Організація різних видів прибирання в операційній

Виділяють такі види прибирання в операційному блоці:

• Попереднє (перед початком роботи);

• Поточне (протягом робочого періоду);

• Заключне (по завершенню робочого дня);

• Генеральне (1 раз на тиждень).

Вологе прибирання приміщень (миття підлоги, протирання меблів, устаткування) здійснюється не рідше чим два рази на день з використанням миючих і дезінфікуючих засобів, протирання шибки не рідше чим один раз на місяць. Генеральне прибирання палатної секції проводиться не рідше чим один раз на місяць з ретельним миттям стін, підлоги, устаткування, протирання меблів. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція) операційного блоку, перев'язочних проводять не рідше чим один раз на тиждень. Приміщення з особливим режимом стерильності після прибирання обробляють стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Вт потужності на 1 м² приміщення.

Основний шлях інфікування рани в операційній – контактний (близько 90% випадків), лише в 10% випадків інфікування відбувається повітряним шляхом. Кожен член хірургічної бригади, незважаючи на спеціальну підготовку до операції, виділяє в навколишнє повітря до 1500 мікроорганізмів за 1 хв. За 1-1,5 години роботи однієї хірургічної бригади бактеріальне забруднення повітря в операційній збільшується на 100%. Припустима кількість мікроорганізмів у 1 м³ повітря операційної перед початком роботи не повинна перевищувати 500-600 і під час операції – 1000-1200, після закінчення операції – 1500-2000 у 1 м³ при умові відсутності в повітрі патогенних мікроорганізмів. Досягти такого рівня вдається за допомогою спеціальних пристроїв системи вентиляції, режиму роботи і прибирання операційної, дезінфекції повітря і предметів для попередження контактного інфікування необхідно досягти стерильності усього, що буде мати відношення до рани. Це досягається стерилізацією операційної білизни, перев'язочного і шовного матеріалу, рукавичок, інструментів, обробкою рук хірурга й операційного поля. Стерилізація шовного матеріалу спрямована на профілактику як контактного, так й імплантаційного інфікування рани.

Підготовка інструментів, перев'язочного матеріалів і білизни до застосування включає наступні етапи:

І – передстерилізаційна підготовка матеріалів;

II –укладання і підготовка до стерилізації;

III – стерилізація;

IV – збереження стерильних матеріалів.

Стерилізація перев'язочного матеріалу, операційної білизни халатів

Етап 1 – предстерилізаційна підготовка матеріалів. До перев'язочного матеріалу відносяться марлеві кульки, серветки, тампони, турунди, бинти, а також халати хірургічні, простирадла , рушники, маски , шапочки, бахіли. Застосовують їх під час операцій і перев'язок з метою осушення ран, зупинки кровотечі, для дренування або тампонування ран. Перев'язочний матеріал готують з марлі і вати, рідше з віскози і лігніну, готують з марлі, попередньо розрізаної на частини. Марлю складають так, щоб края її були підвернені всередину і не було вільного краю, з якого можуть обсипатися волокна тканини. Матеріал заготовлюють про запас, поповнюючи його запаси по мірі витрати. Для зручності підрахунку матеріалу, що використовується під час операції, його вкладають перед стерилізацією у визначеному порядку: кульки – у марлеві мішечки, серветки зв'язують по 10 штук. Перев'язочний матеріал, крім бинтів, не забруднених кров'ю, після застосування спалюють.

До операційної білизни відносять халати хірургічні, рушники, простирадла, маски, шапочки, бахіли. Матеріалом для їхнього виготовлення служать бавовняні тканини – бязь, полотнина. Операційна білизна багаторазового користування повинна мати спеціальну мітку і здаватися в прання окремо від іншої білизни в спеціальних мішках. У халатів не повинно бути кишень, поясів, простирадла повинні бути підшиті. Халати, простирадла, пелюшки, рушники для стерилізації складають у вигляді рулонів, щоб їх легко можна було розгорнути при використанні.

Етап ІІ – укладання і підготовка матеріалу до стерилізації. Перев'язочні матеріали й операційну білизну укладають у бікси. При відсутності біксів допускається стерилізація в полотняних мішках. При стерилізації в мішку перев'язочний матеріал, білизну укладають не щільно, мішок зав'язують тасьмою. Мішок опускають в інший такий же точно і зав'язують. При необхідності використання матеріалу мішок поміщають на табурет, санітарка розв'язує верхній мішок, розводить його краї і стягує його донизу. Операційна сестра розв'язує внутрішній мішок стерильними руками, розкриває його, витягає матеріал. При універсальному укладанні в бікс поміщають матеріал, призначений для однієї невеликої типової операції (аппендектомія, герниотомія, флебектомія тощо).

При цільому укладанні в бікс закладають необхідний набір перев'язочного матеріалу й операційної білизни, призначених для конкретної операції (пневмонектомія, резекція шлунка, і т.п.). При видовому укладанні в бікс укладають визначений вид перев'язувального матеріалу або білизни (бікс із халатами, бікс із серветками, бікс із кульками і т.д.). Цей матеріал попередньо складається в бікси з таким розрахунком: перев'язочний матеріал (марлю, бинти) складають так, щоб край був підвернений усередину і не було вільного краю ,з якого можуть обсипатися волокна тканини. Матеріалу заготовляють більше, поповнюючи його запаси по мірі витрачання.

Спочатку перевіряють справність бікса, потім на дно його перекладають розгорнуте простирадло, кінці якого знаходяться ззовні. Перев'язочні матеріали вкладають вертикально по секторах або пачками. Матеріал вкладають нещільно, щоб забезпечити доступ пари, у середину поміщають індикатори режиму стерилізації, края простирадла загортають, бікс закривають кришкою і замикають замок. На кришці бікса прикріплюють бирку з клейонки, на якій указують назви матеріалів, а після стерилізації – дату проведення і прізвище людини, яка здійснювала стерилізацію.

Етап III – стерилізація.

Перев'яочзні матеріали й операційна білизна стерилізуються в автоклаві протягом 20 хвилин при тиску 2 атм. і температурі 132,9°С або протягом 45 хвилин при тиску 1,1 атм. і температурі 122°С.

Етап IV – збереження стерильного матеріалу. Після закінчення стерилізації і сушіння білизни, стерилізаційну камеру розвантажують, бікси виймають, відразу закривають і переносять на спеціальний стіл для стерильного матеріалу. Зберігають бікси в шафах під замком у спеціальній кімнаті.

Контроль стерильності матеріалу і режим стерилізації в автоклаві проводиться прямим і непрямим способами. Прямий спосіб – бактеріологічний посів з перев'язочного матеріалу і білизни або використання бактеріологічних тестів. Посів роблять у такий спосіб: в операційній розкривають бікс, маленькими шматочками марлі, зволоженої ізотонічним розчином хлориду натрію, кілька разів проводять по білизні, після чого шматочки марлі занурюють у пробірку, що направляють у бактеріологічну лабораторію. Для бактеріологічних тестів використовують пробірки з відомою спороносною непатогенною культурою мікроорганізмів, що гинуть при визначеній температурі. Пробірки вкладають у бікс, після закінчення стерилізації витягають і направляють у лабораторію. Відсутність росту мікробів свідчить про стерильність матеріалу. Дослідження посівів з перев'язочних матеріалів і білизни виконується один раз у 10 днів.

Непрямі способи контролю стерильності матеріалів застосовують постійно при кожній стерилізації. Для цього використовують речовини з визначеною точкою плавлення: бензойну кислоту (120°С), резорцин (119°С), антипірин (110°С). Ці речовини випускаються в ампулах у вигляді спеціальних індикаторів. Їх застосовують також у пробірках (по 0,5 г), закритих марлевими пробками. У бікс між шарами матеріалів закладають 1-2 ампули. Плавлення порошку і перетворення його в суцільну масу вказують на те, що температура в біксі дорівнює температурі плавлення контрольної речовини або перевищує її. Для контролів режиму стерилізації в сухожарових стерилізаторах використовують порошкоподібні речовини з більш високою температурою плавлення: аскорбінову кислоту (187-192°С), бурштинову кислоту (180-184°С), пілокарпіну гідрохлорид (200°С), сечовину (180°С) та ідикатори, що виготовляють у прмислових умовах.

В даний час застосовують різноманітні індикатори контролів стерильності, що виготовляються у заводських умовах. В основу їхнього застосування покладена здатність хімічних речовин змінювати свої фізико-хімічні і колірні показники при визначеній температурі.