87.) Розвиток національного самовизнання українського народу середині 19 ст.(Кирило-Мефодієвське товариство, Руська Трійця нан).

Активізація національного руху привела до утворення Кирило-Мефодіївського Братства (1846—1847), провідні діячі якого — Т. Шевченко (1814—1861), П. Куліш (1819—1897), М. Костамаров (1817—1885) — відіграли вирішальну роль у формуванні ідеології модерного українського націоналізму. В Австрійській імперії українське національне відродження було пов'язане у першу чергу з діяльністю «Руської Трійці» (1830-і рр.) та Головної Руської Ради, ін. українських організацій під час революції 1848.

Головним своїм завданням товариство вважало знищення самодержавства, ліквідацію кріпосного права, скасування станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і широкої політичної автономії. У березні 1847 р. за доносом провокатора студента Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите й розгромлене. Слідство тривало до 30 травня. Членів товариства покарали ув'язненням і засланням у віддалені губернії.

Значення

Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників. Принципово важливим було і те, що Кирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій.Це позитивно вплинуло на національну свідомість.

Руська трійця

Діяльність «Р. т.» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів «Р. т.» користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Захоплені народною творчістю та героїчним минулим українців і перебуваючи під впливом творів передових словянських діячів, «трійчани» укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833). У 1835 р. «Р. т.» робить спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення.

Р.Т. вболівала за долю рідного народу і піклувалась його освітою, що їх самих робило схожими на романтичних героїв, беззастережно відданих своїй справі. Недаремно цю трійцю називають "будителями Галичини".Їхня діяльність була спрямована на розв’язання багатьох суспільно-політичних та культурних проблем, зокрема поширення освіти народною мовою серед народу.

88.) Входження Півдня України та Криму до складу Росії у 18 ст.

Катерина IIпрагнула утвердити присутність Російської імперії на Балканах і прогнати турків із Європи. В Південно-Східній Європі мала виникнути буферна держава, що чимось нагадувала б Візантійську Імперію, з онуком Катерини II на престолі. Цей проект підтримала Австрія, але, як виявилось, австрійці хотіли утвердити на Балканах своє панування, а не Росії.

Північне Причорномор'я мало стати основним плацдармом для здійснення російської експансії. Крім того, вихід до Чорного моря був необхідний для розвитку торгівлі, особливо експорту зерна. Експорт нечувано збагачував російських поміщиків і купців, що господарювали в Україні після ліквідації Гетьманщини і Запорозької Січі.

Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. показала слабкість Османської імперії, котра раніше була грозою Європи. Російська армія на чолі генералом Румянцевим, у складі якої були й українські полки, розгромила турецькі війська в 1770 р. на річках Ларга та Кагул. Одночасно запорозький полковник Третяк розгромив у гирлі Дунаю турецьку флотилію і знищив 11 кораблів ворога. У 1771 р. полковник Колпак на чолі сильного козацького загону оволодів Кафою.

Для того, щоб заручитись у війні підтримкою з боку Австрії, Росія в 1772 р. здійснила за участю Пруссії та Австрії перший поділ земель Речі Посполитої, конвенцією, яка була ухвалена учасниками поділу, до Австрії відходила Галичина, до Пруссії Північна Польща, до Росії - частина Східної Білорусі.  Таким чином, більша частина західноукраїнських земель за першим поділом потрапила під австрійську владу. Львів був проголошений столицею "коронного краю Галщії і Льодомерії", до якого у 1774 р. Австрія приєднала ще й Буковину, відірвавши її від Молдавського князівства.

Незабаром російсько-турецька війна була завершена. В 1774 р. О.Суворов завдав ще однієї поразки турецькій армії під Козлуджею, після чого Туреччина змушена була укласти Кючук-Кайнарджийський мирний договір (1774). За цим договором до Росії відходила територія між Дніпром і Південним Бугом, фортеця Кінбурн, східна частина Керченського півострова.  І Туреччина, і Росія мали вивести війська з Криму, і Кримське ханство проголошувалось незалежним. Росія одержала право вільного торгового судноплавства по Чорному морю.

Але й після війни суперництво між Росією і Туреччиною за Крим продовжувалось. Щоб випередити противника, Катерина ІІ у квітні 1783р. підписала рескрипт про включення Криму до складу Російської імперії. Таким чином, Кримське ханство, яке декілька століть приносило на українські землі горе, страждання і біди, було ліквідоване.

Туреччина не могла примиритися з втратою Криму і в 1787 р. розпочала нову війну. В цій війні разом з російськими військами активну участь брало так зване Бузьке козацьке військо, створене у 1784 р. з колишніх запорожців. Козаки на чолі з полковником Головатим оволоділи турецькою фортецею Березань у гирлі Дніпра, чим допомогли Потьомкіну здобути Очаків. За великі успіхи і хоробрість у боях козацьке з'єднання отримало назву "Військо вірних чорноморських козаків". Потьомкін навіть прийняв титул "великого гетьмана".

Найбільших поразок турецька армія зазнала в 1789 р., коли Суворов розгромив османське військо в битвах під Фокшанами і на річці Римнік. 1790р. штурмом була взята могутня турецька фортеця Ізмаїл. А 1791 р. Туреччина уклала з Росією Ясський мирний договір, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром. Крим був остаточно визнаний російським.

Таким чином, в результаті двох російсько-турецьких війн Північне Причорномор'я увійшло до складу Російської імперії. Хоч далекосяжні стратегічні плани Катерини ІІ не були реалізовані, поразка Туреччини і вихід до Чорного моря Російської імперії мали важливі наслідки. Почалося активне  господарське освоєння степових просторів Причорномор'я. На берегах Чорного і Азовського морів були засновані великі портові міста Херсон(1778),Маріуполь (1784), Миколаїв (1789),0деса (1794) та інші. На родючих чорноземних ґрунтах півдня поширилось землеробство. Досліджувались родовища залізної руди біля Кривого Рогу. В Миколаєві та Херсоні були засновані корабельні верфі для будівництва військових і торговельних суден.

Після завершення російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Росія і Пруссія в 1793 р. уклали договір про новий, другий поділ Речі Посполитої. До Пруссії за цим поділом відходили корінні польські території, а Росія приєднувала Правобережну Україну (воєводства Київське, Брацлавське, Подільське, східну частину Волині). Проти відвертого поділу країни у Польщі вибухло повстання на чолі з Тадеушом Костюшком.. 1794 р. повстання було придушене походом російської армії на чолі з Суворовим до Варшави.

У1795 р. відбувся третій і останній поділ Речі Посполитої, що поклав край  її існуванню. За цим поділом Росія приєднала Західну Волинь і східну частину Холмщини, а також решту Білорусі та Литви. Більша частина Холмщини відійшла до Австрії.

Отже, в результаті трьох поділів Речі Посполитої українські землі, що входили до її складу, стали знову розірваними між двома сусідніми державами. Водночас відбулось їх внутрішнє сполучення під владою обох імперій: в Російській імперії були сполучені Лівобережна і Правобережна України, в Австрійській - Галичина, Буковина й Закарпаття.