Площа під гмо

До 2050 року площі під рослинами, що містять генно-модифіковані компоненти, зростуть до 250 млн. га. Такий прогноз зробив директор Департаменту корпоративного розвитку та комунікацій фірми KWS SATT Хеннінг фон дер Ое на Першій міжнародній агротехнологічній конференції в Червоній Поляні 18 лютого 2011 року. Наразі площа під транс генними рослинами становить 40 млн. га. Найефективніше їх обробляють у США, Китаї, Австралії та низці інших країн. В США наразі на частку генно-модифікованих буряків припадає 95% цієї культури.За словами Хеннінга фон дер Ое, необхідність вирощування ГМО-рослин продиктовано збільшенням виробництва продовольства у зв’язку зі зростанням на планеті голоду, а також підвищенням попиту на продовольчі культури для виробництва біопалива. «До 2050 року кількість людей ,що потерпають від голоду, подвоїться і становитиме 1,8 млрд» , - сказав він. Як повідомив Ое, зростання виробництва цих культур зумовлене тим, що вони більш стійкі до посухи і шкідників, їхня врожайність є вищою. З 1 листопада всі продукти, що містять більше 0,9% генетично модифікованих речовин, мали обов’язково отримати відповідне маркування. Однак напередодні цієї дати Уряд переніс запровадження маркування на невизначений термін. Щодо генетично модифікованих організмів (ГМО) у всьому світі тривають гострі дискусії. Виробництво ГМО – надзвичайно вигідний бізнес. У період між 1996 та 2005 роками площі, на яких вирощують ГМО, у світі збільшили в понад 50 разів – з 17 тис. кілометрів квадратних до 900 тис. кілометрів квадратних, а нині вони вже становлять більше 1 млрд кілометрів квадратних. 55% цих площ знаходиться в США ,які активно лобіюють просування ГМ-продукції на світові ринки. Обсяг сільськогосподарської торгівлі між Європою та США колосальний – понад 57 млрд. дол.

4.Генна інженерія

Генна інженерія — молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв). ГІ кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар’єри між видами, чого не відбувається в природі. В Україні офіційного дозволу на вирощування генетично модифікованих рослин поки що ніким отримано не було. Однак немає ніякої гарантії, що західні продукти, які купуються в нас, наприклад, чіпси, печиво, молочний порошок чи навіть пиво, не містять в собі генно-модифікованих інгредієнтів. Перевіряти чи маркірувати їх поки що ніхто не збирається. Що таке генетично модифіковані продукти, плюси та мінуси їх використання, що нас чекає попереду, чи можна на вербі виростити груші? Вторгнення в ДНК для науковців є інструментом, що дозволяє змінювати життя, робити його гнучким до вимог технічного середовища. Генетична інженерія дозволяє поводитися із життям як із технікою. Справді генну інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифіковані продукти в науковому світі немає. Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифіковані продукти у навколишньому середовищі можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин. Ця група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу. Окрім цього зростає розрив між країнами Західної та Східної Європи у рівнях поінформованості про потенційний ризик випуску ГМО. Цим користуються для експорту на Схід цієї небезпечної технології та небажаної продукції. Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало достовірної інформації про генетично модифіковані продукти. Поняття "генетично модифіковані продукти" знайоме не кожному, а якщо і знайоме, то ставлення пересічного громадянина до генної інженерії не можна назвати надто добрим.Насправді, - генетика (genetikos – той, що народжує, плодючий) – наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак. А от генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями спадкових властивостей, зокрема, таких що не поширені в природі. Наприклад, глобальне потепління можна буде перемогти, створивши рослини та тварини, генетично змінені так, щоби протистояти росту температур та посухам. Окрім, цього вже зараз створено та запатентовано вид курей, в яких відсутній материнський ген, що змушує курей висиджувати яйця, що невигідно для птахофабрик. Отак, вид за видом, змінюючи, життя все більше пристосовується до техносередовища.Якщо захоплюватися генною інженерією, то не виключено, що скоро навколо будуть лише одні маленькі дива. Все-таки, не просто зрозуміти добре чи то зле, що ми дійшли до генної інженерії. Генно модифіковані продукти - це продукти, які отримані за рахунок змін генетичного апарату живих організмів. Всі продукти, які використовуються в сільському господарстві, вони всі отримані за рахунок технологій, які змінють генетичний апарат. Це є традиційна селекція, а зараз це є методи генетичної інженерії, які цю сеоекцію значно пришвидшують. Традиційно селекція дає, наприклад, сорт рослин за 10 – 15 років, а генна інженерія за рік за два.

5.Стовбурові клітини Ембріональні стовбурові клітини Мільярди клітин організму, що росте (людини або тварини) відбуваються всього-на-всього з однієї клітини (зиготи), яка утворюється в результаті злиття чоловічої і жіночої гамет. ДНК, що міститься в цій клітці, буде відтворено у всіх клітинах дорослого організму. Ця єдина клітина містить не тільки інформацію про організм, але і схему її послідовного розвитку. У ході ембріогенезу запліднена яйцеклітина ділиться і дає початок клітинам, які не мають інших функцій, крім передачі генетичного матеріалу в наступні клітинні покоління. Це ембріональні стовбурові клітини (ЕСК), геном яких знаходиться в «нульовій точці»; механізми, що визначають спеціалізацію, ще не включені, з них потенційно можуть розвинутися будь-які клітки. У міру дозрівання особини в клітинної ДНК відбуваються зміни, це так звана тканинна диференціювання, іншими словами клітини набувають спеціалізацію. Диференціація - перетворення спочатку однакових клітин у спеціалізовані [1] (кров'яні клітини, нейрони, м'язові клітини). Наприклад, в кожній клітині тіла знаходяться гени, відповідальні за вироблення інсуліну, однак інсулін синтезують тільки клітини підшлункової залози. В інших клітинах організму (наприклад, клітинах шкіри, нервових клітинах головного мозку) ген інсуліну відключений. Те ж саме відбувається у всіх клітинах організму при розвитку людини, спеціалізовані клітини виникають внаслідок відключення всіх за невеликим винятком генів клітинної ДНК, і спеціалізація визначається ділянками ДНК, які залишилися включеними. Після того як «клацне вимикач», доля клітин визначена навічно - м'язові клітини при розподілі будуть робити тільки м'язові клітини, шкірні клітини - тільки клітини шкіри і т. д. Така особливість розвитку має грандіозні наслідки для здоров'я людини: м'язові клітини, загиблі при серцевому нападі, не можуть бути заміщені іншими клітинами; нічим не можна замінити і клітини мозку, що синтезують допамін, якщо вони будуть знищені хворобою Паркінсона; перерізані клітини спинного мозку також не відновлюються. Дуже багато людські страждання викликані, нездатністю організму заміщати спеціалізовані клітини. Високодиференційовані клітини (кардіоміоцити, нейрони) практично не діляться, у той час як менш диференційовані клітини - фібробласти, гепатоцити частково зберігають здатність до розмноження і за певних умов діляться і збільшують своє число. Загальною закономірністю є те, що якщо клітина вийшла на етап диференціювання, то кількість поділів, яке вона може пройти, обмежена. Так, наприклад, для фібробласта ліміт поділів становить 50 поділів, для стовбурової клітини крові - 100. Описане явище має велике біологічне значення: у разі, якщо сталася поломка в геномі клітини, мутація буде розтиражована в обмеженій кількості і не зіграє великої ролі для організму в цілому. Бум, пов'язаний з вивченням стовбурових клітин, почався в 1998 році після відкриття американцями саме ембріональних стовбурових клітин людини [2]. Вчені навчилися виділяти ембріональні стовбурові клітини і як завгодно довго підтримувати їх в культурі. Тепер можна створювати в лабораторії нові клітини, а можливо, і нові органи [3]. Вчені можуть використовувати технології стовбурових клітин спільно з технологіями клонування [4] для того, щоб виділяти ДНК з клітини дорослого організму, поміщати її в яйцеклітину людини і отримувати при цьому ембріональні стовбурові клітини, що містять ДНК дорослої особини. Це дозволить вирощувати органи для заміни ними пошкоджених органів, не турбуючись про відторгнення імплантованою тканини організмом-реципієнтом. Ембріональні стовбурові клітини (ЕСК) застосовувалися на практиці при лікуванні багатьох захворювань, але зараз весь світ переходить на використання соматичних стовбурових клітин, клітин дорослого організму. Соматичні стовбурові клітини Соматичні стовбурові клітини - стовбурові клітини дорослого організму. Нещодавно виявлено, що деякі клітини дорослого організму, мабуть, хоча б частково мають здатність породжувати стовбурові клітини, характерні для ембріона. Якщо таке дійсно можливо, вдасться усунути одне з етичних перешкод на шляху до використання ембріональних стовбурових клітин - не доведеться руйнувати ембріон людини , щоб отримати ці клітини. У дорослому організмі стовбурові клітини знаходяться, в основному, в кістковому мозку [5] і, в дуже невеликих кількостях, у всіх органах і тканинах: в шкірі, м'язах, жирі, кишечнику, нервової тканини і навіть сітківці ока. Запас стовбурових клітин дорослого організму дуже невеликий. Тому трапляється так, що оновити втрачені клітини організм самостійно вже не в змозі: або осередок ураження занадто великий, або організм ослаблений, або вік вже не той. Чи можна допомогти хворому вилікуватися від цирозу, інсульту, параліч, діабет, ряду захворювань нервової системи. Регенерація та стовбурові клітини

Деякі тварини здатні відновлювати втрачені частини тіла. А чи може людина відновлювати втрачені тканини, і яку роль можуть грати в цьому стовбурові клітини. Виявляється, стовбурові клітини забезпечують відновлення пошкоджених ділянок органів і тканин. Стовбурові клітини, отримавши від регулюючих систем сигнали про яку-небудь"неполадки", по кров'яному руслу спрямовуються до ураженого органу. Вони можуть відновити практично будь-яке пошкодження, перетворюючись на місці в необхідні організму клітини (кісткові, гладком'язові, печінкові, серцевого м'яза або навіть нервові) і стимулюючи внутрішні резерви організму до регенерації (відновленню) органу або тканини. Вже сьогодні вчені навчилися управляти стовбуровими клітинами. Досягнення в цій галузі клітинної медицини роблять можливості використання стволових клітин практично безмежними.

6.Стероїди – речовини тваринного чи рослинного походження з високою біологічною активністю. Стероїди утворюються у природі з ізопреноїдних попередників. Особливістю будови стероїдів є наявність конденсованої тетрациклічної системи гонана. Ядро гонана у стероїдах може бути насиченим чи частково насиченим, містити алкильні і деякі функціональні групи – гідроксильні , карбонільні чи карбоксильну.

Стероїди. Красива фігура в обмін на здоров'ї

У століття, коли людська фігура перетворилася на фетиш, люди витрачають масу сил і фінансів на те, щоб виглядати еталонно. Причому справа не обмежується дієтами і фітнесом – в боротьбі за рельєфні м’язи і підтягнутий живіт чоловіка (а часто і жінки) годинами переводять себе в тренажерних залах. І рано чи пізно у кожного виникає спокуса досягти бажаного результату швидше – виникає думка про вживання стероїдів.

Багато спортсменів сьогодні стверджують, що стероїди куди менш небезпечні, чим такі легалізовані наркотики, як алкоголь або тютюн. І дійсно, на сьогоднішній день немає вагомих доказів, які б підтвердили «смертельну» небезпеку стероїдів. Без сумніву, приймаючи стероїди, людина завжди ризикує. Але перш, ніж робити виводи, треба точно визначити ступінь цього ризику. До речі, в багатьох країнах стероїди анаболізму прирівняні до наркотиків, і їх вживання спричиняє за собою кримінальне покарання.

Отже, перше і найпоширеніше твердження свідчить про те, що стероїди запросто можуть зробити з мачо, який хоче виглядати бездоганно, справжнісінького імпотента. На доказ правдивості цього твердження приводяться в приклад великі спортсмени, які втратили чоловічу силу, натомість придбавши декілька десятків медалей. Але не варто забувати про те, що зниження потенції характерне для спортсменів високої кваліфікації із-за постійних нервово-психічних перевантажень і стресових змагань. А безконтрольне і неписьменне застосування стероїдів лише посилює ситуацію. У малих же дозах стероїди анаболізму підвищують потенцію у чоловіків – і лікарі цей факт підтверджують. Як мовиться, не буває шкідливих речовин – бувають шкідливі кількості.

Ще один аргумент супротивників стероїдів полягає в тому, що стероїдні анаболіки викликають психологічну залежність. Тут сперечатися безглуздо – це дійсно так. Люди, що одного разу спробували стероїди, як правило, надалі застосовують їх регулярно – кому охота відмовлятися від «чарівного зілля» і знов ставати маленьким і кволим? Тим часом, в США психіатри давно вже виявили серйозні ментальні розлади у атлетів, що використовують стероїди: депресивні епізоди, візуальні і слухові галюцинації, неконтрольовані спалахи дратівливості, маніакальні психози. Використовуючі стероїди культуристи часто скаржаться і на проблеми зі сном. Багато користувачів стероїдів страждають сильними головними болями. Лікарі вважають, що болі, що носять характер мігрені, мають основою розлад гормонального балансу, який наступає при прийомі стероїдів.

Ще один неприємний побічний ефект – жовтяниця. Це серйозне захворювання печінки, що характеризується пожовтінням білків очей і шкіри. Зазвичай жовтяниця реєструється у атлетів, які використовували дуже високі дозування стероїдів протягом тривалих періодів. Багато людей, що удаються до «хімії», скаржаться на помітне порідшання волосся на голові, особливо це відноситься до тих, у кого є спадкова схильність – це явище може спостерігатися і у жінок, і у чоловіків. Напевно, тому в культуристських журналах так багато реклами фірм, які займаються імплантацією штучного волосся.

Словом, якщо зіставити все «за і проти», то вийде, що шкоди від прийому «хімії» значно більше, чим користі. Адже красиве тіло і здорове тіло – не завжди одне і те ж. Тому чи варто ризикувати власним здоров’ям ради пари-трійки рельєфних і ефектних м'язів – якщо на кону стоїть значно більше, ніж накачана фігура? Адже набагато простіше і корисно підтримувати себе у формі, бігаючи вранці і ведучи здоровий спосіб життя.

Тезаурус

Генетично модифіковані організми(ГМО)-це організми, створені шляхом введення в генетичний апарат (геном) рослини, тварини або мікроорганізму сторонніх генів для надання їм певних властивостей.

Генна інженерія-це біотехнологічний прийом спрямований на конструювання рекомбінантних молекул ДНК на основі ДНК, взятих з різних джерел.

Стовбурові клітини(штамові клітини)-це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах.Це неспеціалізовані клітини, що дають початок новим клітинам при формуванні тканин і в процесі їхнього відновлення.

Стероїди-речовини тваринного чи рослинного походження з високою біологічною активністю.

Анаболічні стероїди-гормони,стероїдної групи,що стимулюють ріст тканин.

Мальтодекстрин-харчова добавка,що застосовується в продуктах дитячого харчування.Порошок білого кольору,що отримується в результаті переробки крохмалю.

Фруктоза-органічна речовина-вуглевод із групи моносахаридів,що міститься в солодких плодах,меді,безбарвні кристали солодкого смаку.

Cтволовие клітини - це основний "будівельний матеріал" для всіх видів тканин живого організму. За певних умов ці клітини можуть перетворюватися в будь-який вид тканини. Це стосується, в першу чергу, ембріональних клітин, хоча і дорослі стовбурові клітини можуть мати ті ж або подібні властивості.

Генетика (genetikos – той, що народжує, плодючий) – наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак.

Соматичні стовбурові клітини- стовбурові клітини дорослого організму.

Гідроксил- одновалентна група ОН, входить до складу багатьох хімічних сполук , наприклад, води, лугів , спиртів.

Споживання ГМО в Україні

Статистика дозволеної кількості споживання ГМО

Споживання ГМО у світі

Споживання ГМО в Україні

Література 1. Румянцев А.Г., Масчан А.А. Трансплантация гемопоэтических стволовых клеток у детей. - М.: МИА. - 2003. - С. 11-12, 30-34, 51-61, 183-184. 2. Андреева Л.Ю., Тупицын Н.Н., Овумян Г.Ш., Чимишкян К.Л. Стволовые гемопоэтические клетки в крови онкологических больных: экспрессия СДЗЧ и колониеобразование // Гематология и трансфузиология. - М., 1999. - Т. 44, №4. - С. 3-4. 3. Масчан А.А., Скоробогатова Е.В., Кравченко Е.Г., Самочатова Е.В. Результаты трансплантации гемопоэтических стволовых клеток у детей с анемией Фанкони // Гематология и трансфузиология. - М., 2002. - Т. 47, №6. - С. 3-5. 4. Менделеева Л.П., Савченко В.Г., Любимова Л.С., Россиев В.А. Трансплантация гемопоэтических клеток // Гематология и трансфузиология. - М., 2004. - Т. 49, №4. - С. 3-4. 5. Хрущов Н.Г. Тканевые системы со стволовыми клетками // Онтогенез. - 1991. - Т. 22, №2. - С. 118-119, 122-123. 6. Прокопова Л.В., Николаева Н.Г. Исследование УФ-облученного аутологического костного мозга при лечении дефектов костей у детей. - М., 1990. - №9. - С. 25-27. 7. Морозов И.А. Экструзия костного мозга для клинических целей // Врачебное дело. - М. - №7. - С. 35-37. 8. Шевченко Ж.Т. К вопросу о стволовой клетке костного мозга // Актуальные проблемы развития человека и млекопитающих. - 1983. - С. 222-223. 9. Игнатьева Г.А., Нанько В.М., Руднева Г.Б. Инактивация стволовых клеток аллогенными лимфоцитами: конкуренция между Т1 и Т2-субпопуляциями // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - М., 1997. - Т. LXXXIII. - С. 709-711. 10. Гуревич О.А., Чертков И.Л. Мыши с избыточным кроветворным окружением ("сверх-КОЕС-мыши") как модель для изучения стромальной регуляции стволовых кроветворных клеток // Проблемы гематологии и переливания крови. - М., 1981. - №6. - С. 33-38. 11. Ермолович С.В., Соколов В.В., Игнашева А.П., Кулагин И.Н., Деригладова А.Н., Федотенков А.Г. Методические подходы к выделению стволовых гемопоэтических клеток костного мозга человека // Гематология и трансфузиология. - М., 1988. - №5. - С. 47-49. 12. Дризе Н.И., Чертков И.Л. Способность к самоподдержанию стволовых кроветворных клеток (КОЕС) из длительных культур костного мозга // Гематология и трансфузиология. - М., 1984. - №4. - С. 1923.