Політичні партії

Виборча акція литовських поляків – ВАЛП (Lietuvos Lenku Rinkimu Akcija – LLRA; Akcja Wyborcza Polakow na Litwie - AWPL). Заснована в 1994 р. Голова – Вальдемар ТОМАШЕВСЬКИЙ(Waldemar Tomaszewski).

Ліберальний рух Литовської Республіки – ЛРЛР (Lietuvos Respublikos Liberalu Sajudis – LRLS). Партія заснована в 2006 р. Голова – Елігіюс МАСЮЛІС(Eligijus Masiulis).

Литовський селянський народний союз – ЛСНС (Lietuvos Valstieciu Liaudininku Sajunga – LVLS). Партія утворена в 2001 р. шляхом об’єднання Литовської селянської партії і Нової демократії під назвою Союз селянської партії і Нової демократії(ССПНД). У лютому 2006 р. перейменована в ЛСНС. Налічує 8,5 тис. членів (2004 р.). Голова – Рамунас КАРБАУСКАС(Ramunas Karbauskas).

Литовський народний союз – ЛНС (Lietuvos Liaudininku Sajunga- LLS). Установчий з'їзд відбувся 5 грудня 2009 р. Голова – Казіміра ПРУНСКЕНЕ(Kazimira Prunskiene, жін.).

Новий союз (соціал-ліберали) – НС/СЛ (Naujoji Sajunga – Socialliberalai (NS). Партія створена 25 квітня 1998 р. Налічує 3 тис. членів(2000 р.). Голова – Артурас ПАУЛАУСКАС(Arturas Paulauskas). Друкований орган – газета "Нова політика".

Партія громадянської демократії – ПГД (Palietines demokratijos partija- PDP). Cтворена в 2006 р. в результаті розколу Партії праці. Установчий з’їзд відбувся 14 травня 2006 р. Налічує біля 200 тис. членів (2006 р.). Голова –Альгімантас МАТУЛЕВІЧУС (Algimantas Matulevicius).

Партія національного відродження – ПНВ (Tautos Prisikelimo partija – TPP). Створена в травні 2008 р. Голова – популярний телеведучий та ноумен Арунас ВАЛІНСКАС (Arunas Valinskas). Серед основних членів партії також є телеведучі, актори, естрадні співаки, учасники реаліті-шоу. Політичні експерти критикували таке об’єднання, вказуючи на те, що вони із політики Литви роблять цирк, на що лідер партії відповів „саме з цирком в політиці вони хочуть покінчитиˮ. Партія відкрита для спільної роботи з усіма політичними силами країни, крім так званих популістських та проросійських – з партією „За справедливість і порядокˮ та „Трудовою партієюˮ, які, за словами А. Валінскаса, „становлять велику загрозу не тільки внутрішній, але й зовнішній безпеці державиˮ.

Партія праці – ПП (Darbo Partija – DP). Створена 18 листопада 2003 р. Налічує 10 тис. членів(2004 р.). Голова – литовський мільйонер російського походження Віктор УСПАСКІХ (Viktor Uspaskih). Складається із маловідомих литовських політиків, серед яких 10 офіційних мільйонерів. Лідер партії позиціонує її як лівоцентристську. Основну підтримку партії, яка побудувала свою передвиборчу кампанію у 2004 р. на обіцянках зниження податків, підвищення зарплат, боротьби з корупцією (які у литовських ЗМІ назвали „популістськимиˮ), надали малозабезпечені прошарки суспільства.

„Порядок і справедливістьˮ (Tvarka ir Teisingumas – TT). Партія заснована в 2002 р. як Ліберально – демократична партія (ЛДП). У вересні 2006 р. перейменована в партію з нинішньою назвою. Налічує 1,5 тис. членів. Голова – Роландас ПАКСАС(Rolandas Paksas). Це правоцентристська популістська партія, яка негативно ставиться до членства Литви у Євросоюзі.

Соціал-демократична партія Литви – СДПЛ (Lietuvos Socialdemokratu Partija - LSDP). Заснована 27 січня 2001 р. в результаті об’єднання однойменної партії, заснованої в 1989 р. і Демократичної партії праці Литви (ДППЛ), заснованої в 1918 р. Налічує більш ніж 14 тис. членів (2005 р.). Керівні органи : Правління і Рада (200 чол.). Голова – Альгірдас БУТКЯВІЧЮС (Algirdas Butkevicius). Представники партії тричі брали участь у виборах президента Литви, проте кожного разу – невдало. У 2002-2003 рр. Вітеніс Повілас Андрюкайтіс отримав 105,584 (7,8%) голосів і посів тільки п’яте місце, в 2004 р. Чесловас Юршенас зайняв у першому турі п’яте місце з результатом 147,610 (11,9%) голосів, а в 2009 р. Альгірдас Буткевичус зайняв друге місце, набравши 162,549 (11,83%) голосів.

Союз лібералів і центру – СЛЦ (Liberalu ir Centro Sajunga - LiCS). Партія створена в 2003 р. шляхом об’єднання Союзу лібералів Литви (створений в 1990 р.) і Союзу центру (створений в 1992 р.). Налічує 7 тис. членів (2004 р.). Першим керівником партії став мер Вільнюса Артурас Зуокас, який покинув цей пост після поразки на виборах до Європарламенту у 2009 р. 27 липня 2009 р. новим головою партії було обрано – Гінтаутас БАБРАВІЧЮС(Gintautas Babravicius). Проте деякі члени партії відмовились визнавати його вибрання легітимним, звертаючи увагу на те, що було подано 704 бюлетня при участі 686 делегатів.

Союз Вітчизни – Християнські демократи Литви (СВ – ХДЛ) – (Tevynes Sajunga - Lietuvos Kriksionys Demokratai) – TS – LKD). Створена 1 травня 1993 р. як Союз Вітчизни (консерватори Литви). Засновники: Вітаутас Ландсбергіс і Гядемінас Вагнорюс. 7 лютого 2004 р. об’єднались з Союзом політв’язнів і засланих і зберегли назву Союз Вітчизни (СПЗ) й стала найбільшою у Литві за кількістю членів (бл. 50 тис. членів). В червні 2008 р. відбулось об’єднання з партією Християнські демократи Литви, утвореної 12 травня 2001 р. на об’єднавчому з’їзді Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Голова – Андріс КУБІЛЮС (Andrius Kubilius). В традиційному політичному спектрі являє собою праву партію. Виступає за поглиблення євроатлантичної орієнтації Литви і більш вільні ринкові відносини; в дискурсі членів партії постійно присутня національно-патріотична риторика та антикомуністична тематика. Партія виступає за забезпечення безпеки (не тільки військової, а також економічної, енергетичної тощо) Литви, загроза якої йде, на думку партії, від Росії та її агентів у середині країни. З ініціативи партії був прийнятий закон про відшкодування Литві збитків від окупації СРСР та висунуті подібні вимоги для Росії (2000 р.). Символ партії – ластівки. Патрійний гімн – „Земля Литвиˮ.

Союз росіян Литви – СРЛ (Soyuz Russkikh Litvy; Lietovos Rusu Sajunga – LRS). Партія заснована в 1995 р. Голова – Сергій ДМИТРІЄВ (Sergei Dmitriyev).

Майже весь політичний спектр Литви підтримував вступ країни в НАТО, включаючи екс-комуністів. Це було підкреслено в угодах політичних партій щодо національної оборонної політики.

У травні 2001 р. представлені в парламенті країни політичні партії підписали угоду щодо оборонної політики Литви. Ця угода передбачала, що Литва прагне набути повноправного членства в НАТО, а довготермінову і стабільну безпеки країни може гарантувати лише участь у колективній оборонній системі НАТО. Політичні парті зобов’язалися створити ефективну правову базу для реалізації міжнародних договорів НАТО і забезпечити процес інтеграції відповідним фінансуванням з державного бюджету. Угоду підписали Союз центру, Союз нових націоналістів та політичних в’язнів, Виборча акція поляків Литви, Литовський ліберальний союз, литовські християн-демократи, Соціал-демократична партія Литви (колишні комуністи), Сучасна християн-демократична партія, Партія Нової демократії, Новий союз (соціал-ліберали), Союз Батьківщина (литовські консерватори), Литовський Союз політичних в’язнів і депортованих.

Лише деякі маленькі угруповання залишалися противниками членства. Вони включали лідерів організації національних меншин, Союзу росіян і окремих екстремістських націоналістів. Ці угруповання воліли бачити Литву нейтральною державою, оскільки їх головне занепокоєння полягало у тому, що вступ в НАТО може погіршити контакти з Росією.

Між різними гілками влади країни існувала абсолютна політична згода щодо вступу Литви до НАТО.

У співробітництві з неурядовими організаціями і ЗМІ уряд регулярно інформував литовську громадськість про політику НАТО, переваги членства Литви та майбутні обов’язки держави як члена Альянсу. Це забезпечило широку суспільну підтримку процесу інтеграції.