- •7. Світоглядні методи пізнання державно-правових явищ (діалектичний, метафізичний, герменевтичний).
- •8. Загальнонаукові методи пізнання державно-правових явищ (аналіз і синтез, форма і зміст, системний підхід, історичний метод, індукція, дедукція, метод моделювання, тощо).
- •9. Конкретнонаукові методи пізнання державно-правових явищ (соціологічний метод, статистичний метод, математичний метод, кібернетичний метод, тощо).
- •10. Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ (формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, тощо)
- •13. Характерні особливості права, які відрізняють його від засобів соціального регулювання додержавного суспільства.
- •15. Види тлумачення правових норм.
- •29. Суть і функції права.
- •30. Поняття і класифікація принципів права.
- •33. Поняття форми і джерела права.
- •34. Види і загальна характеристика форм??! (норм) права
- •46. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.
- •47. Поняття, характерні риси і визначення норми права.
- •48. Види правових норм.
- •49. Структура правових норм
- •53. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту.
- •60. Поняття, основні риси і структура системи права
- •61. Класифікація права на галузі права і правові інститути
- •64. Cистематизація законодавства: поняття і види
- •68. Поняття, основні ознаки і визначення правовідносин.
- •69. Види правовідносин.
- •70. Структура правовідносин: суб’єкти, об’єкти і зміст.
- •72. Суб’єкти правовідносин. Поняття правосуб’єктності: правоздатність і дієздатність
- •90. Поняття і види юридичної відповідальності
70. Структура правовідносин: суб’єкти, об’єкти і зміст.
Зміст — це суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність суб'єктів правовідносин, а також структура змісту — спосіб взаємозв'язку, що виникає на підставі суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворює не зв'язок її змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв'язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це юридичне взаємне становище суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов'язки заради задоволення їх інтересів. Структура змісту правовідносин може бути простою і складною.
Суб'єкти, або суб'єктний склад, — це сукупність осіб, які беруть участь у правовідносинах (якнайменше дві — правомочний і зобов'язаний). –
-
правомочна сторона
-
зобов’язана сторона
Об'єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб'єктів.
72. Суб’єкти правовідносин. Поняття правосуб’єктності: правоздатність і дієздатність
Суб'єкт правовідносин — це. такий суб'єкт суспільного життя, який здатний виступати учасником правовідносин як носій юридичних прав і обов'язків.
Суб'єкти правовідносин поділяються на індивідуальні (фізичні особи) і колективні (об'єднання осіб).
Індивідуальними суб'єктами правовідносин є: громадяни, іноземні громадяни; особи без громадянства(апатриди);особи з подвійним громадянством (біпатриди). Індивідуальні суб'єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя: політичній, економічній, соціальній, ідеологічній та ін. На території України найбільше коло прав і обов'язків мають її громадяни, права інших осіб обмежені встановленими для них законами, зокрема вони не можуть проходити службу в лавах Збройних Сил України, обіймати окремі посади тощo
Об'єднуючись, індивідуальні суб'єкти створюють колективні суб'єкти правовідносин, до яких можна віднести партії, спортивні організації, групи виборців, виборчий корпус, колективи підприємств, організації, які можуть бути як недержавними, так і державними.
Правоздатність — це абстрактна здатність суб'єкта права мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Кожна особа правоздатна від народження і до смерті. Правоздатність притаманна усім учасникам правовідносин, хоча вони не повинні обов'язково реалізовувати усі надані їм права.
Правоздатність поділяється на
-
загальну
-
спеціальну.
Загальна правоздатність — це здатність володіти будь-якими з передбачених діючим законодавством правами і обов'язками.
Спеціальна правоздатність — це здатність, що пов'язана з певними особливостями суб'єкта, або така, що потребує спеціальних знань
Дієздатність — це здатність суб'єкта правовідносин своїми діями приймати на себе обов'язки і використовувати свої права. Іншими словами, це можливість реалізовувати правоздатність.
90. Поняття і види юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на Матеріальні і духовні цінності.
Юридична відповідальність здійснюється на засадах (принципах) законності, обгрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.
Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види:
-
конституційна,
-
кримінальна,
-
адміністративна,
-
дисциплінарна,
-
цивільно-правова,
-
матеріальна.
Дискутується питання про можливість виділення й інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, фінансової тощо. Види правопорушень можна класифікувати залежно від галузей права, але не можна класифікувати так юридичну відповідальність.