- •Частина 4. Фізика коливань і хвиль
- •21. Коливання
- •21.1. Загальна характеристика коливальних процесів
- •21.2. Диференціальне рівняння гармонічних коливань
- •21.3. Коливання пружинного маятника
- •21.5. Вертикальні коливання центра ваги судна
- •21.6. Енергія гармонічного коливання
- •21.7. Коливальний контур
- •21.8. Додавання скалярних коливань
- •21.8.1. Додавання гармонічних коливань із рівними частотами
- •21.8. 2 Додавання гармонічних коливань із близькими частотами. Биття
- •21.9. Додавання взаємно перпендикулярних (векторних) коливань
- •21.10. Загасаючі коливання
- •21.11. Загасаючі електромагнітні коливання
- •21.12. Вимушені коливання
- •21.13. Вимушені вертикальні коливання судна
- •21.14. Вимушені електромагнітні коливання
- •21.14.1. Омічний опір у колі змінного струму
- •21.14.2. Індуктивність у колі змінного струму
- •21.14.3. Ємність у колі змінного струму
- •21.15. Резонансні явища в техніці
- •21.16. Параметричний резонанс
- •21.17. Автоколивання
- •21.18. Спектр коливань
- •21.19. Ангармонічні коливання
- •21.20. Фазова траєкторія
- •22. Пружні (механічні) хвилі
- •22.1. Загальна характеристика хвильових процесів
- •22.2. Пружні хвилі
- •22.3. Енергетичні характеристики хвильових процесів
- •23. Акустика
- •23.1. Об'єктивні та суб'єктивні характеристики звуку
- •23.2. Поширення звукових хвиль
- •23.3. Ультразвук
- •23.4. Ефект Доплера в акустиці
- •24. Електромагнітні хвилі
- •24.1. Рівняння плоскої електромагнітної хвилі
- •24.2. Вектор Умова - Пойнтінга
- •24.3. Особливості поширення електромагнітних хвиль
- •24.4. Світлові хвилі
- •Закони відбиття
- •Закони заломлення
- •25. Явище інтерференції
- •25.1. Когерентні джерела в оптиці
- •25.2. Розрахунок інтерференційної картини від двох когерентних джерел
- •25.3. Інтерференція в тонких плівках
- •25.4. Стоячі хвилі
- •25.5. Інтерферометри
- •26. Явище дифракції
- •26.1. Принцип Гюйгенса-Френеля. Розрахунок дифракційної картини методом зон Френеля
- •26.2. Дифракція сферичних хвиль (дифракція Френеля)
- •26.3. Дифракція плоских хвиль (дифракція Фраунгофера)
- •26.4. Дифракційна решітка
- •26.5. Дифракція рентгенівських променів
- •27. Поляризація світла
- •27.1. Загальні уявлення про поляризацію світлових хвиль
- •27..2. Поляризація світла при відбитті та заломленні
- •27.3. Подвійне променезаломлення
- •27.4. Поляризаційні прилади
- •27.5. Закон Малюса
- •27.6. Інтерференція поляризованих променів
- •27.7. Штучна оптична анізотропія
- •27.8. Обертання площини поляризації (оптична активність)
- •27.9. Оптичні та електрооптичні властивості рідких кристалів
- •28. Елементи молекулярної оптики
- •28.1. Фазова та групова швидкості світла
- •28.2. Елементарна класична теорія дисперсії
- •28.3. Поглинання світла
- •28.4. Розсіювання світла
27.6. Інтерференція поляризованих променів
Нехай поляризатор і аналізатор полярископа схрещені, тобто ППП і ППА взаємно перпендикулярні. При цьому відповідно до закону Малюса інтенсивність світла, що пройшло, дорівнює нулю. Помістимо тепер між поляризатором і аналізатором перпендикулярно до світлового променя кристалічну пластинку, вирізану таким чином, що ГОВ паралельна її поверхні (рис. 27.9).
Рис. 27.9

у світлових променях, які пройшли
поляризатор (рис. 27.9). У результаті
подвійного променезаломлення в
кристалічній пластинці будуть поширюватися
в одному і тому самому напрямку дві
когерентні світлові хвилі (звичайна й
незвичайна) із взаємно перпендикулярними
напрямками коливань вектора
в них. Швидкість цих
хвиль у кристалі різна, тому на виході
із кристалічної пластинки між ними буде
деяка різниця ходу. Проте ці хвилі не
інтерферуватимуть, оскільки їхні
коливання відбуваються в різних площинах.
У цьому випадку при накладанні хвиль
із взаємно перпендикулярними напрямками
коливань світлового вектора виникає
еліптично поляризоване світло, тобто
таке світло, у якому кінець вектора
описує в просторі еліпс, обертаючись
із кутовою швидкістю ,
рівній циклічній частоті світлової
хвилі (див. §21.9).
Рис.
27.10

Оскільки через аналізатор будуть пропущені лише паралельні ППА складові світлових векторів звичайної й незвичайної хвиль, то на виході з нього замість еліптично поляризованого світла буде спостерігатися лінійно поляризоване світло. Для розрахунку інтенсивності світла, що вийшло з аналізатора, використаємо рис. 27.10.
Тут
— світловий вектор
поляризованої хвилі, що вийшла з
поляризатора,
і
— світлові вектори відповідно звичайної
й незвичайної хвилі, а
і
їхні проекції на ППА. Хвилі з амплітудами
й
когерентні, їхні коливання лежать в
одній площині, тому такі хвилі інтерферують.
Результуючу амплітуду коливань можна
знайти за формулою
-

(27.3)
де різниця фаз визначається як
-

(27.4)
Тут
d
— товщина кристалічної
пластинки, а
додається у зв'язку з тим, що вектори
й
орієнтовані в протилежні сторони (рис.
27.10). Неважко показати, що
.
Дійсно
З врахуванням цього вираз (27.З) можна перетворити до вигляду
і оскільки інтенсивність I ~E2 ,то
-

(27.5)
Як видно з виразу (27.4), різниця фаз залежить від довжини хвилі , Крім того, показники заломлення звичайного й незвичайного променів також залежать від довжини хвилі. Тому для одних довжин хвиль буде виконуватися умова максимуму, а для інших – умова мінімуму й, отже, якщо освітлювати пластинку білими кольорами, то при спостереженні її через аналізатор вона буде здаватися пофарбованою.
Відзначимо також, що поміщаючи в полярископ кристалічну пластинку, можна визначити дуже малі значення оптичної анізотропії n=no–ne ≈10-5…10-6, що використовується в дослідженнях явищ штучної анізотропії, розглянутих далі.
