Тема 2 Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Загальна характеристика макроекономічних показників

2. Система національних рахунків

3. Показники обсягу національного виробництва

3.1. Валовий внутрішній продукт (ВВП)

3.2. Методологія обчислення ВВП

3.3.Інші показники обсягу національного виробництва:

ВНП, ЧВП, НД

4. Показники рівня цін і зайнятості

2.1. Загальна характеристика макроекономічних показників

Макроекономічні показники – це узагальнюючі показники, що відображають складні та взаємопов’язані процеси, які відбуваються в економіці, вивчають динаміку економічного зростання.

Знаючи оцінки макроекономічних показників, можна тримати палець на економічному пульсі нації. Без національного облікового рахівництва, економічна політика була би заснована на здогадках. Облік національного доходу дозволяє нам оцінювати здоров’я нації і формулювати політику, для того щоб обслуговувати і покращувати це здоров’я.

Макроекономічні параметри використовують при вирішенні наступних проблем:

1. Управління національною економікою (планування, попередній аналіз фактичного стану, визначення бажаного стану і вияв шляхів переходу від першого до другого, контроль).

2. Отримання інформації про стан національної економіки (при вирішенні питань інвестування в країну).

3. Оцінка економічного потенціалу країни (чи може та чи інша країна серйозно вплинути на розвиток світового ринку?).

4. Міжнародні співставлення (для визначення місця країни в табелі рангів).

Міжнародні співставлення — це процес переведення валового внутрішньо­го продукту, його структурних елементів та інших агрегатів національних рахунків різних країн у вартісні показники в єдиній валюті, який базується на фактичних паритетах купівельної спроможності і спрямований на забез­печення їх прямої порівнюваності з метою отримання інформації про рівні і тенденції розвитку, структуру і пропорції національних економік, рівень життя населення у світовому господарстві (рис. 2.1).

Для того, щоб порівнювати ВВП різних за масштабами економік вико­ристовують паритет купівельної спроможності. Паритет купівельної спроможності розраховується індексним методом із використанням товарів-представників у такій послідовності:

1. визначення однорідних первинних груп товарів;

2. підбір експертним методом у рамках кожної товарної групи товарів-представників;

3. обчислення індивідуальних та групових паритетів купівельної спроможності валют на підставі національних цін відібраних товарів-пред­ставників;

4. агрегування групових паритетів у зведений паритет купівельної спроможності, котрий і використо­вують для оцінювання показників у порівнянній валюті.

Рис. 2. 1. Внесок країн-членів Євросоюзу у ВВП ЄС

Джерело: Контракти. №12. 23.03.2009.

2.2. Система національних рахунків

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність показників послідовного і взаємопов’язаного опису найважливіших процесів в економіці. В Україні застосовується з 1994 року, рекомендована СНР відповідно до стандартів ООН 1993 року.

Мета СНР – дати наочне цифрове відображення стану національної економіки в цілому за певний період. Ця система пов’язує воєдино найважливіші макроекономічні параметри. Вона дає можливість подати ВВП на всіх стадіях його руху – виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання. Показники СНР відбивають структуру ринкової економіки, інституції і механізми її функціонування.

Принципова структура СНР має такий вигляд:

І. Зведені рахунки:

1. Валовий внутрішній продукт і його використання.

2. Наявний національний дохід і його розподіл.

3. Фінансування капітальних витрат.

4. Зовнішні операції.

II. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:

1. Види товарної продукції (товарів і послуг, які реалізуються).

2. Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).

3. Галузі виробництва країни.

4. Послуги державних установ.

5. Послуги приватних некомерційних організацій, що обслуговують до­машні господарства.

3. Рахунки доходів і видатків на фінансування капітальних витрат:

Тут має місце поділ всіх суб’єктів національної економіки на п’ять секторів:

1. Нефінансові корпорації (підприємства з метою отримання прибутку);

2. Фінансові корпорації (фінансово-посередницька діяльність, банки, інвестиційні фонди, страхові компанії);

3. Сектор загального державного управління (центральні і місцеві органи управління, некомерційні бюджетні органи).

4. Сектор домогосподарств (фізичні особи як споживачі);

5. Сектор некомерційних організацій (обслуговує домогосподарства: політичні, релігійні організації, які не мають за мету отримання прибутку).

Для вивчення ролі СНР як нормативної бази макроекономічного регулювання, слід зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається.

1. Продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам.

2. Принцип економічної рівноваги. Видатки на виробництво національного продукту (ВВП) дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або:

вартість факторів доходам, отриманим

виробництва ═ власниками факторів виробництва

3. Принцип економічної динаміки. Економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що доходи є функцією видатків.

2.3. Показники обсягу національного виробництва

 2.3.1. Валовий внутрішній продукт (ВВП)

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду, як правило, року.

Номінальний ВВП – це такий, який обчислений у ринкових цінах поточного року.

Реальний ВВП - це такий, який обчислений у постійних цінах.

Природній ВВП – це такий, що відповідає виробництву при існуванні природної норми безробіття.

Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з періодами скорочення.

Короткострокові коливання обсягу виробництва економісти називають діловим циклом. Упродовж цього циклу фактичний ВВП відхиляється від природного.

У роки спаду: ВВП_факт< ВВП_прир.

У роки піднесення ВВП_факт> ВВП_прир.

ВВП_прир - ВВП_факт = ВВП-розрив

В Україні природна норма безробіття поки що не склалася, тому обчислити ВВП – розрив є неможливим. У США природна норма безробіття складає 5 – 5,5%.

2.3.2 Методологія обчислення ВВП

Методологія обчислення ВВП базується на наступних передумовах:

1. при обчисленні ВВП не враховують продаж уживаних речей;

2. у ВВП не враховують невиробничі фінансові операції (державне соціальне страхування, допомога по безробіттю, пенсії, приватні трансфертні платежі). Суть невиробничої фінансової операції полягає в тому, що немає внеску до поточного виробництва.

3. усі продукти і послуги, вироблені протягом року необхідно враховувати лише один раз.

Щоб уникнути подвійного рахунку, що завищує обсяг ВВП при його обчисленнях, враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують проміжні.

Кінцеві товари купують для споживання, а не для перепродажу, чи подальшої обробки.

Проміжні товари використовують для виробництва інших товарів, чи перепродажу.

Щоб уникнути подвійного рахунку при обчисленні ВВП, необхідно враховувати в ньому тільки додану вартість, створену кожною фірмою.

Додана вартість – це різниця між виторгом фірми та вартістю сировини і матеріалів, які вона придбала в постачальників.

Таблиця 2.1

Додана вартість у процесі виробництва*

(1) Стадії виробництва	(2) Вартість при реалізації матеріалів, чи продукції, грн.	(3) Додана вартість, грн
	0
Фірма А, вівцеферма	120	120 = (120 - 0)
Фірма Б, виробництво шерсті	180	60 = (180 - 120)
Фірма В, пошиття костюмів	220	40 = (220 - 180)
Фірма Г, гуртовня одягу	270	50 = (270 - 220)
Фірма Д, роздрібний продаж	350	80 = (350 - 270)
Загальна вартість реалізації	1140
Додана вартість		350

Джерело: McConnell, Brue. Macroeconomics. Principles, Problems,and Policies.-The McGrow-Hill Companies,Inc, 1999.- 490 p.

Дл прикладу, розглянемо таблицю 2.1, в якій стовпчик 3 показує, що додана вартість, створена фірмою Б – 60 грн., тобто є різницею між вартістю виробництва 180 грн., і вартістю матеріалів, які було придбано у постачальника фірми А – 120 грн. Сумуючи значення даданої вартості кожної з п’яти фірм, можемо точно визначити загальну вартість готового виробу- костюму. Аналогічно, сумуючи додану вартість всіх фірм в економіці, можна визначити ринкову вартість ВВП.

Важливе значення при обчисленні ВВП мають наступні поняття.

“Резиденти” – усі фізичні особи, хто проживає на території країни незалежно від громадянства не менше одного року. Дипломати, туристи, сезонні робітники не належать до резидентів. Юридичні особи – всі підприємства, що створені відповідно до законодавства країни на її території – резиденти. Отже, зарубіжні філіали транснаціональних корпорацій є резидентами країни перебування.

“Економічна територія” – де поширюються повноваження уряду, навіть за межами географічної території.

!!! ВВП обчислюють за трьома методами, які дають однаковий результат

І. За видатками (метод кінцевого використання)

ВВП_вид = Сп + І + G + Ne, – основна тотожність національних рахунків

де Сп – споживчі видатки – видатки домашніх господарств на:

• товари тривалого користування;

• предмети поточного вжитку;

• послуги;

І – інвестиційні видатки ділових підприємств на:

• усе будівництво;

• закупівлю машин, устаткування;

• зміни в запасах;

Запаси – це вироблені, але не продані у цьому році інвестиційні, а також споживчі товари.

Валові інвестиції (ВІ) – всі вироблені інвестиційні блага.

Чисті інвестиції (ЧІ) – це додаткові інвестиції, тобто їх приріст понад зношення капіталу (А –зношення капіталу, амортизація):

ВІ – ЧІ = А;

G – державні закупівлі –всі державні видатки на кінцеві продукти підприємств і на заробітну плату державних службовців за мінусом державних трансфертних платежів.

Ne – чистий експорт – різниця між експортом (Ех) та імпортом (Ім):

Ne = Ех – Ім.

ІІ. За доходами (розподільчий метод)

ВВП_дох = З_пл + Р + В + П + (Н_под + А),

де З_пл – заробітна плата найманих працівників, премії;

Р – рента – доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна;

В – відсоток – це виплата грошового доходу домогосподарствам за вклади, облігації підприємств, дивіденти.

П – прибуток підприємств;

Н_под – непрямі податки на бізнес (ПДВ, акциз, мито);

А – амортизаційні відрахування

Непрямі податки та амортизація не є доходами, отриманими від виробництва продукції, а включаються у ціну товарів і послуг, і таким чином, опосередковано входять до складу доходів.

ІІІ. Метод доданої вартості (виробничий)

Додана вартість – це те, що підприємство виплачує у вигляді відшкодування тим. хто працює на підприємстві, тим, хто володіє підприємством, і тим, хто вкладає свій капітал у підприємство.

Обчислюється як сума доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг.

ВВП_вир = валовий - матеріальні + продуктові - субсидії

випуск витрати податки

Недоліки при обчисленні ВВП:

1. Не враховує результатів економічної діяльності в тіньовому або підпільному секторі національної економіки;

2. Не всі виготовлені в країні продукти проходять стадію купівлі-продажу (натуральне господарство).

 2.3.3. Інші показники обсягу національного виробництва: ВНП, ЧВП, НД

Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу (рік) за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає у іноземних факторних доходах.