3. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів.

3.1 При кваліфікації незаконного заволодіння транспортним засобом у варіантах а) – д) виникає конкуренція ЮСЗ, передбачених загальною ( ст. 187 КК) та спеціальною (ст. 289 КК) нормами. В усіх випадках кваліфікація здійснюється за загальним правилом – лише за спеціальною нормою (ст. 289 КК).

3.2 При кваліфікації дій суб’єкта у варіанті д) виникає конкуренція кваліфікованого ЮСЗ, передбаченого загальною нормою ( ч. 2 ст. 115 КК ), та ЮСЗ , передбаченого спеціальною нормою (ст. 348 КК). При кваліфікації нами застосовано „правозастосовчий” підхід, зазначений у пункті 2.5. рішення, який полягає у кваліфікації дій суб’єкта за сукупністю злочинів, передбачених і загальною, і спеціальною нормами.

3.3 При кваліфікації насильства при незаконному заволодінні транспортним засобом виникає конкуренція частини ( відповідного ЮСЗ, що передбачає насильство) і цілого (ч. 3 ст. 289 КК) . Оскільки у варіанті а) частина є менш тяжким злочином ніж ціле ( орієнтир – показники санкцій відповідних статей) і за своїм змістом охоплюється ознакою „насильство, небезпечне для життя”, то самостійної кваліфікації такий прояв насильства не отримує. У варіантах б) – д) насильство спричинило наслідок у вигляді смерті потерпілого, який не охоплюється ознакою цілого „насильство небезпечне для життя та здоров’я ”, тому злочин, представлений цією ознакою (частиною), кваліфікується у варіанті б) – д) за сукупністю з цілим.

Завдання 5

Під час хуліганства, яке відзначалось особливою зухвалістю і було поєднанне з опором працівнику міліції, суб’єкт застосував насильство до цього працівника, яке втілилось (за варіантами):

а) в умисне легке тілесне ушкодження (УЛТУ);

б) в умисне тяжке тілесне ушкодження (УТТУ), що спричинило смерть потерпілого;

в) в умисне вбивство потерпілого;

г) в умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

r) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (УСТТУ), що призвело до смерті потерпілого (ставлення до наслідку у вигляді смерті є необережним).

Питання: 1. Яка має бути остаточна кваліфікація дій суб’єкта по кожному варіанту окремо (можна написати лише ФК, вказавши в дужках відповідні кваліфікуючі ознаки)? 2. Які правозастосовчі та теоретичні орієнтири можуть бути використані при вирішенні завдання?

Рішення

1. Формула кваліфікації:

а) ч. 3 ст. 296 КК опір представнику влади); ч. 2 ст. 345 КК

б) ч. 3 ст. 296 (опір представнику влади); ч. 3 ст.345 (ТТУ); ч. 2 ст. 121 КК ( смерть потерпілого);

в) ч. 3 ст. 296 (опір представнику влади); ст. 348 КК;

г) ч. 3 ст. 296 (опір представнику влади); п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 115; ст. 348 КК;

д) ч. 3 ст. 296 (опір представнику влади); ч.1 ст. 119 КК

2. Обґрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням правозастосовчих орієнтирів.

2.1 Кваліфікація насильства , застосовано при опорі під час хуліганства у варіанті а) – д) здійснюється відповідно до абзацу 1 пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України (ППВСУ) від 22 грудня 2006 року № 10 „Про судову практику в справах про хуліганство”.

2.2 У варіанті б) кваліфікація ТТУ, що спричинило смерть потерпілого, здійснюється за сукупністю злочинів, передбачених спеціальною і загальною нормами відповідно до абзацу 3 пункту 12 ППВСУ від 26 червня 1992 року № 8 „Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів”.

2.3 Дії суб’єкта у варіанті в) кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.296; ст.348 КК (спеціальною нормою по відношенню до п.8 ч. 2 ст. 115 КК) відповідно до абзацу 4 пункту 12 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” (див. також п.2.4.).

2.4 Щодо кваліфікації умисного вбивства у варіанті в) лише за ст. 348 КК (спеціальною нормою) – див. абзац 5 пункту 12 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.

2.5 У варіанті г) кваліфікація умисного вбивства потерпілого здійснюється за сукупністю злочинів, передбачених загальною і спеціальною нормами, відповідно до абзацу 5 пункту 12 ППВСУ від 7 лютого 2003 року № 2 Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.