4. Розробка шкали та гупування областей за місткістю рекреаційного фонду 2010 р.

Місткість рекреаційного фонду	Області
Менше - 136	Дніпропетровська (133,90)	Дуже мала рекреаційна місткість
	Луганська (85,67)
	Хмельницька (123,36)
	Кіровоградська (120,0)
137 -188	Івано-Франківська (138,67)	Мала рекреаційна місткість
	Київська (167,27)
	Рівненська (142,67)
	Сумська (153,33)
	Тернопільська (167)
	Чернівецька (158)
	Чернігівська (185,75)
189-240	Закарпатська (198,76)	Середня рекреаційна місткість
	Черкаська (201,11)
	Херсонська (219,76)
	Харківська (213,59)
	Житомирська (236,17)
	Донецька (203,79)
	Запорізька (239,04)
241-291	Вінницька (241,95)	Висока рекреаційна місткість
	Волинська ( 257,29)
	Львівська (265,63)
	Полтавська (269,73)
292- більше	Миколаївська (309,19)	Дуже висока рекреаційна місткість
	АР Крим (309,4)
	Одеська (342,35)

6. Використовуючи дані таблиці 4.2, визначити питомі показники забезпеченості ліжко-місцями за 2010 рік в санаторіях та пансіонатах з лікуванням (на 100 000 населення) в розрізі адміністративних областей України (кількість місць поділити на кількість осіб і помножити на 100 000).

№	Область	Забезпеченість ліжко-місцями на 100 000 жителів (2010)
1	АР Крим	4314,78
2	Вінницька	309,16
3	Волинська	174,19
4	Дніпропетровська	83,89
5	Донецька	306,57
6	Житомирська	110,14
7	Закарпатська	336,07
8	Запорізька	316,80
9	Івано-Франківська	181,13
10	Київська	146,21
11	Кіровоградська	35,59
12	Луганська	44,56
13	Львівська	650,64
14	Миколаївська	702,22
15	Одеська	618,53
16	Полтавська	271,23
17	Рівненська	111,59
18	Сумська	39,31
19	Тернопільська	153,83
20	Харківська	131,87
21	Херсонська	1247,71
22	Хмельницька	129,77
23	Черкаська	140,14
24	Чернівецька	122,82
25	Чернігівська	134,94

7.

Питомі показники розвитку санаторно-курортної галузі в розрізі адміністративних областей України

№	Область	Рекреаційна місткість						Забезпеченість ліжко-місцями на 100 000 жителів (2010)
		1990	1995	2000	2005	2010
1	АР Крим	440,08	433,24	390,28	383,59	309,24	4314,78
2	Вінницька	299,50	285,38	238,45	242,43	241,95	309,16
3	Волинська	254,20	266,20	247,00	289,57	257,29	174,19
4	Дніпропетровська	146,30	130,57	130,57	117,00	133,90	83,89
5	Донецька	268,15	247,88	210,00	232,81	203,79	306,57
6	Житомирська	144,29	165,45	305,56	277,50	236,17	110,14
7	Закарпатська	300,60	287,13	237,60	203,38	198,76	336,07
8	Запорізька	292,00	272,62	287,17	180,19	239,04	316,80
9	Івано-Франківська	188,33	177,83	161,35	161,31	138,67	181,13
10	Київська	131,24	150,09	150,20	198,64	167,27	146,21
11	Кіровоградська	196,25	136,00	126,00	103,33	120,00	35,59
12	Луганська	119,38	134,81	85,79	99,42	85,67	44,56
13	Львівська	309,98	283,85	260,62	284,18	265,63	650,64
14	Миколаївська	238,00	275,71	296,75	359,82	309,19	702,22
15	Одеська	377,44	382,96	406,84	395,62	342,35	618,53
16	Полтавська	259,44	247,05	297,47	277,14	269,73	271,23
17	Рівненська	109,17	122,71	147,11	147,80	142,67	111,59
18	Сумська	119,83	96,67	133,75	153,33	153,33	39,31
19	Тернопільська	178,57	162,50	172,90	186,50	167,00	153,83
20	Харківська	245,05	240,12	232,13	218,27	213,59	131,87
21	Херсонська	197,29	171,00	235,44	252,55	219,76	1247,71
22	Хмельницька	181,00	141,55	134,17	142,25	123,36	129,77
23	Черкаська	220,00	258,33	255,56	234,80	201,11	140,14
24	Чернівецька	182,00	157,00	149,50	159,67	158,14	122,82
25	Чернігівська	99,44	158,44	175,90	165,63	185,75	134,94
	Україна	301,14	287,67	274,23	275,27	251,07	438,71

8.

Зробити письмові висновки щодо регіонального розподілу фонду оздоровниць України та вказати на ключові чинники і причини виявлених регіональних диспропорцій. З’ясувати, в яких областях вдалося зберегти інфраструктуру, а в яких відбувся занепад санаторно-курортного господарства.

Оздоровчі заклади в Україні розташовані не пропорційно по областях ,це насамперед пов’язано з розташуванням природних лікувальних ресурсів та їх освоєнням та розвитко самих територій.

Найбільша кількість оздоровниць знаходиться в АР Крим,це пов’язано з тим,що Крим-це територія ,яка надзвичайно багата мінеральними водами,грязями ,особливе значення має Південний берег Криму ,де практикується бальнео-, полоїдо-,таласотерапія,також враховуючикліматичи кліматичні властивості Криму там практикується також геліотерапія та мікрокліматотерапія,та кліматотерапія.

Інакше кажучи Крим вдало поєднує в собі кліматично-оздоровчі чинники.

Також велика кількість оздоровчих закладів знаходиться в Львівській та Донецькій оласті. Це зумовлено відносно кращим розвитком цих областей.Львівська область-найбільша область на західній УкраїніЮ,яка володіє більш,як 100 лікувальних вод різного складу ( Нафтуся,типу нафтуся,збручанське).Популярними курортами на Львівщині є Трускавець (один з найперших курортів у Європі) ,Моршин,Східниця, Немирів,Шкло та ін. В Донецькій області най значущими є Слов’яногірські солені озера. Також велику кількість курортів мають такі області,як Одеса (славнозвісна група Одесьих курортів) та Херсон. Популярність цих територій зумовлена сприятливим кліматом та полоїдами. Областями з найменшою кількістю санаторіїв та курортів є Кіровоградська,Сумська,чернівецька та Волинська.Це ,частково зумовлено малою кількістю інвестицій в цю сферу та недостатньо розвинуті дослідження та розробка джерел.

Причинами регіональних диспропорцій у розподілі фонду оздоровниць України є : кліматичні та рекреаційні властивості певних територій, нерівномірним розташуванням ресурсів (бальнео-кліматичних та ін.).сезонним характером певних лікувальних кліматичних чинників (обирають територію де температура є вищою протягом довшого часу,або довший період тривалого сонячного випромінювання.(наприклад для геліотерапії,прийняття сонячних ванн). Також причиною є нерівномірний розподіл коштів переважно надаються кошти закладам ,які є популярними серед населенняЮнедостатня матеріальна база,та інвестування Санаторно-курортних закладів.

Зберегти інфраструктуру вдалося в Вінницькій ,Дніпропетровській,Закарпатській, Одеській,Миколаївській,Івано-Франківській. Значне збільшення курортних закладів спостерігалося в АР Криму,Донецьку та Херсонській обл.

Занепад санаторно-курортного господарства відбувся в Київській , Луганській Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській та Черкаській областях та у Львівській області кі-ть закладів протягом 5 років зменшилася на 4 заклада та 2287 місць уних.

9. Визначити та обґрунтувати можливі перспективи, темпи і шляхи розвитку рекреаційно-депресивних областей та лідерів. Скласти прогнози.

Стратегічною метою державної політики у сфері діяльності курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на світовому ринку курортного комплексу.

Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого - на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціонального використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів, а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

Планується створення оптимальної системи надання доступного та ефективного санаторно-курортного лікування і відпочинку для широких верств населення відповідно до гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, забезпечення потреб громадян України та іноземців курортно-рекреаційними послугами на рівні світових стандартів, а також екологічно збалансованого і ефективного природокористування.

З цією метою необхідно здійснити реструктуризацію санаторно-курортної галузі на основі науково обгрунтованих потреб населення у різних видах відновлювального лікування, медичної реабілітації та оздоровлення, упорядкування мережі санаторно-курортних закладів.

Метою реформування санаторно-курортної галузі є:

• реалізація проектів комплексного розвитку курортів;

• створення конкурентоспроможного на внутрішньому та зовнішньому ринку санаторно-курортного продукту;

• забезпечення функціонування мережі санаторно-курортних для лікування та оздоровлення громадян, у тому числі і тих, які відповідно до законодавства України мають право на безоплатне або пільгове курортне лікування та оздоровлення;

• упорядкування мережі і санаторно-курортних закладів;

• раціональне використання ліжкового фонду на основі вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих підходів до строків санаторно-курортного лікування, впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;

• поліпшення якості послуг з розміщення, санаторно-курортних та інших послуг у курортно-рекреаційних закладах.

Для досягнення мети необхідно здійснити комплекс таких заходів:

• екологічне обгрунтування навантаження на природні ресурси;

• створення і впровадження державних кадастрів природних територій курортів та природних лікувальних ресурсів, ведення їх моніторингу;

• створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та будівництво закладів санаторно-курортної та туристичної галузей;

• переорієнтація охорони здоров'я на профілактику захворювань, медичну реабілітацію та відновлювальне лікування;

• проведення роботи, пов'язаної із забезпеченням оголошення урортів державного значення;

• запровадження ефективної системи фінансування санаторно-курортної галузі;

• розвиток видобутку мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів за умов їх раціонального використання;

• створення механізмів комплексного розвитку курортів;

• поетапна приватизація оздоровчих та санаторно-курортних закладів (за винятком спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів незавершеного будівництва;

• розширення мережі територій оздоровчого та рекреаційного призначення;

• розроблення цільових програм розвитку санаторно-курортної галузі, в тому числі інфраструктури розміщення відпочиваючих;

• удосконалення порядку акредитації санаторно-курортних закладів;

• поліпшення якості надання санаторно-курортних, оздоровчих та туристичних послуг;

• створення доступного за ціною оздоровчого продукту;

• дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування та медичної реабілітації на курортах;

• координація діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;

• санітарне очищення курортів;

• здійснення протиерозійних і протизсувних заходів та інженерного захисту морського узбережжя курортів;

• впровадження економічно обгрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

• запровадження диференційованого підходу до організації розміщення відпочиваючих та їх санаторно-курортного лікування;

• забезпечення повної інформованості громадян України та іноземців про курортно-рекреаційні можливості України, поліпшення стратегії маркетингу та просування санаторно-курортних послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку, у тому числі шляхом адаптації маркетингових стратегій до сучасної практики надання санаторно-оздоровчих послуг;

• створення дієвої системи організації дитячого і молодіжного відпочинку та оздоровлення.