3.2 Економічні передумови та наслідки Великих географічних відкриттів (вгв)

Економічні чинники ВГВ:

-необхідність пошуку нових торгівельних шляхів (передовсім до Індії) внаслідок кризи традиційної левантійської торгівлі;

-«жага золота» як засобу матеріалізації багатства;

-розвиток товарності вир-ва та удоскалення грошового обігу;

-зростання потреби монархів у грошах для утримання війська, чиновників, двору.

Економічні наслідки ВГВ:

-переміщення торгівельних шляхів з країн Середземного моря на океани, занепад венеціанської та генуезької торгівлі;

-початок формування світового ринку;

-незнані раніше різкі стрибки цін, передовсім на с/г продукти в країнах Зах.Європи;

-створення колоніальних імперій;

-розвиток товарного господарства і розширеного відтворення, що остаточно знищили пережитки феодального господарства.

Найприбутковіша сфера економіки – торгівля, передовсім зовнішня:

-істотне територіальне розширення сфери обігу;

-зротання торгівельного асортименту за рахунок нових товарів;

-різке збільшення обігу відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів;

-виникнення таких організаційних форм як монопольні торгівельні об*єднання;

-вдосконалення техніки торгівлі( виникли торгівельні біржі)

3.3. Форми мануфактурного вир-ва в країнах Зах.Європи та на укр.Землях

Первісне нагромадження капіталу та підвищення товарності вир-ва значною мірою обумовили буржуазні революції, які проголошували свободу підприємництва і торгівлі. Важливою рисою сусп.розвитку стала реформація католицької церкви. Це сприяло швидкому розвитку нових капіталістичних відносин та виникнення базової форми їх організації – мануфактури. Мануфактури найраніше виникли в Нідерландах, у тих галузях, де рівень спеціалізації та технологічного розвитку створював можливості для реорганізації вир-ва.

Основні види мануфактури: 1)розсіяна; 2)централізована; 3)змішана.

Види мануфактур на укр.землях:

-кріпосні:

1) вотчинні мануфактури – засновані на примусовій праці, що займалия переважно переробкою виробленої у маєтку сировини;

2)посесійні мануфактури –засновані на примусовій праці приписних робітників і передбачали умовне володіння;

-капіталістичні:

1)купецькі – базувались на вільнонайманій праці і належали купцям;

2)селянські – засновані на основі селянських кустарних промислів з використанням вільнонайманої праці.

Важливі риси розвитку країн Зах.Європи вXVII почXVIII ст:

-виникнення прототипу центрального банку, що має монопольне право випуску монет;

-виникнення фондових бірж;

-перетворення Англії на «майстерню світу», а у XVIII ст у найбільшу колоніальну державу та економ.лідера світу доби домонополістичного капіталізму;

-поширення в окремих країнах феодальної реакції;

-перехід до централізованого збирання податків та поступове підвищення податкових ставок;

-постійне зростання держ.боргу в багатьох країнах;

-поширення спроб складання держ.розписів (бюджетів).

3.4. Меркантилізм, як теоретична концепція та практична політика західноєвропейських держав.

Меркантилізм – перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу вир-ва. У Зах.Європі він зародивя вже у 15ст, але поширення набуває у 17ст. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії і вирішував практичні питання прискорення первісного нагромадження капіталу.

Основні положення меркантилізму:

-багатство є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах;

-безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, передовсім зовнішня торгівля;

-вир-во створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

Ранній меркантилізм виник ще до епохи ВГВ і грунтувався на теорії грошового балансу. Найбільш відомими представниками є В.Стаффорд та Г.Скаруффі.

В.Стаффорд(1554-1612рр). «Критичний виклад деяких скарг наших співвітчизників»

Основні ідеї:

-висловлював незадоволення засиллям іноземців у торгівлі і тим,що вони вивозять не товари, а англ.монету;

-вважав,що від купівлі іноземних товарів треба утримуватися навіть тоді, коли вони коштують дешевше, ніж в Англії;

-головним засобом зростання народного багатства вважав протегування вітчизняній промисловості;

-виступав за адміністративну забарону вивезення грошей, обмеження імпорту іноземних мануфактурних товарів,особливо предметів розкоші.

Г.Скаруффі (1519-1584рр) «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом» (1582р)

Основні ідеї:

-запропонував скликати зах.європейську конференцію під керівництвом Папи Римського з метою налагодити грошовий обіг у міжнародному масштабі;

-запроаонував встановити єдину загально європейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами, між якими зафіксувати співвідношення 1:12;

-рекомендівав ліквідувати нац бар*єри, що обмежують обіг.

У другій половині 16ст система монетарного меркантилізму змінилася системою мануфактурного меркантилізму, що досягла розвитку в 17ст. Основні представники: Т.Мен, А.Монкретьєн.

Томас Мен «Роздуми про торгівлю Англії з Ост-Індією» (1621), «Скарб Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс зовнішньої торгівлі» (1664)

Основні ідеї:

-він спростовує монетаризм і обгрунтовує теорію торгового балансу.

-висловлюється проти заборони вивозу грошей, тому що, на його думку, гроші приносять багатство тільки перебуваючи в обороті.

-чітко формулює теорію торгового балансу.

-чітко розрізняв поняття гроші, багатства і дорогоцінних металів

-є прихильником розвитку вітчизняної промисловості, Він вважає досить суттєвим також розвиток транзитної торгівлі, оскільки вона, на його думку, також приносить багатство.

Антуан Монкретьєн “Закони суспільного господарства”

Основні ідеї: ототожнював багатство з грішми, розглядав виробництво лише як передумову для створення багатства, джерелом якого вважав обіг (торгівлю). Особливу увагу при цьому надавав міжнародній торгівлі, оскільки лише вона приносить прибуток країні. Продуктивною вважав працю, зайняту в торгівлі, насамперед міжнародній.