4.4 Оподаткування та управління фінансами

Ніякий податок не може накладатися й стягуватися без наявності формального закону.

Податок чи будь-який інший фінансовий тягар не може накладатися законом, який має зворотну силу, що поширюється за межі попереднього введення податку фінансового року.

Визначення об'єкта оподаткування, податкового коефіцієнту, звільнень чи винятків, а також призначення пенсій не можуть бути об'єктом законодавчих повноважень, переданих Парламентом іншим органам.

Парламент на своїй регулярній щорічній сесії приймає бюджет доходів та видатків держави на наступний рік.

Всі доходи і витрати держави мають бути внесені до річного бюджету та до звіту про його виконання.

Бюджет вноситься міністром фінансів на розгляд Парламенту не пізніше ніж за місяць до початку фінансового року.

Якщо з якої-небудь причини виконання доходів і витрат на основі бюджету стає неможливим, вони виконуються на основі спеціального закону, прийнятого в кожному випадку.

Якщо через закінчення терміну повноважень Парламенту ухвалення бюджету або передбаченого спеціального закону стає неможливим, дія бюджету закінчилася або закінчується фінансовий рік продовжується на чотири місяці декретом, видаваним за пропозицією Ради міністрів.

Законом може бути встановлено порядок складання бюджету на дворічний термін.

Не пізніше року з моменту закінчення фінансового року в Парламент представляється звіт про виконання бюджету, а також загальний державний баланс, які розглядаються спеціальною парламентською комісією і затверджуються Парламентом в порядку, встановленому його Статутом.

Програми економічного і соціального розвитку затверджуються пленумом Парламенту, як це визначено законом.

Які б то не було оклади, пенсії, субсидії або винагороди не можуть бути включені до державного бюджету або надані без особливого закону організаційного чи іншого змісту.

Закон визначає порядок карбування та емісії національної валюти.

5. Уряд

5.1 Порядок формування і завдання Уряду

Урядом є Рада міністрів, що складається з Прем'єр-міністра і міністрів. Питання складу та діяльності Ради міністрів визначаються законом. Декретом, видаваним за пропозицією Прем'єр-міністра, один або кілька міністрів можуть бути призначені заступниками голови Ради міністрів.

Закон визначає положення заступників міністрів у ранзі міністра, міністрів без портфеля, заступників міністрів, які можуть бути членами Уряду, а також постійних службових заступників міністрів.

Будь-яка професійна діяльність членів Уряду, заступників міністрів та голови Парламенту призупиняється на час виконання ними своїх обов'язків.

У разі відсутності заступника голови Уряду Прем'єр-міністр у разі необхідності призначає з числа міністрів свого тимчасового заступника.

Уряд визначає і направляє загальну політику країни відповідно до положень Конституції і законів.

Прем'єр-міністр забезпечує єдність Уряду та спрямовує дії його і державного апарату в цілому на втілення в життя урядової політики в рамках закону.

Кожен з міністрів виконує визначені законом функції. Міністри без портфеля виконують ті функції, які їм доручає своїм рішенням Прем'єр-міністр.

Заступники міністра виконують функції, доручені їм спільним рішенням Прем'єр-міністра і відповідного міністра.