Висновки

Таким чином, Чехія є парламентською республікою. ЇЇ верховним законом є Конституція Чеської Республіки разом із Декларацією основних прав та свобод. Конституція у своєму сучасному вигляді діє від 1 січня 1993 року, тобто від виникнення самостійної чеської держави, яка утворилася в результаті розділення Чехословаччини. Влада поділяється на законодавчу (Парламент ЧР), виконавчу (Уряд ЧР та Президент республіки) та судову.

Парламент Чеської Республіки складається із двох палат – Палати депутатів та Сенату. Право обирати до Палати депутатів та Сенату має кожний громадянин, який досяг 18-річного віку.

Важливі повноваження Палати депутатів:

• розглядає та схвалює закони

• депутат або група депутатів мають право вносити проекти законів

• виносить рішення про форму державного бюджету

• має право висловити недовіру уряду

• на спільному зібранні з сенаторами депутати обирають Президента республіки

Сенат створений на противагу Палаті депутатів, як елемент створення передумов більш якісного законодавчого процесу та як елемент наступництва Парламенту  на випадок, якщо палата депутатів буде розпущена.

Представниками виконавчої влади у країні є Уряд ЧР та Президент республіки. Уряд є найвищим органом виконавчої влади. Про свою діяльність він звітує перед Палатою депутатів. Складовими частинами виконавчої влади є також Міністерства та інші органи адміністративного управління. Їхню правомочність можна обмежити лише законом.

Президент республіки є головою держави та Верховним Головнокомандуючим Збройних Сил. Президента обирають депутати та члени сенату на спільному засіданні. Вибори Президента відбуваються раз на п’ять років. Термін повноважень Президента починається від дня прийняття присяги.

Зараз Президентом ЧР є Вацлав Клаус, мандат якого закінчується в 2013 році. До нього першим президентом самостійної (незалежної) ЧР був Вацлав Гавел, який був 29 грудня 1989 року обраний Президентом Чехословаччини, a до 1992 р. він був Президентом Чехословацької федерації.

Судову владу  представляють від імені республіки незалежні суди. Судді при виконанні своїх обов’язків повинні бути незалежними та їх неупередженість ніхто не має права ставити під загрозу. Система судів складається з Верховного суду, Верховного адміністративного суду, вищих, обласних та районних судів.

За дотримання конституції відповідає Конституційний суд, який складається з 15 судів, призначених  на період 10 років.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституция Чехии (Чешской Республики) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.czinvest.ru/o-chehii/constitution.html– Назва з екрану

2. Кріль, М. М. Історія країн Центрально-Східної Європи (кінець ХХ - початок ХХІ ст.) / М. М. Кріль: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. - 284 с.

3. Політична система Чехії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mzv.cz/kiev/uk/x2001_09_21/x2001_10_29/index.html– Назва з екрану

4. Политическая система Чехии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.czechia-best.ru/politicheskaya_sistema.html– Назва з екрану

5. Политическая система Чешской Республики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.czech.cz/ru/88070-politicheskaya-sistema-cheshskoy-respubliki– Назва з екрану.

6. Правові системи держав світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zen.in.ua– Назва з екрану.

7. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. - 3-е изд.(под ред. А.Я. Сухарев.). - М: Издательство НОРМА, 2003 г.

8. Рудько, С. О. Історія Центрально-Східної Європи (кін. ХVIII – поч. ХХІ ст.) С. О. Рудько: Навчально-методичний посібник з курсу. – Вид. 2-ге, доповнене. – Острог, 2010. – 220 с.

9. Чехия – політика, политическая система [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.evropa.org.ua/country/cheh/1_6.htm– Назва з екрану

10. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: учебник. – М., 2000.

Політична система

Республіки Білорусь

Офіційна назва – Республіка Білорусь

Білорусь - одна з пострадянських країн, що знаходилася на крайньому заході колишнього СРСР, перебуваючи в центрі Європи. Білорусь протягом історії свого розвитку була ареною військових змагань між Росією та іншими великими державами. Сучасна територія країни сформувалася в основному в 1939 p., коли Польща змушена була повернути західні білоруські землі. Країна знаходиться на перехресті транзитних шляхів Центральної і Східної Європи. Білорусь межує на заході з Польщею (605 км), на північному заході — з Литвою (502 км) і Латвією (141 км), на сході і північному сході — з Росією (959 км), на півдні — з Україною (891 км). Країна не має виходу до моря, що погіршує її економіко-географічне положення. Площа - 207,6 тис. кв. км . Довжина з півночі на південь — 560 км, зі сходу на захід — 650 км.

Офіційна мова – білоруська.

Населення - 9 млн. 503,8 тис. осіб. Білоруси становлять понад 80% населення. У силу історичного минулого в Білорусі проживають і багато інших народності, деякі з них - вже кілька поколінь: російські (8,3%) ,поляки (3,1%) , українці (1,7%) , євреї (0,1%) . Також в Білорусі проживають татари, цигани, литовці і латиші.

Столиця – Мінськ. Білорусь складається з 6 областей з центрами у Мінську, Бересті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові. Кожна область поділяється на райони, міста та інші територіальні та адміністративно-господарські одиниці. У Білорусі станом на 1 серпня 2011 року налічується 112 міст, у тому числі 12 з населенням понад 100 тис. осіб.

Першим окремим білоруським політичним утворенням було Полоцьке князівство. Пізніше на землях сучасної Білорусі, України і Литовської Республіки існувала держава — Велике князівство Литовське, яка з 1569 року увійшла до Речі Посполитої, а після її розпаду — до Російської імперії. Після розпаду Російської імперії на землях Білорусі була утворена Білоруська Народна Республіка (БНР) яка проіснувала лише 9 місяців. 18 березня 1921 внаслідок Ризького мирного договору, Білорусь була поділена між Польщею та СРСР. Білорусь у складі СРСР існувала під назвою Радянська Соціалістична Республіка Білорусь (пізніше перейменована в Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку). 27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 19вересня 1991 р. Білоруська Радянська Соціалістична Республіка була перейменована в Республіку Білорусь. 25 серпня 1991 р. Верховна Рада Білорусі проголосила незалежність країни від СРСР. 15 березня 1994 р. Верховна Рада прийняла Конституцію Республіки Білорусь, згідно з якою вона оголошена унітарною демократичною соціальною правовою державою. Відповідно до Конституції Республіка Білорусь є президентською республікою.

У липні 1994 року відбулися вибори Президента. У результаті всенародного голосування першим Президентом Республіки Білорусь був обраний Олександр Лукашенко. У вересні 2001 року відбулися другі президентські вибори, у результаті яких О. Лукашенко був обраний Президентом Республіки Білорусь на другий термін. 19 березня 2006 в Білорусі пройшли президентські вибори, на яких знову переміг Олександр Лукашенко. 19 грудня 2010 року відбулися чергові вибори президента Білорусі, на яких офіційно вчетверте поспіль переміг Лукашенко.

Державна влада здійснюється на основі поділу її на законодавчу, виконавчу й судову. Білорусь — президентська республіка. Президент Республіки Білорусь є главою держави, гарантом Конституції, прав і волі людини й громадянина. Згідно з Конституцією законодавчим органом влади Республіки Білорусь є Парламент, що складається з двох палат. Виконавчу владу в республіці здійснює Уряд — Рада Міністрів, яка є центральним органом державного управління.

Статус, права й обов'язки Президента визначаються Конституцією Білорусії:

Президент обирається на п'ять років безпосередньо народом Республіки Білорусь на основі загального, вільного, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Кандидати на посаду Президента висуваються громадянами Республіки Білорусь при наявності не менш 100 тисяч підписів виборців.

Вибори Президента призначаються Палатою представників не пізніше чим за п'ять місяців і проводяться не пізніше чим за два місяці до закінчення терміну повноважень попереднього Президента.

Якщо посада Президента виявилася вакантної, вибори проводяться не раніше чим через 30 днів і не пізніше чим через 70 днів від дня відкриття вакансії.

Функції Президента Республіки Білорусь:

• призначає республіканські референдуми;

• призначає чергові й позачергові вибори в Палату представників, Рада Республіки й місцеві представницькі органи;

• розпускає палати у випадках, які передбачені Конституцією;

• призначає шість членів Центральної комісії Республіки Білорусь по виборам і проведенню республіканських референдумів;

• утворить, скасовує й реорганізує адміністрацією Президента Республіки - Білорусь, інші органи державного керування, а також консультативно-дорадчі й інші органи при Президенті;

• за згодою Палати представників призначає на посаду Прем'єр-міністра;

• визначає структуру Уряду Республіки Білорусь, призначає на посаду й звільняє з посади заступників Прем'єр-міністра, міністрів і інших членів Уряду, приймає рішення про відставку Уряду або його членів;

• за згодою Ради Республіки призначає на посаду Голови Конституційного Суду, Голови Верховного Суду, Голови Вищого Господарського Суду із числа суддів цих судів;

• за згодою Ради Республіки призначає на посаду суддів Верховного Суду, суддів Вищого Господарського Суду, Голови Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови й членів Правління Національного банку;

• призначає шість суддів конституційного Суду, інших суддів Республіки Білорусь;

• звільняє з посади Голови й суддів Конституційного Суду, Голову й суддів Верховного Суду, Голову й суддів Вищого Господарського Суду, Голови й членів Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів, Генерального прокурора, Голови й членів Правління Національного банку по підставах, передбаченим законом, з повідомленням Ради Республіки;

• призначає на посаду й звільняє з посади Голови Комітету державного контролю;

• звертається з посланнями до народу Республіки Білорусь про положення в державі й про основні напрямки внутрішньої й зовнішньої політики;

• звертається із щорічними посланнями до Парламенту, які заслухуються без обговорення на засіданнях Палати представників і Ради Республіки;

• має право брати участь у роботі Парламенту і його органів, виступати перед ними в будь-який час із мовою або повідомленням;

• має право головувати на засіданнях Уряду Республіки Білорусь;

• призначає керівників республіканських органів державного керування й визначає їхній статус;

• призначає представників Президента в Парламенті й інших посадових осіб, посади яких визначені відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено Конституцією;

• вирішує питання про прийом до громадянства Республіки Білорусь, його припиненні й наданні притулку;

• установлює державні свята й святкові дні, нагороджує державними нагородами, привласнює класні чини й звання;

• здійснює помилування засуджених;

• веде переговори й підписує міжнародні договори, призначає й відзиває дипломатичних представників Республіки Білорусь в іноземних державах і при міжнародних організаціях;

• приймає вірчі й відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав;

• у випадку стихійного лиха, катастрофи, а також безладдя, що супроводжуються насильством або погрозою насильства з боку групи осіб і організацій, у результаті яких виникає небезпека життя й здоров'ю людей, територіальний цілісності й існуванню держави, уводить на території Республіки Білорусь або в окремих її місцевостях надзвичайний стан із внесенням у триденний строк ухваленого рішення на твердження Ради Республіки;

• у випадках, передбачених законодавством, вправі відкласти проведення страйку або призупинити її, але не більше ніж на тримісячний строк;

• підписує закони;

• має право в порядку, установленому Конституцією, повернути закон або окремі його положення зі своїми запереченнями в Палату представників;

• має право скасовувати акти Уряду;

• безпосередньо або через створювані їм органи здійснює контроль за дотриманням законодавства місцевими органами керування й самоврядування;

• має право припиняти рішення місцевих Рад депутатів і скасовувати рішення місцевих виконавчих і розпорядницьких органів у випадку невідповідності їхньому законодавству;

• формує й очолює Рада Безпеки Республіки Білорусь; призначає на посаду й звільняє з посади Державного секретаря Ради Безпеки;

• є Головнокомандуючим Збройними Силами Республіки Білорусь; призначає на посаді й звільняє від посад вище командування Збройних Сил;

• ввводить на території Республіки Білорусь у випадку військової погрози або нападу воєнний стан, повідомляє повну або часткову мобілізацію із внесенням у триденний строк ухваленого рішення на твердження Ради Республіки;

Законодавчим органом влади Республіки Білорусь є Парламент, що складається з двох палат (двопалатний парламент) - Національні збори. Складається з Ради республіки (64 місця: 56 депутатів обираються від регіональних представництв влади, 8 - призначаються президентом) та Палати представників - 110 місць. Обрання депутатів Палати представників здійснюється на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень парламенту - 4 роки. Конституція обмежує роботу законодавчого органу влади двома сесіями на рік на загальний строк не більше 170 днів.

Функції Ради республіки:

• схвалює або відхиляє прийняті Палатою представників проекти законів про внесення змін і доповнень до Конституції, проекти інших законів;

• дає згоду на призначення президентом Голови Конституційного суду, голови і суддів Вищого господарського суду, голови Центральної виборчої комісії, Генерального прокурора, голови і членів правління Національного банку, на проведення республіканських референдумів;

• скасовує рішення місцевих рад депутатів, які не відповідають законодавству;

• розглядає укази президента про введення надзвичайного стану, військового стану, повну або часткову мобілізацію і не пізніше як у 3-денний строк після їх внесення приймає відповідне рішення;

• приймає рішення про розпуск місцевої ради депутатів у разі систематичного чи грубого порушення вимог законодавства.

Функції Палати представників:

• розглядає за пропозицією президента або з ініціативи не менш як 150 тисяч громадян Республіки Білорусь, які мають право обирати, проекти законів про внесення змін і доповнень до Конституції;

• розглядає проекти законів, у т.ч. про затвердження основних напрямків внутрішньої і зовнішньої політики Республіки Білорусь, військової доктрини, ратифікації і денонсації міжнародних договорів;

• призначає вибори президента;

• дає згоду президенту на призначення прем'єр-міністра;

• заслуховує доповідь прем'єр-міністра про програму діяльності уряду, схвалює або відхиляє її;

• приймає відставку президента та інше.

Виконавчу владу здійснює уряд - Рада міністрів Республіки Білорусь - центральний орган державного управління. Уряд у своїй діяльності підзвітний президенту і відповідальний перед парламентом Республіки Білорусь. Уряд складає свої повноваження перед новообраним президентом республіки. Прем'єр-міністр призначається президентом республіки за погодженням з Палатою представників. Уряд Республіки Білорусь складається з Прем'єр-міністра, його заступників і міністрів. До складу Уряду можуть входити і керівники інших республіканських органів державного управління.

Прем'єр-міністр призначається Президентом Республіки Білорусь за згодою Палати представників. Рішення з цього питання приймається Палатою представників не пізніше ніж у двотижневий строк з дня внесення пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра. У випадку дворазової відмови в дачі згоди на призначення Прем'єр-міністра Палатою представників Президент Республіки Білорусь має право призначити виконуючого обов'язки Прем'єр-міністра, розпустити Палату представників та призначити нові вибори.

Роботою Уряду керує Прем'єр-міністр.

Прем'єр-міністр:

1) здійснює безпосереднє керівництво діяльністю Уряду і несе персональну відповідальність за його роботу;

2) підписує постанови Уряду;

3) у двомісячний термін після свого призначення представляє Парламенту програму діяльності Уряду, а в разі її відхилення являє повторну програму діяльності Уряду протягом двох місяців;

4) інформує Президента про основні напрямки діяльності Уряду та про всі його найважливіші рішення;

5) виконує інші функції, пов'язані з організацією і діяльністю Уряду.

Уряд або будь-який член Уряду вправі заявити Президентові про свою відставку, якщо вважають неможливим подальше здійснення покладених на них обов'язків. Уряд заявляє Президенту про відставку у разі висловлення Палатою представників вотуму недовіри Уряду. Прем'єр-міністр може поставити перед Палатою представників питання про довіру Уряду щодо представленої програми або з конкретного приводу. Якщо Палата представників в довірі відмовляє, Президент має право в десятиденний термін ухвалити рішення про відставку Уряду або про розпуск Палати представників і призначення нових виборів. При відхиленні відставки Уряд продовжує здійснювати свої повноваження.

Президент має право з власної ініціативи прийняти рішення про відставку Уряду і звільнити з посади будь-якого члена Уряду.

У разі відставки або складання повноважень Уряд Республіки Білорусь за дорученням Президента продовжує здійснювати свої повноваження до сформування нового Уряду.

Функції Уряду Республіки Білорусь:

• керує системою підпорядкованих йому органів державного управління та інших органів виконавчої влади;

• розробляє основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики і вживає заходів щодо їх реалізації;

• розробляє і подає Президентові для внесення до Парламенту проект республіканського бюджету та звіт про його виконання ;

• забезпечує проведення єдиної економічної, фінансової, кредитної та грошової політики, державної політики в галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, екології, соціального забезпечення та оплати праці;

• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод громадян, захисту інтересів держави, національної безпеки і обороноздатності, охорони власності і громадського порядку, боротьбі зі злочинністю;

• виступає від імені власника щодо майна, що є власністю Республіки Білорусь, організовує управління державною власністю;

• забезпечує виконання Конституції, законів і декретів, указів і розпоряджень Президента;

• скасовує акти міністерств та інших республіканських органів державного управління;

• здійснює інші повноваження, покладені на нього Конституцією, законами та актами Президента .

Уряд Республіки Білорусь видає постанови, що мають силу на всій території Республіки Білорусь.

Прем'єр-міністр видає в межах своєї компетенції розпорядження.

Компетенція, порядок організації та діяльності Уряду визначаються на основі Конституції законом про Раду Міністрів Республіки Білорусь.

Судова влада в Республіці Білорусь представлена Верховним судом, судді призначаються президентом, а також Конституційним судом, половина членів якого призначаються президентом, а половина обирається Радою республіки. Голова Конституційного суду призначається президентом за погодженням з Радою республіки. Судова влада належить судам, судова система будується на принципах територіальності і спеціалізації. Правосуддя здійснюється на основі загальності і рівності сторін в процесі. Контроль за конституційністю нормативних актів в державі здійснюється Конституційним Судом Республіки Білорусь. Судова система складається з районних і міських судів - суди першої інстанції; обласних і міста Мінська, Верховного суду, Вищого господарського суду. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Будь-яке втручання в діяльність суддів по здійсненню правосуддя є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Судді не можуть здійснювати підприємницьку діяльність, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької та науково-дослідної.

Підстави для обрання (призначення) суддів на посади та їх звільнення передбачаються законом.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і прийнятих відповідно до неї інших нормативних актів. Якщо при розгляді конкретної справи суд прийде до висновку про невідповідність нормативного акту Конституції, він приймає рішення відповідно до Конституції і ставить в установленому порядку питання про визнання даного нормативного акту неконституційним.

Справи в судах розглядаються колегіально, а у передбачених законом випадках - одноосібно суддями.

Розгляд справ у всіх судах відкритий.

Слухання справ у закритому судовому засіданні допускається лише у випадках, визначених законом, з дотриманням усіх правил судочинства. Правосуддя здійснюється на основі змагальності та рівності сторін у процесі. Судові постанови є обов'язковими для всіх громадян і посадових осіб. Сторони та особи, які беруть участь у процесі, мають право на оскарження рішень, вироків та інших судових постанов.

Контроль за конституційністю нормативних актів у державі здійснюється Конституційним Судом Республіки Білорусь.

Конституційний Суд Республіки Білорусь формується в кількості 12 суддів з висококваліфікованих фахівців у галузі права, які мають, як правило, вчений ступінь.

Шість суддів Конституційного Суду призначаються Президентом Республіки Білорусь, шість суддів обираються Радою Республіки. Голова Конституційного Суду призначається Президентом за згодою Ради Республіки. Термін повноважень членів Конституційного Суду - 11 років. Граничний вік членів Конституційного Суду - 70 років.

Конституційний Суд за пропозиціями Президента Республіки Білорусь, Палати представників, Ради Республіки, Верховного Суду Республіки Білорусь, Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь, Ради Міністрів Республіки Білорусь дає висновки:

• про відповідність законів, декретів, указів Президента, міжнародних договірних та інших зобов'язань Республіки Білорусь Конституції і міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь;

• про відповідність актів міждержавних утворень, в які входить Республіка Білорусь, указів Президента, виданих на виконання закону, Конституції, міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь, законам і декретів;

• про відповідність постанов Ради Міністрів, актів Верховного Суду, Вищого Господарського Суду, Генерального прокурора Конституції, міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь, законам, декретів і указам;

• про відповідність актів будь-якого іншого державного органу Конституції, міжнародно-правовим актам, ратифікованим Республікою Білорусь, законам, декретів і указам.

Нормативні акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність у порядку, визначеному законом.

У випадках, передбачених Конституцією, Конституційний Суд за пропозицією Президента дає висновок про наявність фактів систематичного або грубого порушення палатами Парламенту Конституції Республіки Білорусь.

Компетенція, організація і порядок діяльності Конституційного Суду визначаються законом.

Місцеве самоврядування. Республіка Білорусь - унітарна держава, тому місцеве самоврядування вирішує в основному місцеві питання. Місцеве управління і самоврядування здійснюється громадянами через місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядливі органи, органи територіального громадського самоврядування, місцеві референдуми. До компетенції місцевих Рад депутатів відноситься:

* затвердження програм економічного і соціального розвитку, місцевих бюджетів і звітів про їх виконання;

* встановлення відповідно до закону місцевих податків і зборів;

* визначення в межах, встановлених законом, порядку управління і розпорядження комунальною власністю;

* призначення місцевих референдумів.

Кожною областю Республіки Білорусь управляє Рада депутатів, яка обирає із своїх членів президію і працює як колективний виконавчий орган, призначає керівників різних адміністративних відділів. Ця схема управління повторюється і на нижчих рівнях - в районах, містах, селищах.

Місцеві Ради депутатів обираються громадянами відповідних адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки.

Керівники місцевих виконавчих і розпорядчих органів призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом Республіки Білорусь або у встановленому ним порядку і затверджуються на посаді відповідними місцевими Радами депутатів.

Місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи в межах компетенції вирішують питання місцевого значення виходячи із загальнодержавних інтересів та інтересів населення, що проживає на відповідній території, виконують рішення вищестоящих державних органів.

До виключної компетенції місцевих Рад депутатів ставляться:

• затвердження програм економічного і соціального розвитку, місцевих бюджетів і звітів про їх виконання;

• встановлення відповідно до закону місцевих податків і зборів;

• визначення в межах, встановлених законом, порядку управління і розпорядження комунальною власністю;

• призначення місцевих референдумів.

Місцеві Ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи на підставі чинного законодавства приймають рішення, що мають обов'язкову силу на відповідній території.

Рішення місцевих Рад депутатів, що не відповідають законодавству, скасовуються вищестоящими представницькими органами.

Рішення місцевих виконавчих і розпорядчих органів, що не відповідають законодавству, скасовуються відповідними Радами депутатів, вищестоящими виконавчими і розпорядчими органами, а також Президентом Республіки Білорусь.

Рішення місцевих Рад депутатів, виконавчих і розпорядчих органів, що обмежують або порушують права, свободи і законні інтереси громадян, а також в інших передбачених законодавством випадках можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У разі систематичного або грубого порушення місцевою Радою депутатів вимог законодавства він може бути розпущений Радою Республіки. Інші підстави дострокового припинення повноважень місцевих Рад депутатів визначаються законом.

Компетенція, порядок створення та діяльності органів місцевого управління та самоврядування визначаються законодавством.

Політичні партії . Партійна система в Республіки Білорусь не розвинена, що пояснюється різними причинами, серед яких відсутність традиції партійності, проведення усіх виборів по мажоритарній системі, складні умови для реєстрації і діяльності партій, слабкий розвиток громадянського суспільства та ін. Партії практично не роблять впливи на політику.

До основних партій відносяться:

• Комуністична партія Білорусі;

• Партія комуністів Білорусі;

• Партія БНФ;

• Консервативно-християнська Партія - БНФ;

• Об'єднана цивільна партія;

• Білоруська соціал-демократична партія (Громада);

• Ліберально-демократична партія.

Отож, слід відзначити що після розпаду Радянського Союзу Білорусь розпочала свій новий політичний розвиток, який на сьогодні з багатьох аспектів розглядається світовим співтовариством.

На основі аналізу політичної ситуації в Білорусі визначено, що навіть прийняття Конституції не посприяло встановленню балансу між гілками влади. Президент Білорусі по суті позбавляє парламент не лише політичного, а й фінансового верховенства. Право парламенту розглядати проекти законів не є виключним (президентські декрети також мають силу закону), а також дуже девальвоване залежністю законодавчого процесу від владного впливу президента. Парламент Білорусі не структуровано за політичною ознакою, в ньому немає опозиції або фракцій політичних партій, він неспроможний ефективно контролювати інші гілки влади.

Ступінь залежності виконавчої влади від Глави держави у Білорусі надзвичайно високою. За чинною Конституцією уряд визначений як центральний орган виконавчої влади "при Президентові Республіки Білорусь". У відповідності з цим, а також внаслідок стійкої схильності нині діючого президента О.Лукашенка до адміністративно-командного стилю управління, виконавча влада виконує, по суті, технічну роль в реалізації політики Президента - здійснює поточне керівництво народним господарством. Вищезазначене зайвий раз переконує у нагальній необхідності політичної реформи, ключовим елементом якої є зміщення центру реальної влади від президентських структур до політично відповідального уряду, який формувався би парламентською більшістю .

Модернізація законодавчої бази судової влади в Білорусі почалася лише у 1993 році. Саме тоді було прийнято низку у цілому прогресивних кодексів та законів, які регламентували здійснення правосуддя. Але цей процес було перервано розгортанням політичної кризи 1995-1996 рр. Концентрація влади в руках президента позбавила судову систему і суддів можливостей плідно, на демократичних засадах здійснювати професійну діяльність. Постала системна, заснована на організаційно-фінансовій залежності та механізмі добору і просування кадрів, підпорядкованість судових органів виконавчій владі. Що ж стосується судової системи Білорусі, то її суди опинились у ролі додатку до виконавчої влади.

Одержавлення місцевих рад зробило можливим, починаючи з 1991 року, неухильно обмежувати їх права на користь місцевих виконавчих органів та центральної адміністрації: а) з понад 200 білоруських міст та селищ міського типу місцеві ради обираються лише у половині; б) за законом сільські, селищні, міські, районні, обласні ради складають єдину систему місцевих рад; в) діюче законодавство передбачає формування системи "вищестоящих", "нижчестоящих", "консолідованих" бюджетів; г) не існує ніяких механізмів юридичної чи політичної відповідальності виконкомів перед відповідними радами та населенням; д) комунальна власність досі зберігає статус різновиду державної власності. Розвиток місцевого самоврядування також стримується низкою факторів, які лежать у сфері політико-правової культури. На сьогоднішньому етапі Білорусь, особливо гостро потребує реформи місцевого самоврядування.

Аналіз політичної ситуації, пов'язаної з діяльністю політичних партій в Білорусі, засвідчує що розвитку багатопартійності у Білорусі пов'язані із свідомою протидією держави (у т.ч. і на законодавчому рівні) становленню сильних та самодостатніх політичних партій. Жодна з білоруських партій не лише ніколи не знаходилась при владі, але і не брала ніякої участі у структурах виконавчої гілки влади. Практично ніяк не проявили себе партійні фракції у Верховній раді Білорусі. Влада не усвідомила конструктивну роль політичних партій в суспільстві, а скоріше розглядає їх як невідворотне зло. Особливим негативізмом визначається ставлення офіційної ідеології до тих партій, які декларують свою опозиційність та прихильність до демократичних цінностей.

Відсутність сильних політичних партій та, як наслідок, наявний вакуум в політичному процесі відкриває певні можливості для повної узурпації влади в одних руках.

Що стосується ЗМІ у посткомуністичної Білорусі, то тут поступово було відпрацьовано чіткі механізми тиску на ЗМІ, до яких відносяться: майже тотальна монополізація ЗМІ виконавчою владою; юридичне підпорядкування друкованих видань Держкомітетові по пресі; економічний тиск. Спостерігається намагання Білорусі ввести на рівні законів та підзаконних актів обмеження конституційних гарантій свободи слова, преси та інформації. Влада повністю контролює сектор електронних мас-медіа. В сегменті друкованої преси існують недержавні видання, які через нерівні економічні умови не можуть скласти конкуренції державним. Щодо Інтернету, то вести мову про його широкий інформаційний вплив передчасно. Отже, в Білорусі система ЗМІ є скоріше додатком до державної влади, по суті, виконує функції контролю держави над суспільством, стає засобом формування вигідної правлячим колам громадської думки.

Перебіг процесу становлення системи неурядових організацій в Білорусі зумовлений переважно тим фактом, що з середини 1990-х років політичний устрій цієї країни почав набувати авторитарних рис. Було взято курс на встановлення державного контролю над усіма процесами в суспільстві. Широкомасштабний тиск на неурядові організації розпочався у 1997 році. Як результат, у Білорусі відродився феномен "неформальних організацій". Синхронно здійснюється спроба відновити на новому етапі радянську практику одержавлення громадських організацій (профспілок, молодіжного руху тощо). Їх головним завданням стає проведення державної політики у відповідних сегментах суспільства. Хоча навіть за вкрай несприятливого ставлення з боку держави громадянське суспільство Білорусі демонструє тенденції до самоорганізації та розвитку.

Головною рисою білоруського політичного режиму є специфіка президентури. Вона полягає не лише в псевдодемократичному продовженні повноважень президента, а, головним чином, у місці президента в системі влади та у особистій харизмі О.Лукашенка. Йому і фактично, і юридично належить частина повноважень виконавчої, законодавчої та місцевої влади при непослідовному їх поділі. Вся система державно-владних інституцій побудована навколо президентської влади. Білоруський політичний режим адекватний політичній культурі населення, менталітету і соціальній структурі суспільства, структурі економіки. Принципова подібність цих факторів в межах посткомуністичного простору, як доведено в цьому дослідженні, вимагає трактовки білоруського режиму як моделі, а не поодинокого феномену.

Отже, що стосується Білорусі, то її політична система і політичний режим знаходяться сьогодні на етапі подальшого розвитку авторитаризму, що робить малоймовірною демократичну еволюцію. Узурпація влади може призвести до негативних наслідків. Політична ситуація в країні також загострилася після останніх Президентських виборів коли розганялися мітинги опозиції була не стабільна політична ситуація.

Список використаних джерел та літератури:

1. Кирилкина Н.Межрегиональные отношения как фактор стабильности в республике // Полития - 2003.

2. Ковкель, Ярмусик. История Беларусси. - Мн., 2000.

3. Конституція Республіки Білорусь

4. Нариси истории Беларусии: В 2 т. Т.2 - Минск: Беларусь, 1995.

5. Павленко А. Білорусь: Сучасний стан та перспективи розвитку // Розбудова держави - 1998.

ЗМІСТ

1. Загальні відомості. Конституція Болгарії як основа політичної системи країни…………………………………………………………………………………..3

2. Конституційно-правове регулювання основа суспільного устрою..5

3. Функціонування Народних Зборів Болгарії…………………………...8

4. Президент в політичний системі Болгарії……………………………..11

5. Рада міністрів як орган виконавчої влади………………………….…13

6. Конституційний контроль в Болгарській республіці………………..14

7. Правові засади місцевого самоврядування…………………………...15

8. Судова система Республіка Болгарія…………………………………..17

9. Висновки…………………………………………………………………....18

10. Список використаних джерел………………………………………….21

Республіка Болгарія — держава у Південно-Східній Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. Площа110 910 км. Межує на півночі з Румунією — вздовж Дунаю, на півдні — з Грецією і Туреччиною, на заході — з Сербією і Македонією. На сході омивається Чорним морем. Загальна довжина державного кордону 2245 км, з них 1181 км - сухопутний, 686 км - річний, і морський - 378 км. Площа 110,9 тис. км2, населення — 7,576 млн. (2010), столиця — Софія, офіційна мова — болгарська, грошова одиниця — лев. Болгарія — член ООН, ЄС, НАТО.

Найбільші міста країни, окрім столиці: Пловдив (500 тис.), Варна (451 тис.), Русе (180 тис.). Болгарія член ООН з 1955, НАТО з 2004, ЄС з 2007.

За даними перепису 2001 року 83,9% населення країни складають болгари, в той час як інші дві найбільш чисельні етнічні групи - турки та цигани - складають 9,4% та 4,7% від населення відповідно.

Більшість громадян Болгарії православні християни. Згiдно перепису 2001 року вони складають 82,6 % населення країни, 12,2 % громадян сповідує іслам, 43,8 тис. католиків, 42,3 тис. протестантів. 4 % населення - вірні інших релігій.

В адміністративному відношенні Болгарія поділяється на 6 регіонів, які в свою чергу поділяються на 28 областей. Області поділяються на 264 муніципалітети.

Найбільшими партіями в країні є:

Народний Рух Симеона ІІ – NDSW – коаліція утворена в травні 2001 року прихильниками царя та Партією Болгарських Жінок – PBZ і *Рух Народного Відродження “Оборіще’ – DNW “Оборіще’

Об’єднані Демократичні Сили – ODS – центрально-права коаліція утворена в березні 1997 року, що об’єднує Спілку Демократичних *Сил – SDS, Демократичну Партію – DP, BZNS – Народну Спілку – BZNS-NS, Болгарську Соціал-Демократичну Партію – BSDP і Народний *Рух на користь Прав і Свобод – NDPS. Коаліція на користь Болгарії – КВ, Партія Болгарських Жінок, Рух на користь Народного Відродження "Оборіще", Рух на користь Прав і Свобод, Спілка Демократичних Сил та інші. Грошова одиниця – болгарський лев. У 1 леві – 100 стотинок.

Державний устрій: Болгарія — республіка з парламентським правлінням (за Конституцією Республіки Болгарія, прийнятою 12 липня 1992 року). Глава держави — Президент, ( Георгій Пірванов з 22 січня 2002р. 2006 – обрано на другий термін). Віце-президент – Ангел Марін. Законодавчу владу здійснюють Народні збори, виконавчим органом влади є Рада Міністрів (уряд)

Конституція Болгарії як основа політичної системи країни

Діюча нині конституція Болгарії була прийнята сьомим Великим народним зібранням 12 липня 1992 р.

У преамбулі конституції знаходиться заява про вірність загальнолюдським цінностям: свободі, світу, гуманізму, рівності, справедливості і терпимості; у верховний принцип зводяться права особи, її гідність і безпека, проголошується рішучість створити демократичну, правову і соціальну державу і зберегти єдність Болгарії.

Перша глава «Основні начала», що складається з 24 статей, містить характеристику держави, закріплює основні принципи функціонування політичної та економічної системи Болгарії, принципи діяльності держави в соціальній сфері.

Друга глава «Основні права і обов’язки громадян» (36 статей) фактично охоплює правовий статус як громадян, так і іноземців. Стаття 26 прямо вказує, що іноземці, що перебувають в Болгарії, мають усі права і обов’язки, передбачені цією конституцією, за виключенням тих, для яких конституція і закони вимагають болгарського громадянства.

Глави з третьої по шосту регулюють правовий статус органів держави (відповідно: «Народні Збори», «Президент Республіки», «Рада міністрів», «Судова влада»).

Сьома глава присвячена місцевому самоврядуванню і місцевій адміністрації.

Восьма глава носить назву «Конституційний суд» і містить норми, що регулюють порядок освіти і діяльність цього органу. Такий текстуальний «відрив» від інших органів держави не випадковий: тим самим законодавець підкреслив, що Конституційний суд стоїть поза іншими органами влади.

Дев’ята глава регулює питання зміни і доповнення діючої конституції, а також прийняття нової конституції.

Нова конституція Болгарії може бути прийнята тільки Великими народними зборами. Зміна і доповнення конституції здійснюється Народним зібранням або Великими народними зборами. Народне зібрання може доповнювати і змінювати усі положення конституції, за винятком віднесених до компетенції Великого народного зібрання. Право законодавчої ініціативи з цих питань належить 1/4 народних представників і Президентові. Пропозиція розглядається Народними Зборами не раніше, ніж через місяць і не пізніше за три місяці з моменту надходження. Закон про зміну і доповнення конституції вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 3/4 народних представників в три голосування в різні дні. Якщо пропозиція отримала менше 3/4, але не менше 2/3 голосів народних представників, то воно може бути поставлене на нове голосування не раніше двох і не пізніше за п’ять місяців; при новому голосуванні пропозиція вважається прийнятою, якщо за нього проголосувало не менше 2/3 народних представників.

Прийняття нової конституції, вирішення питань зміни форми державного устрою і управління, порядку зміни і доповнення конституції, безпосередньої дії конституції і деякі інші, перераховані в ст. 158 Конституції відносяться до компетенції Великих народних зборів, які приймають рішення по внесених проектах більшістю в 2/3 голосів усіх народних представників в три голосування в різні дні.

Десята глава «Герб, друк, прапор, гімн, столиця» присвячена символам держави.

Перехідні і завершальні положення встановлюють порядок формування і функціонування державних органів в перехідний період (до формування нових органів), межі дії старого законодавства.

Конституція Болгарії є типовим актом постсоціалістичної держави, що відбиває прагнення позбавитися від соціалістичного минулого, відмовою від соціалістичних ідеалів і бажанням повернутися до загальнолюдських цінностей. У ній можна виділити три великі «шари» конституційного регулювання.

По-перше, очевидне повернення до ідей європейського конституціоналізму (розподіл влади, свобода, гуманізм, права особи, народний суверенітет і так далі). Для Болгарії – це ще і повернення до власного досвіду, парламентських традицій і конституційних ідей досоціалістичного періоду.

По-друге, у ряді статей очевидним є вплив соціалістичного конституціоналізму, зокрема, в ст. 18, присвяченою об’єктам винятковій державній власності, Болгарія – одна з небагатьох постсоціалістичних країн, що зберегла, хоча і в зміненому виді, такі норми.

По-третє, текст конституції відображає прагнення законодавця створити механізм, що перешкоджає відродженню соціалістичних суспільних відносин. Норми, що закріплюють заборону оголошення або затвердження якої-небудь партії або ідеології як державної (ст. 11), заборона насильної асиміляції (ст. 29), оголошення основних прав громадян невід’ємними (ст. 57) і інші надають цьому акту яскраво виражений постсоціалістичний характер.