Вірусні кишкові інфекції

Збудниками вірусних кишкових інфекцій є ентеровіруси. Це велика група вірусів, які живуть переважно у кишечнику людини, виділяються з фекаліями у навколишнє природне середовище й викликають різні за виявами захворювання людини.

Віруси гинуть при висушуванні, дії УФ-промепів, окис­лювачів, формаліну, за температури 50 °С протягом трьох хвилин, при кип'ятінні- через декілька секунд.

Спалахи еитеровірусних інфекцій реєструють протягом усього року, але найбільше - упродовж літніх місяців. Захворювання, спричинені <-гггеровірусами. вирізняються масо­вим характером. Щодо більшості захворювань: то стіехіифгчнш засобів профілактики немає.

Протозойні кишкові інфекції

Збудником протозойних кишкових інфекцій с найпрос­тіші одноклітинні організми які належать д» роду протозоа.

136 Мікробіологія та '■■'• ііояопя, Розділ і

Амебіоз - це інфекційна хвороба, спричинена амебами. Джерелом інфекції амебіозу є людина. Зараження відбувається при занесенні цист із продуктами харчування, особливо овочами та фруктами, рідше - з водою і через предмети домашнього побуту.

Цисти, які потрапили у кишківник людини, за сприят­ливих умов починають розмножуватися, викликаючи хворобу. Уражається верхній відділ товстої кишки з утворенням виразок, школи - пряма кишка. Можлива перфорація кишечної стінки з розвитком гнійного перитоніту. Амеби з потоком крові часто заносяться у печінку, головний мозок, легені, спричинюючи некишковий амебіоз.

Профілактика амебіозу пов'язана з виявленням і ліку­ванням носіїв амеб і цист.

Балаптідіоз (інфузорна дизентерія) - це інфекційна хвороба, якою заражаються через рот. Цисти з фекаліями попадають у зовнішнє середовище, де зберігаються протягом тривалого часу. Паразит широко розповсюджений у природі, але рідко викликає захворювання.

Зоонозні інфекції

Зоонозні інфекції - це захворювання, що уражає і людей, і тварин. Джерелом зараження більшості зоонозних інфекцій є хвора тварина або бактеріоносії.

До зоонозних інфекцій належать такі захворювання: бруцельоз, сибірка, туляремія, туберкульоз, ящур.

Бруїіельоз - захворювання, що викликається бруцелами. Бруцели чутливі до дезінфікуючих речовин: 2 %-ва карболова кислота. І %-ве хлорне вапно; 0,01 %-вий хлорамін; 0,1 %-ва сулема 'із. соляна кислота вбиває їх протягом кількох хвилин.

Усі види бруцел характеризуються тривалими строками аиживдняя у харчових продуктах: у коров'ячому молоці -2-3 дні, у молоці кіз га овець - до кшжбх мкеяшн; у маслі вершкое -\ • до 60 днів, сирах - 75 -- 67 днів, у браазі - Н •І⁴ днів. часо?и - бОдхгів; \ м'ясі- Н -20Лнів,у верш» к, свіжих '■ ..ра:: • протягом усього періоду їх харчової цінності, у ::ш-;ор • ■:■ н »му .і'^сі -більше трьох місяців.

Зі

і 36 Мікробіологія та фізіологія. Розділ І

У воді бруцели зберігаються від 5 до 150 днів, у вологому грунті - до 72 днів, у сухому грунті - до 44 днів.

Люди заражаються бруцельозом під час догляду за хво­рими тваринами. Інфекційний процес уражає серцево-судинну, кістково-суглобову, нервову, статеву системи, органи зору та слуху.

Одним із найпостійніших і об'єктивних проявів бру­цельозу у людини с лихоманка, незначне підвищення темпе­ратури. Хвороба триває довго - від 3 до 10 місяців, у деяких хворих інвалідність спостерігається упродовж багатьох років.

Із метою знезараження продуктів тваринництва молоко слід пастеризувати нагріванням до 70 °С протягом ЗО хв або кип'ятити. Бринзу потрібно витримати не менше двох місяців, тверді сири - не менше трьох місяців. М'ясо проварити або витримати після посолу не менше двох місяців, законсервувати або переробити на ковбаси.

Сибірка (злоякісний карбункул, вогневик, перський вогонь) належить до числа давніх інфекцій.

При нагріванні до 50 °С паличка сибірки гине через 30 хв, до 60 °С - через 15 хв, більше 75 °С - через 1 хв. Мікроб стійкий до низької температури.

Вегетативні клітини сибірки знешкоджуються 5 %-вим розчином хлорного вапна або карболової кислоти, 1 %-вим роз­чином сулеми, формальдегідом, перекисом водню.

Палички сибірки спорові, дуже стійкі, у воді зберігаються декілька років, у грунті - десятки років. Сухий жар вбиває спори при 140 °С через 3 год, кип'ятіння - через 45 - 60 хв, 10 %-вий розчин їдкого натру та 1 %-вий розчин формаліну - через 2 год.

В організм людини збудники сибірки проникають пере­важно через шкіру відкритих частин тіла та слизові оболонки дихальних шляхів і травного тракту. Інкубаційний період триває від кількох годин до 8 днів. Залежно від місця проникнення збудника, розрізняють шкірну, кишкову та легеневу форми хвороби.

32 136 Мікробіологія та фізіологія. Розділ 1

Із метою попередження зараження грунту померлих на сибірку тварин знезаражують у строгій відповідності до "Ветеринарно-санітарних правил при утилізації, прибиранні і знищенні трупів тварин і відходів".

М'ясо хворих на сибірку тварин, вироби з нього та молоко заборонено вживати в їжу.

Туляремія. При нагріванні до 60 °С палички туляремії гинуть через 10 - 15 хв. Джерелом інфекції є хворі польові та домашні гризуни, коти, собаки, свині, верблюди.

При зараженні людини харчовим шляхом розвивається кишкова форма захворювання.

Туберкульозом хворіють тварини та люди після інфіку­вання паличкою Коха.

Туберкульозні палички характеризуються стійкістю до фізичних та хімічних факторів і можуть тривалий час зберіга­тися у харчових продуктах: у сировині - до двох місяців, у кисломолочних продуктах - до 20-ти днів, у замороженому м'ясі -до одного року.

Знезараження харчових продуктів здійснюється, здебіль­шого, при термічній обробці: у молоці туберкульозна паличка гине при температурі до 100 °С одразу, до 70 °С - через 0,5 -1,0 хв, до 55 °С - через годину.

Як правило, інфікування людини туберкульозом настає при повітряно-крапельному передаванні через органи дихання, але можливий шлях передавання мікобактерій також через харчові продукти.

Ящур є прикладом вірусної харчової інфекції. Джерелом зараження є тварини - велика рогата худоба, вівці, кози та свині. Вірус чутливий до дезінфікуючих речовин - формаліну та лугів, до дії кислот (у кисломолочних продуктах він практично не виживає).

Профілактика забезпечується кип'ятінням молока та його реалізацією у межах господарств, знезараженням м'яса тварин, коїрі хворіють ящуром, проварюванням із подальшим викорис­танням у ковбасному виробництві.

33 136 Мікробіологія та фізіологія. Розділ І

Харчові отруєння мікробного походження

Харчові отруєння мікробного походоюення - це гострі захворювання, що виникають у результаті споживання харчових продуктів, які масово забруднені певними видами мікроорга­нізмів або містять токсичні для організму речовини мікробного походження.

Загальними ознаками дня харчових отруєнь мікробного походження є: чіткий зв'язок із прийманням певної їжі, раптовий початок, короткий інкубаційний період, швидке одужання після вилучення з раціону недоброякісної їжі, а також відсутність зараження людей безпосередньо від контакту з хворими.

Мікробні харчові отруєння поділяють на токсикоінфекції, токсикози та шкоти.

У числі мікробних токсикозів розрізняють бактеріоток-сикози та мікотоксикози.

Харчові токсикоінфекції - це гострі, досить часто масо­ві захворювання, що виникають при" вживанні харчових продуктів, які містять велику кількість (105 - 106 і більше иа І г або 1 мл продукту) живих збудників і їх токсини, що виділені під час розмноження та загибелі мікроорганізмів.

Токсикоінфекції, спричинені бактеріями роду кишкової