Висновки

Зрілість та дієвість громадської думки багато в чому залежить від політичної культури громадян, від уміння орієнтуватися в політичних подіях. Але певна некомпетентність громадської думки не повинна бути причиною її ігнорування. Навпаки, держава повинна докласти максимально зусиль для формування компетентної громадської думки щодо ключових суспільних проблем.

Виконати це завдання можна шляхом реалізації цілеспрямованих інформаційних дій, сукупність яких являю собою державну інформативну політику.

Політика цілеспрямованого впливу на формування громадської думки передбачає знання реального стану настрої населення. Звісно, з одного боку, інформаційно-психологічних вплив усіма можливими каналами, а з другого - ретельне вивчення громадської думки. На сучасному етапі важливо вивчати та враховувати психологічних стан і політичні настрої громадян. Дослідження громадської думки дають можливість врахувати не лише очевидні, але й приховані психологічні тенденції політичних процесів, а відповідно до цього й обирати заходи, адекватні ситуації. Як влучно висловився з цього приводу І. Панарін: «Пізнати стан та динаміку громадської думки – означає виконати основну вимогу, необхідну для правильного ухвалення політичного рішення».

Підсумуючи, зазначимо, що:

• По-перше, громадська думка як об’єкт інформаційної політики потребує систематичних наукових досліджень:

• По-друге, необхідними умовами формування компетентної громадської думки є спочатку створення в населення відповідної потреби, а потім відбір і поширення якісної і правдивої інформації, проведення цілеспрямованих інформаційних кампаній.

Список використаної літератури

1. Дмитренко О. Громадська думка: історія і сучасність//Політ менеджмент. – 2004. - №2(5). – Берез.

2. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. – К., 1982.

3. Лизанчук В. Медіа-простір в Україні та вплив засобів масової інформації на утвердження в суспільстві державної мови // Телевізійна й радіожурналістика. – 2002. – Вип. 4. – С. 27.

4. Оссовський В. Соціологія громадської думки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за спец. «Соціологія». – К.: Поліграф. центр «Фоліант», 2005. – 186 с.

5. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика: Навч. посіб. – К.: Вежа, 1994. – 240 с

6. Попроцький О. П. Соціетальна модель громадської думки//Вісн. НАДУ. – 2007. - №1.

7. Ющук І. П. Лексика української мови. – К.: КМУ, 2002. – 130 с.

Бібліографічний опис

1. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківських період. – К.: Факт, 2006. – 156 с.

2. Конкевич Ю. Говори українською // Експрес. – 2006. – 9. – 16 березня

3. Мацько Л. Мовна політика України і зміни в українській мові// Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2000. – Вип.. 28. – 440 с. – С. 3-8.

4. Олійник Т. Бальзам на душу – рідна мова//Українська газета плюс. – 2008. – №18(58). – 15-21 травня.

5. Пахльовська О. Перемогти великий старх, щоб стати і бути собою // Урок української. – 2007. - №5. – С. 6-10.

6. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

7. Тохтарова І. Формалізація процесу формування державної політики щодо нейтралізації факторів, що спричиняють зростання напруженості у сфері етнонаціональних відносин в Автономній Республіці Крим /І. Тохмарова//Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України/ НАДУ. – К., 2007. – Т. 1. – С. 101-115.

8. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941): Ставн і статус. – Чернівці: Рута, 1998. – 208 с.

9. Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

10. Психология. Словарь/Под общ. ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. – 2-е узд., испр. и доп. – М.; Плитиздат, 1990. – 494 с.

11. Рожновський С. За двома зайцями, або Дещо про бімовність// Літературна Україна. – 2003. – 16 січня. .

12. Тарасов Е. Ф. Тенденции развития психолингвистики. – М.: Наука, 1987. – 168 с.

Рецензія на довідник Сучасна українська мова, Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

Довідник Сучасна українська мова створена і редагована авторами Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. У довіднику розглядаються питання фонетики, вимови, графіки, лексикології, фразеологіі, лексикографіі, словотвору та морфології сучасної української літературної мови. Подаються відомості з діалектологіі та загального мовознавства. Міститься опис синтаксичних особливостей побудови словосполучень і речень. Окремі розділи присвячені проблема формування одиниць зв"язного мовлення та основам пунктуаціі. Книга може успішно використовуватися студентами гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.

Книга гарно скомпонована і зручна у використанні, цікавий виклад тем захоплює читача і сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Студенти можуть скористатися довідником при підготовці рефератів та семінарських занять.

29.11.2011

Анотація на довідник Сучасна українська мова, Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. – К., Либідь, 1996. – 320 с.

Довідник Сучасна українська мова призначений для використання при детальному вивченні української мови, а також вдосконаленні знань у цій галузі. Може успішно використовуватися як студентами ВНЗ, так і школярами для підготовки до зовнішнього незалежного тестування, що сприяє всебічному розвитку особистості.

Авторами книги є колектив, який складається з Шевченка Л. Ю, Різун В. В., Лисенко Ю. В.. за редакцією цих людей вийшло у світ чимало підручників та посібників для студентів та викладачів. Вони зробили чималий внесок у розвиток вивчення української мови і продовжують це робити.

В основі написання і створення довідника лежить проблема – недостатньої освіченості українського народу у найважливішому, а саме – населення нашої країни погано володіє рідною совою, під час розмов у колі близьких та знайомих часто вживаємо суржик або русизми. Книга дає змогу більш детально вивчити українську мову, ознайомитися з новими правилами вимови та написання, що можуть стати у пригоді під час створення чи написання певних наукових доповідей чи робіт, а також у щоденному спілкування задля збагачення і примноження славетності рідної мови.

У книзі багато уваги приділено розгляду питання детального вивчення граматики української мови. Багато значення надається також і виняткам в українській мові, яких є дуже багато.

Довідник є дуже цікавим також і за своїм оформленням. Яскраві ілюстрації приваблюють увагу читача і це також сприяє кращому засвоєнню інформації,поданій у книзі.

Резюме – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Реквізити документа:

• Назва виду документа

• Текст, що містить таку інформацію:

  • Домашня адреса, телефон, e-mail;

  • Прізвище, ім’я, по-батькові;

  • Мета написання документа;

  • Особисті данні (дата народження; сімейний стан; національність);

  • Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами(при потребі);

  • Відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);

  • Відомості про публікації (якщо потрібно);

  • Інша інформація на вимогу роботодавця.

• Дата (при потребі)

• Підпис (при потребі)

Резюме повинно бути детальним, і, водночас, лаконічним. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Для того, щоб досягнути успіху, під час складання варто дотримуватись певних правил:

1. Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.

2. Намагайтесь вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.

3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

4. Намагайтесь не вживати такі слова, як “я”, “ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.

5. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.

6. Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.

7. Для передруку використовуйте якісний папір стандартного розміру.

8. Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Резюме

Петренко Іван Іванович Контактна інформація: тел. (032) 123-45-67 e-mail: ivan_petrenko@ua.fm Посада: Програміст Загальний досвід: Створення програмного забезпечення на мові програмування С++. Відладка готових програм і навчання співробітників. Досвід роботи: Травень 2003 – теперішній час ТзОВ "БудСервіс" (будівельна фірма) Програміст • Створення програм на мові С++; • Навчання співробітників. Вересень 2000 – Квітень 2003 ПП "Світ комп’ютерної техніки" (торгівля комп’ютерною технікою) Програміст • Створення програм для Інтернету; • Налаштування готових програм; • Навчання співробітників. Освіта: 1995 - 2000р. Національний університет «Львівська політехніка» Інститут прикладної математики та фундаментальних наук Спеціальність: Соціальна інформатика, магістр. Додаткова освіта: 1999 – 2000р. Курси англійської мови. Знання ПК: знання мов програмування: C++, Java, Accembler, PHP. Іноземні мови: Англійська, польська мови – розмовний рівень. Додаткова інформація: Вік - 26 років

Сімейний стан – не одружений, дітей немає Наявність закордонного паспорту, водійські права категорії "В", досвід водіння 2 роки

Оголошення - це інформаційний документ, в якому подається інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб. Мета - інформувати про різні події життя особи: навчання, роботу, обмін чи продаж квартири, різні культурно-громадські та наукові заходи. Оголошення подаються на сторінках газет, журналів та окремих афішах. Залежно від характеру оголошення, в ньому зазначаються організатори певних заходів, час і місце їхнього проведення, умови входу (платні, безплатні).

За змістом оголошення поділяються на два види:

1) оголошення про будь-яку подію;

2) оголошення про потребу в послугах. Оголошення, в якому інформується про певну подію, має такі реквізити:

— назва виду документа (оголошення),

— текст, що містить дату, місце проведення заходу (події), організатора, зміст події та умови;

— підпис (назва установи чи колегіального органу, прізвище або посада особи, яка дає оголошення) - у разі потреби.

Оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання містить такі реквізити:

— назва виду документа (оголошення),

— заголовок,

— текст,

— адреса автора оголошення.

Назва оголошення пишеться посередині рядка великими літерами (14 кегль) і виділяється напівжирним шрифтом. Тексти оголошень можуть бути різними за обсягом.