Надходження платежі

ВНП = ВВП + за фактори - за фактори

з-за кордону решті світу

Якщо надходження в країну більші за платежі решті світу, то ВНП >ВВП.

Для більшості країн різниця ця є незначною. Проте, у Швейцарії ВПН > ВВП на 5% за рахунок філіалів за кордоном. У Пакистані ВНП > ВВП, бо велика частина пакистанців працює за кордоном. У Кувейті ВНП > ВВП на третину. Навпаки, в Ірландії, Данії ВНП < ВВП.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – А.

Національний дохід (НД) - це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються.

НД = ВНП – А – Н_под.

2. 4. Показники рівня цін і зайнятості

Стан економіки характеризується також тим, наскільки ефективно використовуються наявні в економіці ресурси. Оскільки одним із важливих ресурсів є праця, підтримання зайнятості – важлива ціль економічної політики.

Найчастіше рівень зайнятості в національній економіці характеризують за допомогою показника рівня безробіття. Для цього все населення у віці від 16 років поділяють на:

а) зайняті (З) – це люди, які працюють і ті, що мають робочі місця, але тимчасово не працюють;

б) безробітні (Б) –це люди, які не мають роботи , проте активно її шукають;

З + Б = РС (робоча сила)

в) ті, що не належать до робочої сили – це частина дорослого населення, яка зайнята в домашньому господарстві, на пенсії, не працює внаслідок інвалідності, через навчання, або не хочуть працювати.

Рівень безробіття (Б’) – це відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили:

Б’ = Б / (З + Б) • 100 %.

Рівень зайнятості (РЗ) – це відношення кількості зайнятих до дорослого населення країни;

РЗ = З / (а + б + в) • 100 %.

Фрикційне безробіття – це постійний рух населення між регіонами і видами праці, а також пов’язане із стадіями життя населення.

Структурне безробіття - виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються.

Відмінність: у фрикційних безробітних є навички, які можна продати, а структурні безробітні не можуть отримати роботу без перепідготовки.

Циклічне безробіття спричиняється фазою спаду ділового циклу. У фазі піднесення воно дорівнює нулю.

Повна зайнятість має місце тоді, коли циклічне безробіття рівне нулю, а рівень безробіття рівний природному, тобто має місце структурне і фрикційне безробіття.

Зростання загального рівня цін означає наявність у країні інфляції. Нині жодна країна не може уникнути зростання цін. Динаміку всіх цін визначають за допомогою індексу споживчих цін –ІСЦ

, = ціна споживчого кошика в розрахунковому періоді /

ціна споживчого кошика в базовому періоді.

Ринковий кошик у багатьох країнах охоплює 300 найменувань, в Україні –60.

Недолік при вимірювання цього індексу полягає в тому, що використовуючи споживчий кошик базового року, поза увагою залишаються зміни, які відбулися у структурі споживання в поточному році.

Дефлятор – це індекс цін, який враховує зміну цін на всю сукупність споживчих та інвестиційних благ, які входять до обчислення ВВП країни.

Відмінності між ІСЦ та дефлятором ВВП:

• ІСЦ не враховує змін у структурі споживання товарів і послуг, і таким чином дещо завищує темп зростання цін;

• дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін;

• набір товарів для обчислення ВВП – дефлятора містить, як споживчі, так і капітальні блага, які купують ділові підприємства. При обчисленні ІСЦ враховують лише ціни товарів і послуг, які купують споживачі;

• при обчисленні ВВП – дефлятора беруть лише вітчизняні товари;

• ІСЦ обчислюють на підставі незмінних товарів і послуг, тоді як ВВП – дефлятор враховує зміну набору товарів.

Індекси цін використовують для зведення багатьох номінальних змінних до реальних.

ВВП_реал = ВВП_номін / Д;

Д = ВВП_номін / ВВП_реал.

Темп зростання ВВП_реал = темп зростання ВВП_номін – дефлятор ВВП.

Зведення номінального ВВП до реального відбувається шляхом інфлювання та дефлювання.

Якщо Д > 1,то зведення номінального ВВП до реального відбувається шляхом дефлювання.

Дефлювання – це зменшення номінального ВВП до розмірів реального.

Якщо дефлятор ВВП менший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального ВВП називають інфлюванням.

Інфлювання – це збільшення номінального ВВП до розмірів реального.

У базовому році ВВП_номін = ВВП_реал.

Динаміка ІСЦ та дефлятора ВВП є основними показниками сфери цін.