1.Філософія марксизму

Марксизм XIX ст., Німеччина, Маркс, Енгельс: основою розвитку є матеріальне виробництво,в основі якого лежить спосіб виробництва як єдність продуктивних сил та виробничих відносин.Розглядали проблему людини, пов'язуючи її з відчуженням.

Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм". Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами.Дедалі сильнішою ставала експлуатація найманої праці з боку буржуазії, глибшала безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу.У 1838-1839 pp. німецькими біологами Т.Шванном і М.Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини. Факт існування клітин був відомий ще в XVII ст., але тільки цими вченими було встановлено, що клітини — першооснова, анатомічні одиниці живих організмів, причому як рослинних, так і тваринних.Ця теорія дозволила зробити філософський висновок про єдність усіх живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина.Основні ідеї теорії щодо виникнення і розвитку рослинного та тваринного світу, походження людини Ч.Дарвін виклав у науковій праці "Походження видів шляхом природного відбору або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя" (1859 p.). Вчення Ч.Дарвіна нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях про походження життя на планеті і виникнення людини. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини як найвищого прояву природи.Філософія марксизму чітко визначає своє ставлення до конкретних наук. Вона використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання.Марксизм став на бік матеріалізму й піддавав нищівній критиці не тільки "чистий" ідеалізм (як, наприклад, у Платона чи Гегеля), а й будь-які щонайменші відхилення в його бік. За межами марксизму переважна більшість філософів не поділяла і сьогодні не поділяє думки, що відношення свідомості до матерії, духу до природи є центральною філософською проблемою, основним філософським питанням.

2. чим відрізняється особистість від індивідуальності: Індивідуальність — сукупність своєрідних психологічних особливостей і властивостей людини, що характеризує людську неповторність і виявляється у рисах характеру, специфіці інтересів, якостей, здібностей, які відрізняють одну людину від іншої. Передумовою формування її є задатки. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного.Особистість — найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість — основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки. Оригінальність, неповторність особистості як людської індивідуальності — головна передумова формування індивідуального стилю діяльності.

3.1) антропологія це … біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток

2) філософська антропологія це … філософське вчення про природу (сутність) людини

Білет №4

1.У праці Юркевича «серце та його значення в духовному житті людини» твір надихає творити добро. Я погоджуюсь з тим, що саме серце- це місце, де зосереджується душевність і формуються всі бажання і помисли людини. Автор каже, що люди не народжуються з правилами чи нормами, а лише з потягом До них. Тобто творити добро чи ні- вирішує людина сама, але на думку автора, всі люди люблять добро, проте чинять його по-різному. Справді одні можуть лише зображувати з себе добу людину, до певного моменту, наприклад для отримання користі, а інші роблять це з душею. І виходячи з релігії, я згодна з тим, що творити добрі діла означає виявляти волю Бога. У його філософській системі провідною фігурою є індивідуальна особа, суть якої становить не розум, а серце. Оскільки в основі світу лежить божественного мета, яку здійснюють люди, то вона може бути пізнання не головою, а серцем. Між мозком і духовною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв’язок, а лише ідеальний, ”доцільний”, в основі якого лежить духовна суть. Юркевич вважав неможливим, щоб свідомість походила з матерії. Таким чином він активно виступає проти матеріалізму взагалі, стверджуючи, що останній неспроможний зрозуміти суть свідомості, руху відтворити правильну картину світу. Філософські погляди Ю. :можна охарактеризувати як теологічний ідеалізм. Біблію він вважав єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо, пише філософ, в біблійному вчені про серце, де зосержується духовне життя людини

2. форма та рух матерії Матерія – це філософська категорія для позначення об”єктивної реальності, яка відображається органами відчуття людини, але існує незалежно від них. Основні форми руху матерії: механічна форма руху (дія — протидія; притягання — відштовхування тощо); фізична форма руху (позитивна — негативна електрика, симетрія — антисиметрія); хімічна форма руху (розкладання — з'єднання; асоціація — дисоціація); біологічна форма руху (асиміляція — дисиміляція; спадковість — мінливість); соціальна форма руху (соціальні суперечності; соціальні конфлікти, антагонізми; боротьба інтересів різних соціальних груп тощо). Рух — спосіб існування матерії. З точки зору філософії, матерія не виникає і не зникає. Все існуюче знаходиться у русі. Рух — це фактично абсолютна величина. Спокій, стабільність речей — відносна. У русі предмет, річ виникає, стає. У спокої закріплюється, фіксується. Немає жодного виду матерії, яка б не знаходилася у русі. Рух — це сам спосіб існування матерії.

3. 1) метафізика - філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття.

2) матерія - філософська категорія для позначення (об'єктивної) реальності, що відображається нашими відчуттями, існуючи (об'єктивно) незалежно від них.

Або

а)незалежно

б)на механічній

Білет № 5

1. Розкрийте зміст праці Рене Декарта « Міркування про метод» та обргунтуйте її роль» розвитку філософської думки. Автор зображує свій власний метод, який допомагає йому по житті. Він стверджує, що кожна людина від природи наділена однаковими розумовими здібностями, навіть тій людині, якій важко вгодити, не хотілось би мати їх більше, ніж вона має. Декарт описує те, що всі найкращі будівлі, твори створені саме однією людиною, навіть міста створені за одним проектом одного архітектора є найбільш досконалими, ніж ті, що створюються групою людей – це момент в проблематиці твору, що найбільше мені сподобався та змусив замислитися. Я погоджуюсь з цим поглядом, адже, як кажуть, якщо хочеш зробити щось ідеально- зроби все власноруч, бо якщо проект створюється багатьма людьми, то кожен з них має безліч думок та ідей, що перешкоджають створити щось ідеальне. Також автор стверджує, що не завжди треба бігти попереду інших, звертаючи з прямї дороги, можна спокійно, прямо добитися навіть кращого успіху. У світі є два різновиди розумів: ті хто думають, що вони надто розумні, ніж є насправді, тому вони завжди будуть жити в омані. Інші, ті хто достатньо розумний або скромний для розуміння того, що відрізняти істинне від хибного вони менш здатні.

2. форми і основні риси історичних форм діалектики. Діалектика — один з мето­дів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває в зміні, розвитку, з основі якого взаємодія (боротьба) протилежностей (Геракліт, Гегель, Маркс).

1)Антична діалектика (Продов­жуючи традицію Сократа, Платон розуміє під діалектикою са­ме діалог як логічну операцію розподілу і зв'язку понять, що здійснюється шляхом питань і відповідей, які ведуть до істин­ного визначення понять.

Геракліт -в нього світ, що знаходиться в постійному русі, внут­рішньо суперечливий і мислиться у вічному становленні, зміні, єдності протилежностей. Арістотель розвиває діалектику далі — в напрямку пізнан­ня реально існуючого Космосу. У вченні про чотири причини (матеріальну, формальну, рухаючу і цільову) він стверджує їх існування в кожній речі нероздільно і в тотожності з самою річчю..

2)У пантеїзмі М. Куганського і Дж. Бруно (епоха Відродження) ідеї діалектики розвиваються у вченні про вічний рух, про то­тожність протилежностей, про збіг максимуму і мінімуму і т.п. 3)Діалектика класичної німецької філософії. Гегель вважає філософію засобом самопізнання сутності світу, якою є ідея, що самороз-вивається. Метод філософії повинен виразити свій власний предмет. А якщо таким є ідея, то метод виступає як усвідо­млений засіб вираження саморозвитку ідеї. Гегель стверджу­вав, що сам зміст філософії повинен рухати себе вперед у міру його розвитку. Це і є діалектика.4)Марксистська діалектика:Висока оцінка К. Марк­сом і Ф. Енгельсом діалектики Гегеля базувалась не тільки на її змісті, але й на врахуванні тих наслідків, які з неї витікали. Істинне значення і революційний характер гегелівської філо­софії марксизм вбачає в подоланні уявлень про кінцевий ха­рактер результатів людського мислення і дії.