Політична система Словаччини План

1. Загальна характеристика Словаччини та становлення політичної системи у 90-их роках

2. Виший законодавчий орган

3. Вищий орган виконавчої влади

4. Глава держави

5. Партійна система Словаччини

6. Територіальне самоврядування

7. Судова система

1. Загальна характеристика Словаччини та становлення політичної системи у 90-их роках

Словаччина – держава в Центральній Європі. Територія - 49 тис. кв.км. Столиця - м. Братислава. Населення - 5,431,363 млн. чол. (2007 р.); 85,7% - словаки, 10,8% - угорці, 2,2% - русини і українці, 1,1% - чехи. Офіційна мова - словацька. Релігія - переважає католицтво.

Словаччина межує на півночі з Чеською республікою й Польщею, сході — з Україною й на півдні — з Угорщиною, Австрією.

У листопаді 1989 р. в Чехословаччині відбулася "оксамитова революція" в результаті якої усунено від влади комуністів. Були ліквідовані всі колишні політичні і державні структури, розпочаті глибокі ринкові реформи.

Комуністи програли на виборах 1990 р. руху "Громадськість проти насильства", що об'єднують велику частину опозиційних тоталітарному режиму сил. Але вже в 1991 р. ОПН розпалося. З нього виділилося Рух за демократичну Словаччину (ДЗДС) на чолі з Володимиром Мечіаром, що виявилося найвпливовішою політичною силою на наступні шість років. У незалежній Словаччині з 1993 р. Мечіар став прем'єром і людиною, що визначає загальну стратегію розвитку країни.

Словаччина - незалежна парламентська демократична республіка, що утворилася в 1993 р. в результаті розпаду Чехословаччини. Голова країни - президент, що обирається шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Вищий законодавчий орган - Національна рада (Народна Рада, обирається строком на 4 роки). Словаччина - унітарна держава. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на 8 країв і 79 районів.

Державна влада на обласному та районному рівнях здійснюється відповідними адміністраціями; територіальне самоврядування на рівні областей, у містах та сільських громадах реалізується через органи місцевого самоврядування, приматорів (мерів) і старост. Найбільш великі міста: Братислава, Кошице, Нітра, Пряшів, Жиліна, Банська-Бистриця.

У державі діє Конституція, прийнята 1 вересня 1992 р. У січні 1999 р. до неї були внесені поправки, відповідно до яких Президент Республіки буде обиратися шляхом прямих і загальних виборів (а не парламентом, як раніше).

У політичному плані в Словаччині сформувалася досить своєрідна ситуація, при якій парламентська система державної влади поєднувалася з явно авторитарної роллю прем'єр-міністра (так званий "прем'єрський абсолютизм"). Мечіар зумів сконцентрувати у своїх руках значну владу, а очолювана ним парламентська більшість змогла витіснити опозицію на узбіччя політичної життя. Оскільки в 1994-1998 рр.. опозиція не брала участі у законотворчій діяльності, а президент перебував у конфлікті з урядом, виникла своєрідна схема функціонування парламентської демократії. Президент відхиляв закон, прийнятий правлячою більшістю, після чого більшість долало вето, накладене президентом. Після цього або президент, або опозиція зверталися до Конституційного суду з проханням про перевірку конституційності даного закону.

Словаччина зайняла своєрідне проміжне положення серед різних держав Центральної та Східної Європи. З одного боку від неї знаходилися країни, які змогли здійснити прорив до ринкової економіки багато в чому завдяки діям авторитарного лідера, контролюючого демократичні процеси (Польща, Хорватія). З іншого боку перебували країни з високою політичною та економічною культурою, зуміли просунутися вперед без використання авторитарних дій, виключно на основі застосування суто демократичних принципів розвитку (Угорщина, Чехія, Словенія).

У Словаччині економічна і політична культура народу була близька, швидше, до культури тих країн, які використовували авторитарні ідеї. Але політична система виявилася побудована таким чином, що авторитаризм не міг отримати достатнього розвитку. Подібна суперечлива ситуація, швидше за все, гальмувала нормальний хід розвитку країни. Перед тим як відбувся поділ Чехословаччини на дві незалежні держави, широко дискутувалося питання про те, хто виграє і хто програє від розділу, кому буде легше вбудуватися в ринкову економіку, а кому важче. В основному робився висновок, що в більш скрутному становищі опиниться Словаччина. Пояснювалося це за допомогою цілого комплексу різних аргументів.