2. Правила виконання електричних схем.

Залежно від основного призначення розрізняють схеми струк­турні, функціональні, принципові, з'єднань, підключень, зага­льні, розміщення та об'єднані. В електроприводах найчастіше ви­користовують схеми структурні, функціональні, принципові та з'єднань.

Структурні схеми визначають основні функціональні частини електропривода, їх зв'язок між собою та призначення. Ці схеми пе­редують розробці інших схем і використовуються для загального ознайомлення з електроприводом. Функціональні частини електро­привода зображують у вигляді прямокутників, з'єднаних лініям зв'язку із стрілками, які показують напрям ходу процесу. Назву елементів вказують всередині прямокутників. В регульованих електроприводах для їх аналізу і синтезу всередині прямокутників записують передаточні функції елементів.

Функціональні схеми пояснюють процеси, які протікають і окремих функціональних елементах електропривода або установки в цілому. Використовуються ці схеми для вивчення принципу роботи, а також при налагоджені, контролі та ремонті. Функціональні еле­менти електропривода на цих схемах зображують у вигляді умовних графічних позначень або прямокутників. Вони повинні мати на­йменування, позначення або тип.

Зв’язки між елементами та напрям передавання дії вказують стрілками.

При проектуванні електроприводів використовують також функціональні схеми робочих машин та агрегатів, на яких зображують технологічні зв'язки між окремими робочими органами або машинами, що необхідно для розробки електричної схеми керування електроприводом.

Принциповими називають схеми керування, які визначають повний склад елементів електроустановок і зв'язки між ними і дають уявлення про принцип роботи установки. Використовуються ці схеми для вивчення принципу дії установки, а також при ремонті, налагодженні та контролі.

Принципові схеми креслять без дотримання масштабу, як правило, рознесеним способом, коли елементи одного пристрою і можуть бути розміщені в різних колах схеми відповідно до їх елект­ричних з'єднань. Фактичне розміщення окремих частин електроустановки не враховують або враховують наближено. Всі елементи схеми зображують у вигляді умовних графічних позначень згідно з вимогами ЄСКД (Єдиної системи конструкторської документації). Складні пристрої, які мають свою внутрішню схему (регулятори, перетворю­вачі напруги, частоти струму, програмні пристрої тощо), дозволя­ється зображувати у вигляді прямокутника з зовнішніми колами. Елементи зображують у вимкненому стані.

При рознесеному способі зображення умовні позначення елеме­нтів або їх складових частин, які входять до одного кола, зображу­ють послідовно один за одним на одній прямій, а окремі кола — од­не під одним. Лінії зв'язку між ними повинні бути найкоротшими і мати мінімальну кількість перетинів.

Кожний елемент принципової електричної схеми повинен ма­ти буквено-цифрове умовне позначення, яке складається з латинсь­ких букв і цифр однакової висоти (наприклад, автоматичний вими­кач QF1; електромагнітний пускач КМ1, КМ2, КМЗ; теплові реле КК1, КК2, ККЗ тощо). Позиційні позначення на схемі проставляють поряд з умовним графічним позначенням з правого боку або над ним.

На принципових електричних схемах допускається зображувати механічні зв'язки між елементами пунктирними або подвійни­ми лініями.

Принципові схеми керування електроприводами складаються в силових (головних) кіл (ліва частина) та кіл керування (права частина). До силових кіл відносять кола якоря, статора і ротора елект­родвигунів та силові кола перетворювачів електричної енергії. В колах керування знаходяться котушки контакторів і реле, допомі­жні контакти контакторів і апаратів захисту, кнопки керування, пристрої сигналізації.

Для зручності читання схеми та розробки за нею схеми з'єднань ділянки кіл принципової електричної схеми маркують, марку­вання здійснюють від вводу джерела живлення, де вказують напругу мережі постійного струму або напругу і частоту струму мережі змінного струму. Вхідні ділянки силового кола трифазного змінного струму маркують L1, L2, L3, N; однофазного змінного струму — L1, N; L2, N; L3, N; постійного струму - L+, L-.

Ділянки електричного кола, розділені контактами апаратів, котушками реле, контакторів, обмотками машин, резисторами та іншими елементами повинні мати різне маркування (L1.1,L2.1, L3.1; L1.2, L2.1, L3.1 і т.д.), а ділянки кола, що проходять через розємні, розбірні або нерозбірні контактні з'єднання — однакове маркування.

Послідовність маркування повинна бути у напрямку від джерела живлення до споживача, а ділянки кола, що розгалужуються, маркують зверху вниз у напрямку зліва направо. Маркування проставляють біля кінців або в середині ділянки кола при вертикальному зображенні кола — зліва, при горизонтальному — над ним. Кола керування, захисту та сигналізації маркують послідовними арабськими цифрами зліва-направо, зверху-вниз.

Дані про елементи схеми повинні бути записані в таблиці переліку елементів, яка розміщується над основним надписом графічної частини або на окремому аркуші. Елементи схеми записують у ал­фавітному порядку їхніх умовних позначень.

Приклад виконання принципової електричної схеми керування електроприводом показаний на рис. 1.

Рис. 1. Принципіальна електрична схема керування транспортером.

Схемою з'єднань називають схему, на якій показані з'єднання всіх складових частин електроустановки, а також проводи і кабелі, якими здійснюються ці з'єднання, а також місця їх приєднання і вводу.

Схема з'єднань складається на основі принципової електричної схеми і повинна бути узгоджена з нею.

Апарати і прилади на схемі з'єднань зображують у вигляді прямокутників або фігур, що зовнішніми обрисами нагадують відповідний апарат, а їх елементи — у вигляді умовних графічних позначень чи прямокутників. Розміщення пристроїв повинно відповідати дійсному розміщенню їх у шафі керування. Масштаби не витримуються. Біля графічних позначень треба вказувати позиційні позначення елементів відповідно до принципової схеми.

Проводи, що йдуть в одному напрямку, допускається зливати в одну лінію, а при підході до апарата кожний провід треба зображати окремою лінією. Місце приєднання до апарату позначають кружечком з номером.

Номери проводів проставляють біля обох кінців їх зображень. Допускається біля обох кінців ліній вказувати адресу з'єднань.

Приклад виконання схеми з'єднань показаний на рис. 2.

Рис. 2. Схема з єднання станції керування транспортером.