5.2.Завершення класичної традиції. Економ.Погляди Сея і Мілля

Завершення класичної школи пов*язують з працями Ж.Б.Сея та Дж.С.Мілля.

Жан Батист Сей: «Трактат політичної економії», «Повний курс практичної політичної економії»

Основні ідеї:

-розробив теорію трьох факторів вир-ва: праця, земля, капітал;

-розробив теорію реалізації («Закон Сея»);

-запровадив поняття підприємливість;

-застосував системний аналіз в дослідженні процесу суспільного відтворення за традиційною нині схемою;

-вважав,що вартість є мірилом корисності і виражається лише на ринку.

Джон Стюар Мілль «Принципи політичної економії»(1848р)

Основні ідеї:

-намагався синтезувати всі наявні на той час економічні теорії;

-вдосконалив методологію аналізу;

-вважав, що економічні змінні зазнають впливу багатьох чинників, серед яких важливо визначити ключові;

-розмежував позитивний і нормативний аналіз;

-намагався розмежувати статику і динаміку в економічних процесах;

-розвинув рікардіанську теорію міжнародної торгівлі;

-усвідомлював, що існують сфери неспроможності ринку, що зумовлюють необхідність активного державного втручання;

-виступав за знищення найманої праці шляхом утворення кооперативної виробничої асоціації

5.3. Ліберальна концепція г.Ч.Кері та її вплив на госп.Розвиток сша

Генрі Чарльз Кері – засновник ліберальної економічної теорії США. Основні праці: «Основи соціальної науки»

Основні ідеї:

-відкидаючи трудову теорію вартості запропонував власне трактування вартості, як оцінки людським розумом опору, котрий потрібно подолати для отримання бажаної речі;

-відкрив закон зростання частки робітників у національному продукті;

-розробив теорію гармонії інтересів;

-не поділяв песимістичних висновків Рікардо і Мальтуса, протиставляючи їм безхмарний розвиток вільної конкуренції;

-тривалий час відстоював політику фритрейдерства, проте згодом став прихильником протекціонізму.

Економічна позиція Кері слугувала теоретичним підгрунтям становлення і розвитку капіталізму на всій території США, що характеризувався:

-скасуванням рабства, що стимулювало розвиток внутрішнього ринку;

-створення великої к-сті фермерських господарств;

-розвиток міжнародної торгівлі;

-активне впровадження у промисловість найновіших досягнень науки і техніки, масового вир-ва та стандартизації;

-імміграція в країну кваліфікованих спеціалістів з Європи;

-прискорене залізничне будівництво, що позитивно вплинуло на розвиток вугільної, металургійної та машинобудівної галузей.

5.4.Виникнення альтернативних напрямків політ.Економії. Критичний напрям. Німецька національна політ. Економія.

Поряд з розвитком класичної школи в 19ст з’являються альтернативні напрямки і школи, представники яких не просто зауважують на окремих недоліках системи вільної конкуренції, а гостро критикують класичну доктрину і намагаються поєднати принцип економічної свободи з держ.втручанням, акцентуюють увагу на важливих національних особливостей економіки.

Критичний напрям політичної економіки об*єднує вчених, які витупили з критикою теоретичних засад і практики капіталістичного ринкового господарства з точки зору інтересів дрібного бізнесу.

Сімон де Сісмонді – засновник напрямку. Основна праця: «Нові засади політ. економії».

Основні ідеї:

-започаткував критичне ставлення до економічного лібералізму;

-метою вир-ва вважав споживання;

-поглибив теорію реалізації;

-для уникнення криз вважав за доцільне припинити розвиток капіталізму, відновити дрібне вир-во і тим самим сприяти заг.добробуту.

Історична школа сформувалася в Німеччині: предтавники заперечували наявність заг.економічних закономірностей, а відтак і необхідність абстрактних теоретичних досліджень. Своє завдання вбачали в формуванні нац.політ.економії.

Фрідріх Ліст – засновник. Основна праця: «Національна система політичної економії»

Основні ідеї:

-виклав основоположні принципи нац.економії;

-заклав основи історичного методу економ.досліджень;

-класичну політекономію вважав не придатною для Німеччини;

-економіку розглядав як похідну від держ.політики, а індивідуальні інтереси як похідні від суспільних;

-до продуктивних сил суспільства відносив різноманітні суспільні інститути;

-стверджував, що господартво кожної країни повинно розвиватись за власними законами, залежно від їх історії, традицій та інших факторів;

-виступав проти концепції економічного лібералізму за нац.держ.протекціонізм.

Бруно Гільденбрант: «Політична економія сьогодення і майбутнього»

Основні ідеї:

-вважав, що політекономія повинна бути наукою про закони економічного розвитку нації, які можна виявити лише на основі вивчення історії і узагальнення фактичного матеріалу;

-виділив три стадії економ.історії людства: натурально, грошова, кредитна;

-роль держави вбачав в управлінні соціально економічними процесами.

Нова історична школа зосереджує увагу на проблемі соціальної рівноваги, яка розглядалась як необхідна умова економічного розвитку. Головна відмінність школи полягала у переорієнтації критики з класичної школи на економ.теорію марксизму.

Г.Шмоллер: «Народне господарство, наука про народне господарство та її методи»

Основні ідеї:

-вважав, що будь-яка економічна теорія повинна бути заснована на конкретно історичному дослідженні намірів господ.суб*єктів рівня розвитку техніки, хар-теру соц. інститутів, природних та інших умов;

-розглядав державу, як основну рушійну силу сусп.розвитку;

-започаткував, так званий, етичний принцип: госп.життя визначається не лише природними і технічними, але і моральними чинниками