Тема 8. Філософські традиції в Україні

1. Які три періоди виділяють дослідники у розвитку філософської думки в Україна?

• княжа доба

• доба козаччини

• доба Середньовіччя

• доба еллінізму

• доба Романтизму

2. Виберіть джерела філософської думки Княжої доби:

а) Біблія; б) Коран; в) Літописи; г) житія святих; ґ) “житія” грішних.

3. Термін “агіографічна література” означає:

а) “житія” грішних б) “житія” людей

в) “житія” святих г) “житія” ангелів

4. Особливості філософування України Княжої доби:

а) переважно спекулятивно теологічне філософування;

б) переважно символічно-образне з практичним спрямуванням;

в) строго теоретичне, спрямоване на розбудову філософської системи.

5. Особливість філософування в Княжу добу зумовлена:

а) “зустріччю” слов’янської міфології з християнським віровченням

б) “зустріччю” давньогрецької міфології з християнським віровченням

а) “зустріччю” слов’янської міфології з ісламським віровченням

6. Першим самостійним твором України Княжої доби, який містить філософські ідеї є:

а) Джерело знань; б) Слово про Закон і Благодать;

в) Печерський патерик; г) Книга буття українського народу (Закон Божий).

7. Хто проголосив “Слово про Закон і Благодать”?

а) Клим Смолятич; б) Кирило Туровський;

в) Митрополит Іларіон; г) Володимир Мономах.

8. Основна філософська проблема в “Слові про Закон і Благодать”:

а) історіософська; б) натурфілософська; в) антропософська; г) теософська.

9. Під Благодаттю митрополит Іларіон розуміє:

а) віру дану Богом усьому людству через свого сина Ісуса Христа;

б) віру дану Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея;

в) віру дану Богом мусульманам через пророка Магомета.

10. Під Законом митрополит Іларіон розуміє:

а) віру дану Богом усьому людству через свого сина Ісуса Христа;

б) віру дану Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея;

в) віру дану Богом мусульманам через пророка Магомета.

11. Полемічна література XVI–XVII ст. в Україні виражала:

а) протилежні позиції православної і католицької конфесій у християнстві;

б) боротьбу стилів в художній літературі;

в) протилежні позиції щодо зовнішньої політики тогочасної України.

??12. Де вперше починають викладати професійно філософію в Україні?

а) у братських школах;?? б) у церковно-приходських школах; в) у монастирських школах.

13. Братства – це організації

а) православного населення в Україні, що обстоювали свою віру, національну культуру і мову;

б) польської шляхти в Україні, що поширювали католицьку віру та полонізацію населення.

14. Які філософські традиції склалися в ХVІІ ст. в Україні?

а) номіналізм і реалізм; б) аристотелізм і неоплатонізм;

в) епікуреїзм і стоїцизм; г) матеріалізм та ідеалізм.

15. Хто розробив теорію “зрідненої праці”?

а) Прокопович; б) Вишенський; в) Сковорода; г) Юркевич; д) Франко.

16. Кого називають “українським Сократом”?

а) Прокоповича; б) Вишенського; в) Сковороду; г) Юркевича; д) Франко.

17. Хто є автором концепції “трьох світів і двох натур”?

А) Драгоманов; б) Сковорода; в) Потебня; г) Франко; ґ) Костомаров.

18. Щастя за Г. Сковородою:

а) не залежить від самої людини: все залежить від випадку, долі, фатуму;

б) це щось на зразок міражу: людина не може його наздогнати;

в) щастя кожен носить у собі і завдання людини полягає в тому, щоб його пізнати.

19. Істинним єством людини Г. Сковорода вважав:

а) тілесність; б) розум і мислення; в) дух; г) чуттєвість.

20. Справжнім завданням філософії Г. Сковорода вважав:

а) навчити людину бути щасливою;

б) пізнати загальні закони розвитку дійсності;

в) навчити людину відстоювати свою позицію і бути соціально активною.

21. Що розумів Сковорода під мікрокосмом:

а) людину та її внутрішній світ, духовне життя;

б) зовнішній світ, який вважав другорядним;

в) символічний світ Біблії;

г) цього терміна Сковорода не вживав.

22. Сковороді належить вчення про три світи:

а) Макрокосм–Мікрокосм–Мінікосм;

б) Макрокосм–Мікрокосм–Символічний світ Біблії;

в) Макрокосм–Мікрокосм–Сродна праця;

г) Символічний світ Біблії–Сродна праця–Двонатурність.

23. Що називав Сковорода зрідненою працею:

а) здатність експериментальним шляхом знайти свою роботу;

б) називав “зрідненою працею” таку роботу, яка дає матеріальні блага;

в) називав “ зрідненою працею” таку роботу, яка дає духовні блага;

г) називав “ зрідненою працею” таке заняття, що призначене кожному Богом, а завдання людини бачив в тому, щоб розпізнати своє призначення.

24. Г. Сковорода в онтології виражає позицію

а) пантеїзму; б) матеріалізму; в) монотеїзму; г) деїзму; д) натуралізму.

25. Які філософські твори належать перу Г. Сковороди?

А.Сповідь. В. Наркіс. С. Кільце. D. Метафізика. Е. Алфавіт.

26. На якій позиції стояв Г. Сковорода у поглядах на природу?

А. Деїзму. В. Натуралізму. С. Теїзму. D. Пантеїзму. E. Матеріалізму.

27. Щастя людини, згідно із вченням Г. Сковороди, у:

А. Душевному спокої. В. Зрідненій праці. С. Визнанні та славі. D. Художній творчості.

28. За вченням Г. Сковороди, зрідненою працею є та, що:

А. Відповідає нахилам і здібностям людини.

В. Забезпечує визнання людині та славу.

С. Приносить людині максимальну вигоду, багатство.

29. Кому належить принцип “Пізнай самого себе”:

а) Т. Шевченку та б) Г. Сковороді;

в) І. Франку; г) Д. Донцову.

30. Ірраціоналістичну філософську традицію репрезентують в Україні:

а) І. Франко; б) Г. Сковорода; в) П. Юркевич; г) М. Драгоманов.

31. Твір “Серце та його значення в духовному житті людини…” написав:

а) І. Франко; б) Г. Сковорода; в) Д. Донцов; г) П. Юркевич.

32. П. Юркевич вважає, що два центри душевного життя людини – голова й серце:

• мають гармонійно взаємодіями

• мають співіснувати паралельно

• серце має підпорядковуватися розуму

• розум має слідувати за серцем

Дайте визначення наступних понять:

Закон (за І. Київським)-це віра, дана Богом ізраїльтянам через пророка Мойсея і викладена у Старому Заповіті Біблії.

Благодать (за І. Київським)- це віра, дана Богом усьому людству через сина свого Ісуса Христа і викладена в Новому Заповіті-Євангеліє.

Братства-організації православного населення міст у формі громад або національно-релігійних осередків при церквах із функціями політично-виховного, духовного і навіть правового характеру.

Завдання філософії (за Сковородою)-дати життя нашому духу, благородство серцю, світлість думкам.

Макрокосмос (за Г. Сковородою) Великий світ(макрокосмос) – світ речей, Всесвіт,який він іменує ще термінами: «все-на-все», «пампан», «універсум». Великий світ нескінченний і безмежний, він складається з незчисленних світів, наче «вінок з віночків».

Видима і невидима натура (за Сковородою) Одна натура – видима, тілесна, матеріальна, друга – невидима, духовна, божественна. Ця невидима натура, або Бог, усі створіння пронизує і утримує, скрізь і завжди був, є і буде. Невидиме домінує в усіх без винятку речах матеріального світу і в самій людині. Ми не знайдемо жодної речі чи істоти, в якій би Бог не був головою і замість начала. Він один є дійсним буттям в усьому, і все інше віднаходить своє буття лише в ньому. Світ видимий й невидимий існують нероздільно як тінь існує поряд з яблунею так і світ речей існує поряд з невидимим світом. Видимий світ називається тінню тому що він мінливий, то виникає, то зникає, як тінь.

Принцип нерівної рівності (за Сковородою) означає – усі ми рівні перед Богом, але ж усі ми різні. «Бог подібний до багатого фонтана, що наповнює різні посудини за їхньою місткістю. Над фонтаном оцей напис: «Нерівна усім рівність». Ллються з різних трубок різні струмені у різні посудини, що стоять навколо фонтана. Менша посудина має менше, однак у тому дорівнює більшій, що однаково повна».

Серце (за Сковородою) – Справжня людина це її серце,її думки, які він називає «крила душі». Істинною людиною є серце в людині, безодня її думок. Серце є головним у людині, тобто тим що робить людину людиною. Глибоке серце в людині іє справжньою істинною людиною. А серце це душа, а душа це бездонна безодня думок. Думка – це таємна пружина, що піднімає людину до «вишньої господньої натури». Пізнати й зрозуміти справжню людину – це пізнати й зрозуміти Бога. Істинна людина і Бог – це одне і теж. Людина є тим чим є її серце. Тому філософ наголошує : не за обличчям треба судити, а за серцем. Кожен є тим яке серце в ньому.

Пізнати себе (за Г. Сковородою) означає – це те саме що пізнати в собі Бога, тобто свою духовну сутність. Пізнати Бога – означає пізнати ідеали Добра, Краси, Правди, які є основоположними для життя істинної людини. Істину не досить знати, слід передусім жити у злагоді з нею.

Зріднена праця – істинне щастя. Вона є самовиявом «іскри Божої» в людині, самореалізацією її божественної натури. Вона гармонізує тілесну й духовну природу людини, даючи можливість сприймати навколишню реальність наповненою сенсом. Бування людини в світі набуває для неї значення бути в світі . Людина переживає своє життя через переживання конкретних земних речей, в яких тепер вбачає потаємний і прихований смисл і розкриває, вивільняє його за допомогою зрідненої праці. Це дає їй змогу ствердити в тілесних речах себе як духовну істоту.