2.Задачі зв’язку. Вимоги до зв’язку, заходипо їх виконанню

Своєчасний обмін інформацією між взаємодіючими авіаційними об’єднаннями, частинами та підрозділами.

Сповіщення військ про небезпеку ядерного нападу, повітряну та космічну обстановку, радіоактивне, хімічне та біологічне зараження, а також про метеорологічну та орнітологічну обстановку.

Забезпечення управління літальними апаратами при зльоті, зборі груп, літаководінні по маршруту та здійснення посадки на аеродроми.

Забезпечення управління частинами авіаційного тилу, зв’язку та РТЗ.

Крім того, перед зв'язком можуть виникати і інші задачі в залежності від конкретних умов.Сьогодні управління пред'являє усе більше жорсткі вимоги до зв'язку .

В зв'язку з цим постійно удосконалюються засоби та організація зв'язку організаційно-штатна структура частин зв'язку , в війська надходять більше сучасні засоби і комплекси зв'язку, удосконалюються способи ефективного їх застосування.

Зв'язок оцінюється якістю , під чим розуміється спроможність виконання задачі по своєчасному, достовірному і безпечному обміні інформацією різноманітного призначення в процесі управління об'єднаннями,, частинами, підрозділами і окремими екіпажами ПС.

Тому найважливішими вимогами управління до зв’язку, як процесу обміну інформацією в системі управління, є своєчасність, достовірність і безпека.

Своєчасність зв'язку - спроможність забезпечувати передачу (доставку) повідомлень і ведення переговорів у задані терміни, обумовлені оперативно-тактичною обстановкою. Вимога по своєчасності передачі повідомлень визначається нормативним часом перебування їх в системі зв'язку. Цей час залежить від:

• ТТХ засобів зв'язку ;

• підготовленості особового складу;

• обладнання робочих місць посадових осіб кінцевими засобами зв'язку;

• ступеня важливості (цінності) переданої інформації;

• організації обробки і доставки повідомлень на пунктах управління.

Нормативний (припустимий) час перебування повідомлень в системі зв'язку визначається чинними нормативами. Реальний час проходження повідомлень залежіть від ряду організаційно-технічних і оперативно-тактичних чинників. Цей час складається з часу витраченого на передачу повідомлень по каналу зв'язку (ведення переговорів) tпер і часу розгортання засобів зв'язку і входження в зв'язок, обробки і доставки повідомлень на вузлі зв'язку, часу комутації каналів (повідомлень) - тобто часу допоміжних операцій t_доп:

Для кількісної оцінки своєчасності зв'язку застосовують коефіцієнт своєчасності к_св як відношення нормативного часу проходження повідомлень по каналах зв'язку tн до реального часу tp

Очевидно що для забезпечення своєчасності зв'язку необхідно виконання умови tp ≤ tн , тобто К_св ≥ 1, інакше необхідна своєчасність зв'язку не забезпечується. Своєчасність зв'язку часто оцінюється також можливістю своєчасної передачі повідомлень заданої ємності за час tp не більше нормативного tн . Час передачі повідомлень є випадковим і підпорядкований показовому закону розподілу. При цьому функція розподілу має вид

де - інтенсивність обслуговування (середнє число повідомлень, переданих за одиницю часу).

У свою чергу μ = 1 / tр . тоді можливість того, що за час tн повідомлення буде переданий, дорівнює

Своєчасність, як найважливіший показник якості зв'язку, забезпечується:

• застосуванням оптимальних способів організації зв'язку ;

• застосуванням засобів зв’язку з високою пропускною спроможністю;

• високою кваліфікацією особового складу;

• скороченням обсягу переданих документів і їх формалізацією;

• застосуванням засобів зв'язку безпосередньо на робочих місцях посадових осіб ПУ;

• суворим контролем за дотриманням термінів доставки кореспонденції;

• своєчасною постановою задач на організацію зв'язку;

• підвищенням швидкості передачі повідомлень.

Достовірність зв’язку – це спроможність забезпечувати відтворення переданих повідомлень у пунктах прийому з заданою точністю. Кількісно достовірність зв'язку можна оцінити коефіцієнтом достовірності Кg, який визначається із співвідношення:

Кg = М / М₀, де

М – кількість правильно прийнятих повідомлень або їх елементів (слів, груп, знаків і т.і.)

М₀ – загальна кількість переданих повідомлень або їх елементів.

Для кожного виду зв’язку є свої найбільше прийнятні показники кількісної оцінки достовірності.

Для телефонного зв'язку основним показником є фактична розбірливість (артикуляція) мови. Для каналу відмінної якості вона повинна бути не гірше 0,99, для гарного - 0,97 і для задовільного - 0,95.

При оцінці достовірності дискретної інформації (телеграфного БД зв'язку і передачі даних) у практиці в якості критерія використовують коефіцієнт викривлення К_вик (можливість помилкового прийому)

К_{вик =} М_вик / М₀, де

М_{вик –} кількість елементів повідомлення, що були викривлені.

При передачі команд централізованого бойового управління можливість помилкового прийому знака повинна бути не більше . Для каналів зв'язку в напрямку авіаційний полк – корпус К_вик телеграфного зв'язку повинен бути не гірше 10^-2 – 10^-3, а для каналів передачі даних - не гірше 10^-6.

Для забезпечення необхідної достовірності застосовуються спеціальні технічні пристрої та апаратура багатократного повторення повідомлень.. Заходи підвищення достовірності :

• багатократна передача найбільш важливої інформації по одному каналу або одночасна передачі її по різних каналах зв’язку;

• застосування спеціальної апаратури підвищення достовірності на найбільш важливих напрямках зв’язку;

• постійна підтримка засобів зв’язку в нормах технічних параметрів і проведення заходів, що забезпечують високу якість каналів зв’язку;

• передача повідомлень з зворотною перевіркою;

• систематичні тренування екіпажів в роботі на засобах зв’язку, що підвищує кваліфікацію особового складу.

Безпека зв'язку - це спроможність забезпечити в таємниці від противника змісту переданих (прийнятих) повідомлень і протистояти впровадженню помилкової інформації.

У переважній більшості випадків безпека зв'язку залежить від ступеня застосування технічних засобів зв'язку, а також можливостей радіорозвідки противника. Кількісними показниками безпеки зв’язку можуть бути :

• обсяг інформації, яка перехоплена противником;

• глибина дії розвідувальних засобів противником;

• ймовірність виявлення та перехоплення противником повідомлень;

• ймовірність встановлення місцеположення випромінюючих засобів зв’язку.

Рівень вимог до безпеки зв’язку зводиться до встановлення необхідного ступеню засекречування (шифрування, кодування) інформації. В практиці застосовується коефіцієнт засекречування К_зас :

К_зас = S_зас / S_заг де

S_зас – кількість засекречених каналів зв’язку

S_заг - загальна кількість каналів на даному напрямку

Згідно з вимогами керівних документів на інформаційних напрямках : ПУ авіаційного об’єднання – ПУ авіаційної частини; К_зас повинен дорівнювати “1”.

Безпека зв’язку досягається:

• застосуванням апаратури автоматичного засекречування зв’язку, та дотримуванням правил її експлуатації;

• попереднім шифруванням та кодуванням інформації;

• використанням таблиць позивних та документів скритого управління військами;

• обмеженням кола осіб, що можуть використовувати незасекречені канали зв’язку;

• застосування паролювання та апаратури імітозахисту;

• застосуванням найбільш раціональних способів організації зв’язку;

• дотриманням правил встановлення зв’язку, порядку ведення переговорів, виконанням вимог режиму секретності;

• встановленням оптимального режиму роботи засобів зв’язку;

• вихованням високої пильності особового складу;

• усуненням ознак роботи засобів зв’язку;

• застосуванням спрямованих антен.

Висновок: Головна задача зв’язку – забезпечити ефективне управління за любих обставин.

До зв’язку, як процесу, управління висуває вимоги по своєчасності, достовірності та безпеці.