47.Банк міжнародних розрахунків

Банк міжнарóдних розрахýнків (БМР) – спеціалізований міждержавний фінансовий інститут, який об’єднує на акціонерній основі частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн. Створений у 1930 р. Первісна мета створення БМР – координація надходжень і платежів, що виникали в зв’язку з репараціями, які сплачувала Німеччина країнам-переможцям у Першій світовій війні. Пізніше БМР став відігравати активну роль в операціях щодо компенсації негативних ефектів від міжнародних валютних угод спекулятивного характеру.

Найвищий орган – загальні збори акціонерів, які скликаються щорічно. Розв’язанням готових питань займається Рада директорів. Місце перебування – м. Базель (Швейцарія). При банку також діє Комітет з питань банківського нагляду. Банк міжнародних розрахунків незмінно залишається центральною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам.

Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових фінансових ринків. Членами БМР нині є 41 центральний банк країн Європи, Азії, Африки та США.Пріоритет в управлінні діяльністю БМР належить країнам Західної Європи.

Рада директорів призначає головного менеджера (нині ним є Ендрю Д. Крокетт) та інших членів правління, які здійснюють оперативну діяльність з керівництва банком.

БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він:

- здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;

- слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва;

- виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин;

- операції з валютою і цінними паперами (в основному короткострокові державні цінні папери);

- депозитно-позичкові операції

- приймання урядових вкладів за особливими угодами;

- інвестиційні послуги управління портфелем цінних паперів;

- операції з купівлі-продажу і зберігання золота;

22. Міжнародне банківництво

Міжнародні банки надають послуги з розподілу ризику, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги для фірм і приватних осіб, залучених до міжнародної торгівлі та фінансів. Наприклад, компанія Sears може вдатися до послуг міжнародного банку для отримання кредиту на купівлю нею взуття італійської фірми. Royal Dutch Shell Oil Company може залучити міжнародний банк для допомоги в управлінні щоденними коливаннями вартості валют, з якими вона працює. Так само, як і на внутрішньому ринку, на міжнародному ринку банки США діють з метою збирання інформації для аналізу кредитного ризику та допомоги клієнтам у здійсненні операцій. Міжнародна банківська діяльність американських банків аналогічна до внутрішньої діяльності. Іноземні банки працюють у США (і в інших країнах світу) з тих самих причин.

Внутрішнє і міжнародне банківництво мають три схожі риси. По-перше, як і внутрішні банки, міжнародні банки приймають депозити від заощадників і надають кредити позичальникам. По-друге, міжнародні банки знижують операційні витрати (забезпечуючи розподіл ризику та ліквідність на фінансових ринках) та інформаційні витрати для багатьох індивідуальних позичальників і кредиторів. Нарешті, міжнародне регулювання фінансової діяльності може призводити до інновацій у банківських продуктах та на ринках цих продуктів за межами країни так само, як внутрішнє регулювання може стимулювати інновації всередині країни.

Міжнародне банківництво розвинуте в багатьох країнах світу, хоча в основному воно зосереджене у США, Японії, Європі та Карибському басейні, оскільки багато фірм у цих країнах залучені до світової торгівлі, а Нью-Йорк, Токіо і Лондон є фінансовими центрами. Близько половиною усіх іноземних пасивів та активів володіють банки Великобританії, Японії, Сполучених Штатів та Швейцарії. Великобританія та Швейцарія мають найдовшу історію міжнародного банківництва. Участь банків США у міжнародній банківській діяльності стала вагомішою із зростанням обсягів зовнішньої торгівлі американських фірм.

міжнародні банки повинні управляти валютним ризиком

міжнародні банки надають послуги з розподілу ризику, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги.