2.2.Оформлення конспекту

Перш ніж розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається скорочення слів, наприклад: стаття – ст., мільйон – млн. та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки). У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB» - важливу інформацію; «Y» - найголовніше у тексті.

Способи конспектування

Існує два основних способи конспектування – прямий і опосередкований.

Прямий спосіб конспектування – це запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей запис подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній формі. Для роботи з друкованими текстами не є підходящим, так як

15

відбувається механічне переписування матеріалу без процесу його осмислення.

Опосередкований спосіб конспектування – це запис матеріалу, який здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання тексту-джерела.

Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:

зорієнтуватись у загальній композиції тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;

вловити логіко-смислову основу повідомлення;

виявити ключові ідеї, слова;

визначити додаткову інформацію;

лаконічно сформулювати головну інформацію.

2.3.Техніка складання конспекту

Процес роботи над конспектом - кропітке заняття. Вміння працювати з текстом завжди буде необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними вченими та педагогами ще у XVIII – XX ст. Так, Ф. Паульсен писав: "все, чого досягає учень своєю власною активністю, краще ним запам'ятовується, ніж те, що він сприймає пасивно... В. В. Лермантов: "уміння користуватися науковою літературою - ледь не найважливіше із умінь"[3] Н. В. Кашин вказував, що "учень, під час роботи з книгою, проводить різноманітну конструктивну працю... Цю раціональну діяльність особливо треба відмітити: вона має за ціль побудову системи знань".

Виділяють такі основні техніки складання конспекту, як:

первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;

16

вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх у відповідному порядку;

основний зміст кожного смислового компонента занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування теми;

конспект складається не лише з основних положень, але й з фактів, висновків, спостережень та їх обгрунтувань;

можливе використання реферативного способу викладу (наприклад: "автор вважає...");

власні коментарі, роздуми, ідеї розташовуються на полях.

18

Список використаних джерел

1.Варенко В.М. Реферантна справа / В.М. Варенко. – К.: Кондор, 2009.

2.Глущук С. В. Сучасні ділові папери: навч. посіб. / С.В. Глущук. – К.:

А.С.К., 2002.

3.Загнітко А.П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне

спілкування / А.П. Загніетко, І.Г. Данилюк. – Донецьк, 2004.

4.Пультер С. О. Практичний курс ділової мови /С.О. Пультер. – К.: Вид –во

Європейського університету, 2003.

5.Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. – [ 3-є

вид.] / З. Мацюк, Н. Станкевич – К.: Каравела, 2010. – 352 с.

6.Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч. посіб. / О.М.

Семеног – К.: ВЦ ‘Академія’ , 2010.

7. Шевчук С. Українське ділове мовлення: підручник. – [Вид. 3 – є , доп.і

перероб.] / Шевчук С. – К.: Атіка, 2007.

17

Висновки

Отже, розвиток науки у вищій школі не лише змінює зміст і значення навчальних дисциплін, а й підказує нові форми та методи проведення навчального процесу. Результати науково-дослідної роботи відбиваються в нових курсах, лекціях і практичних (семінарських) заняттях. Як свідчить практика, залучення до наукової роботи робить для студентів дисципліни, які вивчаються, предметними, стимулюючи їх засвоєння. Причому науково-дослідна діяльність є органічною частиною і обов´язковою умовою успішної роботи вищих навчальних закладів. Студенти не лише отримують найновішу наукову практичну інформацію від викладачів на лекційних і семінарських заняттях, лабораторних роботах і виробничих практиках (особливо старшокурсники), а й беруть участь у наукових дослідженнях. Отже, підвищення ефективності вузівських науково-дослідних робіт, залучення до їх виконання студентів підвищують і якість підготовки спеціалістів вищої кваліфікації. За рахунок цього вузівська наука має можливість омолоджувати наукові кадри, оскільки приплив молодих учених здійснюється постійно. Ця особливість дає великі переваги вищій школі як з точки зору розвитку самих досліджень, так і з точки зору підготовки наукових кадрів. Тому специфіка роботи вищих навчальних закладів потребує не простого, а органічного поєднання навчально-виховної і науково-дослідної роботи викладачів, аспірантів і студентів. Типовими у цій галузі є інтеграція і подальша спеціалізація наукової діяльності та прискорення темпів її розвитку. При цьому наявність кафедр і спеціальностей різних профілів і напрямів створює можливість проведення комплексних досліджень.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Херсонського державного університету

Інституту психології, історії і соціології

Кафедра психології та педагогіки

РЕФЕРАТ

«Складання конспекту та реферату

науково – дослідної роботи»

Виконала: студентка 211 групи

Таран В.П.

Перевірила: доцент Юркова Т.Ф.

Херсон 2011