2. Організація озп, рзп, портів: Підсистема пам’яті. Запам’ятовуючі пристрої. Класифікація зп.

За способом зберігання ВІС ЗП поділ. на:

1. статичні – запам’ятовування представляє собою бі-стабільні елементи , D-тригери, фіз. стан яких під час звернення не руйнується.

2. динамічні – запам’ятовувачі побудовані на конденсаторах (паразитній ємності) які вимагають періодичної регенерації за допомогою спеціальних схем.

За організаційним принципом:

1. однорозрядні (n*1).

2. багаторозрядні (m*n) ВІС ЗП де m i n відповідно число адрес і число розрядів.

3. За функціональними ознаками:

4. Оперативні.

5. Постійні.

Оперативні – виконують операції запису та зчитування довільної двійкової інформації майже за однаковий час. Цей клас ОЗП поділяється на енергонезалежні та енергозалежні. Вони поділяються на 3 групи : середньої ємності помірної швидкодії, великої швидкості – над ОЗП, ОЗП великої ємності.

ПЗП призначений для тривалого зберігання і чіткого зчитування інформації , вміст якої під час експлуатації не змінюється, а при відключенні інформації не руйнується. Існує різновид ПЗП – перепрограмовані ПЗП.

За способом звернення до ВІС ЗП:

1. На адресні ЗП з довільним звертанням.

2. Адресні з послідовним звертанням.

3. Асоціативні (без адресу) пошук інформації в яких здійснюється незалежно від адреси а за певними ознаками самої інформації.

3. Лічильник команд, регістри, дешифратори, пристрій керування, тактовий генератор.

Лічильник команд, програмнийлічильник, вказівник на поточну команду (англ. programcounter, instructionpointer) — в архітектурі ЕОМспеціалізованийрегістрпроцесора, за допомогоюякоговизначається, яка команда програми буде виконуватисьпроцесоромнаступною.

Регі́стрпроце́сора — комірка швидкодіючої внутрішньої пам'ятіпроцесора, яка використовується для тимчасового збереження операндів, з якими безпосередньо проводяться обчислення, а також часто використовуваних даних з метою швидкого доступу до них. Крім того, в регістрахзберігається і додатковаінформація, потрібнапроцесору для функціонування (зокрема, поточнийконтекст процесора, адреса наступноїкомандитощо).

Дешифра́торабодеко́дер— логічнийпристрій, якийперетворює кодчисла, що поступило на вхід, в сигнал на одному з йоговиходів. Дешифратор

команд - декодує вміст регістра команд, визначає мікропрограму для виконання необхідної команди.

Генератор тактовоючастоти(генератортактовихімпульсів)генеруєелектричніімпульсизаданоїчастоти (зазвичай прямокутної форми)длясинхронізації різнихпроцесівв цифровихпристроях -ЕОМ, електронних годинниках ітаймерах, мікропроцесорної таіншої цифровоїтехніки. Тактовіімпульсичастовикористовуютьсяякеталонначастота -вважаючи їхкількість,можна,наприклад, вимірювати часовіінтервали.

4. Спрощена структурна схема мікропроцесора.

5. Алгоритм фон Неймана

Усі мікропроцесори, що мають архітектуру Фон-Неймана мають наступний алгоритм роботи:

• Процесорвиставляєчисло,що зберігаєтьсяврегістрілічильникакоманд, нашинуадресиі віддаєпам'ятікомандучитання.

•      Виставленечисло єдля пам'ятіадресою;пам'ять,отримавшиадресу ікомандучитання, виставляє вміст, що зберігається за цією адресою,нашинуданихі повідомляєпро готовність.

•      Процесоротримує числоз шиниданих, інтерпретує його яккоманду (машинну інструкцію)зі своєї системикоманді виконуєїї.

• Якщо останнякоманда неє командоюпереходу,процесорзбільшує наодиницю (в припущенні,що довжинакожної командидорівнює одиниці) число, що зберігаєтьсявлічильникукоманд;врезультатітамутворюєтьсяадреса наступноїкоманди.

Даний цикл виконується незмінно, і саме він називається процесом (звідки і пішла назва пристрою).

Під час процесу процесор зчитує послідовність команд, що містяться в пам'яті, і виконує їх. Така послідовність команд називається програмою і представляє алгоритм роботи процесора. Черговість прочитування команд змінюється у разі, якщо процесор зчитує команду переходу, - тоді адреса наступної команди може виявитися іншим. Іншим прикладом зміни процесу може служити випадок отримання команди зупинка або перемикання в режим обробки переривання.

Команди центрального процесора є самим нижнім рівнем управління комп'ютером, тому виконання кожної команди неминуче і безумовно. Не проводиться жодної перевірки на допустимість виконуваних дій, зокрема, не перевіряється можлива втрата цінних даних. Щоб комп'ютер виконував лише допустимі дії, команди повинні бути відповідним чином організовані у вигляді необхідної програми.

Швидкість переходу від одного етапу циклу до іншого визначається тактовим генератором. Тактовий генератор виробляє імпульси, службовці ритмом для центрального процесора. Частота тактових імпульсів називається тактовою частотою.