Внутрішнє застосування ліків

Перевага і недоліки внутрішнього застосування ліків: Перевага внутрішнього застосування лікарських речовин полягає в тому, що ліки приймають хворі в нестерильному вигляді і в різних формах (порошки, таблетки, краплі, пілюлі, мікстури). Недоліком внутрішнього застосування ліків є повільне всмоктування їх, часткове руйнування травними соками, в результаті чого не завжди можливе підтримування необхідної концентрації препарату в кров’яному руслі.

Введення лікарських препаратів через рот – перорально. Цей спосіб є найпоширенішим, бо має значні переваги, а саме: є найбільш фізіологічним; зручним у користуванні; дає змогу застосовувати різні лікарські форми; в деяких випадках, коли треба безпосередньо впливати на травний шлях, він стає незамінним. Прикладом цьому можуть бути введення антацидних (протикислотних) препаратів, які гальмують підвищене вироблення хлористоводневої кислоти клітинами слизових залоз шлунка при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, або введення травних ферментів при порушенні секреції травних залоз.

Метод уведення лікарських препаратів через рот має певні недоліки:

• введений препарат протягом тривалого часу не всмоктується;

• виникають труднощі у створенні та підтримці певної концентрації лікарського препарату в крові;

• деякі лікарські препарати руйнуються в травному каналі або печінці;

• певні групи препаратів (наприклад, саліцилати) викликають значне подразнення травного каналу;

• введення лікарського препарату таким шляхом неможливе, якщо у хворого порушений акт ковтання; в такому разі необхідні лікарські препарати вводять через тонкий зонд розчиненими;

• пероральним шляхом важко вводити лікарські препарати дітям, психічно хворим, збудженим хворим.

Пероральним шляхом вводять тверді (таблетки, порошки, капсули, драже) та рідкі (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарські форми.

При пероральному призначенні лікарських препаратів слід враховувати такі чинники:

• якщо лікарський препарат подразнює травний канал (ацетилсаліцилова кислота, препарати заліза), слід вживати його після їди;

• препарати, що стимулюють травлення (жовчогінні, ферментні, шлунковий сік), вживають під час їди;

• антацидні препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, вживають перед їдою.

Правила роздавання ліків хворим

1. У листі призначень лікар вказує необхідні препарати хворому, визначає індивідуально дозу, кількість прийомів за добу і шлях введення, а також ставить свій підпис проти дати призначення.

2. Перед роздачею ліків медична сестра повинна вимити руки.

3. Виконуючи призначення лікаря, медична сестра керується зошитом (журналом), що є на посту, або листками призначень лікаря.

4. Разові призначення (снотворні, препарати від головного болю) медична сестра виписує з історії хвороби.

5. Приймання більшості ліків пов’язане з часом прийняття їжі, а саме:

6. Натще приймають послаблюючі препарати, мінеральні води, жовчогінні трави;

7. Після їди (через 30 хвилин) приймають препарати, що подразнюють слизову оболонку травного каналу (бром, ацетилсаліцилову кислоту, препарати заліза), травні ферменти;

8. Перед їдою приймають шлунковий сік, лужні препарати, препарати, що діють на патогенну флору кишок (фталазол, імодіум);

9. Під час їди приймають травні ферменти, жовчогінні препарати, препарати заліза;

10. У проміжках між їдою приймають усі індиферентні для функції травного каналу лікарські препарати (сульфаніламідні, антибіотики тощо);

11. Снотворні препарати дають за 30 хвилин до сну;

12. Перед роздаванням ліків медична сестра повинна звірити етикетку на упаковці з призначеннями, перевірити термін придатності ліків, один раз на добу розкласти ліки згідно з їх прийманням. Вони розміщені у спеціальному ящику на пересувному столику.

13. Хворі приймають ліки тільки в присутності медичної сестри або лікаря.

14. Хворі, які самостійно пересуваються, приходять до поста медичної сестри самі і там одержують ліки; важкохворим медична сестра приносить ліки в палату та допомагає їх прийняти, дає запити кип’яченою водою з поїльника.

15. Водні розчини ліків, відвари дають хворим у градуйованих мензурках з мітками в 5, 10, 15 та 20 мл.

16. Спиртові розчини (наприклад, корвалол) відмірюють краплями в мензурку, наливають туди 10-15 мл води, змішують, дають випити хворому. Ці препарати обов’язково слід запити водою.

17. Порошок запропонуйте висипати на язик, ближче до кореня, де менше смакових чутливих цибулин, і запити невеликою кількістю води. Якщо порошки дуже неприємні на смак, до них можна додати трохи цукрової пудри.

18. Ліки в капсулах не треба розжовувати, а слід проковтнути її цілою; поясніть хворому призначення капсули.

19. Запропонуйте хворим запити ліки перекип’яченою водою.

20. Якщо хворий приймає йодовміщуючі препарати, або препарати ацетилсаліцилової кислоти, запропонуйте запити їх молоком.

21. Калійвміщуючі препарати порекомендуйте запити томатним соком.

22. Якщо хворий приймає ліки, що містять кислоти або препарати заліза, порекомендуйте йому після вживання їх прополоскати рот перевареною водою, щоб не псувалися зуби.

23. Поясність хворим, що в період приймання ліків протягом доби вони повинні вживати достатню кількість рідини, тому що із організму лікарські речовини виводяться в основному нирками. Недостатнє і несвоєчасне виведення їх із організму сприяє виникненню сечокам’яної хвороби.

24. Зробіть відмітку в листі призначень про виконання.

Запам’ятайте!

• Не треба видавати хворому на руки всю добову дозу ліків, тому що він може прийняти їх одночасно, що може бути причиною отруєння лікарськими препаратами.

• Не залишайте біля хворого на тумбочці ліки, бо хворі часто приймають їх із запізненням, а іноді й зовсім не приймають.

• Якщо ви випадково дали інші ліки або перевищили дозу, негайно повідомте лікаря.

• Не давайте хворому лікарські препарати без призначення лікаря, оскільки навіть звичайні ліки в певних ситуаціях можуть призвести до важких наслідків.

• Всі скарги хворого на неприємні відчуття від прийнятих ліків або відмову хворого від їх прийому негайно доведіть до лікаря.

• Якщо ліки мають неприємний смак або запах, хворого треба попередити про це та вказати на найкращий спосіб прийняття таких ліків.

• Якщо ліки впливають на забарвлення калу або сечі, слід про це попередити хворого.

• У разі появи найменших ознак неадекватної реакції на ліки або ускладнення медична сестра повинна негайно повідомити про це лікареві.

Медична сестра самостійно не може призначити хворому ліки або змінити призначення лікаря. Вона може це зробити тільки у разі відсутності лікаря у відділенні (коли хворий просить у медичної сестри найпростіші ліки, наприклад, анальгін при головному болю). У той самий час медична сестра, безпосередньо спостерігаючи за хворими, може затримати призначення, наприклад, коли хворий погано переносить препарат або в нього виникла алергічна реакція, коли необхідність у призначенні певного лікарського препарату усунулася, наприклад, якщо хворий, якому призначили снотворне, заснув.

Медична сестра повинна пам’ятати про важливу роль віри хворого в успішність призначеного лікування, тому вона не має права пропустити точного часу роздавання ліків, зневажливо ставитися до призначення того чи іншого препарату.

Вводити лікарські препарати можна під язик – сублінгвально. Переваги методу. Оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, добре васкуляризована, це забезпечує досить швидке та повне всмоктування лікарських речовин; лікарська речовина не руйнується у травному каналі травними ферментами і не інактивується печінкою, оскільки обминає її.

За допомогою такого методу можна вводити лише такі ліки, які хворі приймають у невеликих дозах (нітрогліцерин, сусак, валідол, статеві гормони). Нітрогліцерин або валідол у таблетках кладуть під язик до повного їх розсмоктування; а у вигляді спиртових крапель – 2-3 краплі нітрогліцерину або 5-6 крапель валідолу капають на шматочок цукру і кладуть під язик до повного розсмоктування.

Вводити лікарські препарати можна через пряму кишку – ректально.

Показання: захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболонки), нестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушений акт ковтання, а також збудженим психічнохворим.

Переваги методу. Дає можливість безпосередньо впливати на уражену слизову оболонку прямої кишки; через наявність анастомозів між гемороїдальними та клубовими венами ліки, що всмоктуються в прямій кишці, обминають ворітну вену та печінку, а тому не руйнуються в останній.

Недоліки методу полягають у тому, що більшість лікарських препаратів не всмоктується у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити цим шляхом (наприклад, глюкоза, хлоралгідрат, серцеві глікозиди в ізотонічному розчині натрію хлориду).

Ректальне введення лікарських препаратів можна виконувати двома методами: 1-й – застосування лікарського препарату резорбтивної, тобто загальної, дії, який вводять з метою впливу на організм у цілому. При цьому застосовують лікувальні мікроклізми, крапельні клізми, лікувальні свічки (наприклад, свічки з антипірином набули широкого застосування для зниження високої температури тіла, особливо у дітей; 2-й – застосування лікарського препарату місцевої дії, наприклад, при геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки. При цьому застосовують ті самі лікарські форми, але до їх складу входять інші препарати.

Вводять лікарські препарати через фістулу – штучну норицю шлунка при непрохідності стравоходу, після операцій на ньому або шлунку. При цьому всі лікарські речовини вводять у рідкому стані або у вигляді суспензій, олійних розчинів. Зазвичай це виконують до годування чи після хворого через фістулу.