41. Середньовічність і ренесансність “Божественної комедії”

Хоча “Божественна комедія” – поема, в якій Данте використав оригінальний художній метод, все-таки вона має численні середньовічні джерела. Данте використовує популярний в середньовічній клерикальній літературі жанр “видіння”(поетична розповідь про те, як людині вдалося побачити таємниці потойбічного світу). Але існує велика різниця між поемою Данте і клерикальною літературою раннього середньовіччя. Метою середньовічних “видінь” було відволікти людину від земного життя, показати його гріховність і підштовхнути його звернутися до потойбічного життя. Данте ж використовую форму “видінь” з метою повнішого реальнішого зображення земного життя; він судить і карає людські злочини і пороки не для того, щоб показати, що це життя ні чого не варте, треба відмовитися від нього. Ні, Данте своєю поемою хоче показати людям як слід жити. Данте не заводить людину кудись далеко від дійсності. Навпаки, він занурює людину у неї. Потойбічний світ не протиставлення реального життя, а його продовження.

Незвичайно розвинуте в Данте відчуття природи, вміння передати її красу і різноманітність роблять Данте вже людиною нового часу, бо середньовічна людина не мала такого напруженого інтересу до зовнішнього, матеріального світу.

Так, останні факти пов’язують поему з мистецтвом Ренесансу, однією з головних особливостей яких є інтерес до земного світу та людини. Однак Данте не може бути ще визнаний поетом Ренесансу в повній мірі, бо реалістичні тенденції у його творчому методі іноді проти речуть з середньовічними прагненнями. Серед останніх особливо важливе значення мають алегоризми (пронизують поему наскрізь), а також католицька символіка. У той же час Данте критично передивляється аскетичні ідеали церкви, часом згоджуючись з церковним ученням, часом оспівуючи деякі властивості людини, які засуджує церков(жага до навчання, прагнення вийти за кордони вузького кола звичайних речей і уявлень.)