4. 3 Законодавча діяльність Парламенту

Право пропонувати закони належить Парламенту і Уряду.

Законопроекти, пов'язані яким-небудь чином до призначення пенсій та визначенню необхідних для цього передумов, вносяться лише міністром фінансів після консультації з Контрольним радою, Компетентним міністром і міністром фінансів.

Ніяка законопропозиція, поправка або доповнення, що виходить від Парламенту, не можуть бути винесені на обговорення, якщо вони пов'язані з витратами або скороченням доходів або власністю держави, органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб публічного права з метою виплати заробітної плати, пенсій або надання будь-яких матеріальних пільг будь-якій особі, окрім законопроектів, які стосуються організації державних служб і установ, які становлять суспільний інтерес, до загальних питань службового становища державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб публічного права, так само як і будь-яких державних підприємств.

Законопроект, яким встановлюються місцеві або спеціальні податки або які б то не було збори на користь організацій або юридичних осіб публічного чи приватного права, повинен бути також скріплений підписами міністрів координації та фінансів.

Будь-який законопроект і будь-яка законопропозиція в обов'язковому порядку супроводжуються доповіддю з їх обґрунтуванням.

Внесені до Парламенту законопроекти і законопропозиції передаються у відповідну парламентську комісію, далі вони у триденний термін передаються на обговорення Парламенту. Обговорення починається після усних доповідей компетентного міністра і представників парламентської комісії.

Не приймаються до обговорення законопроекти або законопропозиції, спрямовані на зміну положення існуючого закону, якщо відсутнє обґрунтування.

Щомісяця у встановлений Статутом день неврегульовані законопропозиції вносяться у відповідності з пріоритетом до порядку денного і обговорюються.

Будь-який законопроект і будь-яке законопредложеніе, пов'язані з додатковим тягарем для бюджету і внесені міністрами, не приймаються до обговорення, якщо вони не супроводжуються доповіддю Генеральної державної бухгалтерії.

Той же порядок діє щодо поправок, якщо цього зажадають компетентні міністри.

Законопроект, пов'язаний з витратами або скороченням доходів, не приймається до обговорення, якщо він не супроводжується спеціальною доповіддю про спосіб їх покриття, підписаним компетентним міністром і міністром фінансів.

Будь-який законопроект і будь-яка законопропозиція, що приймаються до розгляду пленумом або секціями Парламенту, обговорюються, після чого відбувається голосування в принципі, за статтями та в цілому по одному разу.

Законопроекти або законопропозиції, що характеризуються Урядом як вкрай термінові, виносяться на голосування після обмеженого обговорення, в якому крім відповідних доповідачів беруть участь Прем'єр-міністр або компетентний міністр, лідери представлених у Парламенті партій і по одному представнику від кожної з цих партій. Статутом Парламенту тривалість виступів і тривалість обговорення можуть бути обмежені.

Прийняття судових або адміністративних кодексів, вироблених спеціальними комісіями, створеними відповідно до спеціальних законів, може проводитися пленумом Парламенту шляхом прийняття окремого закону, який стверджує їх у цілому.

Таким же способом може здійснюватися кодифікація існуючих положень шляхом їх простої класифікації або введення знову в дію скасованих законів, за винятком законів про оподаткування.

Законопроекти або законопропозиції, відкинуті пленумом Парламенту або його секцією, не вносяться повторно на розгляд тієї ж сесії або діє після її закінчення секції.

Автентичне тлумачення законів належить до законодавчої функції.

Закон, який дійсно не вимагає тлумачення, набуває чинності після публікації.