Тема 3 Модель сукупного попиту та сукупної пропозиції

1. Поняття про товарний ринок

2. Крива і чинники сукупного попиту

3. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції та її переміщення

4. Загальна модель макроекономічної рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією

3. 1. Поняття про товарний ринок

Товарний ринок об’єднує всі товари і послуги у деяке благо як об’єкт сукупної купівлі продажу.

Виробник (продавець) на ринку товарів – фірми.

Споживачем (покупцем) на ринку товарів є чотири макроекономічні суб’єкти:

1. Домогосподарства, які формують споживчий попит (С);

2. Фірми, які формують попит на інвестиції (І);

3. Держава, яка купляє продукцію, виготовлену в приватному секторі для виробництва суспільних благ і утворення державних інвестицій за рахунок державних видатків (G);

4. Закордон, який формує попит на чистий експорт, тобто різницю міх експортом і імпортом (Nе).

Взаємозв’язок між суб’єктами на цьому ринку формується через механізм взаємодії попиту і пропозиції.

Попит пред’являють:

• домогосподарства на предмети споживання та послуги споживчого призначення;

• фірми на ресурси;

• держава на ресурси

Пропозицію пред’являють:

• домогосподарства пропонують ресурси;

• фірми пропонують засоби виробництва, предмети споживання і послуги споживчого і виробничого призначення;

• держава пропонує товари і послуги виробничого і споживчого призначення.

В макроекономічному аналізі необхідно виділити такі системи:

1) систему сукупного ринкового попиту;

2) систему сукупної ринкової пропозиції.

Ці дві системи формуються і функціонують в умовах динаміки сукупних ринкових цін і реальних обсягів національного виробництва і разом з тим чинять вплив на всі суб’єкти національного ринку.

3.2. Крива і чинники сукупного попиту

Сукупний попит AD (aggregate demand) – це різноманітні обсяги товарів і послуг, які домогосподарства, підприємства і держава готові купити при будь-якій ціні.

→ споживчі витрати домогосподарств

Сукупний попит → інвестиційні витрати підприємств

(бажання покупців) → державні витрати

→ чистий експорт

Між сукупним попитом AD і ціною існує обернена залежність, тому крива в моделі набирає похилого вигляду (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Крива сукупного попиту ( Q – обсяг виробництва реального ВВП;

P – рвень цін)

В ід’ємний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом цінових чинників.

По-перше, тут має місце ефект відсоткової ставки (Кейнса) – якщо збільшується загальний рівень цін у країні, то за умови незмінного обсягу грошової маси, зростає ставка відсотка.

Наслідки:

• зниження інвестиційного попиту;

• зниження споживчого попиту, як наслідок некредитоспроможності;

• скорочення витрат на предмети споживання;

• підвищення загального рівня цін веде до зменшення обсягу ВВП.

По-друге, ефект імпортних закупок (Мандела-Флемінга): при збільшенні загального рівня цін в країні, товари і послуги іноземного виробництва стають дешевшими. Домогосподарства купуватимуть більше імпортних товарів і менше вітчизняних. Іноземні скоротять через подорожчання свій попит на товари цієї країни.

Наслідки:

• зменшення обсягів експорту;

• збільшення обсягів імпорту;

• зменшення чистого експорту;

• зменшення обсягів сукупного попиту.

По-третє, ефект багатства (Пігу) – якщо змінюється рівень цін у країні, змінюється величина реального багатства (грошових запасів) населення. Зменшення багатства веде до зменшення сукупного попиту при умові зростання загального рівня цін. Збільшення багатства стимулює сукупний попит на товари споживання.

Наслідки:

• купівельна спроможність майна зменшується;

• покупці стають біднішими і скорочують свої видатки, коли рівень цін збільшується.

Зміщення кривої AD вправо, чи вліво відбувається під впливом нецінових чинників.

1. Споживчі витрати – їх збільшення веде до зміщення кривої вправо, а зменшення, відповідно, вліво:

• чисельність населення, рівень соціальних трансфертів прямо пропорційно впливають на споживчий попит - збільшення цих показників зміщує криву AD вправо, і навпаки;

• купівельна спроможність населення зменшується при збільшенні податків, зміщуючи криву вліво;

• заборгованість споживача - високий рівень заборгованості, яка утворилася внаслідок попередніх покупок у кредит, приводить до скорочення поточних витрат і зміщення кривої сукупного попиту вліво;

• диференціація доходів у суспільстві зменшує обсяг споживчих витрат і зміщує криву споживчого попиту ліворуч;

• очікування споживача впливають на його поведінку в залежності від того оптимістичні вони, чи песимістичні.

2. Інвестиційні витрати – пов’язані із збільшенням реального капіталу, а інвестиційний попит залежить від цін на засоби виробництва:

• обсяг виробництва – при зростанні цього чинника крива інвестиційного попиту зміщується праворуч, і навпаки;

• процентна ставка, якщо вона пов’язана зі зміною пропозиції грошей. Зростання цієї ставки означає подорожчання грошей, а як наслідок – обмеження кредиту, що зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч;

• податки – зростання податків зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч, і навпаки;

• технологічні зміни впливають на інвестиційний попит позитивно, зміщуючи криву праворуч;

• ступінь ділової активності, його пожвавлення збільшує інвестиційний попит, зміщуючи криву вправо;

• надлишкові потужності стримують попит на нові інвестиційні товари і тому зменшують сукупний попит на нові інвестиційні товари. Тому інвестиційні витрати зменшуються, і крива сукупного попиту зміщується вліво;

• очікування підприємців стосовно економічної кон’юнктури впливають на користь зростання і зміщення кривої праворуч, якщо вони оптимістичні.

3. Державні витрати – виступають як екзогенна, наперед задана величина, тобто така, що визначена державним бюджетом:

• витрати держави на національну безпеку, транспорт, зв'язок, охорону здоров’я, освіту - при зростанні цих витрат крива переміщується вправо;

• інвестиційні витрати держави – їх збільшення викликає зміщення кривої сукупного попиту вправо;

• витрати на пенсії, стипендії, субсидії, виплати по безробіттю – прямо пропорційна залежність;

• витрати на оплату процентних платежів, пов’язаних з обслуговуванням державного боргу – збільшення цих виплат приводить до зменшення сукупного попиту і переміщення кривої вліво.

4. Витрати на чистий експорт – залежить від співвідношення цін на вітчизняні і закордонні товари та обмінного курсу національної валюти:

• національний дохід інших країн – зростання НД іншої держави збільшує попит на національні товари і тому збільшує сукупний попит даної країни, зміщуючи криву вправо;

• валютні курси – внаслідок подорожчання національної валюти, експорт зростає, а імпорт скорочується, зростає чистий експорт і крива зміщується вправо.

3.3. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції та її переміщення

Сукупна пропозиція AS (aggregate supply) – це рівень реального обсягу національного виробництва товарів і послуг за певного рівня цін (рис. 3.2).

Залежність між рівнем цін та обсягом національного продукту, який фірми пропонують на ринку є прямою. Сукупна пропозиція описує виробничу та цінову сфери економіки і пояснюється через поведінку всіх фірм на ринку, узятих разом.

Рис. 3.2. Крива сукупної пропозиції (Q1- фактичний обсяг реального ВВП;

Q2- потенційний рівень реального ВВП)

Більшість економістів вважають, що форма кривої сукупної пропозиції залежить від часового інтервалу. У короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має три відрізки: кейнсіанський, проміжний та класичний. У цьому періоді крива AS показує реальний обсяг виробництва, що буде вироблятися за можливого рівня цін і за інших рівних умов.

Кейнсіанський відрізок, або горизонтальний відбиває ситуацію, коли економіка перебуває у стані спаду, а частина виробничих потужностей та робочої сили не використовується. Фактичний обсяг виробництва на цьому відрізку менший за природній. Збільшення обсягу виробництва на цьому відрізку не веде до зростання цін, так як люди, котрі тривалий час були безробітними не вимагають збільшення зарплати, а нарощення обсягів виробництва не приводить до суттєвого збільшення витрат на одиницю продукції.

Проміжний відрізок - характеризується тим, що подальше нарощення обсягів виробництва вже супроводжується збільшенням витрат на одиницю продукції, а відтак і зростанням загального рівня цін. Щоб виробництво залишалося прибутковим, деякі підприємства змушені піднімати ціни на свою продукцію.

Класичний, або вертикальний відрізок - тут економіка досягає своєї максимальної потужності, за якого є неможливим подальше зростання виробництва. Все це спричиняє зростання цін на дефіцитні ресурси, а відповідно і ріст цін, за умов, що реальний обсяг виробництва практично не змінюється. Короткострокова крива AS стає все більше крутішою.

Чинники зміни кривої сукупної пропозиції

Зміщення кривої AS до AS2, тобто вправо вказує на те, що:

• на кейнсіанському відрізку відбувається зниження рівня цін за різних обсягів національного виробництва;

• на проміжному відрізку – економіка буде виробляти більший реальний обсяг національного продукту за даного рівня цін, ніж раніше;

• на класичному відрізку – економіка буде виробляти більший реальний обсяг національного продукту за даного рівня цін, ніж раніше.

Зміщення кривої AS до AS1, тобто вліво вказує на те, що:

• на кейнсіанському відрізку – зменшення сукупної пропозиції, тому, що підприємства будуть виробляти менший реальний обсяг національного продукту за даного рівня цін;

• на проміжному відрізку – економіка буде виробляти попередній реальний обсяг національного продукту, встановлюючи ціни більш високими, ніж раніше;

• на класичному відрізку – економіка буде виробляти попередній реальний обсяг національного продукту за більш високих цін.

Зміщення кривої вправо, або вліво регламентується неціновими чинниками сукупної пропозиції, а саме:

1. Зміни цін на ресурси – призводять до зміни у витратах на одиницю продукції:

• наявність внутрішніх ресурсів – збільшення їх пропозиції зменшує ціни на ці ресурси, тому і зменшуються витрати на одиницю продукції, крива зміщується вправо, так як фірми зможуть пропонувати більший реальний обсяг виробництва за будь-якого рівня цін;

• ціни на імпортні ресурси – імпорт з-за кордону сприяє збільшенню сукупної пропозиції, оскільки зростає обсяг наявних ресурсів. Отже, зниження цін на імпортні ресурси збільшує сукупну пропозицію, переміщуючи функцію вправо, а підвищення цін на ці ресурси, зменшує сукупну пропозицію і функція переходить у лівіше положення;

• структура ринків факторів виробництва –панування на ринку монополії, якою володіють постачальники ресурсів, створює можливості встановлювати ціни вище тих, що могли б бути за наявної конкуренції, зміщуючи функцію вліво.

2. Зміни у продуктивності – зростання продуктивності означає, що за наявного обсягу ресурсів, чи затрат, економіка здатна збільшити реальний обсяг виробництва.

3. Зміни правових норм приводять до змін витрат на одиницю продукції, переміщуючи криву вправо, або вліво:

• податки – збільшення податків з підприємств призводить до зростання витрат на одиницю продукції, що скорочує обсяги виробництва – скорочується сукупна пропозиція і крива переміщується вліво;

• субсидії – збільшення прямих урядових платежів зменшує витрати виробництва, збільшуючи сукупну пропозицію і переміщуючи функцію вправо;

• державне регулювання призводить до того, що з його посиленням зростають витрати виробництва на одиницю продукції і крива зміщується вліво.

До цінових чинників, які визначають нахил кривої AS належать:

- використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю;

- залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації;

- виникнення проблем із забезпеченням сировиною;

- запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва;

- розширення збуту на дорогих ринках;

- використання дорогих природних ресурсів;

- збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах.

3.4. Загальна модель макроекономічної рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією

Економічна рівновага – це такий стан економіки, за якого вироблений продукт реалізований, а попит задоволений.

На положення кривої сукупного попиту і сукупної пропозиції впливають нецінові фактори, а це в свою чергу, призводить до зміни рівноваги. Визначення наслідків збільшення сукупного попиту залежить від того, на якому відрізку сукупної пропозиції знаходиться економіка. Розглянемо відновлення економічної рівноваги на кожному з відрізків:

І. Горизонтальний відрізок

Рис. 3.3 Рівновага сукупного попиту у сукупної пропозиції на горизонтальному відрізку

Q1-P1 –точка рівноваги

Q1 - рівноважний реальний обсяг виробництва.

P1 - рівноважний реальний рівень цін.

На кейнсіанському відрізку, який характеризується високим рівнем безробіття і великою кількістю незадіяних виробничих потужностей, збільшення сукупного попиту від AD1 до AD2 призведе до зростання реального обсягу виробництва і зайнятості без підвищення загального рівня цін.

На цьому відрізку, якщо відтворити у моделі реальну економіку, можна спостерігати велику свободу вибору покупців. Якщо збільшиться обсяг виробництва до Q2, тоді важко реалізувати продукції, що призведе до збільшення запасів і зменшення виробництва, допоки його обсяги не сягнуть точки Q1, тобто не відновиться рівновага. Перевиробництво не спричинить зменшення рівня цін, щоб не зупинити діяльність підприємств.

ІІ. Проміжний відрізок

На проміжному відрізку (рис. 4.4.) збільшення сукупного попиту від AD1 до AD2 призведе до зростання реального обсягу виробництва і підвищення рівня цін. На проміжному відрізку рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією досягається за допомогою традиційного механізму у точці прересікання Q1-P1. Рівновага відновлюється тоді, коли зростання конкуренції призводить до зниження загального рівня цін.

Р ис. 3.4. Рівновага сукупного попиту на проміжному відрізку

ІІІ. Вертикальний відрізок

На класичному відрізку робоча сила і капітал використовуються повністю, збільшення сукупного попиту впливає тільки на рівень цін, піднімаючи його від Р1 до Р2.

Рівновага на вертикальному відрізку відновлюється внаслідок конкуренції покупців, спричиненої надлишковим попитом. Якщо рівень цін збільшиться, то зменшиться сукупний попит при незмінній пропозиції. Конкуренція між продавцями через надлишок пропозиції приведе до зменшення цін і відновить рівновагу.

Р ис. 3.5. Рівновага на вертикальному відрізку

Висновок:

• на горизонтальному відрізку рівновага досягається за рахунок зміни обсягів виробництва при незмінній ціні;

• на вертикальному відрізку рівновага досягається за рахунок зміни цін при незмінних обсягах виробництва;

• на проміжному відрізку одночасно змінюється і обсяг виробництва і рівень цін для досягнення рівноваги в економіці.