- •1. Визначення предмету психології к науки. Напрямки і школи в психології: біхевіоризм, психоаналіз, фрейдизм, гештальтпсихологія
- •2. Поняття про відчуття. Класифікація видів відчуттів
- •3. Відмінність життєвих і наукових психологічних знань. Поняття про психічні явища: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Сфери прояву психічних фактів
- •4. Загальні властивості відчуттів. Чутливість та її вимір. Форми змін чутливості
- •5. Місце психологічної науки в системі наук. Принципи класифікації галузей психологічної науки
- •6. Загальна характеристика сприймання. Активність і сприймання
- •7. Сучасний стан і найважливіші тенденції розвитку вітчизняної і зарубіжної психології: вчинкові психологія, когнітивна психологія, гуманістична психологія
- •8. Класифікація видів сприймання. Характеристика властивостей сприймання
- •9. Принципи психологічного дослідження. Характеристика методів дослідження в психології
- •10. Психологічна характеристика пам`яті. Теорії пам`яті. Розлади пам`яті.
- •11.Поняття про методику психологічного дослідження. Етапи проведення психологічного дослідження
- •12. Класифікація видів памяті. Процеси пам`яті
- •13. Поняття про потреби і мотиви. Специфіка потреб людини
- •14. Характеристика процесу запам’ятовування. Умови, що сприяють успішному запам’ятовуванню
- •15. Проблема об’єктивного критерію психічного. Гіпотеза о. М. Леонтьєва про походження чутливості і її експериментальна перевірка.
- •16. Збереження і відтворення як процеси памяті
- •17. Культурно – історична теорія л. С. Виготського про походження психіки людини
- •18. Забування як процес памяті. Крива забування. Боротьба з забуванням
- •19. Адаптивна роль психіки в тваринному світі. Стадії філогенетичного розвитку психіки. Форми поведінки тварин на різних стадіях філогенезу.
- •20. Поняття про мислення як як пізнавальний процес. Визначення предмету мислення
- •21. Будова вищих психічних функцій. Перетворення інтерпсихічних відносин в інтрапсихічні. Поняття про інтеріоризацію та екстеріоризацію
- •22. Зміст мислення. Мислення як процес розв’язування мислитель них задач
- •23. Суспільно-історична обумовленість виникнення свідомості людини
- •24. Класифікація видів мислення. Методи діагностики мислення
- •25. Структура свідомості за а. В. Петровським. Поняття про свідоме і неусвідомлене
- •26. Психологічна характеристика суб’єкту мислення
- •27. Загальна характеристика діяльності, її основні поняття. Зовнішня і внутрішня діяльності:їх спільне і відмінне
- •28. Характеристика уяви як пізнавального процесу. Види уяви і прийоми уяви
- •29. Методологічне значення категорії «діяльність». Види діяльностей. Діяльність і свідомість.
- •30. Психологічна характеристика волі. Функції волі
- •31. Харктеристика якостей уваги і їх діагностика
- •32. Структура характеру. Типологія характеру
- •33. Характеристика мотиваційних аспектів діяльності. Виникнення нових мотивів діяльності
- •34. Поняття про характер. Відмінність характерологічних рис особистості і рис темпераменту
- •35. Характеристика операційних аспектів діяльності. Дії і операції в структурі діяльності. Поняття про вміння і навички. Вироблення навичок. Взаємодія навичок
- •36. Загальна характеристика здібностей. Види здібностей. Кількісний вимір здібностей. Діагностика і розвиток здібностей
- •37. Поняття про особистість. Теорії особистості
- •38. Типи темпераменту за властивостями внд. Діагностика темпераменту
- •39. Співвідношення соціального та біологічного в структурі особистості
- •40. Загальна характеристика темпераменту
- •41. Мотиваційна сфера особистості
- •42. Загальна характеристика почуттів
- •43. Самосвідомість особистості
- •44. Види емоцій і почуттів. Функції почуттів
- •45. Психологічний захист особистості
- •46. Характеристика вольових дій. Вольові зусилля, їх походження
- •47. Поняття про увагу
- •48. Вольові якості особистості. Виховання волі
- •49. Класифікація видів уваги
- •50. Форми переживання емоцій
- •51. Поняття про акцентуації і психопатії характеру
- •52. Увага і успішність діяльності
- •53. Поняття про вищі почуття, походження
- •54. Функції уваги
- •55. Самооцінка і рівень домагань
- •56. Зв'язок емоцій з фізіологічними і вегетативними реакціями
- •57. Структура самосвідомості
- •58. Теорії темпераменту Гуморальні теорії
- •Нейродинамічні теорії Вчення і. П. Павлова
- •Факторні теорії темпераменту
- •59. Теорії уваги
- •60. Направленість особистості як система мотивів
56. Зв'язок емоцій з фізіологічними і вегетативними реакціями
Емоційний процес включає в себе три основних компоненти.
Перший компонент - це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. В усіх випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій збудливість може, навпаки, зменшуватись. Емоційне збудження може прийняти також форму емоційного напруження, яке виникає у всіх випадках, коли спостерігається сильна тенденція до певних дій, але ця тенденція блокується (наприклад, у ситуаціях, які викликають страх, але виключають втечу, викликають гнів, але роблять неможливим його вираження, викликають бажання, але перешкоджають їх здійсненню, викликають радість, але потребують зберігати серйозність).
Другий компонент - знак емоції: позитивна емоція виникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна, негативна - коли вона оцінюється як негативна. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивної події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією. Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка приводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення на усунення шкідливих впливів.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація та контроль, та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація та контроль практично неможливі.
Як зазначає К. Ізард, емоція - це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м'язовий і феноменологічний аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається електричною активністю нервової системи (кори, гіпоталамусу тощо). Нервово-м'язовий - це насамперед мімічна діяльність, а також пантомімічні, вісцерально-ендокринні й іноді голосові реакції. На феноменологічному рівні емоція виявляється як переживання, що має безпосередню значущість для суб'єкта.
Чим більше значення мають для людини зміни, що відбуваються навколо нього, тим більш глибоким буде переживання почуттів. Внаслідок цього виникає процес збудження, який поширюється по корі великих півкуль та підкорковій частині. В тих же відділах головного мозку знаходяться різні центри фізіологічної діяльності організму. Саме з цим пов'язують супроводження переживання певного почуття змінами ритму дихання (людина задихається від хвилювання) та серцевої діяльності (серце завмирає та посилено б'ється), зміною кровопостачання різних частин організму (від сорому червоніють, від жаху стають блідими), порушенням функціонування секреторних залоз (сльози від горя, «холодний» піт від жаху) тощо.
Суттєво важливі дані для розуміння природи емоцій були отримані при вивченні функціональної асиметрії мозку. З'ясувалося, що ліва півкуля в більшій мірі пов'язана з виникненням та підтримкою позитивних емоцій, а права - з негативними емоціями. Усі дослідження фізіологічних основ емоцій ясно вказують на їх полярний характер: задоволення - невдоволення, насолода - страждання, приємне - неприємне тощо.