Практична частина

Командир рятувальних засобів повинен розподілити наступні обов'язки: вахта цілодобового спостереження за морем, чергування усередині рятувальних засобів, ведення вахтового журналу й так далі. Кожний вахтовий повинен бути проінструктований відносно використання піротехнічних засобів і інших засобів подачі сигналів небезпеки (ліхтар, геліограф і таке інше).

Використання піротехнічних засобів можливе тільки з дозволу командира.

Командир вживає заходів залежно від стану погоди. У холодну погоду необхідно віджати мокрий одяг, відігрітися, провітрити рятувальні засоби й видалити з нього воду, у жарку погоду провітрити закриті шлюпки й плоти, змочувати забортною водою тенти й зовнішні покриття, удень перебувати у вологому одязі, просушуючи його до ночі.

Командир рятувального засобу повинен організувати нормальний відпочинок і сон порятованих, підтримуючи врівноважений моральний стан, вживати заходів щодо виникнення паніки.

Рятувальні засоби, що залишилися на поверхні після загибелі судна, повинні триматися разом, щоб їх легше можна було виявити рятувальникам і, при нагоді, оказувати один одному допомогу. Не можна віддалятися від місця загибелі судна.

Небезпеки при порятунку

До основних небезпек при порятунку ставляться – паніка, незнання пристроїв рятувальних засобів і невміння ними користуватися, незнання прийому стрибка до води з борта судна, гіпотермія (переохолодження) при знаходженні у воді, перегрів тіла (гіпертермія) при знаходженні в рятувальному засобі, спрага, голод, наявність акул.

У штормову погоду з метою підвищення шансів на виживання варто закрити всі вхідні пристрої шлюпки й плота, утримувати рятувальний засіб носом на вітер і перпендикулярно фронту хвилі, не допускаючи постановки лагом до хвилі, щоб уникнути перекидання. Для втримання шлюпки й плота проти хвилі, застосовується плавучий якір. Якщо шлюпка моторна, не слід форсувати хід, піднімаючись на хвилю. При необхідності зробити поворот на зворотний курс (на веслах), вичікують проходження «дев'ятого вала», піднімаючись на черговий вал, прискорено гребуть бортом до хвилі й табанять протилежним бортом так, щоб шлюпка в підошві минаючої хвилі лягла кормою до фронту хвилі.

Екіпажу, що перебуває в рятувальних шлюпках і плотах рекомендується прийняти горизонтальне положення й, якщо необхідно, скористатися засобом від морської хвороби (аерон), обов'язково одягти рятувальні жилети.

Кожний індивідуальний і колективний рятувальний засіб повинне бути пофарбоване в яскраво-жовтогарячий колір, добре видимий на далекій відстані. На кожному рятувальному засобі повинна бути зазначена його приналежність.

З метою більш швидкого виявлення рятувального засобу, деякі з них забезпечуються радіолокаційними відбивачами й стрічками, які добре відбивають світло; крім того, всі рятувальні засоби повинні бути укомплектовані необхідною кількістю засобів для подачі сигналів небезпеки.

Це може бути пошуковий і рятувальний буй, що дозволяє швидко й точно визначити місцезнаходження людини в морі. При зануренні у воду разом з людиною, що рятується, він автоматично включається й посилає в ефір повідомлення, що містить текст (Mayday-Mayday) і географічні координати що рятується. Колективні рятувальні засоби забезпечуються УКХ апаратурою, парашутними, сигнальними ракетами, фальшфеєрами, плавучими димовими шашками, водонепроникним ліхтарем і геліографом, звуковими засобами подачі сигналів спасіння.

Міри підвищення виживаності при загибелі судна

Незалежно від очікуваного часу прибуття рятувальників для підвищення гарантії порятунку повинен бути відразу ж виконано комплекс мер на усунення по можливості всіх небезпек та загроз життю людини, що виникають при загибелі судна.

Рятувальні засоби судна при правильному їхньому застосуванні дозволяють зменшити ризик утоплення людей у випадку загибелі судна. Для цього всі рятувальні засоби повинні завжди перебувати в повній готовності до негайного використання; у коридорах, на трапах і в приміщеннях (де це необхідно) повинні бути розміщенні вказівні знаки шляхів евакуації людей у випадку загибелі судна; кожний член екіпажа повинен твердо знати свої обов'язки при залишенні судна й бути досить натренований у їхньому виконанні; люди, що перебувають на борті судна, повинні вміти користуватися індивідуальними рятувальними засобами, знати місця їхнього зберігання, знати свій колективний рятувальний засіб, місце на ньому й шляхи виходу до місця посадки в рятувальний засіб.

Переохолодження й перегрів організму

При низькій температурі повітря виникає небезпека переохолодження організму – гіпотермія, що наступає, коли втрати тепла в результаті теплообміну з навколишнім середовищем стають більше теплопродукції організму. Зниження температури тіла всього на 2°С викликає порушення нормальної життєдіяльності організму, а на 5°С – приводить до загибелі. Варто особливо підкреслити, що різкому посиленню втрат тепла організмом сприяє холодний вітер. Так, при вітрі навіть помірної сили втрата тепла буде такий же, як при температурі повітря в 4-5 разів нижче дійсної.

Особливо інтенсивно теплообмін відбувається, коли людина перебуває у воді. Це пояснюється тим, що теплопровідність води в 26 разів вище теплопровідності повітря. Тому помилковою і надзвичайно небезпечною є думка, що за рахунок інтенсивного руху у воді, як на повітрі, можна зігрітися. Дійсно, при русі продуктивність організму збільшується, але все втрачене при цьому тепло буде відразу ж відбиратися водою, що призведе до швидкого переохолодження тіла.

Якщо є теплозахисні мішки, підняту з води людину варто помістити в цей мішок для відновлення температури тіла. Якщо немає запасного сухого одягу, одяг постраждалого варто віджати й надягти на нього в такому виді, охороняючи його при цьому від вітру. Для зігрівання організму при відсутності належної кількості теплозахисних мішків рекомендується всім улягтися на дно плавзасобу, щільно пригорнувшись друг до друга й роблячи найпростіші вправи кистями рук і ногами в щиколотках. Не слід допускати, щоб потерпілі заснули, поки не висохне їхній одяг і вони повністю не відігріються.

Більшу небезпеку при знаходженні в рятувальних засобах представляє також перегрів організму, особливо тепловий удар – значне підвищення температури тіла, різке погіршення самопочуття аж до втрати свідомості. Небажано допускати перегрів навіть і в більш легких формах, тому що при цьому підсилюється потовиділення, що при обмеженому вживанні води буде сприяти зневоднюванню організму.

Для запобігання перегріву організму рекомендується: не виходити без необхідності з-під укриття (підтентового простору) на сонце, а у випадку такої необхідності перебувати обов'язково в одязі й головному уборі; у денний час змочувати одяг (але не тіло) у морській воді й у віджатому виді надягати на тіло – тримаючи при цьому одяг наглухо застебнутим; не допускати фізичних навантажень у жаркий час доби; обливати тент плота водою, а якщо температура води значно нижче температури повітря, приспустити газ із днища й лягти на дно плота; відкрити обидві шторки плота (люки на шлюпці закритого типу), щоб тим самим улаштувати протяг у внутрішньому просторі плавзасобу.

Небезпечні морські тварини

Не рекомендується купання з рятувальних засобів (що, між іншим, ставиться й до судна), тому що це пов'язане з ризиком, по-перше, відстати від плавзасобу, що буде дрейфувати, а, по-друге, з небезпекою нападу мешканців моря. Серед них слід зазначити акулу, меч-рибу, мурену, косатку, медузи, які виділяють отруту, більше сильнодіючу в окремих видів, чим отрута кобри. Медузи мають довгі щупальця, що простираються під водою іноді до 30 м, помітити які буває дуже важко. У тропічних водах можуть зустрічатися й отрутні морські змії.

Використання наявних ресурсів їжі й води

Оскільки людина без їжі може прожити значно довше, ніж без води, необхідно встановити твердий контроль за витратою води.

У перші 24 години після залишення судна воду не видавати нікому, за винятком поранених і хворих. Надалі видавати невеликими порціями (досить 500-600 г у день). Щоб надлишок води не виводився з організму із сечею й потом, а повністю усмоктувався організмом, воду варто видавати не відразу, а протягом дня (ранком, опівдні й увечері) одночасно з роздачею їжі. Воду пити невеликими ковтками, подовгу втримуючи у роті.

Вода повинна видаватися всім однаковими порціями за допомогою градуйованої посудини, щоб кожний бачив, скільки води одержав сусід.

Необхідно прагнути до поповнення запасу прісної води: за рахунок збору дощової води, нічної роси, а при плаванні у північних широтах – прісного льоду, що тане. Для збору дощової води на надувних рятувальних плотах (на їхніх тентах) є спеціальні водозбірні ринви з відвідними трубочками усередину підтентового простору. На шлюпках для цих цілей можна використовувати чохли, брезенти й таке інше. Збирати росу, що випадає в нічний час, треба губками.

У жодному разі не можна пити морську воду!

Щоб зменшити небезпеку зневоднювання організму, не допускати блювоти в людей під впливом морської хвороби, видаючи із цією метою таблетки від морської хвороби. При морській хворобі не треба також пити. Найкраще лежати, міняючи положення голови, дивитися вдалину й приймати таблетки від морської хвороби, не більше двох таблеток у день.

Більш стійки до хитавиці члени екіпажу повинні заспокоїти захворілого, відволікаючи його увагу від хитавиці якою-небудь роботою.

При обмежених запасах води не вживати їжу, багату протеїнами (рибу, м'ясо), тому що для її переварювання потрібно багато води. Необхідно пам'ятати, що при відсутності води безпечніше голодувати, чим приймати їжу!

Їжу варто видавати 3 рази в день одночасно з роздачею води. Приймати їжу необхідно ретельно розжовуючи й розмочуючи у воді. Підраховано, що при відсутності значних фізичних навантажень для підтримки нормальної життєдіяльності людини досить їжі, що володіє калорійністю в 2000 кДж.

Харчові запаси можуть бути поповнені ловом риби й птахів на рибальські приналежності, наявні в постачанні рятувальних засобів. Число рибальських снастей можливо збільшити за рахунок виготовлення їх із предметів, що перебувають у рятувальному засобі. Для виготовлення волосіні можуть бути використані нитки із брезенту, парусини або капронового лина, а для виготовлення гачків – невеликий ніж, монети, голки та інші предмети.

Більшість риб, пійманих далеко у морі, їстівні.

Невелике виключення становлять риби, які мають гострі шипи й колючі промені спинного плавця або роздуваються. Отрутні риби (рис. 15) пофарбовані в жовто-сірий або в чорний колір із червонуватими плямами. Навіть добре проварені або прожарені такі риби містять отруту.

Не рекомендується їсти рибу, не покриту лускою, із зябрами, покритими слизом, або рибу зі старезним м'ясом, а також ікру й молоку риб.

Свіжу рибу можна вживати й сирою.

М'ясо риби стає смачніше, якщо його нарізати тонкими смужками та висушити на сонце. При цьому для нормального її переварювання в шлунку людини буде потрібно біля двох частин води на одну частину риби по масі.

Всі морські птахи їстівні. Ловити їх можна на великий рибальський гачок, підтримуваний на плаву.

Резервом їжі можуть служити всі морські водорості, за винятком нитковидних або із дрібними гілочками, які можуть містити дратівні речовини. Для перевірки придатності до вживання треба водорості розім'яти в руках. Якщо водорості видають різкий кислий захід, то їх у їжу вживати не можна.

Рисунок 15 – Отруйні риби [1]:

1 – скорпіон; 2 – дикобраз; 3 – жаба; 4 – камінь; 5 – пила; 6 – скат; 7 – зебра

Поводження на борту рятувального засобу

Немаловажним фактором є сприятливий психологічний клімат.

Найбільша роль у цьому приділяється командирові (старшому) рятувального засобу, що повинен вселяти впевненість в усіх в успішний результат рятувальної операції, проявляти постійну турботу про всіх, але не виділяючи при цьому окремих осіб із потерпілих.

Після посадки людей у рятувальний засіб необхідно постраждалим (якщо вони є) надати першу можливу допомогу. Командир рятувального засобу зобов'язаний відразу ж установити чіткий розпорядок життя, оголосити час роздачі води і їжі, розподілити обов'язку між людьми, що перебувають на плавзасобі, не слід допускати неробства, тому що це приводить до непотрібних переживань, послабляє волю, порушує психіку людей, сприяє виникненню конфліктних ситуацій і навіть сварок, які повинні негайно й самим рішучим образом припинятися командиром. Щоб уникнути всяких випадків у повинні бути вилучені ножі, що перебувають у шлюпці, сокири й інші предмети, які можуть бути використані як зброя, і передані на тимчасове зберігання командирові плавзасобу.

Розподіл обов'язків робити з обліком їхнього фізичного стану, досвіду й підготовленості. У першу чергу організується цілодобова зовнішня вахта для спостереження за водною поверхнею й повітрям, а також чергування усередині плавзасобу для забезпечення порядку й спостереження за станом рятувального засобу.

Щоб не викликати перевтоми, вахту й чергування рекомендується робити короткими – не понад 1-2 години зовні і 2-4 години усередині (залежно від чисельності людей, що перебувають у плавзасобі). На гребних шлюпках комплектуються команди веслярів (що працюють на ручному приводі гвинта – «качалці») і встановлюється черговість їхньої зміни. Вільних від вахт і чергувань людей варто залучати до збирання й ремонту плавзасобів, вичерпуванню води, поповненню запасів води й продовольства й т.п.

Корисні будь-які заходи, що відволікають людей від смутних міркувань: ремонт одягу, вивчення інструкцій із правил сигналізації, рибну лову й, нарешті, просто цікаві, веселі розповіді.

Варто мати на увазі, що з рятувального засобу легше помітити рятувальника, чим з рятувальника виявити рятувальний засіб. Тому вахтові повинні бути завжди готові привернути увагу рятувальників подачею сигналів.

Однак, з огляду на обмеженість запасу сигнальних засобів, робити це необхідно при впевненості, що сигнали будуть замічені з рятувальника. У денний час найкращим буде димовий сигнал, а в нічне – ракета й фальшфеєр.

Вахтові повинні бути підготовлені до використання будь-яких сигнальних засобів, наявних на рятувальному засобі, і завжди мати їх під руками, але подавати сигнали повинні тільки з дозволу командира.

Завдання рятувальників значною мірою полегшуються, якщо всі рятувальні засоби зібрані компактно й перебувають поблизу місця загибелі судна.

По-перше, пошук завжди буде починатися із цього місця, а, по-друге, групу рятувальних засобів легше виявити, чим кожне окреме. Тому рух рятувальних засобів від місця аварії варто починати тільки в тому випадку, якщо є реальна можливість швидко досягти берега, де є безпечне місце висадження. Для цього перед наближенням до берега необхідно ретельно вивчити подавані з берега сигнали при прийманні рятувальних засобів.

Під час знаходження на плавзасобах необхідно ретельно стежити за їхнім станом, збереженням їхньої остійності й непотоплюваності.

Розміщати людей у шлюпках треба з таким розрахунком, щоб шлюпка мала невеликий диферент на корму й легко сходила на хвилю, перебуваючи на плавучому якорі. При хвилюванні для підвищення остійності шлюпки рекомендується, щоб якнайбільше людей розміщалося на днище між банками.

Якщо з'явилася теч, її необхідно негайно ліквідувати, законопативши ушкодження пасмами троса або смужками матерії.

При розміщенні людей на надувному рятувальному плоті варто враховувати, що його остійність забезпечується в основному водяними кишенями під днищем, що при значному хвилюванні може виявитися недостатнім. У таких випадках для збільшення остійності плота рекомендується всім рівномірно розміститися на його днище лежачи.

При тривалому знаходженні в плоті газ, яким надувався пліт, при підвищенні температури буде стравлюватися через запобіжний клапан. Оскільки пліт надувається в основному вуглекислим газом, то необхідно періодично провітрювати пліт і контролювати витік газу, змочуючи водою (слиною) клапани.

Якщо такий витік замічений без підвищення температури, необхідно обжати клапан ножем (або монеткою). Зі зниженням температури газ буде стискуватися, що приведе до зменшення запасу плавучості плота.

Для відновлення плавучості необхідно підкачати пліт повітрям за допомогою ручного насосу. Також необхідно ввечері робити підкачування днища, якщо в жаркий час удень із нього навмисно стравлювався газ (повітря) для охолодження повітря усередині плота.

Якщо одна половина плота має серйозні ушкодження, що не піддаються ремонту, інша, неушкоджена, половина плота здатна втримувати над водою ту кількість людей, на яку розраховано пліт.

Для попередження ушкоджень плота необхідно:

• переконатися, що на плоті немає предметів, які можуть ушкодити пліт (консервних банок з гострими краями, цвяхів, що виступають на взутті і скоб й таке інше);

• вжити заходів, щоб тверді предмети не терлися тривалий час при хитавиці об поверхню надувних частин плота, що може привести до стирання гумового шару й до втрати герметичності окремими ділянками матерії;

• прийняти всі запобіжні заходи, щоб не пропалити пліт полум'ям і іскрами при використанні піротехнічних засобів; їх запалювати треба тільки за бортом плота, над водою, з підвітряного боку плота.