3. Тероризм — частина політичних і соціально-економічних процесів у світі.

Нині тероризм — частина політичних і соціально-економічних процесів у світі, що є значною загрозою громадській і національній безпеці. Розпочавшись з одиничних проявів, зараз він перетворився в масове явище. Необхідно враховувати, що для тероризму не існує кордонів. Для окремих інди­відів терористична діяльність стає професією.

Терористи добре підготовлені й оснащені, завжди мають фору в часі, у них відсутня бюрократія і вони завжди точно знають, чого хочуть.

Зрозуміло, терористична війна — це війна на винищення. Але винищення особливого роду. Те­рор — це війна перш за все на знищення людської гідності, знищення страхом.

Терористичний акт — це дія, що набуває різноманітних форм на­сильства (або загрози його застосування), відмітною особливістю яких є те, що об'єкт насильства не може стати суб'єктом у момент здійснення теракту.

Терор — це метод впливу шляхом здійснення теракту (терактів) для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту є об'єктом та­кого методу впливу.

Тероризм є методом впливу шляхом здійснення теракту задля до­сягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом цього методу впливу.

Перший в історії випадок свідомого та систематичного викори­стання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Схо­ді у І ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співпрацювали з римською адміністрацією. Тоді ж з'явилася секта мусульман-ісмаїлітів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби з по­літичною опозицією.

Розвиток тероризму — це наслідок активного розшарування на­селення, його ідеологічного розмежування, оформлення політичних рухів, об'єднань, партій, які сповідували різні політичні погляди та вели боротьбу за владу.

Особливістю новопосталої ситуації є те, що терористичні групи тіс­но взаємодіють і навіть мають спеціальні центри для координації дій і навчання терористичної діяльності. Таким чином, до нових якісних параметрів тероризму слід внести зростання співпраці, фінансову та технічну взаємодопомогу терористичних організацій.

На підтвердження цього можна навести той факт, що в палестин­ських таборах з підготовки терористів, які розташовані у Лівані, Си­рії, Лівії, проходили підготовку бойовики із Західної Європи, Афри­ки, Латинської Америки, Азії і навіть Північної Америки — члени таких організацій, як: «Чорні пантери», ГОА, «Японська Червона Ар­мія», RАF тощо.

Тероризм виникає, коли суспільство переживає глибоку кризу, у першу чергу — кризу ідеології і державно-правової системи. У та­кому суспільстві з'являються різноманітні опозиційні групи — полі­тичні, соціальні, національні, релігійні — для яких стає сумнівною законність існуючої влади і всієї її системи. Якщо такі групи дохо­дять висновку, що не можуть домогтися своїх цілей законним шля­хом, вони спробують досягти бажаного через насильство, тобто теро­ризм. При цьому моральним виправданням убивств опозиція буде, зрозуміло, вважати важливість і чистоту своїх цілей.

Головна умова такого терору — бурхлива реакція ЗМІ. Сучасний терор має полем бою телеекран, і не дарма в таких акціях терористи насамперед вимагають не викуп, а тележурналістів. Ціль — вплив на суспільство, щоб уже воно пред'явило ультиматум своїм лідерам.

Типовий приклад такої технології — Будьоновськ.(атака чеченских террористов на российский город Будённовск (Ставропольский край) с последующим захватом больницы и заложников 14—19 июня 1995 года. Об'єкт ата­ки — лікарня, пологовий будинок. Добре оплачена істерика в ЗМІ, особливо — НТВ. На телеекрані промайнули заручники, які розпові­дали про «добрих до них терористів». Заяви про те, що Басаєва можна зрозуміти, оскільки «уся сім'я його загинула під російськими бомба­ми», і взагалі він «борець за свободу свого народу». Шок усієї країни, і один з лідерів Росії, що капітулює перед вимогами терористів.

При цьому, зрозуміло, ЗМІ старанно обходять мовчанням, що:

• тільки-но звільнені з рук терористів люди відчувають «синдром заручника», тобто заручники через якийсь час починають почу­вати себе більш прив'язаними до терористів, ніж до рятувальни­ків;

• «синдром заручника» звичайно відчувають тільки 20% заруч­ників, тобто добір персонажів для репортажу ведеться цілеспря­мовано і в інтересах терористів, тобто тих, на кого в цьому ви­падку працюють ЗМІ;

• Басаєв ще до «загибелі всієї сім'ї під бомбами» сотнями розстрі­лював беззбройних біженців в Абхазії, а його «загибла сім'я» спокійно загоряє на Кіпрі;

• Будьоновськ обраний тому, що там проходить магістральний га­зопровід, за безпеку якого Газпром дасть що завгодно.

Таким чином, у порівнянні з минулим століттям з'являється ціл­ком новий елемент тероризму — ЗМІ — ніби спеціальний переда­вальний механізм («ретранслятор») між терористами й адресатами терору.

Головний засіб самофінансування — кримінальна діяльність. На­явність високоорганізованої й оснащеної військової сили забезпечує терорсередовищу становище «поза конкуренцією» у будь-якій зоні організованої злочинності. Тим більше, що карне середовище не має ні такого «ідейного» заряду, ні, як правило, штабів такого інтелекту­ального рівня.

Сьогодні головне джерело фі­нансування тероризму — не внески прихильників або допомога «те­рористичних держав» (хоча і те, й інше має місце), а контроль нарко-бізнесу, рекету, проституції, торгівлі зброєю, контрабанди, грального бізнесу тощо.

Захоплення «чорної» і «сірої» економік з їхніми багатомільярд­ними оборотами й арміями організованої злочинності перетворює лі­дерів терору в хазяїв потужної економіко-політико-військової сили. Ця «сфера терористичних послуг» не може залишатися поза увагою, у тому числі і «легальними гравцями» — державами. Але через неза­конність такого використання й неприйняття його громадською дум­кою проводити його можна тільки у вигляді таємних операцій під ке­руванням спецслужб.