Покарання і види покарань

Зміст

Вступ	3
1. Суть і мета покарання	4
2. Призначення покарання, загальні начала та критерії	7
3. Види та характеристика покарань	14
3.1. Перелік основних і додаткових покарань	14
3.2. Позбавлення волі	15
3.3. Виправні роботи	17
3.4. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю	20
3.5. Штраф, як міра покарання	21
3.6. Конфіскація майна	23
Висновки	27
Список використаної літератури	28

Вступ

Впродовж історичного розвитку кримінального законодавства система покарань піддавалася змінам, які залежали від політичного устрою, економічної ситуації, громадської думки і інших соціальних детермінант. При цьому система покарань завжди майже дзеркально відображала рівень моральності, культури і спільної цивілізованості суспільства. Наприклад, в середні віки домінуюча у той час в суспільстві ідея про страхітливу силу покарання породила такі системи кримінальних покарань, які були покликані залякати населення своєю жорстокістю. Значне місце відводилося в цих системах кваліфікованим видам страти, покаранням, фізично і що духовно калічить людей.

Складність пізнання суті покарання пов'язана не лише з різним підходом в науці до визначення місця кари в покаранні, але і з різними поглядами учених на природу самої кари. У юридичній літературі немає одноманітності в розумінні змісту кари як суті покарання. Багато авторів зводять її до страждань і позбавлень, які доставляє засудженому покарання.

Історія кримінального права дає нам сумну картину людської винахідливості, направленої до дослідження засобів і способів спричинення найбільшого страждання людям, що накликали на себе кару закону. Але в цій різноманітності можна відшукати спільні ознаки, що дають можливість звести каральні заходи до відомих типів. Такою об'єднуючою ознакою є властивість блага або інтересу, що уражається покаранням. Позбавлення життя, спричинення фізичного страждання, утруднення або позбавлення волі, ураження честі і правоздатності, зменшення або позбавлення майна – ось спільний перелік типів покарання у всіх законодавствах.

1. Суть і мета покарання

Під системою покарань розуміється передбачений кримінальним законом внутрішньо впорядкований, вичерпний перелік видів покарань, які можуть встановлюватися в санкціях норм Особливої частки і застосовуватися судом за здійснення суспільно небезпечних діянь.

Покарання – найбільш суворий захід кримінально-правового впливу, який, будучи основною формою кримінальної відповідальності особи за вчинений нею злочин, признається судом, призначається судом від імені держави в обвинувальному вироку і полягає в передбачених кримінальним законом позбавленнях чи обмеженнях її прав і свобод, а також тягне особливий кримінально-правовий стан особи – судимість¹.

Місце покарання в системі заходів кримінально-правового впливу зумовлене тим, що:

• покарання – це захід кримінально-правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи;

• покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи;

• за своїм змістом покарання є (має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності.

Основні ознаки покарання:

• покарання завжди є примусовим заходом з боку держави (застосовується відповідним державним органом до особи незалежно від її волі);

• покарання – конкретні його види – передбачене лише в кримінальному законі;

• покарання може бути передбачене лише за діяння, яке кримінальним законом визначене як злочин (інші правопорушення не тягнуть такого примусового заходу);

• покарання за своїм змістом полягає у позбавленні або обмеженні певних прав і свобод особи, яка вчинила злочин (може стосуватися окремих особистих, політичних, майнових та інших прав і свобод людини і громадянина, передбачених КУ та іншими законами);

• покарання має особистий характер (позбавлення чи обмеження стосуються лише певних прав і свобод фізичної особи і не повинні поширюватись на інших осіб);

• покарання призначається лише судом в обвинувальному вироку від імені держави (жоден інший орган не може);

• покарання тягне особливий кримінально-правовий стан особи – судимість².

Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Цілі покарання:

1. виправлення і перевиховання;

2. запобігання вчиненню нових злочинів засудженим;

3. запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами.

Не може бути цілями покарання спричинення фізичних страждань засудженому або приниження його людської гідності. Виправлення і перевиховання передбачає досягнення певних змін у особистості засудженого³.

Виправлення – утримання від вчинення нових, принаймні умисних злочинів.

Перевиховання – чесне ставлення до праці, точне виконання законів, поважання правил співжиття.

Запобігання вчиненню нових злочинів засудженим (спеціальна превенція) – засуджений під час перебування покарання значною мірою обмежується в можливостях скоєння нових злочинів.

Запобігання вчиненню нових злочинів іншими особами (загальна превенція) – покарання особи, винної у вчиненні злочину, певною мірою утримує від вчинення злочинів інших осіб – принаймні якусь їх частину.

Соціальна ефективність покарання з точки зору загальної превенції невисока, але залишається одним із реальних, хоча і не основних засобів боротьби зі злочинністю. Позбавлення чи обмеження прав злочинця має відповідати тяжкості скоєного ним злочину. В багатьох випадках застосування покарання більшість його цілей може бути досягнуто одночасно (крім смертної кари).