- •Тема 1 кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право. Норми та джерела права. Кримінально-виконавчі правовідносини
- •Тема 2 загальна характеристика організації виконання кримінальних покарань в україні. Соціально-правовий статус засуджених
- •Тема 3 правове регулювання попереднього ув'язнення під варту
- •Тема 4 класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань
- •Тема 5 основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених, їх правове регулювання
- •5.1. Режим у місцях позбавлення волі: правове регулювання та засоби забезпечення
- •5.2. Праця осіб, позбавлених волі, та її правове регулювання
- •5.3. Виховна робота з особами, позбавленими волі: завдання, форми та правове регулювання
- •5.4. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених у місцях позбавлення волі, його правове регулювання
- •Тема 6 матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування засуджених
- •Тема 7 порядок та умови виконання кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
- •7.1. Порядок та умови виконання виправних робіт без позбавлення волі
- •7.2. Порядок та умови виконання покарання у вигляді направлення військовослужбовців строкової служби до дисциплінарного батальйону
- •7.3. Порядок та умови виконання кримінальних покарань не пов'язаних із застосуванням заходів виправно-трудового впливу
- •Тема 8 правові підстави та порядок звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлення волі
- •8.1. Правові підстави та порядок звільнення засуджених до позбавлення волі від подальшого відбування покарання
- •8.2. Постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
- •8.3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі
8.2. Постпенітенціарний вплив та соціальна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складовою виховного процесу, що охоплює систему заходів, спрямованих:
• на переконання засуджених в об'єктивній необхідності правомірної поведінки на волі та надання їм допомоги в побутовому і трудовому влаштуванні;
• на організацію дієвого контролю за їх поведінкою і застосування в разі потреби адміністративних та кримінальних заходів примусу.
Складові частини інституту постпенітенціарного впливу:
• підготовка засуджених до звільнення;
• надання допомоги звільненим у трудовому та побутовому влаштуванні;
• організація загального контролю за поведінкою осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
• застосування в разі потреби заходів примусу — встановлення адміністративного нагляду.
Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці. З цією метою для осіб, звільнених з установ виконання покарань, або таких, які за рішенням суду лікувались у лікувально-трудових профілакторіях, створюються додаткові робочі місця шляхом бронювання місцевими Радами народних депутатів на підприємствах, в установах і організаціях до 5 % загальної кількості робочих місць.
З метою забезпечення належного працевлаштування звільнених осіб МВС України та Міністерством праці України видали спільний Наказ № 60/07 від 10.02.92 "Про порядок працевлаштування осіб, які звільнились з установ по виконанню покарання та спецкомендатур'. Згідно із цим нормативним актом особи, яких
166
звільнено з ВТУ та спецкомендатур, направляються, як правило, тільки в ту місцевість, де вони проживали до засудження. Адміністрація ВТУ або спецкомендатури за три місяці до звільнення засудженого направляє повідомлення про мотиви обраного місця проживання та набуту засудженим спеціальність у місцевий центр зайнятості та відділ внутрішніх справ, що розташовані за місцем майбутнього проживання засудженого. Відділ внутрішніх справ у двадцятиденний строк з моменту надходження повідомлення перевіряє можливість проживання особи, яка підлягає звільненню, за вибраною адресою і повідомляє про це місцевий центр зайнятості населення для своєчасного вирішення ним питання про працевлаштування звільненого. За 20 днів до звільнення засудженого на адреси відділу внутрішніх справ і відповідного центру зайнятості населення направляються повідомлення про майбутнє прибуття особи, яка звільняється до цієї місцевості. Якщо у засудженого виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють йому виїхати до місцевості, де він проживав до засудження або народився, адміністрація ВТУ направляє повідомлення в ту місцевість, яку обрав засуджений. При цьому в повідомленні детально визначаються причини обрання саме цього місця проживання. За відсутності можливості проживати за обраним місцем або в разі втрати соціально-корисних зв'язків центри зайнятості разом з відділом внутрішніх справ вирішують питання про працевлаштування звільнених осіб на підприємства, що мають місце в гуртожитках або інший житловий фонд у рахунок квоти, встановленої місцевою Радою народних депутатів.