![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Херсон – 2010
- •План заняття
- •Порядок зарахування
- •Обладнання
- •Практичні заняття № 9, 10 Тема: Боротьба екіпажа за живучість судна Мета заняття
- •Вимоги до оформлення завдання
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Теоретичні передумови до виконання роботи
- •Практична частина
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •Практичні заняття № 11, 12 Тема: Індивідуальні рятувальні засоби Мета роботи
- •Вимоги до оформлення завдання
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Теоретичні передумови до виконання роботи
- •Практична частина
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •Практична частина
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •Практичні заняття № 15, 16 Тема: Правила поведінки при надзвичайних випадках Мета роботи
- •Вимоги до оформлення завдання
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Теоретичні передумови до виконання роботи
- •Практична частина
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •Практичні заняття № 17, 18 Тема: Збереження життя на рятувальному засобі Мета роботи
- •Вимоги до оформлення завдання
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Теоретичні передумови до виконання роботи
- •Практична частина
- •Контрольні питання для самоперевірки
- •Список рекомендованої літератури
Контрольні питання для самоперевірки
-
Якими шляхами відбувається рятування екіпажу та пасажирів при залишенні судна?
-
Що таке готовність по тривозі?
-
Яким чином організуються аварійні партії на судні?
-
В чому призначення аварійних партій на судні, які задачі вони повинні виконувати?
-
Як відбувається спуск шлюпки з борта судна?
-
Як відбувається спуск надувного плота з борта судна?
-
Для чого використовується чергова спуска при тривозі, ким вона повинна бути укомплектована?
-
Які існують групи при боротьбі із водою, в чому їх призначення?
Практичні заняття № 17, 18 Тема: Збереження життя на рятувальному засобі Мета роботи
Знати особливості устрою колективних рятувальних засобах та умов, які вони забезпечують при тривалому перебуванні екіпажу без надання належної допомоги з боку інших суден чи берегової рятувальної служби:
1. Надати основні відомості про існуючи на судах види колективних рятувальних засобів.
2. Надати правила поведінки при находженні на рятувальних засобах.
3. Ознайомити із існуючими небезпеками, пов’язаними із перебуванням на рятувальних засобах, та шляхами їх нейтралізації для збереження життя у морі.
Вимоги до оформлення завдання
Розв’язування завдання повинно супроводжуватися поясненнями.
Курсант (студент) повинен вміти пояснити правила поведінки для членів екіпажу при залишенні судна на колективних рятувальних засобах та тривалому перебуванні на них при умовах довгої відсутності зовнішньої допомоги.
Після оформлення практичного заняття курсант (студент) проводить її захист і виставляється підсумкова оцінка.
Варіанти індивідуальних завдань
Вміти розказати та пояснити шляхи протидії небезпечним факторам у морі членів екіпажу після залишення судна на колективних рятувальних засобах:
-
Гіпотермія.
-
Гіпертермія.
-
Морська хвороба.
-
Спрага.
-
Голод.
-
Небезпека з боку морських хижаків.
-
Несення вахти.
-
Автономне існування та поповнення запасів питної води.
-
Самотність.
-
Гибель людини.
Теоретичні передумови до виконання роботи
До колективних засобів, призначених для порятунку пасажирів та екіпажу, відносять: рятувальні шлюпки, надувні й тверді рятувальні плоти, рятувальні відсіки (пліт-каюти). Вантажні судна необмеженого району плавання обладнаються шлюпками, розташованими з кожного борта й що вміщають 100 % екіпажа. Пасажирські судна обладнаються шлюпками, місткістю 50 % екіпажа й пасажирів з кожного борта. Надувні рятувальні плоти повинні забезпечити посадку 50 % екіпажа на вантажних судах і 25 % загальної чисельності людей на борту пасажирського судна. Колективні засоби мають постачання для життєзабезпечення людей, що перебувають на них.
Місткість рятувальних шлюпок становить від 12 до 150 чоловік.
Плавучість рятувальних шлюпок забезпечується повітряними герметичними ящиками або пінопластовими відсіками.
По методу спуска шлюпки діляться на ті, що спускаються й що скидаються.
Рятувальна шлюпка, що спускається з борта судна, обладнується змащеннями або привальними брусами для полегшення спуска й запобігання ушкоджень. Шлюпка вільного падіння (рис. 12) гарантує безпеку людей, що перебувають у ній, при скиданні її з посадочної платформи, що перебуває від поверхні води на відстані до 20 м.
Шлюпка виготовлена з міцного матеріалу, має добре обтічну форму, що амортизує сильний удар при вході шлюпки у воду. Щоб уникнути значних перевантажень людей, що перебувають у ній, у шлюпці встановлені спеціальні амортизуючи крісла. Люди в кріслах прив'язані до них ременями безпеки й фіксаторами голови. Скидається шлюпка у воду з похилої платформи-елінгу, і, при зіткненні з водою, на короткий час «поринає» під кутом до поверхні води, спливаючи осторонь від судна.
Рисунок 12 – Схема спуску шлюпки вільного падіння [7]
Як приклад можна привести стандартну шлюпку вільного падіння ВНЗ ХДМІ – GFF 5,7M, яка має наступні характеристики:
- довжина – 5,7 м;
- максимальна маса з усім екіпажем та спорядженням – 7,4 т;
- мінімальна кількість екіпажу – 4 чол.;
- максимальна кількість екіпажу – 18 чол.;
- висота спуску падінням – до 45 м;
- умови скидання – диферент судна до 10° та крен до 20° на любий із бортів;
- тип двигуна – дизель;
- швидкість на спокійній воді – 6 вузлів.
Шлюпка відповідає усім міжнародним вимогам до рятувальних засобів. Виконана із матеріалів з використанням G.R.P. (спеціально оброблена смола), має помаранчеву окраску зовні та світло-зелену усередині. Також є у наявності усе необхідне спорядження для колективних рятувальних засобів, відповідно міжнародним нормам.
При необхідності акумулятори шлюпки можуть мати живлення від судна або від сонячного генератора, встановленого на зовнішній обшивці.
Конструкція рятувального плота повинна витримувати знаходження його на плаву протягом 30 діб при будь-яких морських умовах і забезпечити його задовільну роботу при скиданні з висоти 18 метрів.
Перебуваючи на плаву, рятувальний пліт повинен витримувати багаторазові стрибки на нього з висоти не менш 4,5 метрів від його днища, як з піднятим тентом, так і без нього. Конструкція плота повинна дозволяти буксирувати його зі швидкістю 3 вузли на тихій воді з повним комплектом людей і постачання.
Плавучість твердих рятувальних плотів та плавучих приборів східної конструкції забезпечується плавучим матеріалом, розташованим якнайближче до його країв. Палуба плота повинна підтримувати людей, що перебувають у ньому, та ізолювати їх від холоду.
Плавучість надувного рятувального плота (рис. 13) забезпечується головною камерою плавучості, розділеної на 2 відсіки, що надуваються нетоксичним газом через свій неповернутий клапан протягом однієї хвилини при t° = +18-20°С, і не більше 3 (трьох) хвилин при t° = –30°С.
Перекинутий рятувальний пліт відновлюється у нормальне положення однією людиною (рис. 14). Для цього треба повернути пліт на вітер і, ухопившись за ручки на днищі, піднятися на пліт, потім ривком перекинути пліт на себе, приводячи його в нормальне положення.
Люди, що перебувають у рятувальних шлюпках і плотах, повинні беззаперечно виконувати розпорядження свого командира й виконувати всі інструкції зі збереження життя, що зберігаються в позначеному місці на шлюпці або плоті .
Рисунок 13 – Фази розкриття надувного рятувального плота ПСН-10 [7]
Рисунок 14 – Перекидання надувного рятувального плота [7]:
а) за допомогою ручок на днище; б) за допомогою випрямного стропа,
1 – балон зі стисненим газом у чохлі, 2 – кишені, 3 – рятувальний леєр,
4 – смуги зі матеріалу, що відбиває світло