Класифікація лихоманок за етіологією:

• інфекційна лихоманка – лихоманка, що виникає при інфекційних хворобах і обумовлена впливом на організм продуктів обміну або розпаду збудника, а так само ендогенних пірогенів, що утворюються при інфекційних процесах;

• гнійно-резорбтивна лихоманка (ранова токсико-резорбтивна, лихоманка Пирогова-Пастера-Лістера, сепсису) – лихоманка, обумовлена всмоктуванням токсичних продуктів з вогнища гнійного запалення;

• неінфекційна лихоманка – лихоманка, не пов'язана з інфекційним процесом, а частіше обумовлена асептичним автоімунним ушкодженням тканин, подразненням непотових рецепторних зон, виділенням в організм пірогенних речовин;

• аліментарна лихоманка – лихоманка в грудних дітей, викликана неадекватним складом їжі (частіше при недостатній кількості води);

• сольова лихоманка розвивається при некомпенсованій затримці хлориду натрію в організмі, спостерігається в дітей грудного віку при порушенні харчування;

• молочна лихоманка – лихоманка, що виникає при гострому застої молока в молочних залозах.

1 2 3 4 5

Мал. 2.10. Види лихоманок за ступенем підвищення температури

1 – субфебрильна; 2 – помірно підвищена; 3 - висока; 4 - дуже висока 5 – гіперпіретична.

Типи температурних кривих в залежності від характеру добового коливання температури

1 2 3

4 5 6

Мал. 2.11. Типи температурних кривих в залежності від характеру добового коливання температури

1 – постійна лихоманка; 2 – послабляюча лихоманка; 3 – лихоманка, що перемежається;

4 - гектична лихоманка; 5 - інвертована лихоманка; 6 - неправильна лихоманка.

Мал. 2.12. Хвилеподібна лихоманка

Мал. 2.13. Поворотна лихоманка

Стадії лихоманки та їх коротка характеристика

У перебігу лихоманки розрізняють 3 стадії або періоди: стадія підвищення температури або стадія наростання, стадія збереження високої температури або стадія розпалу й стадія зниження температури.

Стадія наростання або підвищення температури характеризується швидким (протягом декількох годин), повільним (протягом декількох днів), або дуже повільним (протягом тижня) підйомом температури, що обумовлено зменшенням тепловіддачі внаслідок спазму периферичних кровоносних судин. Швидкий підйом температури часто супроводжується ознобом, головним болем, ниючим болем у всьому тілі; спостерігається при крупозній пневмонії, бешиховому запаленні, скарлатині, малярії, зворотному тифі, більш повільний початок характерний для черевного тифу.

Стадія розпалу або вершина – стадія збереження температури на високому рівні тривалістю від декількох годин до декількох тижнів. У цей період одночасно посилені теплопродукція й тепловіддача. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабість; при значному підвищенні температури може виникнути марення, галюцинації, іноді хворі можуть перебувати в несвідомому стані. Під час лихоманки в першу чергу порушується обмін речовин: з одного боку, знижується апетит, процеси переварювання й усмоктування живильних речовин, що супроводжується згорянням власних тканин організму (вуглеводів печінки, жирової тканини, піддаються розпаду білки організму); а з іншого боку, порушуються процеси згоряння речовин (посилений розпад речовин відбувається не до кінця), що приводить до нагромадження в організмі недоокислених проміжних речовин, які отруюють клітини й тканини організму. Зниження функції нирок порушує виведення токсичних продуктів обміну. Отруєння нервової системи недоокисленими продуктами обміну проявляється головним болем, безсонням, а іноді й порушенням свідомості, маренням, галюцинаціями. З боку серцево-судинної й дихальної систем спостерігається зниження артеріального тиску, прискорення пульсу й дихання пропорційно висоті температури.

Стадія зниження температури може протікати зі швидким спадом температури протягом декількох годин – критичне падіння, криза (крупозна пневмонія, малярія) або поступовим зниженням протягом декількох днів – літичне падіння, лізис (черевний тиф, скарлатина). Літичне зниження температури тіла відбувається поступово й безпечно для хворого. Критичне зниження температури може мати несприятливі наслідки; різке зниження температури, що супроводжується рясним потовиділенням, може привести до розвитку гострої судинної недостатності – колапсу. Стан хворого різко погіршується: пульс стає частим, слабкого наповнення, дихання часте поверхневе, свідомість сплутана; хворий блідий, покритий холодним потом. Якщо не надати невідкладну допомогу, хворий може загинути.

Після закінчення лихоманки, у період одужання, часто спостерігається спад температури до субнормальних цифр із відсутністю добового коливання (монотермія). Тимчасове підвищення температури в післяпропасний період (холера, черевний і сипний тиф, крупозна пневмонія) необхідно врахувати при диференціюванні можливих ускладнень і рецидивів.

І, нарешті, велике діагностичне значення має перебіг лихоманки й загальний вид температурної кривої, що часто буває настільки характерним, що дозволяє зробити правильний висновок про захворювання, його формі й перебіг (малярія). Типова температурна крива характерна для черевного, сипного й зворотного тифів, кору, скарлатини, віспи, крупозної пневмонії, малярії, бруцельозу. Атипичні температурні криві спостерігаються при грипі, гострому ревматизмі, дифтерії, дизентерії, туберкульозі, гнійному сепсисі. Нерідко вже сама неправильна лихоманка має діагностичне значення.