7.5. Неокласичні теорії математичної школи.

Математична школа (80-р. ХІХ ст..) базується на широкому застосуванні математичних методів. Представники:

Вільям Джевонс. Основна праця: “Теорія політичної економії”. Основні ідеї:

1)Розробив власну версію теорії граничної корисності, згідно з якою співвідношення між товарами що обмінюються дорівнює оберненому співвідношенню їхніх граничних корисностей.

2)Сформулював умову рівноваги споживача: максимізація корисності досягається за такої комбінації товарів, за якої величини корисності придбаних товарів пропорційні їхнім цінам.

3)Був автором нової назви науки – “економікс”.

Френсіс Еджворт. Основна праця: “Математична психологія”. Основні ідеї:

1)Здійснив розмежування двох підходів до оцінки корисності

2)Створив математичний інструментарій функціонального аналізу, що оперує не абсолютними, а відносними величинами.

3)Відкрив криву байдужості.

4)Вивів узагальнену функцію корисності.

5)Розвинув теорію загальної рівноваги.

Леон Вальрас. Основна праця: “Елементи чистої політичної економії”. Основні ідеї:

1)Вперше увів загальний критерій рівноваги, коли попит дорівнює пропонуванню.

2)Створив економіко-математичну модель загальної економічної рівноваги.

3)Обґрунтував принцип взаємозв’язку і взаємозалежності основних елементів ринкової системи.

4)Запровадив вищу математику, як обов’язковий елемент економічної науки.

Вільфредо Парето. Основна праця: “Учення політичної економії”. Основні ідеї:

Намагався створити чисту економічну теорію, позбавлену понять “цінність” і “корисність”.

1)Предметом економічної теорії вважав механізм встановлення рівноваги між потребами людей і обмеженими можливостями для їх задоволення.

2)Досліджував споживчий вибір на основі кривих байдужості.

3)Сформулював поняття “ефективності розподілу ресурсів”.

4)Сформулював закон Парето (закон великих чисел).

5)Аналізував не лише ситуацію чистої конкуренції, а й різні види монополізованих ринків.