Палички

Причиною харчового отруєння, спричиненого патоген­ною кишковою паличкою, може бути споживання овочевих, яєчних, молочних, м'ясних, рибних страв (холодні закуски, ковбаси, смажена риба), уже термічно оброблених і заражених бактеріями через інвентар, обладнання, тару, руки. Захворюван­ня частіше спостерігається у теплу пору року.

При колібактеріальній токсикоінфекції інкубаційний пе­ріод становить 4-10 год, тривалість захворювання - 1 - 3 дні. Токсикоінфекції, викликані бактеріями роду "протей"

При протейних токсикоінфекціях інкубаційний період триває 4-6 год, іноді - 24 - 36 год. Характерні ознаки, захво­рювання: температура 38,5 °С, рідко - до 40 °С, біль у животі, багаторазове блювання, стілець із домішками крові, у тяжких

34 136 Мікробіологія іа фізіологія. Розділ 1

випадках - загальна слабкість, корчі, синювато-червоне забарв­лення шкіри.

Профілактичні заходи базуються на наведенні санітар­ного порядку на всіх етапах виготовлення їжі та посиленні санітарного нагляду.

Токсикоінфекції, спричинені ентерококами

Серед великої групи ентерококів існують патогенні штами, які є збудниками харчових токсикоінфекцій. Джерелами інфікування харчових продуктів ентерококами є люди та тва­рини (хворі та бактеріоносії).

Механізм зараження людини - фекально-оральний. Як правило, харчові токсикоінфекції ентерококового походження виникають після вживання в їжу різних готових страв та харчових продуктів, що не підлягають повторній тепловій об­робці перед вживанням: ліверних та кров'яних ковбас, сосисок, сиру, м'ясних січених виробів, холодцю та заливних страв, картопляного пюре, кремів, пудингів тощо.

Ентерококи спричиняють ослизнення продуктів і надають їм неприємного гіркого смаку. Проявами хвороби є нудота, блювання, біль у шлунку та животі, пронос. Тривалість захворювання - від декількох годин до декількох діб.

Токсикоінфекції, спричинені бактеріями клостридіум

Токсикоінфекції, спричинені бактеріями клостридіум перфінгенс, відзначаються коротким інкубаційним періодом (від 5 до 22 год) і бурхливим перебігом. При попаданні в організм людини мікробів у хворих з'являється ігудота, пронос, біль у жи­воті, спазми, температура, як правило, нормальна.

Тривалість захворювання - одна-дві доби, у тяжких ви­падках - де п'яти діб і більше. При епідемічних спалахах смертність може становити 7 %, при пораженні штамами С і 1^г -до ЗО % і більше.

Токсикоінфекції може викликати вживання забруднених котлет із яловичини чи баранини, тушкованого, смаженого та вареного м'яса, пирогів із лівером, виробів із курячого м'яса, холодцю.

35 136 мйфобн'яогія тг фгаовогі* Розділ і

Профілактичні заходи включають суворе дотримання строків швидкої реалізації кулінарних виробів та страв із м'яса, молока, риби тощо для запобігання можливому проростанню спор та накопиченню у продуктах активних вегетаї ивних клітин. Сальмонельозні токсикоінфекції Сальмонельози є найбільш розповсюдженими захворю­ваннями, які пов'язані з використанням харчових продуктів.

Сальмонели характеризуються стійкістю у навколиш­ньому природному середовищі. Вони добре переносять низькі температури: при охолодженні до 0 °С сальмонели зберігають життєздатність до 142 днів, при температурі 10 °С -до 115 днів. При кімнатній температурі сальмонели активно роз­множуються та зберігаються у різних харчових продуктах. Сальмонели добре переносять кип'ятіння, великі концентрації хлориду натрію, деяких кислот, не гинуть у 8 - 10 %-му розчині оцтової кислоти впродовж 18 год, відносно стійкі до дії високих температур (65...75 °С). їх екзотоксини можуть довго зберіга­тися після варіння м'яса у товщі великих шматків або при недостатньому просмажуванні - в котлетах та інших виробах. У продукції, що заражена сальмонелами, не спостерігаються зміни органолептичних властивостей.

Головним джерелом зараження людей є хворі саль­монельозом тварини та птиця. Найбільшу епідемічну небезпеку становить велика рогата худоба, свині, свійська птиця, водо­плавна птиця, у т.ч. гуси та качки. Сальмонельозом можна заразитися від собак, кішок, черепах.

Сальмонельози за характером джерела збудника є зоо-нозно-антропози йми захворюваннями.

Основним шляхом передавання сальмонельозі є

харчові продукти (молоко, "м'яке" морозиво, риба, салати, вінегрети, м'ясо, м'ясопродукти).

При порушенні правил особистої гігієни персоналом хар­чових підприємств джерелом та фактором передавання сальмонел можуть бути виділення хворих та бактерїоносіш, а також заражені ними продукти.

36 136 Мікробіологія та фізіологія, Розділ і

Харчові токсикози (інтоксикації)

Харчові бактеріальні токсикози розвиваються в організмі людини як гостре захворювання, спричинене вживанням про­дуктів харчування, які містять мікробні екзотоксини. При цьому живі мікробні клітини у продукті можуть бути відсутні або виділятися у незначних кількостях.

Стафілококовий токсикоз

Основні джерела збудників - це люди, що хворіють на гнійничкові захворювання, ангіни тощо, а також бактеріоносії.

У людини патогенні стафілококи локалізуються на шкірі, у слизовій носоглотці, кишечнику. Забруднення може бути контактно-побутовим або повітряно-крапельним. Джерелом патогенних стафілококів можуть бути тварини, хворі маститом вимені.

Стафілококи здатні розмножуватися у широкому темпе­ратурному діапазоні 10 - 45 °С. Зазвичай клітини стафілококів гинуть при температурі 70 - 80 °С упродовж 30 - 10 хв нагрівання, але деякі штами переносять нагрівання до 100 °С упродовж 30 хв. У висушеному стані він зберігається шість місяців, у замороженому - протягом кількох років.

Сприятливими середовищами для накопичення стафіло­коками ентеротоксину є м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти. В умовах кімнатної температури у молоці ентеротоксин може накопичитись уже через 8 год, а при температурі 35 - 37 °С - упродовж 5 год. Молочна кислота гальмує розмноження стафілококів.

Оптимальним середовищем для розвитку стафілококів і токсиноутвореяня є кондитерські вироби із заварним кремом при концентрації цукру нижче 50 %, у яких при температурі 36-37 °С ентеротоксин накопичується за 4 год.

У м'ясному фарші., вареному м'ясі при оптимальній тем­пературі (35 - 37 °С) ентеротоксин накопичується через 14 -26 год. а у картопляному пюре та кашах - через 5-8 год.

Стафілококові отруєння виникають, в основному, після вживання м'яса та '-гкепих продуктів, кондитерських'виробів із

37 136 Мікробіологія та (ічзкукя із Р(#*л<л 1

заварним кремом, картопляного пюре, каші, макаронів "по-флотськи", солодких крохмалемістких підлив, окрошок тощо.

Профілактика стафілококових токсикозів передбачає комплекс заходів, спрямованих на;

• виявлення джерел забруднення харчових продуктів стафілококами;

• знезараження можливого шляху передавання збудни ка, у т.ч. на забезпечення умов приготування, зберігання та реалізації харчових продуктів, за яких не утворюватиметься ентеротоксин.

Із цією метою санітарними правилами передбачено: усу­нення від роботи з харчовими продуктами осіб, що мають гній­ничкові захворювання; лікування робітників харчових підпри­ємств - бактеріоносіїв стафілококів у верхніх дихальних шля­хах, а також сезонне регламентування асортимент)' продукції (наприклад, заборону виробництва та реалізації у літній період кондитерських виробів із заварним кремом, холодців, паштетів). Ботулізм - це бактеріальний токсикоз, часто зі смертель­ними випадками, при вживанні їжі, яка містить токсин, що продукується бактеріями СІозігісПит Ьопдііпит.

Оптимальна температура росту та розмноження вегета­тивних клітин СІ. ЬоШІіпит 20 ~ 37 °С. але діапазон можливого розмноження паличок складає 10-50 °С.

Вегетативні клітини збудника гинуть при нагріванні до 80 °С за ЗО хв, але спори витримують кип'ятіння упродовж 6 год, при 105 °С вони зберігаються 2 год, при 120 °С - до 10 хв, У великих шматках м'яса, банках великої ємкості спори можуть залишатися життєздатними й після автоклавування при 120 °С упродовж" 15 хв. При температурі 12 - 14 °С та нижче роз­множення СІ. ЬоШІшшп різко яригні чується, але спори бактерій витримують заморожування навіть до - 190 °С. і потім, у сприятливих умовах, здатні перейти у вегетативну форму.

Розвиток СІ. Ьоіпііпига затримується під дією солі та в кислому середовищі. Спори деяких штамів можуть прорости у солоному середовищі при концентрації солі 6 - £ % і більше.

/36 Мікробіологія та фізіологія. Розділ і

Кисле середовище, що широко використовується при вироб­ництві консервів, при рН нижче 4,4 (а за деякими даними - 3,7) гальмує розвиток бактерій, СІ. ЬоШІіпит.

Екзотоксини, що вже накопичились у харчових продук­тах, термостійкі, не гинуть при кип'ятінні впродовж 10 хв; не гинуть у заморожених продуктах, є стійкими до високих кон­центрацій солі, до високої кислотності середовища, зберігають активність у консервах до 6 - 8 місяців.

У харчові продукти СІ. ЬоШІіпит потрапляє різними шляхами, але, як правило, зараження обумовлене забрудненням фекаліями, що містять спори клостридій. Так, м'ясо може бути ■ забруднене у процесі забивання тварин та розроблення м'ясної туші.

Забруднення риби відбувається через зовнішні покриви при їх порушенні під час відлову або за життя при заковтуванні рибою мулу та придонних організмів, що містять спори клостридій.

^Продукти рослинного походження (овочі, фрукти, гриби) забруднюються спорами клостридій ботулізму, в основному, через ґрунт, куди вони надходять із фекаліями людей та тварин.

Для масового проростання спор та розмноження СІ. Ьо-шііпит із продукуванням екзотоксинів необхідні анаеробні умови та певний час; тому ботулізм ніколи не виникає після вживання свіжовиготовлених страв та виробів.

Найбільша кількість випадків ботулізму виникає при вживанні консервованих продуктів, що не підлягають термічній обробці перед вживанням. Як правило, отруюються домашніми консервованими грибами, рибою домашнього засолу, рибою в'яленою, консервованими овочами та фруктами, салом, м'яс­ними консервами в банках.

Органолептичні властивості харчових продуктів, що заражені СІ. ЬоШІіпит та містять їхні токсини, не завжди змі­нюються. Рослинні продукти рекомендується маринувати із вмістом не менше, ніж 5 - 8 % есенції оцтової кислоти, а в низці рецептур водночас використовувати не тільки оцтову, а й лимонну кислоту.

39

136 Мікробіологія та фізіологія. Розділ 1

І

Небезпечним є розвиток у консервах плісеневих грибів, які активно споживають кисень та органічні кислоти і, таким чином, створюють сприятливі умови для проростання спор палички ботулізму та накопичення токсинів.

Ефективним заходом знезараження ботулінічного ток­сину є термічна обробка перед їжею леяких консервованих про­дуктів: проварювання або тривале прогрівання у духовці м'яс­них консервованих продуктів, промивання гаоячою водою та проварювання у свіжоприготовленому маринаді грибів, що кон­сервовані у великих ємкостях або у герметично закупореній тарі.

Суттєве місце у профілактиці ботулізму надасться сані­тарній пропаганді серед населення небезпек домашнього кон­сервування, особливо герметично закупорених консервів із м'я­са, риби та грибів.

Мікотоксикози

В організмі людини мікотоксикози виявляють невроток-сичну дію, уражають печінку, нирки, серцево-судинну систему: багато з них мають мутагенні, тератогенні та канцерогенні влас­тивості.

Відомо близько 250 видів плісеневих грибів, які продуку­ють близько І 00 токсичних сполук, що здатні викликати харчові токсикози у людини.

Оскільки мікотоксини є сильнодіючими біологічними от­рутами та виявляють свою активність у малих концентраціях, а деякі з них здатні накопичуватись в організмі при тривалому вживанні забруднених продуктів, їх ГДК установлюють у мг на І кг (л) маси продукту та диференціюють залежно від виду ток­сину та призначення продукту від 1 мг/кг до 0,0005 мг/кг. У про­дуктах дитячого та дієтичного харчування наявність міко-токешпв забороняється.

із числа відомих мікотоксинів найбільш токшгеНнямя га розповсюдженими у природі є афЖшп'оксини, патулпі. Ьхраток син, ті>іхотецепїі, фгдтокати та зеараяепон,

Афлатоксини - це група близьких за хімічним складом га біологічною дією токсигенннх сполук, які виробляються мікро-

40 136 Мнсробю*^ :.••'.: фізіологія. Розділ І

скопі чий ми грибами класу Азсоплусеїез, роду Азрег§Шез, пере­важно Азр. йагеиз і Азр. рагазіїісиз.

Продуценти афпатокешів - мезофільні аспергілові гри­би, широко розповсюджені у природі, тому афлатоксини вияв­лені у всіх країнах світу в різних продуктах рослинного та тваринного походження: у зернових продуктах, олійних культу­рах, бобах, зернах какао, кави. Часто афлатоксини містяться в зернах кукурудзи, рису, пшениці, ячменю, а також у горіхах.

Найчастіше їх виявляють в арахісі, к)ісурудзі. Можлива їх наявність у молоці та м'ясі тварин, яйцях птиці, що пов'язано із вживанням заражених мікотоксинами кормів.

Установлено максимально жорсткі регламенти допусти­мого вмісту афлатоксинів у різних видах продовольчої сировини та харчових продуктах. Гранично допустимі концентрації (ГДК) афлатоксину В\ у всіх харчових продуктах для масового харчування визначено па рівні 0,005 мг/кг та його метаболіти Мі для молока та молочних продуктів - 0,0005 мг/кг. Уміст афлатоксину В і, а також усіх видів афлатоксинів у продуктах дитячого харчування не допускається. Якщо у продуктах виявлено присутність аспергілових грибів, але токсини відезані, продукти підлягають негайній реалізації.

Патулін справляє на організм мутагенну, тератогенну й канцерогенну дії.

У природних умовах він є в яблуках, грушах, ягодах, овочах, а також у продуктах їх переробки: соках, джемах, пюре, компотах.

Установлено, що в м'якоті яблук, уражених гниллю, може міститися патуліну до 136 мг на 1 кг фруктів. Патулін виявляють не тільки в частині овочів та фруктів, що підгнила, а й у ділянках без ознак псування.

До профілактичних заходів щодо попередження пату-янотс'кскнів належить ретельне сортування фруктів та овочів із видачеяням одиниць із ознаками псування, а також санітарний контроль плодово-овочевої продущп на наявність патуліну.

Відповідно до мсдико-біож!ГІч::.:,х вимог, ГДК патуліну у--свіжих фруктах га овочах, а також у фруктових та овочевих

41

\:.< Гідробіологія та фізіологія. Роїділ і /

І

^ШМ'^№°"*_та Фізіологія. _{Ровділі} V

соках і пюре становить 0,05 мг/л (кг), а в продуктах дитячого харчування - 0,02 мг/л (кг).

Охратоксини - це група споріднених токсинів, що про­дукуються деякими видами як асяергілових, так і печіцилових грибів. Вони відомі як розповсюджені забруднювачі рослинних продуктів (зернових, бобових, какао, кави тощо) та кормів; характеризуються вираженою токсичною дією на нирки та вважаються збудниками "балканської епідемічної' нефропатії".

Тріхотецени ~ це токсичні сполуки, які продукують гриби переважно роду Ризагіит, Меготесіит, ТгіеЬоаегта та ін. Тріхотецени - це мікотоксини, які виробляються різними видами мікроскопічних грибів роду Ризагіит.

Мікотоксикози людей і тварин, спричинені токсинами грибів фузаріум, мають назву фузарітоксикози. Найрозповсюд-женішими та вивченими формами фузаріотоксикозів є аліментарно-токсична алейкія та отруєння "п'яний хліб".

Апіментарно-токсична алейкія (септична ангіна) розви­вається при вживанні в їжу продуктів переробки зерна хлібних злаків, що зимувало під снігом та було пізно зібране. Збудником є холодостійкі гриби виду Рибалиш зрогоігіепіеііа, із класу недосконалих грибів, яким зерно заражається у полі.

Отруєння "п'яний хліб" настає при споживанні у їжу виробів із різних видів зерна, враженого мікроскопічним грибом Ризагіит §гатіпеашт.

Токсичність зерна та виробів із нього зумовлено наяв­ністю в них глюкозидів і алкалоїдів, які виробляють гриб.

При тривалому використанні зараженого хліба розвива­ється анемія та психічні розлади.

Зеараленон продукується різними видами мікроскопіч­них грибів роду Реш'сіШит.

Зеараленон міститься у злакових культурах - пшениці, ячмені, вівсі, кукурудзі, а також у деяких продуктах їх пере­робки (крохмалі., силосі тощо). В організмі людний спричиняє мутагенну дііо.

Токсичність зеараленона збільшується тим, що він часто міститься в рослинах у комплексі з іншими мікотоксинами -афлатоксинами, охратоксинами тощо.

Гранично допустима концентрація (ГДК) у зерні, зерно­вих продуктах, насінні олійних рослин, оліях, маслах, білкових ізолетах становить 1 мг/кг, у продуктах дитячого та дієтичного харчування наявність його не допускається.

Ерготизм - захворювання, зумовлене споживанням про^-дуктів із зерна (частіше - жита, рідше - пшениці), у якому є ріжки.

Ріжки - це склероції мікроскопічного гриба Сіауісерз. ршригеа з класу Азсотусеїез. Цей гриб широко розпов­сюджений у природі і вражає більше, ніж 150 видів дикорослих та культурних рослин родини злакових (жито, пшеницю, овес, ячмінь, просо тощо).

Токсичні властивості ріжок обумовлено наявністю в них 0,015 - 0,017 % алкалоїдів. У ріжках знайдено ергозии, ерго­тамін, ергосекалін, ергометрин, корнутин, ефацелінову й ерго-тинову кислоти, біогенні аміни (гістидин, тирамін), квавінові алкалоїди (аргоклавін, емілоклавін тощо).

Токсичні сполуки ріжок стійкі до нагрівання, зберіга­ються в зернових продуктах після теплової обробки та не інак-тивуються при зберіганні продуктів упродовж двох років.

Важливим заходом профілактики захворювань є лабора­торний контроль якості продовольчої сировини за показниками біологічної безпеки, у числі яких регламенти на допустимий уміст злакових ріжок. Так, уміст ріжок у борошні, згідно із санітарними нормами, не має бути більшим, ніж 0,05 %.

У продовольчій сировині та харчових продуктах, призначених для дитячого та дієтичного харчування, наявність мікотоксинів не допускається.

Запитання для самоперевірки

43

1. Які захворювання належать до харчових інфекцій?

2. Який механізм передавання збудників при кишкових інфекціях?

І.Зй Мікробіологія та фізіологія. Розділ !

3. Укажіть фактори передавання холерних вібріонів.

4. Укажіть профілактичні заходи щодо попередження харчових інфекцій.

5. У яку пору року є найпоширенішими спалахи еяте-ровірусних інфекцій?

6. Укажіть збудників та шляхи інфікування протозойних кишкових інфекцій.

7. Які інфекційні захворювання належать до зоояозішх?

8. Які джерела зараження сільської осподарсвких тварин та людей сибіркою?

9. Укажіть профілактичні заходи боротьби з туляремією.

10. Як інфікується людина туберкульозом?

11. Як класифікуються харчові отруєння мікробного похо­дження?

12. Якими особливостями характеризуються токсгда>ш> фекції?

13. Які шляхи зараження людини сальмонельозом?

14. Укажіть шляхи забруднення кулінарної та кондитер­ської продукції патогенними стафілококами.

15. Які причини виникнення ботулізму? Перелічіть заходи профілактики.

16. Охарактеризуйте збудників мікотоксикозів.

17. Укажіть заходи профілактики мікотоксикозів.

Питання 2. Вакцини та сироватки

Досягнення сучасної мікробіології, імунології та інших наук дають змогу глибше пізнати основи розвитку патології та захисних сил організму, розробляти ефективні методи боротьби із захворюваннями. У загальному комплексі протиепідемічна/: заходів, які широко проводяться в нашій країні, велике значення надасться специфічній профілактиці й тершії іяфетадй&ях хвороб, зокрема, - штучній імунізації дао)ойш га тварин' з допомогою вакц; гнаці'/'.

. Вакцини - це препарати, що складаються з ослаблених, убитих збудників хвороб чи продуктів їх жи'лєдши.в.-.: п.

44 136 Мікробюлогі» та фізіологія. Розділ і

Метод щеплень із допомогою вакцин називають вак­цинацією, або імунізацією.

Сучасні вакцини поділяють на такі чотири групи:

1. вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослаб­леною вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, поліомієліту);

2. вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черев­нотифозна, коклюшна, лептоедірозна, яоліомієлітна тощо);

3. анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповід­них збудників обробкою їх 0,3 - 0,4 %-вим розчином формаліну та витримуванням при температурі 38 - 40 °С протягом 3-4 тижнів).

Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафіло­коковий, холерний та інші анатоксини знайшли широке засто­сування у практичній діяльності;

4) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бак­теріальних клітин, а із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки суспензії клітин спеціальними методами; наприклад, для профілактики черевного тифу та правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- та Уі-аитагенів черевно­тифозних бактерій і очищеного концентрованого правцевого анатоксину).

Вважається, що найперснективнішими є комбіновані полівакцини, що містять різні антигени. Із допомогою таких асо­ційованих полівакцин можна буде виробляти антибактеріаль­ний, антитоксичний і противірусний імунітет. При специфічній профілактиці інфекційних хвороб часто використовують моно-вакцини, дивакцини та тривакцини. Застосовують також реком-біяантні вакцини з рекомбінантних штамів бактерій і вірусів.

Вакцини застосовують не тільки для профілактики, а й дпя лікування хронічних процесів, що мають млявий перебіг -дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. Із ціпо метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним ь-.;-ьииось використання полівалентної стафілокококої, стрепто­кокової, гонококової та протибрунсльозної вакцин.

4:3 ■' і Мікробіологія їй фізіологія. Розділ 1

При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілоко­кових та інших захворюваннях, як правило, позитивні результа­ти дає комплексна імуноантибіотикотерапія. Ефективним виявилося також застосування аутовакиини, тобто вакцини, виготовленої з культури бактерій, виділеної від даного хворого. Вакцинація проводиться різними способами: нашкірно, підшкірно, через рот, у слизову оболонку носа тощо.

Препарати, що містять антитіла, які згубно діють на мікроби або нейтралізують їх токсичні продукти, називаються сироватки; їх виробляють із крові тварин, яких імунізують певним антигеном (живі чи вбиті мікроби, віруси, мікробні, тваринні та рослинні токсини). Лікувальні та профілактичні сироватки випускають в очищеному вигляді (без баластних білків, які не містять специфічних антитіл).

Сироватки поділяють на антитоксичні та антимікробні. До перших належать протиботулічна, протидифтерійна, проти­правцева сироватки тощо. Антимікробні сироватки містять глобуліни та імуноглобуліни. Останні добувають методом фракціонування сироваткових білків із спиртово-водяних сумі­шей при температурі нижче, ніж 0 °С.

Імуноглобуліни, виділені в крові людини з профілактич­ною метою, використовують проти поліомієліту, кору, коклю­шу, вірусного гепатиту, скарлатини та інших інфекцій.

Нині виготовляють специфічні імуноглобуліни спрямова­ної дії із сироватки донорів, яких імунізовано проти даної інфекції.

Сироватки застосовують і з діагностичною метою, зокре­ма, щоб визначити природу збудника, який спричинив певне захворювання.

Багаторічне застосування вакцин і сироваток засвідчує, що специфічна профілактика має дуже важливе значення у систем: протиепідемічних заходів.

Запитання для самоконтролю

і. У чому полягає призначення вакцин? 2. На які групи поділяють вакцини?

46 136 МііфоСиоло; ;:і ге фізіологія. Розділ і

3. Які особливості використання аутовакцин?

4. Яке призначення сироваток?

5. Із чого виробляють лікувальні та профілактичні сиро­ватки?