44

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «ІСТОРІЇ ТА ФІЛОСОФІЇ»

Секція «ФІЛОСОФІЇ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДІСЦИПЛІНИ

«РЕЛІГІЄЗНАВСТВО»

(для всіх спеціальностей)

Склав: Романенко-Бурлуцький Я.Л.

Макіївка, 2010р.

ЗМІСТ

ВСТУП: Місце релігії у сучасному світі_______________________с.3-4

РОЗДІЛ 1: Релігієзнавство як наука__________________________с.4- 11

1. Визначення релігії___________________________с.4-6

2. Типологія основних форм релігії_______________с.7-11

   1. Стародавні родоплемінні культи________с.7-8

   2. Національно-етнічні релігії____________с.8-9

   3. Світові релігії_______________________с.9-11

3. Основні теорії виникнення релігії______________с.11

РОЗДІЛ 2: Світові релігії____________________________________с.11-25

1. Загальна інформація_________________________с.12

2. Релігія Буддизму: історія розвитку та віровчення __с.12-15

2.3 Релігія Ісламу: історія розвитку та віровчення ____с.15-18

2.4 Християнська релігія: історія розвитку та віровчення _с.18-25

РОЗДІЛ 3: Історія релігії та сучасність_______________________с.25-31

3.1 Феномен релігії. Релігія у наш час________________с.25-26

3.2 Світова релігійна статистика. Перспективи розвитку релігій

у сучасному світі_________________________________с.26-29

3.3 Українська релігійна статистика. Особливості релігійного законодавства на Україні ________________________с.29-31

РОЗДІЛ 4: Нетрадиційні релігійні секти та тоталітарні культи _____с.31-42

4.1 Загальне поняття про нові релігійні течії__________ с.31-33

4.2 Неохристиянські та псевдо християнські течії ______с.33-37

4.3 Нові східні культи _____________________________с.37-39

4.4 Езотеричні релігійні об’єднання __________________с.39-40

4.5 Неоязичництво ________________________________с.40-41

4.6 Синтетичні релігії _____________________________с.42-43

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ________________________с.44-45

Вступ: Місце релігії у сучасному світі.

На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів національно-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій. Правильне орієнтування навколо релігійно-церковних питань як доктринального, так і практичного характеру — необхідна умова гуманітарної освіченості фахівця будь-якого профілю, він повинен мати уявлення про духовну спадщину людства, загальнолюдські цінності, зосереджені у вченнях світових релігій. Саме в цьому полягає сенс і мета пропонованого розділу філософського курсу. Осмислення релігії в контексті суспільних, духовних і правових реалій сьогодення зумовило структурну побудову цього розділу. Його складають розподіли, присвячені визначенню предмета дослідження релігієзнавчої науки, знайомству з основними релігієзнавчими концепціями, з'ясуванню ролі релігії у духовній культурі людства, а також розгляду проблеми її походження, структури, елементів та основних функцій.

В історії людства з найдавніших часів і до сьогодення не було жодної культури, жодного суспільства, яке було б повністю безрелігійним. Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами освідомлення людиною самої себе та навколишнього світу, також вони відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси соціального оточення, особливості тієї чи іншої історичної епохи. У зв'язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті суспільства, що об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції.

Будь-яку форму релігії доцільно розглядати з позицій ретроспективного методу, висвітлюючи історичні особливості виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ту роль, яку вони фактично відігравали на певних етапах розвитку суспільства. Однак історичний аналіз релігії необхідно поєднувати з теоретичним дослідженням її побудови, функцій, системи духовних цінностей. Вивчати релігійне середовище доцільно лише в тісному зв'язку з конкретно-історичними, соціальними, етнічними, культурними явищами, під впливом яких формуються ті чи інші релігійні вірування і культи. Отже, релігія — це соціальне явище, яке необхідно вивчати, керуючись науковою точкою зору. Наукове релігієзнавство є комплексом теоретичних поглядів на релігійну свідомість як форму суспільної свідомості, на соціальну природу релігії, закономірності її виникнення і розвитку. Релігієзнавчі знання складають методологічну основу вивчення релігійних явищ у їхнім зв'язку з соціальною практикою. Ядром теоретичного релігієзнавства виступає "філософія релігії". Під останньою розуміється філософське пояснення релігії.

Філософія релігії відрізняється від фактичного релігієзнавства насамперед тим, що, на відміну від останнього, вона вчить не тільки запам'ятовувати особливості віровчення окремих релігій, але і вміти розрізняти релігії за їх раціональною, розумною обґрунтованістю.

В сучасній філософській думці існують два підходи до вивчення релігій:

а) ідеалістичний (релігія визначається як центральне суспільне явище, в релігійній свідомості відображається зміст потойбічних, надприродних факторів); б) матеріалістичний (релігія є суспільно-історичним продуктом з її внутрішніми закономірностями розвитку). Філософія релігії локалізує предмет вивчення релігії. Остання виступає об'єктом філософського знання насамперед як соціальне явище. Досліджується не тільки механізм виникнення релігії, а й процес її відображення у свідомості людини, особливості формування релігійних понять, символів і духовних цінностей. При цьому об'єктом філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й те соціальне та природне середовище, що впливає на процес формування релігійних вірувань.

Курс релігієзнавства певним чином пов'язаний з іншими філософськими курсами, насамперед із історією філософської думки, зокрема релігієзнавчі знання допомагають краще розуміти особливості виникнення та розвитку релігійних філософських шкіл та напрямів, наприклад, таких як арабський калам, християнська патристика, неотомізм та неопротестантизм, тощо.