганістані, Колумбії та Індокитаї "(Peter Dale Scott, Drugs, Oil, and War: The United States in Afghanistan, Colombia, and Indochina). Сьогодні США аналогічним чином формують "антитерористичні" і "антинаркотичні" кадри в Центральній Азії. У киргизькому Баткені базується спецпідрозділ "Скорпіонс", сформований, профінансоване і підготовлене США. Так в Афганістані і в Центральній Азії США формують лояльні підрозділи в правоохоронних органах і спецслужбах.

Крім кодового мови, США створюють міфи. Серед розсекречених "Вікілікс" документів є спеціальна доповідна записка так званої "Червоної осередку" (The Red Cell) ЦРУ від 11 березня 2010 р. (27). В ній фахівці з інформаційно-психологічної пропаганді розробляють посили для Німеччини і Франції, де 80% населення виступають проти участі в операціях в Афганістані. Враховуючи сприйнятливість французів до страждань цивільного населення і долі жінок, покликана "мислити нетрадиційно" "Червона осередок" пропонує "використовувати почуття провини французів за те, що вони залишають афганців напризволяще", і робити акцент на посиланні "Талібан заборонить освіта для дівчаток, відвойоване такою дорогою ціною ". Для німців у "Червоній осередку" інші аргументи: "поразка в Афганістані підвищить в Німеччині ризики тероризму, опіуму і біженців". Для Росії Вашингтон розробив індивідуальні міфи, які отримали в нашій країні величезну популярність: "Росії вигідно присутність США в Афганістані, США стримують потік тероризму, який хлине до Росії, якщо США підуть". Відповідайте собі на прості запитання: якою була загроза тероризму для Росії влітку 2001 р., і яка вона зараз, після 10-ти років американської війни? Загроза зросла і за кількістю скоєних терактів, і за чисельністю екстремістських мереж, здатних створити терор. Який був наркотрафік опіатів з Афганістану влітку 2001 р., і який він зараз? Збільшився більш ніж в 40 разів. Для тих, хто турбується, що "США підуть з Афганістану" і що "США загрузли в Афганістані": США в Афганістані ведуть надзвичайно динамічні операції з формування лояльних воєнізованих підрозділів, які будуть використані для дестабілізації сусідніх держав - болотом тут і не пахне. США також забезпечують безкарність виробництва понад 90% героїну в світі і його трафіку. А підуть США з Афганістану не більше, ніж вони пішли з Німеччини і Японії 65 років після закінчення Другої світової війни: у Німеччині сьогодні базується контингент більш 52.000 чол., В Японії - понад 35.000 чол. (28). І коли японський прем'єр-міністр Юкіо Хатояма в 2009 р. підняв питання про виведення військової бази США з острова Окінава, дуже скоро йому самому довелося "піти у відставку". Нарешті, крім спеціальної термінології і міфів США використовують примітивну брутальну брехню. У лютому 1990 р. держсекретар США Дж. Бейкер обіцяв М. Горбі, що при об'єднанні Німеччини НАТО "не просунеться на схід ні на дюйм". Після двадцяти років неприборканого розширення НАТО, Росія має найдовший у військовій історії світу лінію фронту, від Естонії на північному заході до Китаю на південно-сході - набагато довша, ніж у роки Великої Вітчизняної війни. Намічене на літо 2011 р. почало виведення військ з Афганістану було перенесено разом на 2014. "Тимчасова" військова база США "Манас" в Киргизії не тільки не закрита - навпаки, подібні бази та центри бойової підготовки розгортаються по всій Центральній Азії. Перефразовуючи відому фразу Черчілля про Росію, американські обіцянки - це віроломство, загорнуте в брехню, загорнуте в обман. У Росії повинні, нарешті, зрозуміти одну елементарну істину: співпраця з США і НАТО неможливе. США дозволяють тільки служити своїм інтересам, що з точки зору інтересів Росії називається колабораціонізм. У такій службі складається вибір проамериканського лобі в Росії і кінець історії незалежної російської держави. Візит Ставрідіса буде черговим кроком у втіленні цих планів. Крім Москви, Ставрідіс відвідає Волгоград - це черговий ляпас російському народу, як і участь військ держав-членів НАТО у Параді Перемоги на Красній площі. Людей, які так вважають, в Росії переважна більшість. Вони підтримують інший вибір: покласти кінець розширенню і потім витіснити американську присутність з євразійського регіону, об'єднатися з іншими супротивниками американського домінування - і таких держав у світі більшість, забезпечити економічний розвиток своїх країн і регіонів - на благо своїх народів, а не американських корпорацій. 4) Азізулла Карзай: Метою стратегічного партнерства між Афганістаном і США є боротьба з тероризмом 21.11.2011 Плановане угоду про стратегічну співпрацю між Афганістаном і Сполученими Штатами Америки, що передбачає створення на території ІРА військових баз, спрямоване на боротьбу з тероризмом. Про це сьогодні порталу «Афганістан.Ру» в ході ексклюзивного інтерв'ю заявив надзвичайний і повноважний посол ІРА в Росії Азізулла Карзай. «На жаль, що почалася в 2001 році операція міжнародних сил проти тероризму поки не дала потрібних результатів», - заявив афганський дипломат, додавши, що багато рішень були прийняті без уваги до специфіки регіональної обстановки. Готується до підписання угода про партнерство з США розробляється з урахуванням цього фактора. Минулого тижня можлива перспектива стратегічного співробітництва між США та Афганістаном отримала схвалення Лойя Джирга, зборів народних представників ІРА. Тим не менш, прийняте рішення носить дорадчий характер, і для укладення домовленості про партнерство потрібне схвалення нижньої палати афганського парламенту. Азізулла Карзай особливо відзначив, що одним з головних пунктів декларації, прийнятій за підсумками минулого в Кабулі Лойя Джирга, стала вимога про недопущення використання американських військових баз в ІРА проти третіх країн. «Пройдений тривалий і складний процес переговорів між Афганістаном і США, - зазначив дипломат. - Ми намагалися враховувати інтереси інших держав ». 5) 10 років війни в Афганістані. 6 жовтня 2011 Війна в Афганістані почалася 7 жовтня 2001 року, коли збройні сили Англії і США запустили операцію «Непохитна свобода» проти Об'єднаного Ісламського Фронту Порятунку Афганістану (Північного Альянсу) у відповідь на теракти 11 вересня в США. Метою операції було знищення терористичної організації Аль-Каїда в Афганістані. США також заявили, що мають намір повалити режим талібів і створити в регіоні життєздатну демократію. За десять років війни загинули тисячі солдатів, талібів і мирних жителів. І війна триває. Увага! Деякі фотографії в репортажі містять сцени насильства і смерті. 10 років війни в Афганістані Нагадаємо, що в сьогоднішньому виступі російський міністр закордонних справ Сергій Лавров також підкреслив, що здійснення рішення про стратегічне партнерство між США та Афганістаном неминуче відіб'ється на обстановці в інших країнах регіону. 6) Клінтон визнала заслуги Пакистану і Афганістану в боротьбі з тероризмом. 27 жовтня. Держсекретар США Хілларі Клінтон визнала, що багато успіхи США у сфері боротьби з тероризмом стали можливі завдяки співпраці Вашингтона з владою Афганістану і Пакистану. "Усама бен Ладен і багато з його ключових поплічників мертві. Але загроза залишається реальною і вимагає термінових заходів у відповідь. У першу чергу, вона виходить від пов'язаних з" Аль-Каїдою "організацій. Багато наші успіхи в справі боротьби з" Аль-Каїдою " були б неможливі без тісної співпраці між США і Пакистаном ", - сказала Клінтон, передає РИА" Новости ". Разом з тим, держсекретар зазначила, що деякі серйозні проблеми у відносинах США з афганськими і пакистанськими властями зберігаються. Нагадаємо, днями Клінтон разом з директором ЦРУ Девідом Петреусом і заступник міністра оборони США з політичних питань Мішель Флорной відвідала Пакистан і Афганістан для пошуку шляхів виходу з кризи у двосторонніх відносинах. Програма візиту Клінтон, Петреуса і Флорной в Ісламабад включала переговори з пакистанським президентом Асифом Зардарі, прем'єр-міністром Юсуфом Гілані і начальником штабу сухопутних військ Ашфаку Кіані, а також іншими представниками цивільної влади і військового командування країни. Сторони спробували знайти вихід із безпрецедентної кризи у відносинах між Ісламабадом і Вашингтоном. Нагадаємо, відносини між США і Пакистаном в тому числі і по лінії спецслужб різко погіршилися після того, як 2 травня цього року в Абботабаде в результаті рейду американського спецназу був знищений ватажок "Аль-Каїди" Усама бен Ладен. Американська сторона звинувачувала Ісламабад в небажанні боротися з екстремізмом і потуранні терористичним організаціям, у тому числі руху "Талібан". Ісламабад категорично відкидав подібні звинувачення і вимагав від Вашингтона поважати територіальну цілісність і суверенітет. Тим часом раніше директор національної розвідки США Джеймс Клеппер заявив, що відносини між США і Пакистаном, що зіпсувалися після ліквідації глави "Аль-Каїди" Усами бен Ладена, покращилися. "Воно (співробітництво) досягло найнижчої межі, але зараз рухається у зворотному напрямі", - зазначив він. При цьому Клеппер підкреслив, що зв'язки між розвідслужбами двох країн не припинялися, хоч і досягли "точки кипіння". Зараз, за ​​його словами, сторони прагнуть якомога продуктивніше працювати разом, щоб забезпечити безпеку в регіоні. 7) Голову бен Ладена тоді оцінили 20 мільйонами доларів. З того часу ця сума трохи змінювалася і остаточно зупинилася на 25 млн. дол. Проте мало хто сподівався отримати ці гроші, адже лідер терористів добре почувався в Афганістані, який тоді перебував під владою руху "Талібан". Тоді американська влада вирішила зробити першу велику інвестицію в пошук свого головного ворога. За 2001-2002 роки на інтервенцію в Афганістан вона витратила 20 мільярдів доларів, одночасно поваливши пануючий режим. Президент Джордж Буш пообіцяв, що це протистояння буде швидким, потрібно лише знищити терористичну мережу та передати владу народу. Саме тому витрати на всю воєнну компанію, при середній тривалості два-чотири роки, оцінювалися 100-120 мільярдами доларів при належному рівні фінансування. Афганістан і головний терорист того року отримали американської уваги на 14 мільярдів доларів, а фінансові потоки пішли на Багдад, причому в перший рік війни на ці потреби витратили 53 мільярди доларів.Наступні шість років Ірак став пріоритетним напрямком витрачання американських військових асигнувань - 142 млрд. дол.В той же час Афганістан отримував утричі менше коштів, і війна там велася здебільшого за рахунок країн-членів НАТО. Проте 2009 року все змінилося: нова адміністрація вирішила таки залишити Ірак та кинути усі сили на Афганістан. 8) У 2012 році витрати США на оборону становитимуть 703 мільярди доларів - на 50 мільярдів доларів більше, ніж у 2010 році. Війни в Афганістані та Іраку, звідки виводяться війська, до 2017 року будуть коштувати 2,4 трильйона доларів.Це майже половина суми, яку Вашингтон витратив на Другу світову війну. Чим закінчиться протистояння, поки не відомо, адже більш ніж за трильйон вбито головного лідера терористів, а сама терористична система лише зміцніла. 9) 7 жовтня найбільш багата і могутня країна у світі початку війну проти найбіднішої і найбільш спустошеної. Американський правлячий клас і його британський ланцюговий пес почали робити бомбові і ракетні удари по Афганістану з метою, як нам говорять, знищити військові зміцнення уряду Талібана і притулку Усами бін Ладена. Вся історія минулого демонструє нам, що під покриттям прицільних бомбардувань Вашингтон холоднокровно уб'є величезну кількість безневинних Афганців. Імперіалісти прагнуть знову установити афганський уряд, що вони зможуть підкупити, щоб захистити трубопроводи, які вони прагнуть побудувати для одержання прибутків від транспортування нафти і газу з екс-радянських Центральноазіатських країн. 10) Стрельбу на территории посольства США в Кабуле вечером 25 сентября открыл один из нанятых на месте сотрудников. На территории американского посольства в Афганистане произошел "инцидент со стрельбой". "Это был стрелок-одиночка, он являлся сотрудником посольства из числа афганцев. Он был застрелен". В результате стрельбы один из работников посольства из числа граждан США погиб, второй был ранен и был переброшен в американский военный госпиталь. Резиденція в Кабуле является у ЦРУ крупнейшей в мире.