Zp_10

У п’ятому розділі „Міжнародні чинники впливу на політику США щодо корейського питання” зазначається, що стратегія США щодо півострова не може досягти успіху, якщо її не підтримують РК, Японія та інші регіональні держави, адже у американців досить обмежені можливості для здійснення тиску на КНДР. Зокрема, економічні санкції проти КНДР не можна застосувати, якщо Китай, РК і Росія на них не погоджуються. Так, саме через позицію КНР, РБ ООН не змогла ухвалити резолюції про введення санкцій проти КНДР, які кілька разів пропонували США. Американці не здатні повністю ізолювати КНДР через позицію Китаю і РК.

КНР, РФ, РК, Японія виступали проти військового вирішення північнокорейської ядерної проблеми. Після консультацій з РК і Японією, США розпочали діалог з КНДР в 1994 р. з ядерного питання, а в 1999 р. діалог з ракетного питання.

За часів правління адміністрації Дж. Буша-молодшого позиції тихоокеанських країн не змінилися. Посилився вплив російського фактору. За допомогою урівноваженої дипломатії з КНДР і РК, Москва дещо відновила свій вплив на півострові. Уряд РФ виступав проти здійснення тиску на КНДР.

США переконавшись, що азіатські союзники підтримують ідею багатосторонніх переговорів, сподіваючись, що такий підхід дозволить ізолювати Північну Корею, за допомогою спільного тиску на неї погодилися їх розпочати в 2003 р. Однак КНР, РК, РФ закликали США до компромісу із КНДР. З урахуванням їх позицій, під час переговорів у вересні 2005 р. США дещо пом’якшили свою позицію і погодилися на надання КНДР енергоресурсів в обмін на припинення нею ядерної програми. Після випробовування КНДР ядерної зброї РБ ООН одностайно прийняла жорстку резолюцію щодо КНДР, тому, можливо, що на подальших шестисторонніх переговорах КНР, РФ, РК будуть підтримувати США і КНДР змушена буде піти на поступки.

Президент США Барак Обама закликав Голову КНР Ху Цзіньтао до обговорення напруженості на Корейському півострові. У телефонній розмові, яка відбулася в неділю пізно ввечері, Обама запропонував китайському лідеру співпрацю зі США та іншими країнами, щоб надіслати Північній Кореї «чіткий сигнал» про неприйнятність провокацій.Китай і США обговорили вчора можливість послаблення напруженості між Сеулом і Пхеньяном. Міністр закордонних справ Китаю Ян Цзєчи телефоном говорив про це з держсекретарем США Гілларі Клінтон. Керівники дипломатії США і Китаю заявили, що бачать своїм завданням уникнення повторення насильства, подібного до вівторкового інциденту. Тоді Північна Корея здійснила артилерійський обстріл острова, який належить Південній Кореї. Жертвами атаки стали двоє цивільних осіб і двоє морських піхотинців. Похорони військовослужбовців відбулися у Південній Кореї сьогодні. Південна Корея оголосила в відповідь про проведення спільних зі США військово-морських навчань неподалік місця інциденту. Пхеньян заявив, що ці маневри наближають регіон до «межі війни». Вашингтон у спеціальній заяві підтвердив учора, що навчання не спрямовані проти Китаю. Офіційний представник Пентагону Деррін Джеймз сказав, що китайський уряд отримав інформацію про намір провести військово-морські маневри на захід від Корейського півострова.

1) 28.02.2011Південна Корея і США розпочали щорічні спільні військові навчання. За словами організаторів, під час навчань відпрацьовуватиметься реакція на будь-яку надзвичай ситуацію, що може статися на Корейському півострові. У неділю Північна Корея виступила з заявою, що метою цих «небезпечних» маневрів є повалення північнокорейського уряду. Пхеньян попередив, що в разі провокацій готовий розпочати «повномасштабну війну».

2) 06.12.2010. Президент США Барак Обама закликав Голову КНР Ху Цзіньтао до обговорення напруженості на Корейському півострові. У телефонній розмові, яка відбулася в неділю пізно ввечері, Обама запропонував китайському лідеру співпрацю зі США та іншими країнами, щоб надіслати Північній Кореї «чіткий сигнал» про неприйнятність провокацій.Напруженість на Корейському півострові різко зросла після інциденту 23 листопада, коли в результаті обстрілу з боку Півночі загинули четверо південнокорейських громадян. Становище на Корейському півострові обговорюватиметься під час зустрічі глав зовнішньополітичних відомств Південної Кореї, Японії і США.

3) 24.05.2010. Держсекретар США Гілларі Клінтон закликала Китай до співпраці в питанні загибелі південнокорейського військового корабля. Висновки міжнародних експертів дозволяють припустити, що північнокорейський підводний човен запустив торпеду, яка стала причиною смерті 46 військових моряків Південної Кореї. Сполучені Штати прагнуть, щоб Китай приєднався до міжнародного осуду Півночі за цей інцидент. Китай, який є основним політичним та економічним союзником Північної Кореї, поки що відмовляється засудити Пхеньян.

4) 06.01.2011.Американський посланець із північнокорейських питань Стівен Босворт сьогодні перебуває в Пекіні. З дипломатами Китаю він проводить консультації про шляхи зменшення напруженості на Корейському півострові. США переконують Китай вплинути на свого союзника Північну Корею, щоб зменшити агресивність Пхеньяна і повернути владу цієї країни за стіл переговорів про ядерне роззброєння. 2008 року Північна Корея вийшла з переговорів, які відбувалися за принципом «допомога в обмін на роззброєння». У перерваному діалозі з Пхеньяном брали участь Південна Корея, США, Росія, Японія і Китай.Офіційні представники США твердять, що північнокорейська проблема буде ключовим питанням під час візиту до Сполучених Штатів голови КНР Ху Цзіньтао. Переговори на найвищому рівні заплановані на 19 січня. Непорозуміння у відносинах між двома Кореями значно посилилися після листопадового обстрілу з боку Півночі південнокорейського острова в регіоні з суперечливою лінією морського кордону, жертвами якого стали четверо людей.

5) США і КНДР провели "ділові і конструктивні" переговори (ВІДЕО). США і КНДР провели 'ділові і конструктивні' переговори (ВІДЕО) Шестисторонні переговори за участю Росії, Китаю, США, Японії та обох Корей, що стосуються ядерної проблеми Корейського півострова ведуться з тривалими перервами в Пекіні з 27 серпня 2003 року. Їх шостий раунд був перерваний Пхеньяном 30 вересня 2007, передає ИТАР-ТАСС. Офіційні представники Сполучених Штатів та Північної Кореї охарактеризували пройшли в Нью-Йорку двосторонні переговори як «ділові і конструктивні», пообіцявши продовжити діалог. Експерти відзначають, що це пряме спілкування між Вашингтоном і Пхеньяном, яке відбулося вперше за останні півтора року, може призвести до швидкого відновлення багатосторонніх переговорів з ядерної проблеми КНДР, а також до великомасштабної гуманітарної допомоги з боку США.Росія, США, Китай, Японія і Південна Корея - країни, які починаючи з 2003р. ведуть переговори з Північною Кореєю про згортання її ядерної програми і роззброєння. Однак, незважаючи на всі зусилля, Пхеньян вийшов із переговорів у квітні 2009р. і відразу після цього провів підземні випробування ядерного заряду і ракет великого радіусу дії.

6) 19.10.2011 США снова разворачивают переговоры по ядерной программе с Северной Кореей. США проведуть новий раунд переговорів з Північною Кореєю з ядерної програми вже на наступному тижні і призначать уповноваженого дипломатичного представника, прагнучи зміцнити свою взаємодію з самітницький режимом. Про це повідомили американські чиновники в середу. За словами американських вищих посадових осіб і дипломата з міжнародних відносин, Глин Девіс - посол США в Міжнародному агентстві з ядерної енергетики (МАГАТЕ) - імовірно замінить попереднього представника Америки - Стівена Босворт. Обидві події вказують на те, що Сполучені Штати хочуть активізувати переговори з Пхеньяном на тлі глибоких побоювань з приводу їх підготовку ядерної програми. У минулому році Північна Корея повідомила про програму зі збагачення урану, порушивши тим самим резолюції Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Переговори пройдуть в Женеві в понеділок і вівторок. Вони підуть відразу за попередніми переговорами обох сторін, які пройшли в кінці липня в Нью-Йорку, які завершилися тривалою перервою прямого спілкування з Північчю. США і Північна Корея на цьому тижні також провели переговори про відновлення через шість років пошуків останків тисяч американських військовослужбовців, зниклих у Корейську війну періоду 1950-1953 років. Сторони відкрили переговори у вівторок у Бангкоку. Сполучені Штати і Північна Корея не мають офіційних дипломатичних зв'язків, а їхні стосунки були дуже непростими. Під час візиту на вищому рівні до Вашингтона президента Північної Кореї, Лі Мен Бака, в минулий вівторок, Барак Обама говорив з ним досить жорстко про комуністичну Півночі: «Якщо Пхеньян буде продовжувати ігнорувати свої міжнародні зобов'язання, то спровокує тим самим ще більше зовнішній тиск, потрапивши в найглибшу ізоляцію ». Двосторонні переговори з ядерної програми є, по суті, спробою відновити шестисторонні роззброєння для полегшення процесу переговорів. Пхеньян був виключений з переговорів у квітні 2009 року після того, як він викликав засудження за запуск ракети далекого радіуса дії. Згодом Північна Корея провела ще одне повторне ядерне випробування, а в кінці цього року повідомила про програму зі збагачення урану, що дозволить країні отримати ще один засіб з видобутку розщеплюються, для виготовлення ядерних бомб. Потім у минулому році на Корейському півострові знову виникла напруженість у зв'язку з тим, що Південна Корея, близький союзник США, постраждала від двох військових атак, які спричинили за собою знищення підводного човна і 46 членів її екіпажу. У цих нападах звинуватили Північну Корею. Однак і Сполучені Штати, і Південна Корея знову відкрили свої двері для співпраці з Пхеньяном. І все ж вони знову наполягають на тому, що шестисторонні переговори не зможуть відновитися, поки Північна Корея не продемонструє свою готовність виконати зобов'язання по спільній декларації від 2005 року, згідно з якою необхідно відмовитися від усіх програм зі створення ядерної зброї і дозволити повернення міжнародних інспекторів у галузі озброєнь .У шестисторонніх переговорах повинні також прийняти участь найближчий союзник Північної Кореї, Китай, так само як і Японія, і Росія. Малоймовірно, що Північна Корея погодитися відмовитися від своєї ядерної зброї, незважаючи на своє важке економічне становище і сильну потребу в допомозі. Режим Кім Чен Іра скоріше захоче проявити силу, у міру того як готується спадкоємність керівництва і в наступному році буде відзначатися сторіччя з дня народження батька і засновника країни, Кім Ір Сена. Американська адміністрація може розглядати взаємодію з Північчю як тактичний маневр для запобігання ще однієї військової провокації або ядерного випробування. Барак Обама постарається уникнути подібної кризи безпеки, який напередодні виборів йому зовсім не на руку.

5. Південна Азія у зовнішній політиці США. З кінця 1990–х років Південна Азія набула ознак важливого елементу в розвитку стратегічної конкуренції США та КНР та намаганнях США усунути загрозу з боку ісламського екстремізму у спосіб боротьби з міжнародним тероризмом. Визначальними тенденціями регіональної динаміки стали зміцнення позицій Індії як регіонального лідера, розвиток проти-

стояння Індії та Пакистану з домінантою гонки озброєнь, формування широкого

ареалу конфліктності, пов'язаної з діяльністю ісламістів у Афганістані, Пакистані та Кашмірі, розвиток регіонального співробітництва, а також нестабільність політичних режимів держав регіону.

У 2008 р. південноазійська система міжнародних відносин зазнала істотних змін: зміцнилися

позиції Індії, що пов'язано з фактичним визнанням її ядерного статусу з боку найвпливовіших держав

світу (США, Франції, Росії) через укладення угод про співпрацю в ядерній сфері; у зв'язку зі зміц-

ненням радикальних ісламістів у прикордонних з Афганістаном районах Пакистану погіршилася

ситуація у самому Афганістані; активізувалася операція США та НАТО в Афганістані – збільшився військовий контингент, США перейшли до тактики прямих дій на території Пакистану; у

кількох державах (Пакистані, Бангладеш та Непалі) змінилися політичні режими. Крім того, з

листопада 2008 р. в індійсько–пакистанських відносинах розпочалася криза, пов'язана з терористичними актами в Мумбаї. Означені зміни тісно пов'язані з політикою США і справлятимуть значний вплив на формування регіонального зовнішньополітичного курсу адміністрації Б. Обами.

Інтереси США в Південній Азії, що стануть основою південноазійської політики демократичної адміністрації, можна умовно поділити на три групи: інтереси, пов'язані з протидією загрозам

національній безпеці; інтереси, пов'язані з намаганнями зберегти своє домінантне положення у глобальній системі міжнародних відносин і особливий статус в Азії; інтереси, пов'язані з

ідеологічними цінностями, на яких ґрунтується політична культура США і які пропагуються

ними у світі. Інтереси безпеки забезпечуються боротьбою з міжнародним тероризмом та проти-

дією розповсюдженню ядерної зброї. В інтересах домінування США підтримує партнерські відно-

сини з Індією, розвиває економічну співпрацю з державами регіону та зберігає військову та по-

літичну присутність у Південній Азії. Нарешті ідеологічними інтересами є сприяння демокра-

тичному розвитку південноазійських держав та забезпечення дотримання прав людини у регіоні.

В офіційній зовнішньополітичній програмі адміністрації Б. Обами [12] боротьба з міжнародним тероризмом не згадується як окремий пріоритет (внаслідок дистанціювання від риторики

попереднього президента). Водночас у межах кількох пріоритетів на терористів вказано як на

джерело загроз безпеці. Передусім це стосується першого пріоритету зовнішньополітичної програми – «Афганістану та Пакистану». Визначення операції в Афганістані як головного пріоритету американської зовнішньої політики підвищило значення Південної Азії для США. Додатковим

підтвердженням цього стало оприлюднення наміру США протягом 2009 р. додатково розмістити в

Афганістані 17 тисяч військових та заохочення до збільшення контингентів в Афганістані союзни-

ків по НАТО [9].

Відповідно до виборчої риторики Б. Обами боротьба з тероризмом не виконуватиме легітимізуючої функції. Водночас для політики США операція в Афганістані вже отримала певне самостійне

значення. Успіх цієї операції є питанням престижу і якісним показником здатності США утримувати

лідерські позиції у світі.

Головною особливістю поточного моменту в зовнішній політиці США є її перехідний характер – відбувається адаптація виборчої програми нового президента до реальних умов міжнародної політики. Це визначає переважання чинників спадковості у поточній політиці Вашингтона у Південній Азії. Загальними тенденціями сучасної політики США у регіоні є орієнтація на Індію як на головного партнера, зосередження основних зусиль на операції в Афганістані та підтримання тісних відносин з Пакистаном у питаннях боротьби з тероризмом (в умовах продовження повітряних ударів по його території). У цілому незмінною залишилася стратегія забезпечення американської присутності в Південній Азії. Вона ґрунтується на визнанні особливих інтересів Індії, підтриманні стратегічної стабільності у відносинах Індії та Пакистану та підтримці дружніх до США режимів у Афганістані, Індії та Пакистані. Новим акцентом можна вважати відмову від військової допомоги Ісламабаду та посідання жорсткішої позиції щодо боротьби з терористами як умови надання економічної допомоги.

Можна стверджувати, що головним пріоритетом поточної політики США у Південній Азії є операція в Афганістані – одна з головних програмних цілей Б. Обами у 2008 р. Решта напрямів

регіональної політики узалежнюються цим головним пріоритетом – відносини з Пакистаном розглядаються як механізм стабілізації Афганістану,а Індія оцінюється як одна з нових потенційних

сторін врегулювання. Також можна стверджувати, що об'єктивна суперечність такого головного пріоритету прагматичним інтересам США –збереженню статусу наддержави та розвитку

економічних стосунків з регіоном (передусім з Індією) – у перспективі має призвести до зміни

характеру політики США.

Політика США справляє значний вплив на структуру та середовище південноазійського

регіонального комплексу безпеки. Головними чинниками впливу є стимулювання внутрішньо-

системних деструктивних процесів (активізації ісламського радикалізму та тероризму в Індії, Па-

кистані та Афганістані, ослаблення влади уряду Пакистану над окремими районами країни, виявів тероризму, спрямованих на дестабілізацію ситуації у регіоні, подібних до терактів у Мумбаї),

деформація структури регіонального комплексу безпеки через зміцнення окремих її учасників

та ослаблення інших всупереч історично сформованим статусам. Опосередкування стосунків

між головними учасниками регіональної системи, Індією та Пакистаном, затримує природний

розвиток регіонального комплексу безпеки і не дає системі досягти внутрішньої стабільності,

водночас створюючи загрозу виникнення кризи у разі зменшення США своєї участі в регіональних

процесах. Сучасна американська політика у Південній Азії зміцнює позиції Індії у регіоні, ви-

вільняючи її ресурси від боротьби з ісламським тероризмом і частково нейтралізуючи загрозу з

боку Пакистану, а також посилюючи Афганістан в умовах невирішеності суперечностей між ним.

1) Все це дає підстави експертам прогнозувати в перспективі п'яти-десяти років найгірший варіант розвитку подій у Пакистані, пов'язаний з втратою керованості і нерозв'язаними внутрішньополітичними конфліктами, результатом яких спочатку стане фрагментація держави і потім її розпад на Вільний Белуджистан, Сінд з центром в Карачі, Пенджаб з прилеглими до нього частинами колишнього князівства Джамму і Кашмір і Пуштуністана (карта "Петерса"). Цьому може сприяти боротьба американських і пакистанських спецслужб за контроль над наркотрафіком, прагнення отримати доступ до значних енергетичних запасів вуглеводневої сировини, наявними в надрах Белуджистана, забезпечити контроль над споруджуваним стратегічним газопроводом Іран-Пакистан-Індія і портом Гвадар.Такий сценарій можливий лише в поєднанні зі збереженням напруженості в регіоні як безпосередньо навколо Пакистану, так і в більш широкому ареалі, що включає всю Південну і Центральну Азію.Навряд чи ми знайдемо на цьому субконтиненті державу, яка була б зацікавлена в такому розвитку подій, оскільки розпад Пакистану призведе до внутрішньої дестабілізації Китаю, Індії, Ірану та інших сусідніх країн. Виникне реальна загроза втрати контролю над пакистанським ядерним арсеналом, який навіть в умовах економічної кризи продовжує нарощуватися (за оцінками західних військових експертів, сьогодні він становить 80 боєзарядів). Новим явищем останніх років стало охолодження пакистано-американських відносин. Почастішали факти проникнення американських військових через афгано-пакистанський кордон під приводом переслідування талібів, ракетних і авіаційних ударів по населених пунктах і таборах біженців на території Пакистану. Результатом цього стало зростання в країні антиамериканських настроїв, посилення позиції ісламських фундаменталістів, часткова відмова Ісламабаду пропускати натовські військові вантажі до Афганістану. Пішли різкі заяви про неприпустимість перенесення бойових дій військ США на пакистанську територію. У свою чергу, американська сторона звинувачує Ісламабад у потуранні терористам з руху "Талібан", у втраті контролю над значною частиною території країни, що представляє "смертельну загрозу" для світової безпеки (Хілларі Клінтон). Відомо, що ще в 2009 році в США був розроблений план вторгнення до Пакистану і захоплення його ядерного арсеналу в разі виникнення загрози приходу до влади "екстремістів". Не секрет, що подібне завдання поставлене перед американськими спецпідрозділами в Афганістані. На думку експертів, сьогодні Пакистан де-факто є головним "яблуком розбрату" між США і Китаєм на Великому Близькому Сході. Але якщо Китай зробив ставку на використання "м'якої сили", то Сполучені Штати все більше схиляються до прямолінійної опори на грубу силу, як це має місце в Афганістані, Іраку та Лівії.

6. Політика США щодо Індії

На тлі негативного розвитку індійсько-китайських відносин можна прогнозувати створення в найближчому майбутньому якогось союзу між США і Індією, спрямованого проти Китаю. У Делі не виключають можливість у довгостроковій перспективі відкритого китайсько-індійського зіткнення. Зближення зі Сполученими Штатами розглядається індійським керівництвом як спосіб нейтралізації Китаю.

У свою чергу, на думку британського журналіста Едварда Льюса, США також націлені на зближення з Індією. У Сполучених Штатах пам'ятають, що саме Індія в 2001 році одна з перших підтримала плани адміністрації Дж. Буша щодо створення системи ПРО. Ще в 2005 році офіційний представник Білого дому заявив про намір США надати допомогу Індії в становленні її в якості однієї з провідних світових держав XXI століття. Тоді ж в одному зі звітів ЦРУ зазначалося, що до 2012 року Індія вийде на четверте місце серед країн-лідерів за сукупними показниками економічної, військової та технологічної сили, вона була названа "природним союзником", тісна співпраця з якою буде сприяти "пролонгації американської могутності на десятиліття вперед ". Саме США ініціювали питання про включення Індії в "велику вісімку", прийняття її до складу постійних членів Ради Безпеки ООН, проти чого різко виступає Китай. Американці з ентузіазмом дивляться на перспективи більш тісного співробітництва з індійською стороною. По-перше, в адміністрації США вважають Індію "найбільшою демократією в світі". По-друге, в Сполучених Штатах задоволені відповідальним поводженням Індії зі своїми ядерними арсеналами, суворим дотриманням міжнародних норм нерозповсюдження ядерної зброї (відзначимо, що США підозрюють Пакистан у передачі ядерних технологій державам-ізгоям). По-третє, співробітництво Індії та США стрімко розвивається у військовій сфері. Так, двома країнами проведені великі спільні навчання біля індійсько-китайського кордону, організовано спільне патрулювання біля берегів Індійського океану аж до Малаккської протоки поблизу Сінгапуру. Спецслужбами обох держав налагоджено співпрацю в рамках боротьби з терористичною загрозою. По-четверте, обидві країни мають резерви для розвитку торгово-економічних відносин між собою. По-п'яте, в США вихідці з Індії (близько 2 млн осіб) представляють найбагатшу і висококваліфіковану етнічну групу. Американські політики і високопоставлені військові неодноразово висловлювалися за подальше розширення НАТО шляхом приєднання Ізраїлю, "готового допомогти в боротьбі з тероризмом", а також Японії, Австралії, Індії і Сінгапуру, що відрізняються "доброю владою", "військовою готовністю" і "глобальною відповідальністю". Якщо уважно проаналізувати цю пропозицію, то стає ясно, що мова йде про плани трансформування НАТО в глобальний альянс антикитайський, фактичне визнання того факту, що світ йде до нової біполярності, в якій роль антагоністичних полюсів призначається США і Китаю.

1) КНР, США і Індія проти договору по скороченню викидів 08.12.2011 Три найбільших забруднювачів планети - Китай, США та Індія - слідом за Канадою відмовилися від подальших переговорів про юридично зобов'язуючого міжнародній угоді по скороченню викидів парникових газів. Після цього стало остаточно ясно, що проходить в Дурбані (ПАР) конференція країн - учасниць Рамкової конвенції ООН про зміну клімату завершиться пшиком. Євросоюз залишився єдиним великим забруднювачем, який ратує за продовження Кіотського протоколу. Поразка вже визнав генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. У той же час він зазначив, що договір «залишається нашим пріоритетом». ЄС наполягає на оновленні до 2015 року Кіотського протоколу, термін дії якого закінчується в 2012-му. У новому документі, на думку європейців, слід відобразити той факт, що деякі країни, що розвиваються увійшли в число найбільших забруднювачів і зобов'язані пообіцяти скорочення викидів. Кліматичний комісар ЄС Конні Гедегард пояснює, що 2015 рік - це крайній термін. Чим раніше вдасться домовитися, тим краще. Оновлене угода має набути чинності не пізніше 2020 року. Варто відзначити, що, на думку вчених, викиди парникових газів повинні досягти свого піку і почати падати до 2020 року, інакше руйнівних наслідків глобального потепління уникнути не вдасться. На жаль, на ЄС припадає лише 11% світових викидів. Без участі інших забруднювачів (Китай, США та Індія разом узяті виробляють половину світових викидів) договір не має сенсу. Однак тріо категорично відмовилося брати на себе будь-які зобов'язання до 2015 року. У кожної країни свої причини. Наприклад, Китай вважає, що ніхто не має права стримувати його економічне зростання вимог скоротити викиди вуглекислого газу. Крім того, Піднебесна (як і багато інших розвиваються забруднювачі) виступає за збереження формули Кіотського протоколу про «спільної, але диференційованої відповідальності». Це означає, що основний тягар боротьби з парниковим ефектом повинна лягти на плечі багатих країн: коли вони розвивалися, накачуючи атмосферу вуглекислим газом, від них ніхто не вимагав зниження викидів. Насправді це формулювання, коли її приймали в 1997 році, означала щось інше. Тоді багаті країни одночасно були і найбільшими джерелами парникових газів. Зараз ситуація інша: головним забруднювачем став Китай. Що стосується США, то склоки між республіканцями і демократами гасять будь-які спроби введення нового природоохоронного законодавства. В кінці майбутнього року завершиться не тільки дія Кіотського протоколу, але й термін нинішнього президента. Опоненти Обами найменше хотіли б прийти до влади тільки для того, щоб дотримуватися взятих нею зобов'язання. Індія ж змагається з Китаєм і не бажає відставати

2) ША та Індія готують угоду на поставку винищувачів нового покоління\ Днями стало відомо, що США готує операцію з продажу винищувачів останнього покоління F-35 для потреб ВПС Індії. Крім винищувачів, також в угоді фігурують останні військові технологічні новинки. Варто зазначити, що до угоди сторони прийшли недавно. Так міністр оборони США з питань Південної Азії Роберт Шер тільки вчора озвучив інформацію про те, що США готові на першу вимогу надати Індії всю необхідну інформацію щодо продажу винищувачів п'ятого покоління F-35. Більш того, дана угода грунтується не на запиті з боку влади Індії, а як жест поваги до прагнення Індії модернізувати своє озброєння і вийти на новий рівень свого розвитку. Також США зацікавлені в новому військово-технічне співробітництво з Індією, ось чому крім поставки винищувачів, Пентагон готовий надати Делі свої нові військові технологи. Якщо дана угода все ж стоїться, що у багатьох експертів вже не викликає сумніву, то це може ускладнити відносини Індії та Росії, з точки зору їх спільного проекту з розробки власного новітнього винищувача ПАК ФА. Нагадаємо, що угода про постачання прототипу під назвою FGFA було підписано в 2007 році, а експорт досвідченого зразка намічався на початок 2020 року. Якщо б участь Індії було тільки фінансовим, як передбачалося на початку, то проблем можна було уникнути. Проте Індія виявила бажання взяти участь у створенні розробки системи самозахисту і розробці бортового комп'ютера. У цьому випадку вихід Індії з угоди обернеться крахом всього проекту. Необхідно сказати, що як США, так і Росія вибули з найбільшого тендера з поставки Індії винищувачів і озброєння на суму понад 15 мільярдів рублів. Було це не так давно - близько півроку тому. Тоді для поставки були обрані літаки європейських концернів. Тому відкритим залишається питання про те, як було приємно рішення про укладення угоди між США і Індією. Поки спілкування будується на рівні переговорів міністерств оборони Індії та Росії. Чим все це закінчиться, поки не ясно. Обидві сторони зацікавлені у взаємному стратегічну співпрацю. Проте США готові поставити літаки Індії вже зараз, а це може стати вирішальним фактором, незважаючи на те, що російський винищувач п'ятого покоління, точніше його прототип, був представлений на виставці МАКС 2011 і викликав безліч хвалебних відгуків експертів.