39.Мікоплазми,класифікація.Біолог.Властивості,методи культивування.Патогенез,діагностика.

Мікоплазми. За розмірами геному, схильності до внутрішньо кл.паразитизму – подібні до вірусів; у той же час здатність рости на без клітинних середовищах та чутливість до антибіотиків наближує їх до бактерій. Їх особливість полягає в потребі у стеролах та жирних кислотах для їх росту. Для діагностики існують тест системи,створені для визначення ферментативних властивостей мікоплазм, та найширше застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції, що дозволяє провести детекцію фрагментів накл..кислот і встановити вид збудника.

Способи розмноження: бінарний поділ, фрагментація крупних тіл та ниткоподібних структур, брунькування.

У медицині розглядають тільки представників родиниMycoplasmataceae, а саме - M.pneumonia(патогенна), M.hominis, .

- M.pneumonia викликає дві форми респіраторного мікоплазмозу: гостре респіраторне затвор.(фарингіт,ларингіт,трахеїт,бронхіт,)

Та гостру пневмонію.Досліджують на наявність мікоплазм мазки та змиви із задньої стінки глотки,мокротиння,плевральний випіт,можливо спинномозкову рідину та кров.

Також висівають мікоплазмози на тверді пож.сер. та у напіврідкі.

40.Хламідії,класифікація,біолог.Вл.Методикультивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.Діагностика.

Хламідії- дрібні Гр-кокоподібні бактерії, що характеризуються

Облігатнимивн.кл. паразитом і особливо циклічністю розвитку.

Зовнішня мембрана представлена переважно ліпополісахаридами та основ ним білком зовнішньої мембрани з групи пуринів.

Їх виявлення найзручніше проводити у мікропрепаратах, забарвлених за Роман.-Гімзою.

Життєвий циклхламідій охоплює дві фази різні за біологічними властивостями форми,адаптовані допозакл. Та вн.кл існування. Позакл.овальної форми фарб. За Роман.-Гімзою у пурпуровий колір.

Ретикулярні тільця є вегетативною вн.кл формою паразита.Вони мають овальну чи паличкоподібну форму і заб. За Роман-Гімзою в блакитний.

Культуральні властивості. Єоблігатними енергетичними паразитами і на штучних пож.середовищах не ростуть.Їх культивувати можна лише в живих кл. Вирощ.культурхламідій ведуть в епітеліал.кл. оболонки жовчного мішка курячого ембріона.

Патогенез.обумовлений репродукцією збудників у кл.конюктиви і рогівки.Вхідніворота-слиз.обол сечовидільної і статевої систем.Внаслідок патогенного впливу збудників відбувається часткова десквамінація епітелію і поруш. Цілісність слиз.,що створює сприятливі умови для приєднання вторинної гнійної інфекції.Хламідіоз призводить до безпліддя.

Для діагностики використовують серологічну діагностику з викор.реакції РЗК,рНГА,ІФА.Для експрес діагностики придатні імунохроматографічні тест-системи.

Лаб.діагностика-цитоморфологічний метод,що ґрунтується на виявленні ЦПВ в епітеліал.кл.

41.Малярійний плазмодій,характеристика.Патогенезмалярії.Мікробіог.Діагностика.Профілактика і терапія.

маларійніплазмодії.Малярія є трансмісивним антропонознимприродноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктаннізаковтєтрофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази : екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарнітрофозоїти,шизонти і гаметоцити.

Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.прходтьтк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогоніїклін.ознакивідсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією.

Діагностика. Матеріал для дослідження є кров,аспірат лімфатичних вузлів або шанкра,стернальнийпунктат,ліквор.Виявлення плазмодії проводиться мікроскопічним («товста крапля» за Роман.-Гімзою), серологічним(ІФА,РІФ,РНГА), генетичним(ПЛР) методами.Мікроскопічно може бути виявлений в крові не раніше 5-8дня від моменту інфікування людини.

Специфічна профілактика і терапія.Специф.імунопрофілактика не розроблена,рекомендовано профілактичний прийом хіміопрепаратів для груп ризику, лікування –хінін, мефлохін, гало фантин, хінгамін, бімугаль, акрихін, примахін, піриматемін.