- •Частина 4. Фізика коливань і хвиль
- •21. Коливання
- •21.1. Загальна характеристика коливальних процесів
- •21.2. Диференціальне рівняння гармонічних коливань
- •21.3. Коливання пружинного маятника
- •21.5. Вертикальні коливання центра ваги судна
- •21.6. Енергія гармонічного коливання
- •21.7. Коливальний контур
- •21.8. Додавання скалярних коливань
- •21.8.1. Додавання гармонічних коливань із рівними частотами
- •21.8. 2 Додавання гармонічних коливань із близькими частотами. Биття
- •21.9. Додавання взаємно перпендикулярних (векторних) коливань
- •21.10. Загасаючі коливання
- •21.11. Загасаючі електромагнітні коливання
- •21.12. Вимушені коливання
- •21.13. Вимушені вертикальні коливання судна
- •21.14. Вимушені електромагнітні коливання
- •21.14.1. Омічний опір у колі змінного струму
- •21.14.2. Індуктивність у колі змінного струму
- •21.14.3. Ємність у колі змінного струму
- •21.15. Резонансні явища в техніці
- •21.16. Параметричний резонанс
- •21.17. Автоколивання
- •21.18. Спектр коливань
- •21.19. Ангармонічні коливання
- •21.20. Фазова траєкторія
- •22. Пружні (механічні) хвилі
- •22.1. Загальна характеристика хвильових процесів
- •22.2. Пружні хвилі
- •22.3. Енергетичні характеристики хвильових процесів
- •23. Акустика
- •23.1. Об'єктивні та суб'єктивні характеристики звуку
- •23.2. Поширення звукових хвиль
- •23.3. Ультразвук
- •23.4. Ефект Доплера в акустиці
- •24. Електромагнітні хвилі
- •24.1. Рівняння плоскої електромагнітної хвилі
- •24.2. Вектор Умова - Пойнтінга
- •24.3. Особливості поширення електромагнітних хвиль
- •24.4. Світлові хвилі
- •Закони відбиття
- •Закони заломлення
- •25. Явище інтерференції
- •25.1. Когерентні джерела в оптиці
- •25.2. Розрахунок інтерференційної картини від двох когерентних джерел
- •25.3. Інтерференція в тонких плівках
- •25.4. Стоячі хвилі
- •25.5. Інтерферометри
- •26. Явище дифракції
- •26.1. Принцип Гюйгенса-Френеля. Розрахунок дифракційної картини методом зон Френеля
- •26.2. Дифракція сферичних хвиль (дифракція Френеля)
- •26.3. Дифракція плоских хвиль (дифракція Фраунгофера)
- •26.4. Дифракційна решітка
- •26.5. Дифракція рентгенівських променів
- •27. Поляризація світла
- •27.1. Загальні уявлення про поляризацію світлових хвиль
- •27..2. Поляризація світла при відбитті та заломленні
- •27.3. Подвійне променезаломлення
- •27.4. Поляризаційні прилади
- •27.5. Закон Малюса
- •27.6. Інтерференція поляризованих променів
- •27.7. Штучна оптична анізотропія
- •27.8. Обертання площини поляризації (оптична активність)
- •27.9. Оптичні та електрооптичні властивості рідких кристалів
- •28. Елементи молекулярної оптики
- •28.1. Фазова та групова швидкості світла
- •28.2. Елементарна класична теорія дисперсії
- •28.3. Поглинання світла
- •28.4. Розсіювання світла
27.7. Штучна оптична анізотропія
Прозорі ізотропні середовища (гази, рідини, аморфні тверді тіла) не мають властивості подвійного променезаломлення. Однак під впливом зовнішніх чинників (механічні напруги, електричні й магнітні поля) вони стають анізотропними і для них виникає подвійне променезаломлення. Це явище називається штучною оптичною анізотропією.
Розглянемо основні види цього явища.
1. Штучна анізотропія при механічній деформації. Помістимо між схрещеними поляризатором і аналізатором пластинку зі скла або оргскла. Якщо пластинка не деформована, то світло через таку систему не проходить. Піддамо пластинку стиску або розтяганню (рис. 27.11). У результаті на екрані буде спостерігатися картина, укрита кольоровими смугами. Кожна така смуга відповідає місцям, де напруга одна й та сама.

Рис. 27.11
Мірою оптичної анізотропії є різниця показників заломлення
де k — деякий коефіцієнт, що залежить від матеріалу пластинки.
За розміщенням кольорових смуг можна судити про розподіл напруг у зразку. На цьому заснований оптичний метод вивчення механічних напруг. Із цією метою виготовляють прозору модель якої-небудь деталі або конструкції й поміщають її між схрещеними поляризатором і аналізатором. Модель піддається дії навантажень, аналогічних тим, які буде випробовувати сама деталь. Спостережувана при цьому кольорова картина дозволяє визначити розподіл і значення навантажень у деталі, знайти небезпечні місця їхньої концентрації.
2.
Штучна оптична анізотропія
в електричному полі (ефект Керра).
Як було показано в §12.3, при вміщенні
полярного діелектрика в електричне
поле останній поляризується і його
молекули орієнтуються в напрямку поля.
При цьому він стає анізотропним і виникає
явище подвійного променезаломлення.
Мірою оптичної анізотропії, як і в
попередньому випадку, є різниця
,
яка пропорційна квадрату
напруженості електричного поля Е:
Рис. 27.12

.
У результаті світло частково проходить
через таку систему.
Ефект Керра практично безінерційний — час, протягом якого здійснюється переважна орієнтація молекул, становить близько 10-10 с. Тому комірка Керра використовується як оптичний затвор для зйомки швидко змінних процесів, модуляції світлових пучків в оптоелоктроніці тощо
Недоліком ефекту Керра є необхідність використання високих напруг (U~1...5 кВ), що трохи звужує можливості його використання в низьковольтних напівпровідникових схемах. Цього недоліку позбавлене інше електрооптичне явище – ефект Поккельса, який полягає в зміні оптичної анізотропії деяких кристалічних тіл у зовнішньому електричному полі. Ефект Поккельса так само, як і ефект Керра, практично безінерційний, однак на відміну від останнього він лінійний за напруженістю.
3. Штучна оптична анізотропія в магнітному полі (ефект Коттона-Мутона). Цей значно слабший ефект, аналогічний ефекту Керра і полягає в тому, що коли ізотропну речовину помістити в магнітне поле, то в ній виникає подвійне променезаломлення. У цьому випадку
де С — стала Коттона-Мутона, яка залежить від довжини світлової хвилі та роду речовини, Н – напруженість магнітного поля.
