17. Логістична трансформація транспортних організацій

Базовою тенденцією змін у стратегіях розвитку перевізників є прямування до логістичної стратегії як загальної (корпоративної) стратегії. Це означає, що, по-перше, будь-який перевізник має розглядати ринок транспортних послуг значно ширше – як ринок логістичних послуг (транспортних, експедиційних, страхувальних, пакувальних, складських, інформаційних тощо), по-друге, цей же перевізник, розширюючи сферу своїх компетенцій, трансформується в логістичну організацію. Правда, в багатьох конкретних випадках, насамперед в Україні, така трансформація закінчується лише зміною “вивіски”, до зміни філософії, стратегії справа не доходить.

Формування стратегії перевізників має базуватися на двох основних принципах: ієрархічності та інтегрованості.

За оцінками експертів, ринок логістичних послуг є більш перспективним, ніж ринок транспортних послуг. Поза тим, бар’єри входження на ринок логістичних послуг значно вищі, однак і вища рентабельність. Це пояснюється появою окрім традиційних двох джерел зростання прибутковості – попиту і масштабу, третього мультиплікаційного джерела, ідентифікованого в теорії логістики як ефекту синергії, генеруванню якого перевізник завдячує інтеграції дій зі всіма учасниками логістичного ланцюга.

Підставою для використання як логістичних операторів транспортно-екпедиційних агентств служать такі чинники:

• переймання останніми функцій дистрибуційної системи;

• концентрація продукції;

• скорочення складських потужностей та використання переважно закритих складів;

• формування можливостей розширення дистрибуційної мережі;

• зменшення складських витрат;

• зменшення збутових витрат;

• підвищення рівня сервісу поставок;

• зменшення парку транспортного господарства;

• зменшення хаосу в дорожньому русі;

• зменшення навантаження на довкілля (екологія);

• посилення відповідальності в дистрибуційній мережі;

• зменшення транспортних витрат;

• супутня безкоштовна реклама продукції (через працівників транспортно-експедиційних агентств);

• вивільнення та зменшення витрат ручної праці в транспортно-складських процесах.

Отже, логістичний оператор повинен виступати ще і як дистриб'ютор, налагоджувати роботу з мережами, управляти товарними запасами, контролювати наявність товару на полиці, грамотне викладення, відповідне стандартам компанії-замовника.

18. Вибір способу перевезення та перевізника

Працівник транспортного відділу має значно більше обов'язків, ніж просто управляти рухом продукції. Специфічні функції транспортного управління включають:

1. Моніторування систем транспортування вантажів.

2. Вибір найоптимальнішого виду транспорту: повітряного, залізничного, автомобільного, трубопровідного чи водного.

3. Вибір організації чи комбінації організацій, що будуть займатись логістичним обслуговуванням поставок, виходячи з їх фінансового стану, репутації, цін, обслуговування тощо.

4. Прокладення маршрутів та нагляд за транспортом на маршруті.

5. Ведення документації з розрахунків за перевезення.

6. Аудит платіжних документів, що надійшли за перевезення.

7. Підготовка та висунення претензій у разі втрат чи псування товару при перевезенні.

8. Проведення переговорів з постачальниками, консорціумами постачальників та іншими інститутами, що мають вплив на перевезення.

Вибір перевізника ми відносимо до стратегічних рішень, як таких, що приймаються один раз для реалізації транспортування багатократно протягом тривалого періоду, допоки не стануть вагомими чинники, які мотивували б зміну перевізника. Іншими словами, прийняті рішення щодо перевізника не вимагають кожноразової перевірки обґрунтованості та ефективності. Тому так важливо здійснювати вибір із обґрунтованою структурою та рівнями критеріїв.

Як було неодноразово наголошено, що прийняття будь-якого логістичного рішення, в тому числі і щодо перевізника, знаходиться в координатах витрат і рівня обслуговування.

Проблема оцінки витрат транспортування вимагає:

• об’єктивної оцінки рівня транспортних витрат;

• встановлення чинників, стосовно яких є еластичними цінові параметри перевезення;

• встановлення чинників, стосовно яких є еластичними цінові параметри інших логістичних процесів, таких як складування, управління запасами, пакування, маніпулювання, внутрішньовиробничі переміщення тощо;

• встановлення чинників, стосовно яких є еластичними цінові параметри інших господарських процесів, таких як закупівля, дистрибуція, фінансова діяльність, взаємодія з навколишнім середовищем тощо.

Об’єктивна оцінка рівня транспортних витрат вимагає врахування як облікованих (реальних) складових витрат, так і необлікованих (прогнозованих, передбачуваних, ймовірних збитків тощо).

В основу чинників, стосовно яких можуть бути еластичними цінові параметри перевезення, ми покладаємо,

• по-перше, ефект масовості, тобто відстань і величина вантажу,

• по-друге, ефект часу, тобто час перевезення,

• по-третє, ефект надійності, тобто відсутність ризику, точність і надійність здійснення транспортних операцій.

Ефект масовості проявляється в дегресії перевізних ставок завдяки тому, що в структурі транспортних витрат істотною є складова постійних витрат, тому закономірно мають знижуватися питомі транспортні витрати, а значить, і тарифні ставки. Очевидно, що і встановлювані державним органом чи перевізником тарифні ставки на одиницю відстані, одиницю вантажу, одиницю вантажообороту, вантажну одиницю мають враховувати і ґрунтуватися на цьому ефекті, тобто, чим більша відстань перевезення чи / та величина перевезення, тим менша перевізна ставка одиниці вантажу на одиницю відстані.

Коли працівник-аналітик усвідомлює проблему, він переходить до стадії пошуку. У тих випадках, коли споживач не вказує виду транс­порту, здійснюється пошук найприйнятнішого варіанта перевезення.

Отже, на питому вартість перевезення впливають такі основні чинники:

• відстань перевезення;

• маса і об’єм перевезення;

• час і надійність перевезення;

• вартість вантажу;

• рентабельність капіталу;

• рівень логістичного обслуговування перевізником.

Вибір способу транспортування, виду транспорту і логістичних посе-редників виробляється на основі системи критеріїв. До основних критеріїв при виборі способу перевезення і виду транспорту відносяться:

* мінімальні витрати на транспортування;

* заданий час доставки вантажу;

* максимальна надійність дотримання графіку доставки і безпека;

* мінімальні витрати (збиток), пов'язані з запасами в дорозі;

* потужність і доступність виду транспорту;

* продуктова диференціація.

У витрати на транспортування входять як безпосередньо транспорты тарифи за перевезення визначеного обсягу вантажу, так і витрати, зв'язані з транспортно-експедиційними операціями. Факторы, що впливають на ціну транспортної послуги:

■ характер і кількість вантажу

■ характер упаковки, укладка, транспортабельність вантажу

■ вартість навантажувально-розвантажувальних робіт

■ цінність товару і страхування

■ можливість пошкодження та викрадення вантажу

■ конкуренція з боку інших транспортних фірм

■ можливість забезпечення оберненого завантаження тощо. Час доставки є як і витрати пріоритетним показником при альтернативному виборі, тому що визначає сучасні логістичні концепції де час відіграє ключову роль. 3 іншого боку, доставка вантажу в точно призначений термін свідчить (за інших рівних умов) про надійність обраної схеми перевезення (перевізника й інших логіс-тичних посередників). Вибираючи відповідний вид транспорту, необхідно враховувати показники потужності і доступності транспорту, техніко-експлуата-ційні показники і просторової приступності транспорту (конкуренції). Нарешті, важливою умовою вибору є забезпечення збереження вантажу в дорозі, вимог стандартів якості вантажу, міжнародних еколо-гічних вимог.